Постанова № 139229831, 19.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17551/26

3/760/4921/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Cуддя Солом`янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , звільненого з посади детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 47-01/200/26, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон), несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік (після звільнення) за наступних обставин.

Відповідно до наказу Національного антикорупційного бюро України від 15.03.2024 № 649-Н «Про зміну істотних умов праці (служби)» прийнято згоду майора Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 на зміну істотних умов праці (служби), а саме зміну посадових обов`язків та зміну найменування посади, та вважати його таким, що продовжує службу на посаді детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 18.03.2024.

Відповідно до наказу Національного антикорупційного бюро України від 05.03.2025 № 453-H ОСОБА_1 звільнено з посади детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України 07.03.2025.

Таким чином, відповідно до п.п. «е» п.1 ч.1 ст.3 Закону ОСОБА_1 є суб?єктом, на якого поширюється дія Закону.

Тому, згідно з абз.16 ч.1 ст.1, ч.2 ст.45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до інформаційної довідки Національного антикорупційного бюро України до службової записки від 05.05.2026 № 17/13745-13, підпунктом 2.10.1 пункту 2.10 розділу II посадової інструкції «Детектив підрозділу Першого Голового підрозділу детективів, затвердженої Директором Національного антикорупційного бюро України 18.03.2024 визначено: «Здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень в тому числі досудове розслідування злочинів у формі досудового слідства та досудове розслідування проступків у формі дізнання».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посада слідчих і дізнавачів відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 ст.3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-IХ «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20.09.2023 № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону.

Абз.2 ч.2 ст.45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону, зобов?язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч.1 ст.45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до пп.1 п.2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня.

Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, ОСОБА_2 зобов`язаний був подати декларацію за 2025 рік (після звільнення) до 00 годин 00 хвилин 01.04.2026, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію за 2025 рік ОСОБА_1 подав 08.04.2026 о 18:35 (унікальний ідентифікатор декларації - 03eff108-3с53-4861-b658-48267002bdef) (протерміновано на 8 календарних днів).

Згідно з послідовністю дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 , дії по заповненню декларації за 2025 рік останній розпочав лише 08.04.2026.

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_1 , останній несвоєчасно подав декларацію за 2025 рік (після звільнення), оскільки під час створення документа зіткнувся з технічною перешкодою - неможливістю вибору відповідного року, у зв?язку з тим що період з 01.01.2025 по 07.03.2025 був задекларований раніше, тому заповнив доступний календарний період - з 08.03.2025 по 31.12.2025, обравши тип декларації «при звільненні».

Вказані пояснення не були враховані, оскільки під час заповнення декларації ОСОБА_1 не правильно обрав вид декларації.

В матеріалах справи, у додатках до листа Національного Антикорупційного бюро України від 11.05.2-26 № 13-043/15767, міститься інформація про ознайомлення з вимогами Закону, зокрема, ст. 45 Закону, де ОСОБА_1 власноруч поставив підпис.

Національне агентство підготувало Роз`яснення щодо фінансової доброчесності від 13.11.2023 № 4 (зі змінами), які розміщено в розділі «Декларування» Бази знань НАЗК, і можуть цілодобово бути використані необмеженим колом осіб, де, зокрема, зазначено види декларацій, строки їх подання та звітні періоди, які вони охоплюють

Абз.2 ч.2 ст.45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч.1 ст.45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Виконання обов`язку щодо подання декларації, визначеної абз.1 ч.2 ст.45 Закону, не звільняє суб?єктів декларування від обов?язку подання декларації, визначеної абз.2 ч.2 ст.45 Закону. Тобто у разі подання декларації при звільненні (за відповідну частину звітного періоду, у якому відбулось звільнення) обов`язок подання декларації, яка охоплює весь вказаний звітний період, залишається.

Крім того, ОСОБА_1 здійснював вхід до Реєстру 29.03.2026, що свідчить про технічну та фізичну можливість виконати вимоги Закону щодо подання декларації.

