Ухвала суду № 139229125, 25.08.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/659/26

Номер провадження 2-о/142/19/26

У Х В А Л А

25 серпня 2026 року с-ще Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Нестерук В.В., отримавши заяву ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , заінтересована особа: Студенянська сільська рада Вінницької області, що знаходиться в с. Студена Тульчинського району Вінницької області, вул. Соборна, 42, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу (в порядку окремого провадження), та додані до неї матеріали, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якій заінтересованою особою зазначив Студенянську сільську раду Вінницької області, та в якій просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання цієї заяви до суду у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, у разі якщо суд не вбачатиме підстав для повного звільнення заявника від сплати судового збору - зменшити розмір судового збору з урахуванням майнового стану заявника, встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності ОСОБА_1 , 1958 року народження, Договору дарування житлового будинку, посвідченого 03 грудня 1980 року нотаріусом Піщанської державної нотаріальної контори Дорошенко Н.І., за яким набувачем зазначено « ОСОБА_2 », щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_2 , встановивши, що « ОСОБА_2 », зазначений у Договорі дарування, та заявник - « ОСОБА_1 », 1958 року народження, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 20 вересня 2005 року Піщанським РВ УМВС України у Вінницькій області, є однією і тією самою особою.

Вимоги заяви обгрунтовує тим, що 03 грудня 1980 року між ним, ОСОБА_1 , та його матір`ю, ОСОБА_3 , було укладено Договір дарування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний Договір дарування був посвідчений нотаріусом Піщанської нотаріальної контори Дорошенко Н.І. Зазначений Договір дарування є правовстановлюючим документом, на підставі якого заявник набув право власності на житловий будинок. Заявник зазначає, що з моменту укладення цього договору у 1980 році і до теперішнього часу (вже понад 45 років) безперервно проживає у цьому будинку, користується ним, утримує його, сплачує комунальні послуги та зареєстрований за відповідною адресою, що підтверджується відміткою у його паспорті громадянина України, записом в домовій книжці, відповідною довідкою (витягом) про місце реєстрації, квитанціями за останній місяць про сплату комунальних послуг. Зазначає, що рішеннями органу місцевого самоврядування адміністративний статус та топоніміка зазначеного нерухомого майна з роками зазнали змін, у зв`язку з чим колишня адреса будинку: АДРЕСА_2 у подальших документах, зокрема домовій книзі та документах про реєстрацію місця проживання заявника, адреса зазначалася як АДРЕСА_3 . На теперішній час адреса цього ж житлового будинку визначена як АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними документами органу місцевого самоврядування. Заявник вказує, що 04 серпня 2026 року він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 із заявою № 74463879 про проведення державної реєстрації права власності. Однак, Рішенням державного реєстратора № 86185920 від «06» серпня 2026 року йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, по причині, що у його паспорті громадянина України (книжечці) на першій сторінці його ім`я по батькові зазначено українською мовою як « ОСОБА_5 », тоді як у тексті первинного Договору дарування від 3 грудня 1980 року його ім`я по батькові вказано як « ОСОБА_6 ». Вказує, що зазначена розбіжність у написанні по батькові зумовлена різним мовним оформленням персональних даних у документах, складених українською та російською мовами у різні періоди (за часів УРСР), що підтверджується сукупністю документів заявника, копії яких додаються. Вказує, що факт того, що « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 » це одна і та сама особа, а саме він Заявник у справі, підтверджується іншими його документами, де його ім`я по батькові вказувалось у російському варіанті через тогочасні мовні норми. Зокрема, у його паспорті громадянина України (книжечці) на першій сторінці вказано « ОСОБА_1 », а на другій сторінці (яка за радянським зразком заповнювалася російською мовою) його по батькові чітко вказано як « ОСОБА_7 ». Також в його свідоцтві про народження по батькові вказано російською « ОСОБА_7 ». Крім того, варіант по батькові українською « ОСОБА_6 » міститься у його трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_2 від «04» березня 1974 року, а також варіант одночасно « ОСОБА_8 » міститься на 1й та 2й сторінках у його комсомольському квитку №10004591 від 13.07.1975, варіант російською « ОСОБА_7 » у його воєнному квитку серії НОМЕР_3 від 04.05.1976, його трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 20.08.1978 та його посвідченнях машиніста-тракториста від 16.03.1974, а також свідоцтві про закінчення автошколи від 12.01.1976 р. Заяник вказує, що ним було вжито заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, однак державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації саме у зв`язку з розбіжністю у написанні по батькові. Таким чином, з рішення державного реєстратора № 86185920 від 06 серпня 2026 року безпосередньо вбачається, що єдиною обставиною, яка перешкоджає проведенню державної реєстрації права власності заявника на зазначений житловий будинок, є розбіжність у написанні по батькові заявника у паспорті та у Договорі дарування від 03 грудня 1980 року. Заявник вказує, що дарувальник майна, ОСОБА_3 , померла у 2006 році. Водночас усунути зазначену розбіжність у персональних даних заявника у позасудовому порядку не вдалося, що підтверджується рішенням державного реєстратора № 86185920 від 06 серпня 2026 року про відмову у проведенні державної реєстрації права власності. Метою встановлення зазначеного факту вказує усунення розбіжності у персональних даних заявника, що містяться у правовстановлюючому документі, та забезпечення можливості проведення державної реєстрації права власності заявника на зазначений житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також вказує, що спір щодо права власності на зазначений житловий будинок між заявником та іншими особами відсутній, а встановлення факту належності правовстановлюючого документа не потребує вирішення судом спору про право, а необхідне виключно для усунення розбіжності в персональних даних заявника та можливості державної реєстрації права на підставі наявного правовстановлюючого документа. Крім того вказана заява містить клопотання про звільнення від сплати судового збору. Зокрема заявник вказує, що відповідно до частини першої статті 136 Цивільного процесуального кодексу України та статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати за наявності передбачених законом підстав. Вказує, що є непрацюючим пенсіонером за віком з 2018 року, 1958 року народження. Єдиним його джерелом доходу є пенсія за віком. Станом на березень 2026 року після проведення індексації розмір його пенсії становить 3406,00 грн на місяць, що підтверджується відповідною довідкою. З 01 січня 2026 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі 2595,00 грн на місяць. Отже, розмір його пенсії лише на 811 грн перевищує встановлений державою прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Судовий збір за подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, становить 665,60 грн. Таким чином, сплата судового збору в зазначеному розмірі становить близько 19,55 % його місячного пенсійного доходу, що є істотним фінансовим навантаженням з огляду на розмір його доходу. При цьому заявник не працює та не має інших постійних джерел доходу. Вказує, що з отриманої пенсії він здійснює оплату житлово-комунальних послуг, придбаває необхідні лікарські засоби та забезпечує інші повсякденні витрати. При цьому жодних пільг не може оформити внаслідок відсутності зареєстрованого належним чином права власності на домоволодіння. Після здійснення зазначених обов`язкових витрат коштів, що залишаються у його розпорядженні, недостатньо для сплати судового збору без істотного погіршення його матеріального становища. Вказує, що будь-якого іншого нерухомого майна, окрім зазначеного вище, не має. Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи суд може враховувати, зокрема, інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, наявність у власності нерухомого, рухомого та іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи. З огляду на його вік, відсутність роботи, єдине джерело доходу у вигляді пенсії за віком у розмірі 3406 грн на місяць, незначне перевищення розміру пенсії над прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, а також необхідність здійснення щомісячних обов`язкових витрат, вважає, що сплата судового збору в повному розмірі створює для нього надмірний фінансовий тягар.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2026 року дану заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частина 3 ст.294 ЦПК вказує, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно положень ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши вказану заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зокрема згідн п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Заява ро встановлення факту належності правовстановлюючих документів має відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст. ст.175, 177 ЦПК України, так і спеціальним, які містяться у ст. 318 ЦПК України.

Згідно вимог ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

В ч. 4 ст. 284 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Заінтересованою особою у справі окремого провадження є особа, права, свободи або інтереси якої можуть бути безпосередньо порушені, змінені чи підтверджені у зв`язку із встановленням судом відповідного юридичного факту, або яка має юридично значущий інтерес у наслідках його встановлення. При цьому визначення кола заінтересованих осіб має здійснюватися з урахуванням мети, для якої заявник просить встановити юридичний факт, та правових наслідків такого встановлення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, відповідно до якого ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а коло таких осіб визначається залежно від мети встановлення факту, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, та можливого впливу встановлення відповідного факту на їхні права та обов`язки. Верховний Суд також зазначив, що права заінтересованих осіб перебувають у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявника та зумовлюються встановленням юридичного факту.

Крім того, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, суддя повинен з`ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику в судове засідання.

У поданій заяві ОСОБА_1 зазначив заінтересованою особою Студенянську сільську раду Вінницької області, однак не навів належного обґрунтування того, у чому саме полягає її юридична заінтересованість у встановленні заявленого факту та яким чином встановлення факту належності йому Договору дарування житлового будинку від 03 грудня 1980 року може вплинути на права, обов`язки чи законні інтереси зазначеного органу місцевого самоврядування.

Заявник зазначає, що метою встановлення факту є виключно усунення розбіжності у написанні його по батькові у правовстановлюючому документі та паспорті для забезпечення можливості державної реєстрації права власності на житловий будинок. При цьому заявник вказує на відсутність спору щодо права власності на зазначений будинок між ним та іншими особами. Отже, з огляду на визначену заявником мету встановлення юридичного факту, суду необхідно встановити, чи перебуває Студенянська сільська рада у таких правовідносинах із заявником, за яких встановлення цього факту може породити, змінити або припинити її права чи обов`язки або іншим чином безпосередньо вплинути на її законні інтереси.

Отже, заявнику необхідно зазначити, у чому саме полягає юридично значущий інтерес Студенянської сільської ради Вінницької області у цій справі, які саме її права, обов`язки чи законні інтереси можуть бути зачеплені встановленням факту належності правовстановлюючого документа, а також навести відповідне правове та фактичне обґрунтування залучення вказаного органу місцевого самоврядування до участі у справі саме як заінтересованої особи.

У разі відсутності такого інтересу заявнику слід уточнити коло заінтересованих осіб відповідно до мети встановлення юридичного факту та правових наслідків його встановлення.

Крім того, згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, в п.п.4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який виходячи з того що Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня встановлено в розмірі 3328, 00 грн, складає 665,60 гривень.

Разом з тим заявником ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви в порядку окремого провадження про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. В обґрунтування клопотання вказує на те, що у зв`язку із скрутним матеріальним становищем позбавлений можливості сплатити судовий збір, оскільки являється непрацюючим пенсіонером за віком і єдиним джерелом його доходу являється пенсія, щомісячний розмір якої складає 3406,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій статті 136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Згідно положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Зі змісту клопотання про звільнення від сплати судового збору вбачається, що заявник посилається на те, що він є непрацюючим пенсіонером та сума судового збору, який необхідно сплати становить 19,55 % його місячного доходу.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі «Креуз проти Польщі», від 19 червня 2001 року).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26 липня 2005 року).

На підтвердження свого матеріального стану заявником долучено випску по картковому рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_9 за період з 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року, відповідно до якого сума безготівкових зарахувань на нього станом на 24 серпня 2026 року, зокрема пенсії складає 21200,00 грн, а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, з яких слідує, що за період із січня по червень 2026 року відомості про суми нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ОСОБА_1 у Державному реєстрі відсутні.

Разом з тим, зазначені у клопотанні заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, зокрема відомості про його доходи лише за період із січня по червень 2026 року, тобто за шість місяців, а не за попередній календарний рік, як передбачено пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», не можуть вважатися достатніми для висновку про скрутний майновий стан заявника та неможливість сплати ним судового збору.

Крім того, з наданої заявником виписки з карткового рахунку вбачається, що за період із 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року на рахунок заявника здійснено безготівкові зарахування, у тому числі пенсійні виплати, на загальну суму 21200,00 грн. Водночас зазначені відомості не охоплюють повного календарного року та не містять інформації про всі можливі джерела доходу заявника, а тому не характеризують його майновий стан у повному обсязі.

При цьому навіть виходячи з відомостей про доходи заявника лише за зазначений шестимісячний період, судовий збір у розмірі 665,60 грн не перевищує 5 відсотків розміру доходу заявника за цей період. Так, відповідно до наданої суду виписки з карткового рахунку, за період із 01 січня 2026 року по 30 червня 2026 року на рахунок заявника зараховано, зокрема, пенсійних виплат на загальну суму 21200,00 грн, 5 відсотків від якої становить 1060,00 грн, що є більшим за розмір судового збору, який підлягає сплаті.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б свідчили про його неспроможність сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, а надані докази не є достатніми для висновку про необхідність застосування до нього положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для звільнення заявника ОСОБА_1 від сплати судового збору, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

З огляду на викладене, заявнику слід надати суду докази сплати судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень.

Суд зауважує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд акцентує увагу на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, суд, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважає, що заяву необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків для приведення заяви у відповідність до вимог ст. ст. 175, 177, 284, 318 ЦПК України, зокрема, надання доказів сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Якщо заявник у встановлений строк відповідно до ухвали суду не виконає зазначені вимоги, то на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України заява буде вважатися неподаною і буде повернута.

Керуючись ст.ст. 11, 19, 185, 295 - 300 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Студенянська сільська рада Вінницької області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу (в порядку окремого провадження), залишити без руху.

Запропонувати заявнику усунути недоліки, про які вказано в ухвалі суду, у строк не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали, в тому числі, сплатити судовий збір у зазначеному судом розмірі за реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Він.обл./смт Пiщанка/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858 ; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) ; Рахунок отримувача UA888999980313121206000002890; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити заявнику, що у випадку неусунення зазначених в ухвалі недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: