Ухвала суду № 139229579, 19.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/44982/26-к

1-кс-43999/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчими Головного слідчого управління та Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора та Запорізької спеціалізованої прокуратури в оборонній сфері Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026 за ч. 4 ст. 410, ч. 3 ст. 368 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням установлено, що 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який безперервно триває по теперішній час.

15.12.2025 ОСОБА_4 призначено на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника логістики.

Військова частина НОМЕР_1 є ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконує завдання з оборони держави на території Запорізької та Дніпропетровської областей, у т.ч. здійснює безпосереднє ведення бойових дій на території Запорізької області.

Так, у зв`язку із займаною посадою ОСОБА_7 має права, обов`язки та повноваження за своїм функціональним призначенням заступника командира бригади з тилу, у зв`язку з реформуванням системи матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України та переходом на структуру Сил логістики, що є стандартами НАТО.

Тобто, посада заступника командира бригади - начальника логістики є правонаступником посади заступника командира частини з тилу.

Так, відповідно до ст. 76 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статуту): заступник командира бригади з тилу в мирний і воєнний час серед іншого відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів бригади підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб.

Заступник командира бригади з тилу підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу бригади.

Відповідно до ст. 77 Статуту, заступник командира бригади з тилу серед іншого зобов`язаний: керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб бригади, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, які обіймають посади не нижче головного сержанта роти з організації тилового забезпечення; керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини; організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів бригади матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця; знати ділові та морально-психологічні якості військовослужбовців офіцерського, сержантського (старшинського) складу безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, постійно проводити з ними роботу з виховання та вдосконалення підготовки за спеціальністю; планувати і організовувати підвезення підрозділам бригади матеріальних засобів та забезпечувати водопостачання; перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах бригади і безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у службах; керувати роботами з обладнання й удосконалення навчально-матеріальної бази та механізації вантажно-розвантажувальних робіт тилу бригади (полку, окремого батальйону) і підпорядкованих складів; інструктувати перед заступанням у наряд чергового їдальні; розробляти заходи щодо економічної роботи й організовувати їх здійснення; контролювати якість надання послуг з організації харчування суб`єктами господарювання, брати участь у складанні розкладки продуктів та подавати її на затвердження командирові військової частини, здійснювати контроль за станом здійснення суб`єктами господарювання заходів щодо обладнання і удосконалення переданих їм об`єктів, правильністю експлуатації та своєчасним ремонтом таких об`єктів; організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.

Крім того, згідно ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 29 Статуту, за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців, а згідно ст. 30 Статуту начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно ст. 36 Статуту командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і серед іншого особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу); за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) окрім іншого зобов`язаний: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, завжди мати точні відомості про особовий склад, матеріальні засоби, що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 18, прим. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 401, прим. 1 ст. 425 КК України, ОСОБА_7 на час зайняття вказаної посади був службовою особою, та військовою службовою особою та є суб`єктом кримінальних правопорушень проти встановленого законом порядку несення військової служби.

При цьому, у невстановлений час, але не пізніше 31.05.2026 у невстановленому місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом систематичного отримання від підлеглого неправомірної вигоди, джерелом якої мало стати систематична розтрата ввіреного підлеглому військового майна.

Так, 28.04.2025 ОСОБА_8 призначено на посаду начальника продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 97 Статуту, начальник продовольчої служби бригади підпорядковується заступнику командира бригади з тилу і є прямим начальником особового складу продовольчої служби бригади.

Таким чином, ОСОБА_7 на час зайняття ним посади заступника командира частини НОМЕР_1 - начальника логістики був прямим та безпосереднім начальником ОСОБА_8 , а також мав стосовно нього дисциплінарну владу, у т.ч. вчиняти чи не вчиняти будь-які дії з використанням влади та службового становища.

Так, в один із днів у період з 24-31.05.2026 у службовому кабінеті ОСОБА_4 , на території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення поставив вимогу ОСОБА_8 протиправно продавати ввірене йому продовольче майно, яке належить військовій частині НОМЕР_1 , цивільним особам, яких має знайти саме ОСОБА_8 , виводити продане продовольство з балансового обліку вказаної військової частини, шляхом його списання, як видане через їдальню військовослужбовцям, а отримані за це грошові кошти надавати ОСОБА_4 .

