Рішення № 139223618, 24.08.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/77/26

Провадження №2/549/111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року селище Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Глущенко Н.М.,

за участю секретарів судового засідання Бойко В.С., Давиденко Ю.В.

представника позивача Єни І.А.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката- Орел В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи цивільну справу у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід» до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Райз-Схід» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 27 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,56 га, кадастровий номер 5325180400:00:008:0041, яка розташована на території Білоусівської сільської ради Лубенського (Чорнухинського до об`єднання) району Полтавської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за № 9801850 було зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.

09 липня 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину № 680, серія ННН174726, виданого Чорнухинською державною нотаріальною конторою, право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав № 32319948.

03 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Схід» укладено додаткову угоду № б/н до договору оренди землі від 27 лютого 2015 року.

Згідно п.п.4.4 зазначеної Додаткової угоди встановлено, орендна плата вноситься орендарем у грошовій форм в розмірі 35050,44 грн, відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься у такі строки протягом сільськогосподарського року, але повний розрахунок не пізніше 31 грудня поточного року.

Позивач зазначає, що орендна плата за користування земельною ділянкою за період 20192023 років сплачувалася ним у повному обсязі та своєчасно, з урахуванням податкових утримань як податковим агентом, що підтверджується платіжними документами та довідками про доходи орендодавця.

Орендну плату за 20192020 роки в розмірі 43 400,97 грн, видано через касу товариства; за 2021 рік 28 215,60 грн (платіжна інструкція №16191 від 12.08.2021); за 2022 рік 28 215,61 грн (платіжна інструкція №3261 від 13.02.2023); за 2023 рік 28 215,60 грн (платіжна інструкція №20490 від 08.09.2023).

Позивач також зазначає, що попри належне виконання зобов`язань, 08 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чорнухинського районного суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за 2023 рік у сумі 47 820,01 грн, який рішенням суду у справі № 549/444/25 від 27 жовтня 2025 року було задоволено повністю.

На виконання вищезазначеного рішення суду, 10 грудня 2025 року

Лохвицьким відділом державної виконавчої служби у Миргородському районі

Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

відкрито виконавче провадження №79789288 про стягнення з ТОВ «Райз-Схід» на

користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2023 рік у загальній сумі 47820,01 грн, судові витрати в розмірі 1 211,20 грн судового збору та 9 000,00 грн

витрат на правничу допомогу.

Саме після відкриття вищезазначеного виконавчого провадження, ТОВ «РайзСхід» дізналось про наявність рішення Чорнухинського районного суду Полтавської

області у справі № 549/444/25 від 27 жовтня 2025 року.

11 грудня 2025 року в порядку ст. 432 ЦПК України, ТОВ «Райз-Схід» в межах

справи №549/444/25 подало заяву про визнання виконавчого документа таким, що не

підлягає виконанню, оскільки заборгованість з орендної плати за 2023 рік у ТОВ

«Райз-Схід» перед ОСОБА_1 відсутня, на підтвердження чого, Товариство

надало платіжні інструкції.

23 грудня 2025 року ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської

області у задоволенні заяви ТОВ «Райз-Схід відмовлено.

15 грудня 2025 року державним виконавцем Лохвицького відділу державної

виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного

міжрегіонального управління Міністерства юстиції у примусовому порядку стягнуто з

ТОВ «Райз-Схід» на користь Відповідача стягнено кошти у розмірі 64084,33 грн, в

тому числі орендну плату за землю за 2023 рік, яка вже була сплачена Відповідачу

08 вересня 2025 року, про що свідчить платіжна інструкція №20490.

19 грудня 2025 року державним виконавцем винесено постанову в рамках ВП

№79789288 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

29 грудня 2025 року ТОВ «Райз-Схід» направило ОСОБА_1 претензію,

якою просило повернути безпідставно набуті кошти. Претензія вручена

ОСОБА_1 14.01.2026 року про що свідчить інформація щодо стану доставки відправлення

№1886931.

Проте, незважаючи на те, що ОСОБА_1 отримав претензію, на момент

подання цього позову він досі не повернув безпідставно отриману суму, що й стало

підставою для звернення з даним позовом до суду.

Позивач вважає, що внаслідок повторного отримання орендної плати за один і той самий період відповідач без достатньої правової підстави набув грошові кошти у сумі 47 820,01 грн, які підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

У зв`язку з цим ТОВ «Райз-Схід» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті кошти в сумі 47 820,01 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Чорнухинського районного суду від 27.02.2026 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18 травня 2026 року закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача адвокат Орел В.І. надав до суду заяву в якій вказав, що у даній справі він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року у справі № 549/444/25 встановлено факт наявності заборгованості ТОВ «Райз-Схід» перед ОСОБА_1 з орендної плати за 2023 рік за користування земельною ділянкою площею 6,56 га, кадастровий номер 5325180400:00:008:0041, у розмірі 47 820,01 грн.

ТОВ «Райз-Схід» було належним чином повідомлено про розгляд зазначеної справи, мало можливість подати свої заперечення та докази, однак рішення суду було ухвалено за результатами розгляду спору по суті та набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи між тими ж самими сторонами, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні представник позивача Єна І.А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просила суд їх задовольнити.

Зокрема, представник позивача пояснила, що між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «Райз-Схід» 03 серпня 2019 року склалися договірні відносини щодо оренди земельних ділянок. У подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду, якою визначено розмір орендної плати за землю у сумі 35 050,44 грн.

З урахуванням умов договору від 27 лютого 2015 року із зазначеної суми підлягали утриманню передбачені законодавством податки, у зв`язку з чим розмір орендної плати після оподаткування становив 28 215,61 грн.

Представник позивача зазначила, що, незважаючи на фактичну сплату орендної плати за 2023 рік, 08 жовтня 2025 року було пред`явлено позов про стягнення з ТОВ «Райз-Схід» заборгованості з орендної плати за 2023 рік у загальному розмірі 47 820,01 грн, у тому числі з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

На підтвердження відсутності заборгованості за 2023 рік представник позивача посилалася на довідку про доходи, відповідно до якої заборгованість за вказаний період відсутня, а також на платіжне доручення № 20490 від 08 вересня 2023 року, згідно з яким на рахунок отримувача було перераховано 28 215,60 грн із призначенням платежу «орендна плата 2023 рік».

Крім того, представник позивача зазначила, що на підтвердження здійснення розрахунків за оренду земельних ділянок суду було надано довідку про нараховані та виплачені доходи за період з 2019 по 2023 роки, в якій зазначено відповідні суми нарахованої та виплаченої орендної плати.

Представник позивача також пояснила, що представники товариства не брали участі у розгляді цивільної справи, за результатами якої було здійснено стягнення коштів, оскільки у товариства на той час не було юриста. При цьому вона не змогла пояснити, з яких саме підстав було визначено суму до стягнення у розмірі 47 820,01 грн, якщо орендна плата за 2023 рік у сумі 28 215,60 грн була фактично сплачена.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача вважала, що стягнення коштів у розмірі 47 820,01 грн було здійснено безпідставно, а постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є підставою для стягнення з відповідача коштів, які, на її думку, були набуті ним без достатньої правової підстави.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Орел В.І. проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень зазначили, що орендна плата за землю за 2023 рік ТОВ «Райз-Схід» сплачена не була, у зв`язку з чим ОСОБА_1 у 2025 році був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за 2023 рік.

За результатами розгляду зазначеної цивільної справи позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Судове рішення набрало законної сили та не було оскаржене представником позивача, у зв`язку з чим відповідач та його представник вважають, що позивач погодився з установленими судом обставинами та висновками суду.

З огляду на викладене відповідач та його представник вважали заявлені у цій справі вимоги безпідставними та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із договорів та інших правочинів, а також із рішень суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини справи, які відповідно до закону повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спір у даній справі виник щодо можливості застосування положень ст. 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутого майна у зв`язку з нібито подвійною сплатою орендної плати за 2023 рік.

Судом установлено, що між сторонами існують договірні правовідносини оренди земельної ділянки площею 6,56 га з кадастровим номером 5325180400:00:008:0041, що виникли на підставі договору оренди від 27.02.2015 року та додаткової угоди від 03.08.2019 року.

Відповідно до умов додаткової угоди від 03.08.2019 року орендна плата встановлена у грошовій формі в розмірі 35 050,44 грн на рік з урахуванням обов`язкових податкових утримань.

На підтвердження доводів щодо належного виконання зобов`язань зі сплати орендної плати позивачем подано довідки про доходи відповідача та платіжні документи, зокрема платіжні інструкції № 16191 від 12.08.2021 року, № 3261 від 13.02.2023 року, № 20457, № 20488 та № 20490 від 08.09.2023 року.

