Рішення № 139218871, 25.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/9547/25

Провадження № 2/159/910/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Денисюк Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф.,

прокурора Романюк Н.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (дистанційно),

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

у с т а н о в и в :

У грудні 2025 року керівник Ковельської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 безпідставно збережених коштів, мотивуючи тим, що після набуття права власності на частину приміщення універмагу площею 1642,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі не сплачували кошти за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307 площею 0,2814 га, внаслідок чого зберегли за рахунок Голобської селищної ради, як власника землі, грошові кошти в розмірі орендної плати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду у справі №159/4502/21 від 09.03.2022 з відповідачів стягнуто 98400,00 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.08.2018 по 01.08.2021.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №159/6076/23 з відповідачів стягнуто 71 763,00 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 02.08.2021 по 30.06.2023.

11.06.2025 між Голобською селищною радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307 площею 0,2814 га. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні речові права останніх зареєстровані 11.06.2025. Зокрема за ОСОБА_1 зареєстровано 3/6 від загальної площі спірної земельної ділянки, за ОСОБА_3 1/6, за ОСОБА_5 2/6.

Однак за період фактичного користування земельною ділянкою з 01.07.2023 по 10.06.2025 орендна плата не сплачена, пропозиція Голобської селищної ради про добровільну сплату коштів залишена відповідачами без реагування, самостійно позов про стягнення коштів органом місцевого самоврядування не заявлено, у зв`язку з цим прокурор, діючи в інтересах держави, просив стягнути з ОСОБА_1 , який є власником 45/100 приміщення, - 42557,70 грн безпідставно збережених коштів, з ОСОБА_5 , яка є власником 37/100 приміщення, - 34 991,9 грн, з ОСОБА_3 , яка є власником 9/100 приміщення, - 8511,52 грн.

Ухвалою від 02.01.2026 суд прийняв позов до розгляду в загальному позовному провадженні.

У відзиві на позов (а.с.117) представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ульчак Б.І. просив відмовити у позові, обґрунтовуючи тим, що орган місцевого самоврядування не вжив передбачених законом заходів для укладення договору оренди, з 2014 року ухилився від розгляду клопотання власників приміщення про викуп земельної ділянки, відтак на відповідачів не може бути покладений тягар за неналежне виконання Голобською селищною радою своїх повноважень. Крім того, представник заперечує факт використання відповідачами усієї земельної ділянки площею 0,2814 га, оскільки двоповерхове приміщення універмагу займає приблизно 800 кв.м, тобто третину земельної ділянки.

Прокурор Романюк Н.М. у відповіді на відзив (а.с.124) не погодилася з доводами відповідача, зазначила, що відповідачі не надали доказів використання у заявлений період земельної ділянки меншої площі, ніж 0,2814 га. Водночас спірна земельна ділянка 0722155300:01:000:0307 сформована за заявою відповідачів у 2014 році, має цільове призначення для обслуговування приміщення, і саме таку площу землі відповідачі мали намір орендувати, а 11.06.2025 придбали за договором купівлі-продажу.

На стадії підготовчого судового засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ульчак Б.І. подав письмове клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, на вирішення якої просив поставити запитання: Яку площу земельної ділянки з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307, що розташована за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , займає приміщення коопунівермагу загальною площею 1 642,6 кв.м., котре на праві власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .? Яка площа земельної ділянки необхідна для обслуговування приміщення коопунівермагу загальною площею 1 642,6 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на праві власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .? ( а.с.131)

Ухвалою від 23.04.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання (а.с.152).

Під час розгляду справи по суті прокурор Романюк Н.М. позов підтримала з підстав наведених у позовній заяві. В судовому засіданні 17.08.2026 просила долучити копію листа відповідачів до Голобської селищної ради від 09.04.2025 із гарантією оплати коштів за фактичне використання усієї земельної ділянки площею 0,2814 га у разі прийняття позитивного рішення про продаж землі. Суд відповідно до вимог ч.8 ст.83 ЦПК України відмовив у прийнятті доказів, не поданих у встановлений законом строк.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ульчак Б.І., представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Самчук А.М. проти задоволення позову заперечили, покликалися на відсутність у прокурора повноважень діяти від імені органу місцевого самоврядування, а також на недоведеність позовних вимог в частині площі земельної ділянки, яка фактично перебувала у користуванні відповідачів. Також вважають безпідставним стягнення з відповідачів коштів за період затягування органом місцевого самоврядування розгляду заяв про викуп землі.

Належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з`явилася.

Дослідивши докази у справі, заслухавши сторони, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Датою судового рішення є дата складання його повного тексту 25.08.2026.

Судовим розглядом встановлено і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на праві приватної спільної часткової власності належить приміщення коопунівермагу площею 1642,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником 45/100 приміщення (42/100 згідно договору купівлі-продажу від 13.04.2012 № 724 та 3/100 згідно договору дарування від 12.09.2016 № 2750), ОСОБА_5 - 37/100 (згідно договору купівлі-продажу від 11.05.2012 № 910), ОСОБА_3 - 9/100 (згідно договору купівлі-продажу від 04.05.2012 № 852), ОСОБА_6 9/100.

9/100 приміщення, що належить ОСОБА_6 розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 0722155300:01:001:0340 площею 0,0413 га, яка перебуває у її власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2007 ( а.с.54).

91/100 приміщення, яке належить відповідачам, розташована на земельною ділянкою з кадастровим номером 0722155300:01:001:0307 площею 0,2814 га, зазначена обставина сторонами визнається.

25.09.2012 ОСОБА_3 і ОСОБА_5 звернулися із нотаріально посвідченою заявою до голови Голобської селищної ради про те, що вони надають свою згоду на укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307, площею 0,2814 га, на якій розміщене приміщення, що належить їм на праві спільної часткової власності з ОСОБА_1 (а.с.13)

Рішенням Голобської селищної ради від 26.04.2013 № 32/29 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки» ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2814 га в натурі (на місцевості) для обслуговування приміщення в оренду по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Рішенням Голобської селищної ради від 24.04.2014 № 43/6 «Про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки в оренду» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,2814 га для обслуговування приміщення (кадастровий номер 0722155300:01:000:0307). Зазначену земельну ділянку надано в оренду строком на 10 років ОСОБА_1 , зобов`язано його укласти договір оренди на земельну ділянку і зареєструвати згідно з чинним законодавством (а.с.12).

Договір оренди укладений не був.

11.06.2025 на підставі рішення Голобської селищної ради №53/13 від 14.05.2025 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення» та договору купівлі-продажу відповідачі набули право власності на спірну земельну ділянку площею 0,2814 га: ОСОБА_1 - 3/6 частки, ОСОБА_5 - 2/6, ОСОБА_3 - 1/6 (а.с.62)

Отже в заявлений в позові період з 01.07.2023 до 10.06.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307 не перебувала у власності чи постійному користуванні відповідачів, також між відповідачами та Голобською селищною радою не був укладений договір оренди, земельна ділянка використовувалася без правовстановлюючих документів та без внесення плати за землю.

Голобською селищною радою проведений розрахунок безпідставно збережених коштів орендної плати, взято 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік в межах заявленому періоду, загальна заборгованість склала 86061,12 грн. Пропорційно часткам у власності на нерухоме майно (а.с.56-59) заборгованість розподілена на ОСОБА_1 , який є власником 45/100 приміщення, - 42557,70 грн, за ОСОБА_5 , яка є власником 37/100 приміщення, - 34 991,9 грн, за ОСОБА_3 , яка є власником 9/100 приміщення, - 8511,52 грн.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (чинній на момент реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачами) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку, або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки(статі 80, 123,124 ЗК України в редакції на час виникнення правовідносин)

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди виникає з моменту державної реєстрації оформленої відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі»

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 28.02.2020 у справі №913/169/18, сформувала правову позицію, відповідно до якої до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права власності чи договору оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без належної правової підстави та недоотримання власником землі доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановив суд, відповідачі незважаючи на рішення Голобської селищної ради від 24.04.2014 № 43/6 про надання спірної земельної ділянки площею 0,2814 га в оренду належним чином не оформили право користування землею, договір оренди не уклали, та продовжили фактичне користуватися земельною ділянкою без сплати власнику орендної плати.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача з приводу неправомірної бездіяльності органу місцевого самоврядування і невжиття заходів для укладення договору оренди чи передачі землі у власність.

Положення ст.1212 ЦК України на відміну від ст.1166 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При розрахунку безпідставно збереженої орендної плати суд враховує положення пунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, де зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналогічний висновок щодо застосування законодавства міститься у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/1646/20.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0722155300:01:000:0307 становила 1 383 065,12 грн, згідно витягу від 18.04.2024 - 1 453 601,44 грн, згідно витягу від 23.01.2025 -1 628 033,62 грн.

Три відсотки від нормативної грошової оцінки за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 відповідно склали 20 746,00 грн, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 43 608,00 грн, за період з 01.01.2025 по 10.06.2025 - 21 707,12 грн, всього за період з 01.07.2023 по 10.06.2025 - 86 061,12 грн.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Враховуючи розмір часток відповідачів у праві власності на будівлю сума безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2023 до 10.06.2025 становить для ОСОБА_1 , який є власником 45/100 приміщення, - 42557,70 грн, для ОСОБА_5 , яка є власником 37/100 приміщення, - 34 991,9 грн, для ОСОБА_3 , яка є власником 9/100 приміщення, - 8511,52 грн.

Сторона відповідача належними доказами даний розрахунок не спростувала.

Суд не погоджується з твердженнями представників відповідачів про недоведеність позивачем площі земельної ділянки, яка перебувала у фактичному користуванні відповідачів.

Верховний Суд для даної категорії справ визначив предмет доказування:

1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

2) площу земельної ділянки;

3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);

4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

У справі йдеться про земельну ділянку 0722155300:01:000:0307 площею 0,2814 га, яка сформована за заявою відповідачів з метою отримання в оренду та подальшого викупу, призначена для розташування та обслуговування належного відповідачам об`єкта нерухомості площею 1642,6 кв.м.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Заперечуючи факт використання у період з 01.07.2023 по 10.06.2025 усієї площі земельної ділянки та стверджуючи, що фактично використовувалася лише її частина в межах забудови та прилеглої до неї території, відповідачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Зокрема, матеріали справи не містять доказів щодо фактичного функціонування приміщення універмагу в зазначений період, шляхів доступу до нього, а також розташування на земельній ділянці інших об`єктів нерухомості та можливості використання іншими особами частини земельної ділянки.

Наданий представником відповідачів топографічний план (а.с. 181) сам по собі не підтверджує зазначених обставин, оскільки не містить відповідних інформаційних пояснень щодо меж та фактичного використання земельної ділянки. При цьому представники відповідачів під час розгляду справи не змогли надати змістовних пояснень щодо відображених на зазначеному плані об`єктів, їх призначення та співвідношення з фактичними межами використання земельної ділянки.

Не вплинув би на висновки суду висновок судової експертизи з питань землеустрою, оскільки площа фактичного використання земельної ділянки не обмежується автоматично площею забудови і площею необхідною для обслуговування за нормативними показниками.

Відповідачі самостійно ініціювали формування земельної ділянки, необхідної для функціонування об`єкта нерухомості площею 0,2814 га, саме такої площі земельну ділянку мали намір орендувати і викупити.

Тому суд погоджується з позицією органу місцевого самоврядування про фактичне використання відповідачами усіє земельної ділянки без орендної плати.

Також суд відхиляє як помилкові доводи представників відповідачів про відсутність у прокурора повноважень представляти інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, в тому числі, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Прокурор обґрунтував порушення інтересів держави в даному випадку тим, що не дотримується встановлений в державі принцип належного урядування і громада, інтереси якої мав би захищати орган місцевого самоврядування, позбавлена можливості витрачати на власні цілі несплачені відповідачами кошти за використання землі.

В свою чергу, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2025 прокурор звернувся до Голобської селищної ради з проханням вжити заходів для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів. Натомість орган місцевого самоврядування не висловив намір діяти самостійно і не подав позов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду, вже сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, наведені прокурором у позовній заяві підстави для звернення до суду в інтересах держави є достатніми.

Помилковими є посилання представників відповідачів на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, як на підставу для залишення поданого позову без розгляду.

Зазначеним рішенням КСУ визначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Ураховуючи наведене, позов належить задовольнити в повному обсязі.

Сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідачів відповідно до положень статті 141 ЦПК України в рівних частках.

Керуючись статтями 4,12,13,42,56,81,141,258,259,263-265,268 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1212 Цивільного кодексу України, статтею 152, 206 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про оцінку землі», Законом України «Про прокуратуру», суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Голобської селищної ради Ковельського району 42557 (сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 70 копійок безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Голобської селищної ради Ковельського району 34991 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) гривню 90 копійок безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Голобської селищної ради Ковельського району 8511 (вісім тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 52 копійки безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0722155300:01:000:0307.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь Волинської обласної прокуратури по 807 (вісімсот сім) гривень 47 копійок судового збору з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333141, адреса: селище Голоби, вул. Ковельська,1, Ковельський район, Волинська область.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складене 25.08.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК