Вирок № 13922325, 11.02.2011, Галицький районний суд м. Львова

Галицький районний суд м.Львова

Справа № 1-64/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2011 Галицький районний суд міста Львова в складі :

головуючої - судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарях - НЕМОЛОВСЬКІЙ-ХМАРІ З.П., ТАРАПАЦЬКОМУ Т.О.

з участю прокурора - ПУДЛЯК Л.В.

та захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Полоничі Буського району Львівської області, українця, громадянина України, безпартійного, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи загального захворювання, не військовозобовязаного, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2, згідно ст. 89 КК України не судимого,

за ч.1 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_3 02 серпня 2010 року біля 20 години, знаходячись в парку ім. І.Франка у м.Львові, вчинив напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров”я, на гр. ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном, а саме, підійшовши до потерпілого, який сидів на бордюрі тротуару в парку та, погрожуючи йому застосуванням ножа, під приводом надіслання СМС-повідомлення, попросив мобільний телефон та гроші. Коли потерпілий повідомив, що не має на рахунку мобільного телефону грошей, підсудний витягнув ззаду з-за пояса штанів ножа та, тримаючи такий у руці, почав вимагати у ОСОБА_4 гроші, проводячи лезом ножа по його руці зі словами, що може застосувати до нього такий, чим викликав у потерпілого реальне побоювання за своє життя та здоров»я. Скориставшись, що повз них проходили перехожі, ОСОБА_4 втік від підсудного, не віддавши свого майна.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину визнав частково, пояснив, що дійсно 02 серпня 2010 року біля 20 години повертався з центральної частини міста додому до фактичної дружини на вул. Огієнка у м.Львові. Проходячи через парк ім. І.Франка, зауважив трьох невідомих осіб двоє жінок та хлопця, які сиділи на бордюрі та розмовляли, до яких підсів на відстані 3 м, щоб послухати їх розмову. Коли жінки відійшли від хлопця, вирішив підійти до нього ближче, і в розмові попросив зателефонувати з його мобільного телефону до дружини, яка гуляла з дитиною у парку, оскільки свій телефон забув вдома, на що незнайомець відмовився, тому витягнув ззаду з-за штанів ножа без ручки, який носив для самооборони, з наміром налякати ОСОБА_4, щоб дав йому телефон. Ножа тримав в руці, однак ним потерпілому не погрожував, по руці не проводив, грошей у нього не вимагав. Коли повз них проходили перехожі, ОСОБА_4 втік, а він, ОСОБА_3, пішов на вул. Огієнка. Коли повертався, був затриманий на розі вул. Гоголя працівниками міліції, з якими був потерпілий. Розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, врахувати стан його здоров»я.

Крім часткового визнання своєї вини підсудним ОСОБА_5, його винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по справі, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_4 в ході досудового слідства (а.с.10-12), оголошеними в судовому засіданні, що 02 серпня 2010 року біля 20 год. знаходився при виході з парку ім. І.Франка у м.Львові, де, сидячи на бордюрі тротуару, розмовляв з невідомими чоловіком та жінкою, коли до них підійшов підсудний та присів неподалік на бордюр, а коли його співрозмовники пішли, останній пересів до нього ближче, почав розповідати, що недавно вийшов з місць позбавлення волі та що посварився з дружиною, спитав, чи має він, ОСОБА_4, кошти на рахунку мобільного телефону, щоб відіслати СМС-повідомлення дружині, потім просив попити води та 2 грн. на дорогу. Коли відповів, що нічого не має, підсудний витягнув ззаду з-за штанів металевий предмет, схожий на ніж, і, тримаючи його в руках, продовжував вимагати у нього гроші, кажучи, що він, ОСОБА_4, починає його злити, що він психічно хворий і може зарізати людину. Він запропонував підсудному себе обшукати, що не має грошей, встав та повернувся обличчям до нього, однак підсудний сказав йому знову сісти, що мусів зробити. Коли хотів взяти сумку, що стояла поруч, та втекти, підсудний сказав не робити цього. При цій розмові ОСОБА_3 тримав ножа у руці, тому не наважувався втікати, однак коли повз них проходила група людей, схопив свою сумку та перебіг через дорогу до вул. Листопадового Чину та побіг на вул. Городоцьку, де зупинив міліцейський патрульний автомобіль та повідомив про напад на нього. Разом з працівниками міліції обїжджали район, де на вул. Гоголя побачив підсудного та вказав на нього як нападника. ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції, які при поверхневому огляді виявили у нього ножа без ручки, яким той погрожував йому та вимагав гроші, та доставили у Галицький РВ ЛМУ, де металевий предмет ніж без ручки був вилучений у затриманого;

- показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судовому засіданні, що 02 серпня 2010 року біля 20 год. 15 хв. несли службу по охороні громадського порядку у центральній частині м.Львова, де до них підійшов незнайомець - ОСОБА_4 та повідомив про вчинення на нього нападу невідомою особою у парку ім. І.Франка. Разом з ОСОБА_4 на службовому автомобілі перевірили паркову зону та прилеглі вулиці. Біля 20 год. 40 хв., проїжджаючи по вул. Гоголя, 27 у м.Львові, потерпілий вказав на підсудного, що йшов по вулиці, як особу, що напала на нього у парку, та, погрожуючи предметом, схожим на ніж, вимагала гроші, тому затримали ОСОБА_3 та доставили у Галицький РВ ЛМУ, де при понятих у нього вилучили предмет, схожий на ніж з металу сірого кольору, без ручки;

- протоколом ставки віч-на-віч між підсудним ОСОБА_3 та потерпілим щодо події, що мала місце 02 серпня 2010 року у парку ім. І.Франка у м.Львові, де останній підтвердив свої показання щодо нападу на нього підсудного з метою заволодіння майном (а.с.47-48).

Крім того, факт вчинення підсудним злочину підтверджується також:

- рапортом працівників міліції про затримання підсудного 02 серпня 2010 року (а.с.4);

- протоколом вилучення від 02 серпня 2010 року у ОСОБА_3 ножа (а.с.6);

- явкою з повинною підсудного від 03 серпня 2010 року (а.с.7);

- протоколом огляду речового доказу предмету з металу сірого кольору, схожого на ніж, загальною довжиною 173 мм, який складається з клинка та хвостика клинка (а.с.29), та постановою про прилучення його до справи (а.с.30);

- протоколом предявлення предметів для впізнання від 26 жовтня 2010 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав серед предявлених предметів під № 3 предмет, подібний на ніж, яким ОСОБА_3 погрожував йому 02 серпня 2010 року, та намагався заволодіти його майном (а.с.31-32);

Згідно акту № 299 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 15 грудня 2010 року підсудний ОСОБА_3 в період інкримінованих йому дій не перебував у стані хворобливого розладу психічної діяльності, виявляв ознаки стану ремісії простої шизофренії з нерізко вираженим психопатоподібним дефектом, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але не в повній мірі. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.59-62).

Суд не бере до уваги покликання підсудного ОСОБА_3, що не приставляв ножа до руки потерпілого, не погрожував ним, лише тримав в руці, що не вимагав у нього грошей, оскільки такі спростовуються поясненнями та показаннями потерпілого в ході досудового слідства, матеріалами справи, розцінює як спосіб захисту та з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Суд надає віри показанням потерпілого ОСОБА_4 в ході досудового слідства, оскільки такі є логічними та послідовними. Не вірити показанням останнього в суду немає жодних підстав, як і не встановлено таких щодо оговорення підсудного з боку потерпілого.

Таким чином, винуватість підсудного доведена повністю зібраними по справі доказами, аналіз яких наведених вище. Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій).

Обираючи покарання підсудному, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, особу винного, що згідно ст. 89 КК України вважається не судимим, характеристику за місцем проживання, часткове визнання ним своєї вини у скоєному та щире розкаяння, інвалідність, наявність психічних розладів у стадії ремісії, певну небезпеку його поведінки у громадському місці і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою обвинувачується. Враховуючи обставини вчиненого, особу винного, суд приходить висновку, що перевиховання підсудного можливе в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав до застосування до підсудного ст. 69 КК України, з врахуванням даних про його особу, суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено. Речовий доказ підлягає знищенню.

З підсудного слід стягнути судові витрати за проведення дослідження холодної зброї (а.с.14,15-17).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 за ч.1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому залишити без змін тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 25 жовтня 2010 року, тобто з дня фактичного затримання, а не з 26 жовтня 2010 року як оформили протокол про його затримання.

Цивільний позов не заявлено.

Речовий доказ предмет з металу сірого кольору, схожий на ніж, що знаходиться на зберіганні у камері схову Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області (а.с.30), - з н и щ и т и .

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області (банк одержувача ГУДК у Львівській області на розрахунковий рахунок 31259272210042, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150) 206 грн. 40 коп. судових витрат за проведення дослідження холодної зброї (за висновок спеціаліста № 5/406 від 03 серпня 2010 року) (а.с.14).

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області на протязі 15 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же термін з дня вручення йому копії вироку, через районний суд.

СУДДЯ

Оригінал вироку.