Разом із тим, надані позивачем платіжні документи самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про відсутність заборгованості за 2023 рік, оскільки обставини щодо наявності такої заборгованості вже були предметом судового розгляду та встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Як зазначив відповідач в судовому засіданні, він уклав договори оренди землі з ТОВ «Райз-Схід» щодо двох земельних ділянок кадастрові номери 5325180400:00:008:0041 та 5325180400:00:032:0056 що було також підтверджено представником позивача.

Водночас суд звертає увагу, що частина платіжних документів містить загальне призначення платежу «орендна плата за 2023 рік» без чіткої індивідуалізації договору оренди та земельної ділянки, що ускладнює їх однозначну прив`язку до спірного зобов`язання та неможливістю встановити за яку саме земельну ділянку була сплачена орендна плата.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27.10.2025 року у справі № 549/444/25 встановлено наявність заборгованості з орендної плати за 2023 рік та задоволено позов про її стягнення.

Зазначене рішення набрало законної сили, не скасоване та є обов`язковим до виконання відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Вказані положення відображають принцип res judicata (остаточності судового рішення), відповідно до якого: остаточне судове рішення не може бути поставлене під сумнів у новому спорі між тими самими сторонами; встановлені судом факти не підлягають повторному доказуванню; сторони не можуть ставити під сумнів встановлені судовим рішенням обставини шляхом пред`явлення нового позову, спрямованого на їх фактичне переоцінювання.

Цей принцип також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справах Hornsby v. Greece (19.03.1997) та Brumгrescu v. Romania (28.10.1999) ЄСПЛ наголосив, що: право на суд було б ілюзорним, якби остаточні та обов`язкові судові рішення могли ставитися під сумнів.

У справі Sovtransavto Holding v. Ukraine (25.07.2002) Суд також підкреслив, що принцип правової визначеності є елементом верховенства права та вимагає поваги до остаточних судових рішень.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження № 79789288, у межах якого спірні кошти були стягнуті з позивача на користь відповідача. Постановою державного виконавця від 19.12.2025 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа.

Отже, спірні грошові кошти були отримані відповідачем на підставі чинного судового рішення та в порядку його примусового виконання, а не поза межами правового регулювання.

Таким чином, доводи позивача про те, що орендна плата за 2023 рік була сплачена раніше платіжною інструкцією № 20490 від 08.09.2023 року, фактично зводяться до незгоди з висновками суду, викладеними у рішенні від 27.10.2025 року, та спрямовані на повторну оцінку доказів і встановлених судом обставин.

Суд також враховує, що після відкриття виконавчого провадження ТОВ «Райз-Схід» зверталося до Чорнухинського районного суду Полтавської області із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на обставини попередньої сплати орендної плати за 2023 рік. Ухвалою суду від 23.12.2025 року у задоволенні зазначеної заяви було відмовлено.

У даному випадку правовою підставою набуття відповідачем спірних коштів є рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27.10.2025 року у справі № 549/444/25, яке набрало законної сили та було виконане у встановленому законом порядку. Отже, сам по собі факт надання позивачем платіжних документів не свідчить про безпідставність набуття відповідачем коштів, отриманих на виконання зазначеного судового рішення. Позивачем не доведено, що кошти, стягнуті у виконавчому провадженні, є тією самою сумою, яка була ним раніше сплачена за одне й те саме зобов`язання, а їх повторне отримання відповідачем відбулося без належної правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України обов`язок повернути майно виникає лише за умови відсутності правової підстави для його набуття або якщо така підстава відпала.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої положення статті 1212 ЦК України застосовуються лише за наявності ознаки безпідставності набуття або збереження майна. Якщо існує правова підстава для набуття майна, зокрема чинне зобов`язання чи інший правовий титул, підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні, доки така правова підстава не скасована, не визнана недійсною, не змінена чи не припинена (постанова Об`єднаної палати КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 927/491/19). Такий підхід застосовується Верховним Судом і в подальшій практиці, зокрема у постанові ОП КГС ВС від 03.04.2026 у справі № 924/698/23.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2024 року у справі № 628/1203/19 також зазначено, що конструкція статті 1212 ЦК України передбачає необхідність встановлення відсутності будь-якої чинної правової підстави набуття майна.

У даному випадку така правова підстава існує це рішення суду у справі № 549/444/25, яке не скасоване та є обов`язковим до виконання.

Доводи позивача фактично зводяться до переоцінки обставин, які вже були встановлені судом у межах іншої справи, що суперечить принципу правової визначеності (res judicata) та виходить за межі допустимого способу захисту права.

