Ухвала суду № 139229617, 07.10.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45639/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білогородка Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, військовослужбовця, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 62024100130000833 від 16.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

УСТАНОВИВ:

Короткий виклад вимог клопотання

До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 62024100130000833 від 16.04.2024 про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, без визначення застави.

В обґрунтування клопотання вказано, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000833 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

04.10.2024 о 18 год. 45 хв. ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Слідчий вказує, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно з ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Позиції сторін кримінального провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому, та просив його задовольнити.

Захисник, адвокат ОСОБА_4 , заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що підозрюваний є раніше не судимою особою, має міцні соціальні зв`язки, перебував за місцем свого постійного мешкання, у зв`язку з чим підстави для застосування такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою відсутні.

Підозрюваний, ОСОБА_7 , підтримав позицію свого захисника, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав, висловив бажання проходити військову службу далі. Пояснив, що з військової частини його відпустили безпосередні командири, у зв`язку з чим він проходив лікування, до останнього підтримував телефонний зв`язок із командуванням та відзвітовувався про стан свого здоров`я, однак у подальшому виникли сімейні обставини, через які він не зміг своєчасно повернутись до військової частини. Від органу досудового розслідування і суду не переховувався, проживав за місцем реєстрації.

Обставини, встановлені слідчим суддею

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000833 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2023 № 13 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду сапера 3 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу 1 інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу і на всі види забезпечення указаної військової частини.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2023 № 59 солдат ОСОБА_7 вибув на госпіталізацію у НВМКЦ «НВКГЦ».

Солдат ОСОБА_7 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), в умовах воєнного стану, 20.07.2023 не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини до 04.10.2024, тобто до моменту його затримання у порядку ст. 208 КПК України.

04.10.2024 о 18 год. 45 хв. ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

05.10.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Релевантні джерела права

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років (ч. 5 ст. 12 КК України).

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Мотиви слідчого судді

При вирішенні питання застосування до підозрюваного запобіжного заходу необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо обґрунтованості підозри

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених у судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя дійшов висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача про причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, матеріалами службового розслідування за указаним фактом, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.10.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 05.10.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 05.10.2024, протоколом затримання ОСОБА_7 від 04.10.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

Отже, повідомлена ОСОБА_7 підозра на теперішній час є повністю обґрунтованою, що, у свою чергу, є однією з необхідних підстав для застосування запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, з урахуванням обґрунтованої підозри та положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

У клопотанні прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний та свідки у кримінальному провадженні є військовослужбовцями, які проходили службу в одній військовій частині.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, на даний час не виконані всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на отримання і перевірку доказів, а тому ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 був відсутнім на військовій службі більше одного року, останнього затримано у порядку ст. 208 КПК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, у подальшому може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, а також знову вчинити інше кримінальне правопорушення у разі переховування ним від органу досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу окрім іншого повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Між тим, Законом України № 2531-IX від 16.08.2022 статтю 176 КПК України доповнено частиною восьмою, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно такий запобіжний захід як тримання під вартою.

Враховуючи кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_7 , а також дію у державі воєнного стану, сторона обвинувачення не вважає за необхідне обґрунтовувати неможливість у даному випадку застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

У свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не вплине негативно на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, не здійснить підрив авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Отже, досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_7 під варту.

Такий висновок сторони обвинувачення не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У ході розслідування кримінального провадження були зібрані матеріали, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, та в подальшому застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На теперішній день є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжити вчиняти кримінальне правопорушення чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

З викладених вище обставин можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов`язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Зважаючи на право слідчого судді, яке закріплене у п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а не обов`язок, щодо можливості не визначати розмір застави, з огляду на особу підозрюваного, його вік та характеризуючі дані, майновий стан, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 60 560 грн.

Крім того, у разі внесення застави необхідно покласти на підозрюваного виконання наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 183, п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знайшли своє підтвердження, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 176-178, 182-183, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024100130000833 від 16.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 05.12.2024 включно, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 60 560 грн, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П. І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний ОСОБА_7 зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_7 , в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 11.10.2024 о 08:30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_11