У зв`язку з займаною посадою, ОСОБА_8 має наступні права, обов`язки та повноваження.

Так, у відповідності до ст. 97 Статуту ОСОБА_8 , як начальник продовольчої служби бригади, відповідає за організацію якісного та своєчасного харчування особового складу і крім іншого зобов`язаний: забезпечувати якісне харчування; складати разом із начальником медичної служби бригади, начальником їдальні та інструктором-кухарем розкладку продуктів; перевіряти не менше ніж один раз на місяць наявність і якісний стан продовольства на складі та інших об`єктах служби в бригаді; керувати роботою їдальні, продовольчого складу і підсобного господарства, проводити під час відсутності заступника командира бригади з тилу інструктаж чергового їдальні; забезпечувати додержання санітарно-гігієнічних вимог під час зберігання та оброблення продуктів харчування, приготування та приймання їжі, належне утримання продовольчого складу.

Таким чином, ОСОБА_8 має у своєму віданні продовольство, яке в силу ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є військовим майном.

Отримавши вказану вимогу від ОСОБА_4 , ОСОБА_8 відмовився її виконувати як явно злочинний наказ.

З метою подолання психологічного опору ОСОБА_8 , ОСОБА_7 висловив йому погрозу вживати заходи дисциплінарного та службового характеру, звернення особливої уваги до виконання ОСОБА_8 його службових обов`язків, створення таких умов служби, наслідком яких буде його звільнення, пониження в посаді чи інші проблеми по службі, у разі відмови останнього виконувати його вимогу щодо розкрадання військового майна та надання йому, тобто ОСОБА_4 , неправомірної вигоди.

Також ОСОБА_7 , продовжуючи вимагати від ОСОБА_8 неправомірну вигоду та схиляти його до заволодіння військовим майном, висунув останньому вимогу надавати йому від 100 до 300 тис. грн на місяць в залежності від продажу кожної окремої партії продовольства після здійснення такого продажу.

Крім того ОСОБА_7 , організовуючи заволодіння військового майна шляхом зловживання службовим становищем, надав ОСОБА_9 вказівку продавати цивільним особам продовольство низької собівартості та високої калорійності, яке з об`єктивних причин легко піддається прихованому списанню у значних об`ємах під виглядом зіпсованого чи використаного на потреби частини, а саме крупи в асортименті (ячна, пшенична, перлова), борошно, олія соняшникова, сало та майонез.

При цьому, ОСОБА_7 зауважив, що фактично - це продовольство для харчування особового складу не використовується, що надає йому можливість створювати штучні надлишки.

Побоюючись погроз ОСОБА_4 , розуміючи можливість застосування дисциплінарних стягнень та створення інших проблем по службі, ОСОБА_8 погодився та почав шукати осіб, які б могли зацікавитись купівлею продовольства.

Так, здійснюючи такий пошук через місцевих підприємців та продавців продуктів харчування в продовольчих магазинах, в один із днів кінця травня - початку червня 2026 року (більш точного часу не встановлено), ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_10 та, виконуючи вказівки та вимоги ОСОБА_4 , поєднані з погрозами, повідомив, що він може періодично продавати продовольство, на що ОСОБА_10 погодився.

Однак, розуміючи незаконність таких дій, 05.06.2026 ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів та почав діяти під їх контролем.

Продовжуючи реалізацію своєї злочинної схеми з організації заволодіння військового майна шляхом зловживання службовим становищем та одержання неправомірної вигоди, 17.06.2026 ОСОБА_7 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті в тимчасовому пункті дислокації військової частини НОМЕР_1 в одному із населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), надав вказівку ОСОБА_8 продати цивільній особі продукти харчування за вказаною схемою, зокрема номенклатуру та обсяг продовольства, яке необхідно продати.

У подальшому, у період з 17.06.2026 по 19.06.2026 ОСОБА_7 домовився про реалізацію вказаної злочинної схеми за участі старшого оперуповноваженого на особливо важливих об`єктах 2 сектора 6 відділу (з дислокацією у м. Черкаси) 8 управління (з дислокацією у м. Чернігів) Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України ОСОБА_11 , тобто вступив із ним у попередню змову та залучив до даної злочинної діяльності.