Сам факт посилання на здійснення окремих платежів не змінює правової природи вже встановленої судом заборгованості та не створює підстав для повторного перегляду її наявності поза процесуальними механізмами оскарження судового рішення.

Крім того, суд враховує, що на підтвердження здійснення орендних виплат позивачем подано довідку про доходи відповідача, відповідно до якої останньому у грудні 2022 року нараховано 35050,45 грн, а у лютому 2023 року виплачено 28 215,61 грн; у вересні 2023 року нараховано 35050,43 грн та у вересні 2023 року 28 215,60 грн.

Також, згідно платіжних інструкцій від 08.09.2023 №20490, №20488, №20457 неможливо встановити за яку саме земельну ділянку сплачувалась орендна плата відповідачу, оскільки у платіжних інструкціях № 20490 та № 20488 вказана однакова сума, а саме 28215,60 грн, а у платіжній інструкції № 20457 вказана сума 75103,00 грн. Також відповідно до платіжної інструкції №27047 від 03.11.2023 відповідачу виплачено 15020,60 грн орендної плати за 2023 рік. Представник позивача не змогла чітко пояснити, які саме кошти сплачені відповідачу за спірну земельну ділянку, посилаючись на те, що вона тоді не працювала і це питання відділу бухгалтерського обліку, а не юристконсульта.

Суд звертає увагу, що представником позивача до позовної заяви долучено платіжну інструкцію № 23154 від 14.11.2025 на суму 41538,10 грн, в якій у призначенні платежу вказано, що це орендна плата за договором оренди землі за 2025, кадастровий номер земельної ділянки 5325180400:00:032:0056, ІПН 2729010733.

Інші ж платіжні інструкції, які долучені представником позивача до позовної заяви не містять кадастрових номерів земельних ділянок.

Разом з тим, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків за період з І кварталу 2023 року по І квартал 2026 року на ім`я відповідача відображено нарахування доходів у серпні 2023 року в сумі 35 050,44 грн, у вересні 2023 року 163 396,50 грн, у листопаді 2023 року 18 659,11 грн, у вересні 2024 року 19 759,72 грн та у листопаді 2025 року 53 945,61 грн.

Наведені документи свідчать про здійснення між сторонами протягом кількох років численних нарахувань та виплат, однак самі по собі не дають можливості однозначно встановити факт подвійного отримання відповідачем однієї й тієї ж суми орендної плати за 2023 рік саме за спірним договором оренди земельної ділянки.

Водночас вирішальним для розгляду даної справи є те, що спірні кошти були стягнуті та отримані відповідачем на підставі чинного судового рішення, яке набрало законної сили, не скасоване та є обов`язковим до виконання. За таких обставин відсутня необхідна умова для застосування статті 1212 ЦК України набуття майна без достатньої правової підстави, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд також враховує, що обставини, на які посилається позивач, не є такими, що виникли після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, а стосуються фактів, які існували на момент розгляду справи № 549/444/25 та могли бути предметом судового дослідження. Як зазначено в ухвалі Чорнухинського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2025 року, питання наявності чи відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за 2023 рік підлягало з`ясуванню в межах відповідного спору за принципом змагальності сторін. Відтак наведені позивачем обставини фактично спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судовим рішенням фактів, а не на підтвердження відсутності правової підстави набуття відповідачем спірних коштів.

Крім того, вказаною ухвалою встановлено, що наведені ТОВ «Райз-Схід» доводи фактично спрямовані на перегляд правових наслідків судового рішення, яке набрало законної сили, тоді як спірні кошти отримані відповідачем на його виконання, що виключає їх кваліфікацію як безпідставно набутого майна у розумінні статті 1212 ЦК України.

Суд окремо оцінює надані позивачем платіжні інструкції як докази здійснення розрахунків за договором оренди. Водночас сам факт перерахування позивачем певних грошових коштів на користь відповідача не є достатнім для висновку про безпідставність набуття відповідачем коштів, стягнутих на виконання рішення суду у справі № 549/444/25.

Для застосування положень статті 1212 ЦК України необхідно встановити не лише факт здійснення позивачем відповідного платежу, а й те, що кошти, які були отримані відповідачем у порядку виконання судового рішення, були сплачені позивачем раніше як орендна плата за той самий період, за тим самим договором та за ту саму земельну ділянку, у зв`язку з чим повторне їх отримання відбулося без належної правової підстави.

Надані позивачем платіжні інструкції таких обставин у сукупності не підтверджують. Зокрема, зазначення у призначенні окремих платежів формулювання «орендна плата за 2023 рік» саме по собі не свідчить про те, що відповідна сума була зарахована в рахунок виконання саме того зобов`язання, заборгованість за яким у подальшому була встановлена рішенням суду у справі № 549/444/25. У платіжних документах відсутня належна індивідуалізація спірного договору та земельної ділянки, зокрема її кадастрового номера, що унеможливлює беззаперечний висновок про віднесення кожного платежу саме до спірного зобов`язання.

Крім того, з наданих сторонами документів убачається, що між сторонами існували тривалі договірні відносини та протягом відповідних періодів здійснювалися неодноразові нарахування і виплати. За таких обставин сам по собі платіжний документ із зазначенням певної суми та загального призначення платежу не дає можливості встановити правову природу кожного окремого платежу, його належність до конкретного договору, земельної ділянки та періоду оренди без співставлення з іншими первинними документами та даними бухгалтерського обліку.

Водночас питання щодо наявності заборгованості з орендної плати за 2023 рік уже було предметом судового розгляду у цивільній справі № 549/444/25. За результатами розгляду зазначеної справи судом встановлено факт наявності відповідної заборгованості та ухвалено рішення про її стягнення в сумі 47820,01 грн.

Необхідно зазначити, що ТОВ «Райз-Схід» були належним чином обізнані про розгляд зазначеної цивільної справи, однак фактично проігнорували судовий розгляд та не скористалися, наданими їм, процесуальними правами. Зокрема, під час розгляду справи представником позивача не було подано до суду відзиву та жодних клопотань, заяв чи заперечень, спрямованих на спростування обставин щодо наявності заборгованості або надання суду іншої оцінки відповідним обставинам.

Рішення суду у справі № 549/444/25 було доставлено до електронного кабінету ТОВ «Райз-Схід» 29.10.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документа. Отже, позивач був належним чином повідомлений про результати розгляду справи та зміст ухваленого судового рішення, що спростовує твердження представника позивача Єни І.А. в судовому засіданні про необізнаність розгляду даної справи.

При цьому зазначене рішення суду ТОВ «Райз-Схід» у встановленому законом порядку не оскаржувало, а відтак фактично погодилося з установленими судом обставинами та правовими висновками щодо наявності заборгованості з орендної плати за 2023 рік в сумі 47820,01 грн.

Таким чином, посилання позивача на обставини, які вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку у справі № 549/444/25, є безпідставним, особливо з огляду на те, що сам позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не вжив жодних процесуальних заходів для заперечення відповідних обставин та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухваленого судового рішення.

Вказане рішення набрало законної сили, а тому в межах цієї справи суд не вправі повторно встановлювати протилежне що відповідна заборгованість була відсутня, лише на підставі переоцінки платіжних документів, які стосуються періоду, що вже був предметом попереднього судового розгляду.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач після виконання рішення суду фактично отримав одну й ту саму суму орендної плати в сумі 47820,01 грн двічі: спочатку шляхом добровільного платежу у 2023 році, а в подальшому шляхом примусового стягнення тієї ж самої суми на виконання судового рішення. Саме така обставина могла б свідчити про виникнення питання щодо відсутності правової підстави для повторного отримання коштів.

Натомість у даному випадку наявність чинного судового рішення, яким встановлено обов`язок позивача сплатити відповідачу визначену суму, та фактичне виконання цього рішення свідчать про наявність правової підстави набуття відповідачем коштів. Надані платіжні інструкції не спростовують чинності такого правового титулу та самі по собі не перетворюють отримані на виконання судового рішення кошти на безпідставно набуте майно.

Таким чином, платіжні документи, на які посилається позивач, можуть підтверджувати факт здійснення ним окремих платежів, однак не є достатніми доказами того, що саме стягнуті у виконавчому провадженні кошти були отримані відповідачем повторно за одне й те саме зобов`язання та без достатньої правової підстави. Відтак зазначені документи не підтверджують наявності сукупності умов, необхідних для застосування статті 1212 ЦК України.

Отже, позивачем не доведено наявності передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для виникнення кондикційного зобов`язання. Подані докази не підтверджують безпідставного набуття відповідачем спірних коштів та не дають можливості однозначно встановити їх подвійне отримання за один і той самий період за спірним договором оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 7681, 82, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273 ЦПК України, статтями 11, 1212 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Схід (код ЄДРПОУ 41104731) до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Глущенко