Рішення № 139221005, 25.08.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/7235/24

провадження № 2/362/323/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Васильківської міської ради

до ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки.

Учасники справи, які взяли учать у судовому розгляді:

представник прокуратури Форманюк В.В.;

представник Васильківської міської ради Шестаков Ю.В.;

представник відповідача адвокат Тесля С.М.

Суд установив:

Суть спору

У жовтні 2024 року Дніпровська окружна прокуратура міста Києва в особі керівника Дейнеки С.В. звернулась до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Васильківської міської ради до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнень (т.1 а.с.209), просить витребувати від ОСОБА_1 на користь Васильківської міської ради земельну ділянку площею 0,0502 га з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2510661132214).

Позов обґрунтованим тим, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42023102040000061 від 14 березня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 4 статті 190, частиною 2 статті 364 КК України, виявлені порушення інтересів держави, а саме встановлено факт вибуття з власності територіальної громади міста Василькова Київської області земельної ділянки площею 0,0502 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3210700000:05:003:0042), за таких обставин.

Так, державним реєстратором - приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим Іваном Сергійовичем, 19 листопада 2021 року прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 61707687, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 площею 0,0502 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2510661132214.

Підставою для прийняття ОСОБА_3 рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану вище земельну ділянку стало рішення шістдесят п`ятої позачергової сесії сьомого скликання Васильківської міської ради Київської області від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/ч-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ».

Проте, цього дня 09 червня 2020 року Васильківською міською радою було прийняте лише одне рішення «Про звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, депутата Верховної Ради України Олександра Дубінського щодо залишення місту Васильків статусу адміністративного центру Васильківського району», що підтверджується листом Васильківської міської ради Київської області № 351/01-23 від 07 червня 2023 року, Протоколом засідання шістдесят п`ятої позачергової сесії Васильківської міської ради VII скликання від 09 червня 2020 року та протоколом огляду веб-ресурсу від 08 червня 2023 року.

Відповідно до інформації Васильківської міської ради Київської області № 419/01-23 від 29 червня 2023 року у «Центрі надання адміністративних послуг» Васильківської міської ради та загальному відділі секретаріату Васильківської міської ради від ОСОБА_2 або уповноваженої нею особи, письмових заяв про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в оренду по АДРЕСА_1 , так само як і звернень щодо затвердження відповідних проектів землеустрою не зареєстровано.

Цією ж відповіддю повідомлено, що на шістдесят п`ятій позачерговій сесії Васильківської міської ради сьомого скликання, яка відбулася 09 червня 2020 року рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 » не приймалося.

При цьому з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова I.C. від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на підставі довіреності від 04 листопада 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Боковою І.О., зареєстрованою в реєстрі за № 1983, звернувся ОСОБА_4 .

За змістом цієї довіреності ОСОБА_2 , уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси у будь-яких органах, установах, підприємства, організаціях незалежно від підпорядкування, галузевої належності та форми власності, в тому числі в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, виконавчих комітетах, їх структурних підрозділах відділах, управліннях, тощо для здійснення всіх необхідних дій, пов`язаних із одержанням безоплатно у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3210700000:05:003:0042 із земель державної або комунальної власності, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також продати вказану земельну ділянку за ціну та на умовах на його розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про те, що до вказаної земельної ділянки не має жодного відношення, а також про відсутність рішення Васильківської міської ради про передачу їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вказала її технічні характеристики у довіреності від 04 листопада 2021 року, в тому числі кадастровий номер, уповноваживши ОСОБА_4 діяти від свого імені щодо неї.

Більш того, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 загальною площею 0,0502 га, що розміщена по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі зареєстровані 03 листопада 2021 року, хоча в рішенні шістдесят п`ятої позачергової сесії сьомого скликання Васильківської міської ради Київської області від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/4-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 », кадастровий номер 3210700000:05:003:0042 вже був зазначений.

При цьому підставою внесення відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 .

Вказаний проект землеустрою розроблений ФОП ОСОБА_6 на підставі рішення Васильківської міської ради Київської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 », прийнятого ІНФОРМАЦІЯ_1 на п`ятдесят третій сесії сьомого скликання № 05.222-53-VII.

При цьому відповідно до інформації Васильківської міської ради Київської області від 05 липня 2023 року № 450/01-23 на п`ятдесят третій сесії сьомого скликання Васильківської міської ради Київської області на підставі клопотання ОСОБА_5 зареєстрованого в Секретаріаті Васильківської міської ради Київської області за реєстровим номером 476/10-08.01 від 04 квітня 2019 року приймалося рішення № 05.222-53-VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 ».