Обов?язок подання декларації, види декларацій, строки їх подання та звітні періоди, які вони охоплюють визначені статтею 45 Закону, мають імперативний характер і не ставляться у залежність від будь-яких обставин (у тому числі технічних чи фізичних можливостей суб?єкта декларування, його необізнаності щодо вимог законодавства тощо).

Оскільки ОСОБА_1 неодноразово подавав декларації, йому відомо послідовність дій, необхідних для заповнення та подання документів до Реєстру, а також строки їх подання.

Обов?язок належної підготовки суб?єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб?єкта декларування.

Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: сам факт несвоєчасного подання та відсутність у суб?єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.

Тому лише сукупність факту несвоєчасного подання декларації та відсутність при цьому поважних причин у суб?єкта декларування утворює склад адміністративного правопорушення, без наявності якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ст. 247 КУпАП).

Згідно зі службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 21.04.2026 № 70-05/4542-26 технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період, не зафіксовано.

Поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 в ході збору матеріалів по даному факту не встановлено.

Таким чином, дії ОСОБА_1 , як особи, на яку поширюються вимоги Закону, кваліфіковано в порушення ч.2 ст.45 Закону, як несвоєчасне без поважних причин подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік (після звільнення).

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На підтвердження своєї позиції надав письмові заперечення, які зводяться до такого. Так, 29.03.2026 він завчасно увійшов до Реєстру НАЗК та почав заповнювати декларацію, однак під час заповнення декларації він зіткнувся з необхідністю обрати її вид, оскільки в його ситуації після звільнення вже була подана декларація за період 01.01.2025-07.03.2025, а відтак він не розумів, який саме вид документа потрібно обрати для подання декларації за решту/минулий 2025 рік. Після ознайомлення з роз`ясненнями НАЗК, 29.03.2026 о 15:01 він подав декларацію, яка мала вид «При звільненні» і період 08.03.2025-31.12.2025, однак фактично вказана декларація містила повний обсяг відомостей за весь 2025 рік, включно з даними за січень-лютий 2025 року. При виборі в цьому типі декларації період з 01.01.2025 по 31.12.2025 Реєстр видав помилку, вказуючи, що період 01.01.2025 по 07.03.2025 вже задекларований. 08.04.2026, усвідомивши, що НАЗК може вважати належним видом саме «щорічну» декларацію з позначкою про припинення виконання функцій держави він звернувся до контакт-центру НАЗК зі спробою пояснити ситуацію і отримати поради щодо її виправлення. 08.04.2026 о 18:00 він увійшов до Реєстру, створив чернетку/документ декларації за 29.03.2026 для виправлення, перевірив відомості й о 18:06 отримав повідомлення про логічні помилки, які не дали виправити тип уже поданої декларації у бажаний спосіб. Після розмови із спеціалістом НАЗК, яка порадила подати нову декларацію з правильним видом він створив та 08.04.2026 о 18:35 подав щорічну декларацію за 2025 рік. Після подачі щорічної декларації 08.04.2026 він залишив повідомлення в особистому кабінеті декларанта на сайті НАЗК, у якому пояснив причини подання нової декларації та технічну неможливість змінити тип раніше поданої. Наголошує на тому, що матеріали справи підтверджують його активну та добросовісну поведінку, оскільки він не чекав спливу строку, не уникав Реєстру, не приховував інформацію, а навпаки, самостійно вніс усі відомості до граничної дати та після виявлення формальної проблеми додатково подав щорічну декларацію. На підтвердження заперечень надав суду подані декларації, які за твердженням останнього є аналогічними та містять тотожні та вичерпні відомості, необхідні при поданні щорічної декларації за минулий рік.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Шкурпело Р.В. підтримав висновок, наданий прокурором Прокоповим О.Е. та просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення № 47-01/200/26 від 04.06.2026 (а.с. 1-8) долучено витяг з Реєстру декларацій (а.с. 9-10), послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 08.04.2026 (а.с.11-15), повідомлення НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування № 13/11092-13 від 10.04.2026 (а.с.16), копію наказу Національного антикорупційного бюро України від 15.03.2024 № 649-Н «Про зміну істотних умов праці (служби)» (а.с.19); копію інформаційної довідки Національного антикорупційного бюро України до службової записки від 05.05.2026 № 17/13745-13 (а.с.20); копію листа ознайомлення з посадовою інструкцією (а.с.21); копію наказу Національного антикорупційного бюро України від 05.03.2025 № 453-H відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України 07.03.2025 (а.с.22); пам`ятка відповідно до якої ОСОБА_1 попереджено про персональну відповідальність за дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.23); попередження про спеціальні обмеження, встановлені законом України «Про запобігання корупції» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, щодо проходження служби на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України (а.с.24); лист-запрошення на адресу ОСОБА_1 №47-01/34153 від 15.05.2026 (а.с.25-26); пам`ятку про права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.27); письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.06.2026 (а.с.28-30); службову записку № 70-05/4542-26 від 21.04.2026 (а.с.31-38); копію Наказу «Про визначення уповноважених осіб Національного агентства з питань запобігання корупції» №1/25 від 01.01.2025 з додатком (а.с.39-42); копію Наказу «Про внесення змін у додаток до наказу Національного агентства з питань запобігання корупції» №21/26 від 16.01.2026 (а.с.43); копію Наказу «Про затвердження положень про деякі структурні підрозділи апарату Національного агентства з питань запобігання корупції» № 110/23 від 22.05.2023 (а.с.44); копію Наказу «Про внесення змін до положень про структурні підрозділи апарату Національного агентства з питань запобігання корупції» № 292/24 від 20.09.2024 (а.с.45); Положення про відділ контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій (а.с.46-48); посадову інструкцію державного службовця (головного спеціаліста відділу контролю за своєчасністю подання декларацій) (а.с.49-52).

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 доводи прокурорів Прокопова О.Е., Шкурпело Р.В., дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП не знайшла свого підтвердження належними та достатніми доказами, а тому справа підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП виходячи з такого.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Диспозиція ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Так, примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб`єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч.1 ст.172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.

Відтак, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларацій особою, уповноваженою на виконання функцій держави слід враховувати:

- об`єктивну сторону складу цього адміністративного правопорушення, яка полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації. Для розкриття об`єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Отже, для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом;

- додаткову ознаку об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо;

- суб`єктивну сторону цього правопорушення, яка характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу;

- вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З суб`єктивної сторони дане адміністративне правопорушення передбачає наявність умисної форми вини. Зокрема, відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, настає за умови, що суб`єкт усвідомлював протиправний характер своїх дій і має прямий або непрямий умисел спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання відповідної декларації, керуючись особистим інтересом чи інтересами третіх осіб.

Вчинення такого діяння через необережність не охоплюється санкцією ч.1 ст.172-6 КУпАП і виключає притягнення до адміністративної відповідальності.

Як передбачено в ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суд бере до уваги, що суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічна позиція викладена судовою палатою у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року зазначила про те, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та був звільнений з цієї посади 07.03.2025. Відтак відповідно до п.п. «е» п.1 ч.1 ст.3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Абз.2 ч.2 ст.45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч.1 ст.45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

З огляду на припинення ОСОБА_1 відповідної діяльності 07.03.2025, він був зобов`язаний до 01.04.2026 подати щорічну декларацію за 2025 рік після звільнення.

Разом з тим судом встановлено, що 29.03.2026 о 15:01, тобто до закінчення встановленого законом строку, ОСОБА_1 здійснив вхід до Єдиного державного реєстру декларацій та подав декларацію, обравши її вид «при звільненні» з періодом декларування з 08.03.2025 по 31.12.2025.

Таким чином, до закінчення встановленого законом строку ОСОБА_1 не залишався бездіяльним та не ухилявся від подання декларації, а вчинив дії, безпосередньо спрямовані на виконання обов`язку щодо декларування.

Зі змісту зазначеної декларації, а також щорічної декларації за 2025 рік, поданої ОСОБА_1 08.04.2026, вбачається, що відомості щодо доходів та витрат ОСОБА_1 та членів його сім`ї, зазначені у відповідних розділах декларацій, є ідентичними.