Дана попередня змова передбачала, що ОСОБА_11 , використовуючи своє службове становище, має прикривати вказане заволодіння військовим майном від контролюючих органів та інших військовослужбовців, які можуть дізнатись про таке незаконне заволодіння продовольством, а також не припиняти вказане кримінальне правопорушення, а також не вживати заходів до його розкриття.

За вчинення та не вчинення таких дій ОСОБА_11 , відповідно до вказаної попередньої змови, одержуватиме частину неправомірної вигоди, отриману від продажу продовольства зазначеним способом.

Так, 27.04.2026 ОСОБА_11 призначено на вказану посаду, у зв`язку з чим в силу ч. 3 ст. 18, прим. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 401, прим. 1 ст. 425 КК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», він є службовою особою, військовою службовою особою, суб`єктом кримінальних правопорушень проти встановленого законом порядку несення військової служби та співробітником правоохоронного органу.

У зв`язку із займаною посадою ОСОБА_11 серед іншого відповідно до ч. 2 ст. 2, п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України», зобов`язаний попереджати, виявляти, припиняти та розкривати протиправні дії, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, а також подавати допомогу правоохоронним органам у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень.

Свої службові обов`язки, направлені на реалізацію функцій Служби безпеки України, ОСОБА_11 здійснює також і у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_11 мав обов`язок припинити та розкрити кримінальне правопорушення, вчинення якого готувалось ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , однак у період з 17.06.2026 по 19.06.2026, з корисливих мотивів, умисно, з метою незаконного збагачення, вирішив цього не робити, а навпаки одержати неправомірну вигоду, тобто одержати її за невчинення дій, із використанням влади та службового становища.

Так, близько 15:51 год. 19.06.2026 ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_8 , поцікавився його відносинами з ОСОБА_4 , зауважив, що перебуває у гарних відносинах з вищим командуванням та домовився про зустріч з ним, тобто ОСОБА_8 , наступного дня.

Приблизно о 12:45 год. 20.06.2026 ОСОБА_7 на території їдальні військової частини НОМЕР_1 (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) повідомив ОСОБА_8 , що на нього самі вийдуть люди, які погодили його, тобто ОСОБА_4 , злочинну схему, у зв`язку з чим вона буде прикрита від можливого виявлення.

В ході цієї розмови ОСОБА_7 погодив суму 100 000 грн, за яку необхідно продати продовольство в перший раз, а в подальшому суму і обсяг продовольства необхідно буде збільшувати.

О 13:50 год. 20.06.2026 ОСОБА_8 біля однієї із автозаправних станцій в одному із населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) зустрівся з ОСОБА_11 . В ході розмови ОСОБА_11 зауважив, що ОСОБА_7 повідомив йому про вказану злочинну схему заволодіння продовольством.

Також ОСОБА_11 завірив ОСОБА_8 , що прикриє його перед вищими начальниками та іншими військовослужбовцями від можливого викриття.

Крім того, ОСОБА_11 попросив ОСОБА_8 інформувати його про всі обставини під час реалізації вказаної злочинної схеми, у тому числі розмови з ОСОБА_4 , оскільки він, тобто ОСОБА_11 , йому не довіряє.

Приблизно о 15:10 год. 20.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_4 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_11 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, прибув на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 в одному із населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) та надав із посиланням на ОСОБА_4 розпорядження начальнику складу замовити необхідний обсяг продуктів.

21.06.2026 приблизно о 08:10 год. в ході телефонної розмови ОСОБА_11 поцікавився у ОСОБА_8 , чи знає ОСОБА_7 суму неправомірної вигоди, на що ОСОБА_8 відповів, що знає приблизно.

Також ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 , що він замовив необхідний обсяг продовольства та планує наступного тижня зустрітись із ОСОБА_4 , коли продукти харчування привезуть на склад.

ОСОБА_11 схвалив дії ОСОБА_8 та попросив останнього повідомити йому про точний час такої зустрічі для контролю ОСОБА_4 в частині можливого приховування ним частини неправомірної вигоди.

22.06.2026 близько 10:45 год. ОСОБА_11 надіслав ОСОБА_8 текстове повідомлення у месенджері, в якому надав інструкції. Так, ОСОБА_11 дав вказівку ОСОБА_8 нічого не говорити ОСОБА_4 щодо точних сум продажу та після такого продажу спочатку проінформувати його, тобто ОСОБА_11 , а вже потім ОСОБА_4 .

