Рішення № 139219007, 25.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7266/26

Провадження № 2/161/4557/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

представника позивача - адвоката Плебановича А.С.,

представника відповідача - Вавринюк Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

02.04.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 11.09.2025, в м. Луцьку по пр. Перемоги, 15, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю п`яти транспортних засобів, зокрема тролейбуса н.з. 228 під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля Volkswagen T-Cross, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля Volkswagen E-Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , та автомобіля Toyota Highlander, д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок дтп транспортний засоіб Nissan Note, власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2025 у справі №161/18899/25 винною у вчиненні дтп було визнано водія тролейбуса ОСОБА_2 . На час вчинення дтп цивільно-правова відповідальність водія тролейбуса була застрахована АТ «СГ «ТАС» за Договором комплексного страхування «Комерційний автозахист» FO-02101280 від 09.10.2024.

АТ «Страхова група «ТАС» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 60 769,62 грн.

Згідно з висновком судового експерта №77 від 23.12.2025 ринкова вартість транспортного засобу Nissan Note на момент дтп становить 263 403,72 грн; вартість його відновлювального ремонту - 291 144,72 грн; вартість його відновлювального ремонту (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 137 174,39 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного його власнику, на дату оцінки - 263 403,72 грн; його ринкова вартість після дтп станом на 11.09.2025 - 126 229,33 грн.

КП «Луцьке підприємство електротранспорту» є відповідальним за дії свого працівника ОСОБА_2 , оскільки дтп була вчинена нею під час виконання трудових обов`язків.

З огляду на принцип повного відшкодування завданої шкоди відповідач повинен компенсувати позивачу непокриту виплаченим страховим відшкодуванням шкоду в розмірі 76 404,77 грн (263 403,72 грн - 126 229,33 грн - 60 769,62 грн).

Крім того, відповідач повинен компенсувати позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях і переживаннях, пригніченні і дискомфорту, викликаних неможливістю використання свого транспортного засобу.

В зв`язку з цим позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 76 404,77 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн, а також покласти на нього судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

29.04.2026 КП «Луцьке підприємство електротранспорту» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що справедливим розміром моральної шкоди є 3 000 грн, при цьому просило суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Своєї позиції щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди відповідач не висловив. В судовому засіданні представник відповідача ці позовні вимоги заперечив, хоча чітких і конкретних аргументів не навів.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 23.06.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 30.06.2026.

Ухвалою суду від 30.06.2026 поновлено судовий розгляд.

Протокольною ухвалою суду від 18.08.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 25.08.2026.

ІV.Фактичні обставини справи

11.09.2025, в м. Луцьку по пр. Перемоги, 15, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю 5 (п`яти) транспортних засобів, зокрема тролейбуса, н.з. 228, під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля Volkswagen T-Cross, д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля Volkswagen E-Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , та автомобіля Toyota Highlander, д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок дтп транспотний засоіб Nissan Note отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Винною у вчиненні дтп є водій тролейбуса Саврацька Надія Леонідівна (постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2025 у справі №161/18899/25, а.с. 22-23).

На час вчинення дтп цивільно-правова відповідальність водія тролейбуса ОСОБА_2 була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС» згідно з Договором комплексного страхування «Комерційний автозахист» FO-02101280 від 09.10.2024 (а.с. 33-35).

Відповідно до пункту 12.6 розділу 12 частини 2 цього договору страхування умови страхового покриття за договором, страхова сума на одну потерпілу третю особу не встановлюється. При цьому, якщо загальний розмір страхового відшкодування щодо одного забезпеченого транспортного засобу по класу перевищує страхову суму/ліміт відшкодування за таким транспортним засобом, що зазначена в ч. 1 договору, і виплати мають право одержати дві або більше потерпілих третіх осіб, розмір виплати кожній третій особі зменшується пропорційно відношенню страхової суми/ліміту відшкодування щодо одного т/з до загального розміру виплати, що розрахована згідно умов договору.

Згідно з вказаним договором страхування страхова сума по класу 10, до якого відноситься тролейбус, н.з. 228, становить 250 000 грн.

Власником транспортного засобу Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , а.с. 18-19).

04.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яка була розглянута страховиком (лист за вих. №100 від 19.11.2025, а.с. 24, лист за вих. №29708/9125/ТС від 04.12.2025, а.с. 25-26, лист за вих. №25 від 06.01.2026, а.с. 29-32).

АТ «Страхова група «ТАС» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 60 769,62 грн (платіжна інструкція №61646 від 05.12.2025, а.с. 37, виписка за рахунком, а.с. 36).

Згідно з висновком судового експерта Гуля Віктора Івановича №77 від 23.12.2025:

- ринкова вартість т/з Nissan Note на момент дтп становить 263 403,72 грн;

- вартість відновлювального ремонту т/з Nissan Note становить 291 144,72 грн;

- вартість відновлювального ремонту т/з Nissan Note (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) становить 137 174,39 грн;

- вартість матеріального збитку, завданого власнику т/з Nissan Note, на дату оцінки становить 263 403,72 грн;

- ринкова вартість т/з Nissan Note після дтп станом на 11.09.2025 становить 126 229,33 грн (а.с. 45-95).