В той же час, обов`язку подати декларацію з видом декларації "при звільненні" за період часу з 08.03.2025 по 31.12.2025 у суб`єкта декларування ОСОБА_1 не було, адже відповідну декларацію "при звільненні" ним було подано за період з по 01.01.2025 по 07.03.2025, що узгоджується з поясненнями останнього, наданими в судовому засіданні.

Отже, матеріали справи не свідчать про те, що при поданні декларації 29.03.2026 ОСОБА_1 приховав, не зазначив або умисно не відобразив відомості, які підлягали декларуванню. Навпаки, встановлені обставини узгоджуються з його поясненнями про те, що він помилково обрав вид декларації «при звільненні» за період з 08.03.2025 по 31.12.2025, оскільки раніше вже подав декларацію за період з 01.01.2025 по 07.03.2025.

Суд при цьому враховує, що помилка у визначенні виду декларації та несвоєчасне подання декларації належного виду є різними за своїм змістом обставинами. Сам по собі факт неправильного вибору виду декларації не свідчить про намір особи ухилитися від фінансового контролю або приховати відомості, які підлягають декларуванню.

Як встановлено під час судового розгляду, після подання 29.03.2026 декларації виду «при звільненні» ОСОБА_1 не мав технічної можливості змінити вид уже поданої декларації шляхом внесення відповідних виправлень. За таких обставин для подання декларації належного виду необхідно було створити новий документ.

З матеріалів справи також вбачається, що 08.04.2026 ОСОБА_1 здійснив дії щодо з`ясування порядку виправлення допущеної помилки, після чого того ж дня подав декларацію належного виду - щорічну декларацію за 2025 рік після звільнення.

За таких обставин суд вважає встановленим, що несвоєчасність подання саме декларації належного виду була обумовлена не бездіяльністю ОСОБА_1 та не його свідомим ухиленням від виконання вимог фінансового контролю, а помилковим вибором виду декларації та необхідністю подання нового документа після встановлення такої помилки.

Суд бере до уваги і те, що ОСОБА_1 до закінчення встановленого законом строку вчинив дії щодо подання декларації, а після виявлення помилки не залишив її без виправлення, а подав декларацію належного виду та фактично продублював у ній відомості, які вже були ним зазначені у декларації, поданій 29.03.2026.

Зазначена поведінка, на переконання суду, не узгоджується з версією про свідоме ухилення від виконання обов`язку щодо фінансового контролю. Навпаки, послідовність дій ОСОБА_1 свідчить про його фактичне прагнення виконати встановлений законом обов`язок та усунути допущену помилку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що несвоєчасне подання ОСОБА_1 саме декларації належного виду було наслідком допущеної ним помилки при виборі виду декларації та подальшої необхідності створення нового документа, а не результатом умисного невиконання чи неналежного виконання обов`язку щодо декларування. Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї поведінки, передбачав наслідки несвоєчасного подання декларації та бажав або свідомо допускав їх настання, суд вважає недоведеною суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Сам по собі факт подання декларації належного виду 08.04.2026 , яка є аналогічній за змістом декларації, поданої суб`єектом декларування у встановлений законом строк з невірно обраним видом декларування " при звільненні" за наведених обставин не є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративні правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У той же час, а ні протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а ні доданих матеріалів до нього, не містять жодного доказу та жодного обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Прокурором належними доказами не доведено та не спростовано доводи ОСОБА_1 про відсутність умислу на уникнення фінансового контролю.

Враховуючи наведене, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) та відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на несвоєчасне подання відповідної декларації, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_1 суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, що виключає можливість його притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Таким чином вина є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення, і відповідно наявність вини має бути доведена беззаперечними доказами, чого в даному випадку зроблено не було.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому суд зобов`язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому правопорушення суду не надано, а технічна помилка в назві декларацій, з огляду на саму суть декларування, яка пов`язується із здійсненням фінансового контролю особи, не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 172-6, 221, 247, 279, 280, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.172-6 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Я.В. Кравченко