Ухвала суду № 139228024, 21.08.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2074/25

Провадження № 1-кп/461/196/26

УХВАЛА

21.08.2026 року, Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ).,

( ОСОБА_7 )

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

за матеріалами кримінального провадження № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без можливості внесення застави.

Подане клопотання мотивує тим, шо Галицьким районним судом м. Львова розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України.

Прокурор зазначає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а тому, з урахуванням обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, вважає, що є достатні підстави стверджувати, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави зможе запобігти вказаним ризикам. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останнього спливає 02.06.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували. Захисник у судовому засіданні зазначив про необґрунтованість підозри, звернув увагу на те, що з 6 епізодів, зазначених в обвинувальному акті, потерпілі є лише у 3 епізодах, при цьому практично всі потерпілі вже допитані. Також зазначив, що свідки у судовому засіданні не допитані, однак прокурор не забезпечує їх явку.

Захисник просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт або заставу, з урахуванням того, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

При цьому за змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відтак і продовження такого, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що на розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.11.2024 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів. Строк дії ухвали становив шістдесят днів до 25.01.2025 включно. В подальшому, ухвалою слідчого судді від 22.01.2025 року та ухвалами Галицького районного суду м. Львова було неодноразово продовжено строк дії вказаного запобіжного заходу на 60 днів, останній раз ухвалою суду від 15.07.2026 року до 13.09.2026 року включно.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання прокурора, суд зазначає про наступне.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом п.5 ч.1 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 8 ст. 176 КПК України.

У ч.1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією статтею.

У поданому прокурором клопотанні перед судом порушується питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Розглядаючи подане клопотання, суд виходить з того, що обґрунтованість пред`явленої обвинуваченому підозри перевірялась слідчими суддями, судом під час обрання та продовження запобіжного заходу, а тому, з урахуванням встановлених законодавцем вимог стосовно продовження запобіжного заходу в суді (ч. 3 ст. 331 КПК України) суду необхідно розглянути питання доцільності продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ухвалах слідчих суддів, суду обставин, у передбаченому главою 18 КПК України порядку.

У своїх клопотаннях прокурор стверджує, що встановленні під час досудового розслідування ризики, передбаченні п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), не зменшилися, є реальними та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 та не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

Суд приходить до переконання, що за результатом розгляду клопотання прокурора стосовно обвинуваченого необхідно перевірити продовження існування на даний час ризиків: переховування від органу досудового розслідування та/або суду; впливу на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 разом з матеріалами кримінального провадження на його обґрунтування вказують на те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, не зменшилися, та у сукупності з іншими встановленими обставинами справи (майновий стан, соціальні зв`язки) є підставою для задоволення відповідного клопотання.

Ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, особливо тяжкого злочину проти власності, вчиненого організованою групою, у пособництві у вчиненні нетяжкого злочину у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп`ютерів), систем та комп`ютерних мереж і мереж електрозв`язку. У разі визнання винуватим останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Водночас, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його засудження до можливого покарання у вигляді позбавлення волі, з урахуванням встановлених на даному етапі обставин вчинення протиправних дій, доводять, що цей ризик є достатньо високим.

На переконання суду, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини, може спонукати його до спроб переховування від суду з метою уникнення покарання, а також невиконання його процесуальних рішень.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Отже цей ризик є цілком реальним.

При цьому, суд застосовує практику Європейського Суду, згідно з якою врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»).

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на учасників кримінального провадження. Даний ризик підтверджується тим, що останній як організатор злочинів, маючи вплив на інших учасників злочинної організації та доступ до інформації про потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зокрема і осіб, які надавали дані своїх банківських карток, може змусити останніх змінити свої показання з метою його виправдування.

Суд враховує, що з моменту постановлення попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою процесуальна ситуація у кримінальному провадженні змінилася. Зокрема, під час судового розгляду вже допитано більшість потерпілих, однак на даній стадії судового розгляду недопитаними залишаються два потерпілих та свідки, а тому ризик можливого незаконного впливу на них не може вважатися повністю усунутим. Разом із тим той факт, що більшість потерпілих уже допитана, свідчить про зменшення такого ризику порівняно з моментом застосування запобіжного заходу. Водночас з урахуванням того, що два потерпілих та свідки ще не допитані судом, ризик можливого незаконного впливу на них повністю не відпав та продовжує існувати.

Підсумовуючи, дослідивши обставини, які, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого (відсутність належних та достатніх відомостей, які б вказували на неможливість перебування обвинуваченого в ізоляції від суспільства), його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, постійне місце проживання, з огляду на встановлення обґрунтованості підозри слідчими суддями (п.1, ст.194 КПК України), враховуючи обсяг ініційованого прокурором питання, в межах саме продовження діючого запобіжного заходу, встановленням судом існування обставин, передбачених п.п.2-3 ч.1 ст.194 КПК України, суд дійшов висновків про обґрунтованість поданого прокурором клопотання та доцільність продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке є необхідним і дієвим запобіжним заходом, що здатен попередити існування встановлених вище ризиків і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду.

Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту про те, що клопотання прокурора є формальним та не містить належного обґрунтування суд не бере до уваги, адже дослідивши його зміст у сукупності з матеріалами кримінального провадження та обставинами, встановленими під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що прокурором наведено обставини, які свідчать про збереження окремих ризиків, хоча їх інтенсивність за час судового розгляду зазнала певних змін. Суд не погоджується із запереченнями захисника щодо необґрунтованості підозри та необхідності зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту або застави. Посилання захисника на те, що практично всі потерпілі вже допитані, саме по собі не спростовує необхідності подальшого застосування запобіжного заходу. Також суд не приймає як достатню підставу для зміни запобіжного заходу посилання захисника на те, що свідки не допитані, а прокурор не забезпечує їх явку до суду.

Посилання захисника на те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, підлягає врахуванню судом, однак саме по собі не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. З урахуванням установлених ризиків, які продовжують існувати, застосування більш м`якого запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження не забезпечить належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Беручи до уваги все вищенаведене, є обґрунтовані підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків.

Оскільки відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, а відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України.

Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Беручи до уваги все вищенаведене, є обґрунтовані підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків.

Отже, суд приходить до висновку, щодо необхідності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, у зв`язку з чим у задоволенні заяви захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Повний текст ухвали проголошено 24 серпня 2026 року о 16 год. 40 хв.

Ухвала щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1