ОСОБА_2 вчинила дтп під час виконання своїх трудових обов`язків працівника КП «Луцьке підприємство електротранспорту» (наказ №183 від 01.10.2004, а.с. 41-43, маршрутний лист №00000015146 за 11.09.2025, а.с. 44).

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

За загальним правилом, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.

Суб`єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоро`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.

Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів (ч. 1 ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720-IX (далі - Закон №3720-IX, введений в дію 01.01.2025) У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування встановлюються за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.

Згідно з п. 5 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону №3720-IX до введення в дію частини другої статті 14 цього Закону розмір страхової суми становить за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: з дня введення в дію цього Закону - 250 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 1,25 мільйона гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №3720-IX транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону №3720-IX якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 в справі №487/6970/20).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №674/1666/14-ц).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25.05.2022 в справі №487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

11.09.2025 працівник відповідача ОСОБА_2 під час виконання нею своїх трудових обов`язків (керувала тролейбусом) вчинила дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої була заподіяна шкода майну потерпілої особи ОСОБА_3 (знищення його транспортного засобу Nissan Note). Винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди є вказаний працівник відповідача.

Цивільно-правова відповідальність водія тролейбуса була застрахована на підставі договору страхування №FO-02101280 від 09.10.2024, згідно з умовами якого вказана дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком (страхова сума за ним - 250 000 грн).

Оскільки транспортний засіб позивача вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує його ринкову вартість до дорожньо-транспортної пригоди), то страхова виплата повинна розраховуватися як сума матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (згідно з висновком судового експерта становить така вартість становить 263 403,72 грн) та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (згідно з висновком судового експерта становить така вартість становить 126 229,33 грн).

Страховик винної особи АТ «СГ «ТАС» виплатив потерпілій особі страхове відшкодування (з урахуванням коефіцієнту пропорційності) в розмірі 60 769,62 грн.

Однак цього страхового відшкодування недостатньо для повного покриття завданої шкоди. А тому, КП «Луцьке підприємство електротранспорту», як роботодавець винної особи, є відповідальною особою і повинне компенсувати позивачу решту завданої шкоди в розмірі 76 404,77 грн (263 403,72 грн - 126 229,33 грн - 60 769,62 грн).

З врахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілої в дтп особи, на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Такий розмір компенсації моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до його безпідставного збагачення.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

VI.Судові витрати

Щодо судового збору

Позивач за подання позову сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, однак позовна заява підлягала оплаті судовим збором в розмірі 1 331,20 грн.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (76,50 %) в розмірі 1 018,37 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до стягнення 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги від 01.02.2026, додаток до договору №1 від 01.02.2026 від 05.03.2026, квитанцію №1-05/03/26 від 05.03.2026, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт від 23.06.2026 (а.с. 107-112, 117-118, 152).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованим, завищеним і не співмірним зі складністю справи, просив відмовити в їх стягненні. В подальшому відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн (а.с. 138-139).

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заяву відповідача зменшення їх розміру, суд дійшов таких висновків.

В частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, в тому числі ціну позову, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру. Обсяг наданих адвокатом послуг не є великим, а час, витрачений на їх надання, не є значним.

В зв`язку з таким суд вважає, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат на оплату послуг експерта

Позивач заявив до стягнення 6 000 грн витрат на оплату послуг експерта, на підтвердження яких надав заяву про проведення експертного транспортно-товарознавчого досліження від 28.10.2025, договір про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 28.10.2025, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.12.2025 (а.с. 113-116).

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на оплату послуг експерта, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК Україн до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві позивач ствердив, що «здійснив» витрати на оплату проведення експертного дослідження. При цьому він не заявляв про те, що лише очікує понести такі витрати.

В пункті 3.2 договору про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження від 28.10.2025 зазначено про те, що розрахунки між сторонами здійснюються протягом 10 банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

В акті виконаних робіт (наданих послуг) від 23.12.2025 зазначено про те, що оплата проводиться шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Суд констатує, що позивач у встановлений процесуальним законом строк не надав суду доказів оплати послуг експерта ні в строки, встановлені договором чи актом виконаних робів, ні станом на день ухвалення рішення по суті спору. Відтак, суд вважає, що позивач не довів факт понесення таких витрат.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на оплату послуг експерта.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 76 404,77 грн (сімдесят шість тисяч чотириста чотири гривні, 77 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 5 000 грн (п`ять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 018,37 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на оплату послуг експерта.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» місцезнаходження: 43018, м. Луцьк, вул. Івасюка Володимира, 1/52; код в ЄДРПОУ 03327931.

Дата складення повного рішення суду - 25.08.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін