Рішення № 139219515, 24.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3591/26

провадження у справі №2/0285/2436/26

24 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник не прибув,

відповідач: не прибув,

розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

11.06.2026 ТОВ «Венера Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 5 000 грн, судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 24.06.2025 між ТОВ «Склай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4 000 грн зі сплатою 0,72% в день та строком користування кредитом 90 днів, тобто до 21.09.2025. Кредитодавець виконав умови кредитного договору, надавши кредитні кошти в порядку та згідно умов договору. На підставі договору факторингу позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 5 000 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4. договору в розмірі 1 000 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Процесуальні рішення у справі

Ухвалою судді від 15.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (без виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 14).

Ухвалою судді від 27.07.2026 постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 29).

Доводи сторін у справі

Позивач просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 24.06.2025 між ТОВ «Склай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 4 000 грн зі сплатою 0,72% в день та строком користування кредитом 90 днів, тобто до 21.09.2025.

Цього ж дня ТОВ «Склай Інвест» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 4 000 грн.

19.12.2025 між ТОВ «Склай Інвест» та ТОВ «Венера Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 5 000 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4. договору в розмірі 1 000 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

І. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення комісії

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту, що становить 1 000 грн.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі від 24.06.2025 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які кредитором встановлена комісія за надання кредиту.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення п. 1.4. кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 № 755/11636/21, від 08.02.2023 № 168/349/20, та постанові Верховного Суду від 16.11.2022 № 755/9486/21.

У зв`язку із тим, що пункт 1.4. кредитного договору є нікчемним в силу ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються належними, допустимим і достатніми доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500 грн, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указаний критерій застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у зазначеній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Венера Фінанс» (вул. Львівська, 23, офіс № 703, м. Київ, 03115, ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн, а також судовий збір в розмірі 2 129 грн 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Суддя Т.Б. Сташків