Ухвала суду № 139221308, 18.08.2026, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

іменем України

Справа №377/766/26

Провадження №1-кп/377/30/26

18 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону),

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Макарів Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, військовослужбовця, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України, у кримінальному провадженні № 62025170020017353 від 03.11.2025,-

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшов від Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України, з додатками до нього.

Ухвалою судді від 13 серпня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 18 серпня 2026 року.

18 серпня 2026 року прокурором подано клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 03 листопада 2025 року за № 62025170020017353 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України, строком на 60 днів, з утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» та визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83200 гривень.

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні Славутицького міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 03 листопада 2025 року за № 62025170020017353 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які в подальшому досліджуватимуться в ході судового розгляду. Ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати. Так, наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох окремих кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а відтак встановлена наявність достатніх підстав для продовження строку тримання під вартою, з метою забезпечення безперешкодного, повного та всебічного судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, підтверджується тим, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свій статус військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 та дружні відносини з іншими військовослужбовцями частини, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які будуть допитані як свідки, зокрема військовослужбовців зазначеної військової частини. Окрім цього, обвинувачений має певне коло зав`язків у тому числі з керівництвом та службовими особами військової частини, здобутих в силу проходження ним військової служби та може використовувати їх у своїх інтересах для протиправного впливу на свідків, які володіють інформацією щодо обставин та фактів кримінального правопорушення. Ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, обґрунтовується тим, що злочинна діяльність ОСОБА_5 мала триваючий характер, та фактично припинена застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За період тримання обвинуваченого під вартою не виникло нових обставин, які б виключили існування на цей час вищевказаних ризиків, у зв`язку з чим виникає необхідність у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 також в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що її син все усвідомив, тому стосовно нього необхідно застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , заслухавши думку прокурора та захисника, потерпілої, перевіривши матеріали, додані до клопотання, та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 29 червня 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 27 серпня 2026 року включно з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Визначено заставу у розмірі 83 200 гривень, яку мав право внести підозрюваний або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до статей 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Частиною першою статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В підготовчому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною частиною 5 статті 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається з частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною 2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Питання про застосування запобіжного заходу вирішується під час підготовчого судового засіданні, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки на її заміну висунуте обвинувачення. Судом, який здійснює судовий розгляд обвинувального акту, перевіряється обґрунтованість обвинувачення шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даній стадії вирішальним є наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, на які вказує прокурор, і які не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох окремих кримінальних правопорушень, одне з яких є відповідно до статті 12 КК України тяжким злочином, за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання. Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 , може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які будуть допитані як свідки, зокрема військовослужбовців військової частини. Злочинна діяльність ОСОБА_5 мала триваючий характер, та фактично припинена застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд погоджується із тим, що ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України щодо переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, продовжує існувати. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та враховуючи те, що відповідно до положень статті 75 КК України за вчинення даного злочину до нього неможливо застосувати звільнення від відбування покарання з випробуванням, що суд зобов`язаний враховувати відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 178 КПК України. При оцінці даного ризику, судом враховуються дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування від суду з урахуванням суспільно-політичної обстановки в державі, введенням воєнного стану та існуванням непідконтрольних державі територій, тому ступінь вказаного ризику є надзвичайно високим. Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв`язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.

Прокурором в судовому засіданні також доведено, що ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений може незаконного впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, не зменшився, оскільки потерпіла та свідки не допитані судом. Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_5 вже відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх показань та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, потерпілу ОСОБА_4 , яка є його матір`ю, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні прокурором доведено, що заявлений ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшився. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, який є триваючим, та припинився у зв`язку із застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, у процесі скоєння триваючого злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність злочину, який інкримінуються обвинуваченому, та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому. Будь-яких відомостей щодо неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило. Наданий обвинуваченим суду витяг з Єдиного державного реєстру № 20250827-00074078 від 27.08.2025, з якого вбачається, що він є учасником бойових дій, не спростовує висновків суду. Тому суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У даному кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Таким чином, виходячи з положень статей 177, 178, 315 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою по 16 жовтня 2026 року включно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що будь-який інший запобіжний захід, передбачений статтею 176 КПК України, в тому числі домашній арешт, на застосуванні якого наполягали захисник та обвинувачений, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і попередити ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, у зв`язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.

Згідно з положеннями частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За таких обставин, виходячи із змісту статті 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, його майнового та сімейного стану, наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, відповідно до положень частин 4-5 статті 182 КПК України, суд вважає за необхідне відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті визначити заставу у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 83200 гривень, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 5 статті 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 193, 197, 199, 314, 331, 376 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025170020017353 від 03.11.2025, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України, задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України, на шістдесят днів по 16 жовтня 2026 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 83 200 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за такими банківськими реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача (МФО): 820172

Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661.

Призначення платежу: (зазначити який платіж зараховується (вид) та вказати номер кримінального провадження, по якому зараховується платіж, а також дату народження обвинуваченого).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі обвинувачений звільняється з-під варти і вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України:

1) прибувати до прокурора або суду у цьому кримінальному провадженні за кожною вимогою;

2) не відлучатися із м.Славутича Вишгородського району Київського області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Вказані вище обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк до 16 жовтня 2026 року включно.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Встановити строк дії ухвали до 16 жовтня 2026 року включно.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом семи днів з моменту вручення її копії.

Суддя ОСОБА_1