Приблизно о 10:00 25.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_4 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_11 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, перебуваючи у тимчасовому пункті дислокації продовольчої служби військової частини НОМЕР_1 в одному із населених пунктів Запорізької області, здійснив документальне оформлення списання продовольства з балансового обліку вказаної військової частини без її фактичної видачі особовому складу та використання за призначенням, а саме виготовив та підписав накладну № 31 від 25.06.2026 на видавання крупи пшеничної в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупи ячної в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупи кукурудзяної шліфованої у кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн та олії соняшникової рафінованої в кількості 607, 2 кг вартістю 40 000 грн, а всього на суму 97 932,8 грн.

Близько 15:00 год. 25.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_4 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_11 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, прибув на продовольчий склад військової частини НОМЕР_1 в одному із населених пунктів Дніпропетровської області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), куди приблизно ж в цей час прибув ОСОБА_10 на вантажному автомобілі з водієм.

ОСОБА_8 передав ОСОБА_10 , який також діяв під контролем правоохоронних органів, вказану накладну, після чого водій і начальник продовольчого складу завантажили в цей автомобіль військове майно, а саме крупу пшеничну в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупу ячну в кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн, крупу кукурудзяну шліфовану у кількості 1000 кг вартістю 20 000 грн та олію соняшникову рафіновану в кількості 607, 2 кг вартістю 40 000 грн, а всього на суму 97 932,8 грн, та залишили продовольчий склад, після чого доставили вказане продовольство на склад ОСОБА_10 , де воно зберігається під контролем правоохоронних органів.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_7 , будучи військовою службовою особою, у період з кінця травня по 25.06.2026 в умовах воєнного стану, перебуваючи в різних місцях дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території Запорізької та Дніпропетровської областей (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , використовуючи свою владу та службове становище, організував заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем та виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення його до кінця, але це кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України.

Після вивезення військового майна зі складу, близько 16:00 год. 25.06.2026 ОСОБА_8 телефонним зв`язком повідомив про вказаний продаж військового майна ОСОБА_4 , на що останній схвалив його дії та сказав, що набере його, тобто ОСОБА_8 , пізніше.

Близько 09:20 год. 28.06.2026 ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 та наказав йому їхати до автозаправної станції одного із населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців) до нього на зустріч.

Близько 11:55 год. 28.06.2026 ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_8 у вказаному місці, де висловив ОСОБА_8 своє незадоволення такою малою сумою, отриманою від продажу продовольства та поставив останньому вимогу, наступного разу продати військового майна на більшу суму.

Після цього, близько 12:00 год. 28.06.2026 ОСОБА_8 , побоюючись дисциплінарної влади свого начальника ОСОБА_4 та службових можливостей співробітника Служби безпеки України ОСОБА_11 , виконуючи їх вказівки, діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 100 000 грн за невжиття останнім будь-яких заходів службового характеру, які можуть негативно вплинути на проходження служби ОСОБА_8 , які ОСОБА_7 одержав та розпорядився ними на власний розсуд.

Таким чином, за вищевказаних обставин, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, близько 12:00 год. 28.06.2026 перебуваючи на території автозаправної станції одного із населених пунктів Запорізької області (місце не зазначається в інтересах Збройних Сил України задля безпеки військовослужбовців), діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , одержав неправомірну вигоду від свого підлеглого ОСОБА_8 в розмірі 100 000 грн. за невчинення будь-яких дій з використанням наданої йому влади та службового становища, які можуть негативно вплинути на проходження служби ОСОБА_8 , поєднане з вимаганням, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

Після одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 наголосив ОСОБА_8 про необхідність подальшого заволодіння та продажу продовольства та одержання ОСОБА_4 за це неправомірної вигоди.

26.06.2026 близько 13:10 год. ОСОБА_8 по телефону проінформував про обставини продажу продовольства та передачі коштів ОСОБА_4 . ОСОБА_11 , на що останній поцікавився обставинами таких дій, з`ясував точну суму, яку він передав ОСОБА_4 та попросив негайно його інформувати про подальші дії щодо заволодіння та продажу продовольства та спілкування з ОСОБА_4 з цього приводу.

Однак, 23.07.2026 ОСОБА_4 звільнено з посади та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим він з причин, що не залежали від його волі, припинив злочинну діяльність.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в організації закінченого замаху на заволодіння військовим майном, вчиненому ним як військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 410 КК України, а також в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення будь-якої дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 3 328 000 грн, що становить 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який вчинив тяжкий злочин. Крім того, обґрунтовує ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від органу досудового розслідування; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може впливати на свідків та інших підозрюваних; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема погоджувати свої дії з іншими обвинуваченими; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставинами, на підставі яких слідчий та прокурор дійшли висновку про наявність ризиків, зазначених у клопотанні є можливість покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а за сукупністю злочинів - до 15 років; сам факт вчинення злочинів з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом - із залученням підлеглого, подоланням його волі шляхом погроз, які він об`єктивно міг реалізувати, та залученням до злочинної діяльності співробітника правоохоронного органу, який має широке коло можливостей по впливу на осіб, а також розкрадання продовольства, що призначене для годування військовослужбовців, які виконують обов`язки з оборони держави безпосередньо у районах ведення бойових дій; віддаленість місця перебування та проживання підозрюваного від органу досудового розслідування; можливість погодження підозрюваним показань з іншими причетними особами; зайняття в минулому та можливе зайняття майбутньому посади з широким колом можливостей (заступник командира бригади є начальником для всього її особового складу, який може становити 3 000 - 6 000 військовослужбовців), у тому числі щодо ОСОБА_8 ; можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, зокрема тотожного, оскільки підозрюваний 11-12.06.2026, тобто після вчиненого вимагання та примушування ОСОБА_8 до злочину, наказав йому завантажити продовольство, тобто військове майно, до його, тобто ОСОБА_4 , особистих потреб.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, окрему увагу звернув на покази свідків, які містяться на а.к.п. 81-84; 88-90, та доводять причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Захисник підозрюваного заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши, що ризики не доведені, підозра необґрунтована, містить багато суперечностей. Мотивував тим, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, одружений, має позитивну репутацію за місцем проходження служби, раніше не судимий, щодо розміру застави, визначений стороною обвинувачення, є необґрунтованим та непропорційним. З урахуванням означеного, просить відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний підтримав думку своїх захисників.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи, що відповідно до частини п`ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень частини п`ятої статті 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- повідомленнями оперативних підрозділів про виявлені злочини;

- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно вищезазначених осіб, які містять об`єктивні дані про висловлювання та дії підозрюваного, направлені на вчинення злочинів;

- показаннями ОСОБА_8 , які узгоджуються та взаємопов`язані з результатами негласних слідчих (розшукових) дій;

- протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів ОСОБА_8 ;

- протоколами огляду комп`ютерних даних на телефоні ОСОБА_8 , що містять листування в месенджері між підозрюваним та ОСОБА_8 , які узгоджуються та взаємопов`язані з результатами негласних слідчих (розшукових) дій;

- показаннями ОСОБА_10 , згідно яких він отримував військове майно, до заволодіння яким підозрюваний вчинив всі дії, які вважав необхідними;

- протоколами огляду документів про найменування, вартість та списання військового майна, до заволодіння яким підозрюваний вчинив всі дії, які вважав необхідними;

- іншими доказами в їх сукупності.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави вважати, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Відтак, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного, а саме те, що останній може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених статтею 2 КПК України.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують останнього як особу, стан здоров`я підозрюваного, його соціальні зв`язки, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а тому слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали вище.

Водночас задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, необхідність покладення яких убачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26.01.1993, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 08.01.2009, розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя, наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, а також тяжкість правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , слідчий суддя вважає, що застава у межах 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка складає 3 328 000 грн, з покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Питання доведення винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.10.2026 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026082370000045 від 04.06.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_4 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх першим викликом;

- не відлучатися з м. Черкаси, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з особами, зазначеними в клопотанні, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , а також усіма особами, які в період з 01.06.2026 по даний час працюють та проходять службу у військовій частині НОМЕР_1 ;

- не відвідувати територію, будівлі та приміщення, у тому числі пункти тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р № UA128201720355259002001012089

Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1