Отже, Васильківська міська рада Київської області рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , не приймала.

Так само, Васильківська міська рада Київської області не приймала рішення про безоплатну передачу вказаної земельної ділянки, що свідчить про незаконне вибуття з володіння Васильківської територіальної громади Київської області земельної ділянки площею 0,0502 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210700000:05:003:0042, поза її волею.

Разом з тим, незважаючи на вищевикладене, 29 грудня 2021 року між ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0502 га, кадастровий номер 3210700000:05:003:0042, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Боковим О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3579.

Отже, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про відсутність рішення Васильківської міської ради від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/ч-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 », усвідомлюючи, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 не має ніякого відношення, вказала її кадастровий номер в довіреності від 04 листопада 2021 року, на підставі якої, в тому числі, відбулася її реалізація на користь ОСОБА_7 .

У зв`язку із вищевикладеним, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за вчинення останньою кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 358 КК України, скеровано до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Пагор Б.Б. звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої у зв`язку з дійовим каяттям, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що ОСОБА_2 щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, заподіяну майнову шкоду відшкодувала.

Суд пересвідчився, що обвинувачена після вчинення кримінальних правопорушень у скоєному щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, збитки, заподіяні потерпілому вчиненням даних кримінальних правопорушень, повністю відшкодувала, у зв`язку з чим ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2023 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям у кримінальному провадженні № 12023111140000892 від 29 вересня 2023 року за частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 358 КК України.

Згідно з мотивувальною частиною ухвали, предметом злочинних дій ОСОБА_2 була земельна ділянка із кадастровим номером 3210700000:05:003:0042, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто яка і є предметом даної позовної заяви.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала ніким не оскаржена та набрала законної сили.

При цьому відповідно до частини 6 статті 82 ЦІК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вказаною ухвалою підтверджено факт протиправного вибуття із власності територіального громади м. Василькова Київської області земельної ділянки площею 0,0502 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210700000:05:003:0042, який не потребує додаткового доказування в силу статті 82 ЦПК України.

При цьому, не дивлячись на відшкодовані ОСОБА_2 збитки, волевиявлення єдиного власника земельної ділянки - Васильківської міської ради щодо передачі ОСОБА_2 чи будь-якій іншій особі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 не було.

В подальшому, 03 червня 2022 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Семенцем О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 601.

При цьому представниками прокуратури в заявах по суті, в тому числі у відповіді на відзив, та в судовому засіданні наголошувалось, що єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України. Разом з тим, Васильківська міська рада згаданого вище рішення від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/ч-VII, яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, не приймала, відповідний проект землеустрою не затверджувала, а тому вказане рішення не породжує правових наслідків та є нікчемним за своєю правовою природою.

У судовому засіданні прокурор Форманюк В.В. позовні вимоги підтримала.

У судовому засіданні представник Васильківської міської ради позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. У відзиві на позовну заяву представник відповідача, з-поміж іншого, зазначив, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а також збудувала на спірній земельній ділянці садибний будинок, а тому до спірних правовідносин про витребування земельної ділянки із володіння добросовісного набувача та повернення її у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Представник відповідача зазначив що, купуючи спірну земельну ділянку у ОСОБА_7 , ОСОБА_1 діяла добросовісно і правомірно та на законних підставах набула право власності на неї за відплатним договором, не будучи обізнаною про те, що продавець отримав дану земельну ділянку внаслідок вчинення злочину. Вчинення злочину іншою особою, не повинно непропорційним чином втручатися у нове речове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої суспільно-небезпечної поведінки, оскільки задоволення позову у даному випадку покладатиме надмірний індивідуальний тягар на ОСОБА_1 , яка за відплатним правочином придбала спірну земельну ділянку та здійснила на ній будівництво об`єкта нерухомого майна, а отже порушиться справедливий баланс інтересів сторін. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що особистий інтерес ОСОБА_1 у цій справі із грошовими витратами близько в 1 (один) мільйону гривень (придбання земельної ділянки і будівництво на ній будинку і допоміжних споруд (паркан, вигрібна яма, свердловина) суттєво та істотно переважає суспільний інтерес по витребуванню в комунальну власність спірної земельної ділянки площею 0,0502 га вартістю 143 510 грн. Варто також пам`ятати, що Васильківська міська рада вже отримала від обвинуваченої ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди 104 100,00 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи

19 листопада 2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 61707687, відповідно до якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210700000:05:003:0042 площею 0,0502 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2510661132214. Підставою для прийняття цього рішення стало рішення шістдесят п`ятої позачергової сесії сьомого скликання Васильківської міської ради Київської області від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/ч-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ».

29 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0502 га, кадастровий номер 3210700000:05:003:0042, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Боковим О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3579.

03 червня 2022 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Семенцем О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 601

Однак, згідно з листом Васильківської міської ради Київської області від 07 червня 2023 року № 351/01-23, 09 червня 2020 року Васильківською міською радою було прийняте лише одне рішення «Про звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, депутата Верховної Ради України Олександра Дубінського щодо залишення місту Васильків статусу адміністративного центру Васильківського району».

Відповідно, рішення від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/ч-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 » вказаній сесії Васильківської міської ради не приймалося.

До того ж, згідно з матеріалами справи, Васильківська міська рада Київської області рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , не приймала.

Також суд установив, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувало кримінальне провадження № 12023111140000892 від 29 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 358 КК України (справа № 369/15924/23).

У даному кримінальному провадженні Києво-Святошинський районний суд Київської області 21 грудня 2023 року постановив ухвалу, якою звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 190 КК України на підставі статті 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям і закрив кримінальне провадження № 12023111140000892 від 29 вересня 2023 року на цій підставі. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась і набрала законної сили.

За змістом цієї ухвали у судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Пагор Б.Б. звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої у зв`язку з дійовим каяттям, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що ОСОБА_2 щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, заподіяну майнову шкоду відшкодувала. Суд пересвідчився, що обвинувачена після вчинення кримінальних правопорушень у скоєному щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, збитки, заподіяні потерпілому вчиненням даних кримінальних правопорушень, повністю відшкодувала, у зв`язку з чим ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 грудня 2023 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям у кримінальному провадженні № 12023111140000892 від 29 вересня 2023 року за частиною 1 статті 190, частиною 4 статті 358 КК України.

Згідно з мотивувальною частиною ухвали, предметом злочинних дій ОСОБА_2 була земельна ділянка із кадастровим номером 3210700000:05:003:0042, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір завданої Васильківській міській раді шкоди визначено у 104 100 грн.

У справі, що розглядається, сторонами не заперечується, що в межах судового провадження у кримінальному провадженні № 12023111140000892 ОСОБА_2 відшкодувала потерпілому Васильківській міській раді завдані збитки в сумі 104100 грн.

Нормативно-правове регулювання та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частини сьомої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Стаття 1 Земельного кодексу України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується.

Пунктом «а» частини другої статті 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно із частиною п`ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю.

Правомочності власника землі на території міста Василькова від імені територіальної громади здійснює Васильківська міська рада, яка відповідно до статей 9, 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (стаття цього Кодексу) щодо розпорядження землями територіальної громади міста, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до Земельного кодексу України.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована на території міста Василькова, остання в силу частини другої статті 83 Земельного кодексу України через її територіальне розташування в межах цього населеного пункту належить до комунальної власності територіальної громади міста Василькова, а тому право власності на земельну ділянку, а відповідно і право розпорядження нею, у тому числі щодо розгляду та вирішення питання про передачу її у власність або користування, відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України належить саме Васильківській міській раді як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У подальшому, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Натомість, як установлено судом і зазначено вище, Васильківська міська рада не приймала рішення від 09 червня 2020 року № 02.125-65п/ч-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 », а також не затверджувала відповідний проект землеустрою.

Відтак, таке рішення не може бути законною правовою підставою для набуття права власності на земельну ділянку, її подальшої державної реєстрації та не породжує правових наслідків.

За приписами частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Отже, саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння.

Одночасно, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо).

За нормою пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

Наданими прокурором письмовими доказами доведено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Васильківської міської ради незаконно поза її волею.

Окрім того, правомірність видачі державного акту на право власності на земельні ділянки, укладення у подальшому договору купівлі-продажу, безпосередньо залежить від законності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого такий державний акт видавався та у подальшому укладався договір купівлі-продажу.

Так, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Своєю чергою за правилами частини першої статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Натомість, як уже зазначено, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею її законного власника і землекористувача, існують всі правові підстави для захисту права останнього.

Одночасно, вирішуючи питання відносно способу захисту порушеного права, суд враховує, керується і застосовує правові висновки, які викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог статей 330, 388 ЦК України право власності на земельні ділянки, які відчужені поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, а не про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Отже, у даному випадку між землекористувачем і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, що відповідно до статей 387, 388 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна земельної ділянки.

Водночас суд звертає увагу на таке.

Із наданих відповідачем на підтвердження своїх заперечень письмових доказів, зокрема, технічного паспорту на будинок, договору на постачання електроенергії, договору на постачання Інтернету, договору на вивезення побутових відходів, звіту про оцінку майна тощо (т.2. а.с.111-126) судом встановлено, що на спірній земельній ділянці відповідач здійснив будівництво об`єкта нерухомості ринковою вартістю 885 267,00 грн.

При цьому аргументи прокурора щодо того, що відповідний об`єкт нерухомого майна є модульним будинку каркасного типу, суд вважає такими, що за наявної у цій справі доказової бази ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що до спірних правовідносин про витребування земельної ділянки із володіння добросовісного набувача та повернення її у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).

У питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

У справі, що розглядається, зі змісту спірних правовідносин випливає добросовісність набуття відповідачем спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що особистий інтерес відповідача у цій справі із грошовими витратами майже в один мільйон гривень суттєво й істотно переважає суспільний інтерес по витребуванню в комунальну власність спірної земельної ділянки площею 0,0502 га.

Окрім наведеного, ураховуючи усі наведені вище принципи, суд дійшов висновку, що вчинення кримінальних правопорушень іншою особою не повинно непропорційним чином втручатися у нове речове право та перекладати на третіх осіб усі негативні наслідки такої суспільно-небезпечної поведінки, оскільки задоволення позову у даному випадку покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача, який за відплатним правочином придбав спірну земельну ділянку та здійснив на ній будівництво об`єкта нерухомого майна, а отже, порушить справедливий баланс інтересів сторін.

Підсумовуючи, суд враховує, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04).

У цій справі відповідачу не пропонується виплата відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування ринкової вартості об`єкта нерухомого майна.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, за якими, … вимога про знесення спорудженого на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості спрямована на усунення власнику перешкод у фактичному користуванні та розпорядженні цим майном і є окремою від вимоги про витребування останнього. Така вимога є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК України та пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України. Її задоволення залежить, зокрема, від того, чи поверне суд у володіння власника спірну земельну ділянку, тобто, чи витребує її у фактичного володільця, а також від дотримання критеріїв правомірного втручання держави у права на повагу до житла (пункт 2 статті 8 Конвенції) та на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції) (пункт 91).

На переконання суду, у даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Як наслідок, у даному випадку, в разі витребування від відповідача земельної ділянки на якій розташовано об`єкт нерухомості, безумовно буде прямо порушено принцип «пропорційності» та справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, й інтересами відповідача, тому що останній буде нести «індивідуальний і надмірний тягар» через вилучення у нього зазначеного об`єкта нерухомості, що вочевидь призведе до порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, позов прокурора має відповідні правові підстави для витребування від відповідача спірної земельної ділянки та є обґрунтованим в цій частині вимог, однак не може бути задоволений крізь призму порушення принципу «пропорційності» та справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, й інтересами відповідача, тому що останній буде нести «індивідуальний і надмірний тягар» через вилучення у нього зазначеного об`єкта нерухомості й призведе до порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

Суд окремо наголошує на тому, що, як зазначено вище, Києво-Святошинський районний суд Київської області 21 грудня 2023 року постановив ухвалу, якою звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 190 КК України на підставі статті 45 КК України у зв`язку з дійовим каяттям і закрив кримінальне провадження № 12023111140000892 від 29 вересня 2023 року на цій підставі. Ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась і набрала законної сили.

У даному кримінальному провадженні обвинувачена як первісний власник спірної земельної ділянки сплатила на користь Васильківської міської ради грошові кошти в сумі 104 100 грн. у якості відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Незважаючи на те, що відшкодування заданої територіальній громаді шкоди відбулось у межах кримінального провадження, зі змісту спірних правовідносин висновується, що задоволення позову у цій справі призведе до повторного захисту порушеного майнового права територіальної громади, що суперечитиме як принципу еlectio unius est exclusio alterius («вибір одного є виключенням іншого»), так і принципу ex damno alterius («ніхто не повинен збагачуватися за рахунок чужих втрат»).

Процесуальні питання

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Васильківській міській раді належить повернути внесені на депозитний рахунок суд грошові кошти в сумі вартості спірної земельної ділянки.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову.

Повернути Васильківській міській раді грошові кошти в сумі 143 510 (сто сорок три тисячі п`ятсот десять) гривень 00 копійок, внесені на депозитний рахунок Васильківського міськрайонного суду Київської області 10 жовтня 2025 року відповідно до платіжної інструкції № 200 (призначення платежу: 0210180;2800; грошові кошти у розмірі ринкової вартості спірної земельної ділянки у справі № 362/7235/24).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 25 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Попович