Рішення № 139218610, 12.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 560/21549/25

РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А.

за участю:секретаря судового засідання Коваль Д.Л. представника позивача Панасюка В.В. представника відповідача Грень Н.В. представника відповідача Котової Т.О. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський олійноекстракційний завод" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 19253/2201-0709 від 08.08.2025 прийняте Головним управління ДПС у Хмельницькій області.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 19251/2201-0709 від 08.08.2025 прийняте Головним управління ДПС у Хмельницькій області частково на суму 280 777 244 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 19254/2201-0709 від 08.08.2025 прийняте Головним управління ДПС у Хмельницькій області.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 25714/2201-0709 від 31.10.2025 прийняте Головним управління ДПС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 15.07.2025 №14658/22-01-07-09/41822800, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності товариства.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Металургбуд», ТОВ «Юва Енерджі» та ТОВ «Електросвіт» позивач вказує, що між сторонами були укладені договори підряду на виконання будівельних, монтажних та інших робіт, пов`язаних з будівництвом та облаштуванням олійноекстракційного заводу. Роботи фактично виконані, прийняті та оплачені, що підтверджується договорами, актами приймання виконаних робіт, банківськими та іншими первинними документами.

Позивач не погоджується з висновком контролюючого органу про нереальність цих господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів достатніх трудових, виробничих та матеріальних ресурсів. Зазначає, що такі обставини самі по собі не свідчать про неможливість виконання робіт, оскільки суб`єкт господарювання може залучати ресурси інших осіб. При цьому податковим органом не доведено фактичного невиконання робіт, недостовірності первинних документів, відсутності ділової мети чи узгодженості дій позивача з контрагентами з метою отримання неправомірної податкової вигоди.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Акім» позивач зазначає, що за укладеними договорами контрагент виготовляв резервуари відповідно до технічних завдань та здійснював їх монтаж. На думку позивача, такі договори є змішаними та містять елементи виготовлення, поставки і монтажу обладнання, у зв`язку із чим зазначення у податкових накладних коду послуги згідно з ДКПП 43.99 «Роботи будівельні спеціалізовані» відповідало суті господарських операцій та дозволяло ідентифікувати їх предмет.

Стосовно операцій з нерезидентом MAN Energy Solutions позивач вказує, що за контрактом від 18.11.2024 товариству надавались послуги з телефонної та дистанційної підтримки, при цьому відповідні податкові накладні реєструвались, а суми ПДВ відображались у податковій звітності.

Позивач також заперечує висновок податкового органу щодо використання придбаного у ТОВ «Дайрект Спорт» спортивного обладнання поза межами господарської діяльності, зазначаючи, що товар фактично поставлений та оплачений, постачальником складена податкова накладна, а законодавство не забороняє придбання спортивного та реабілітаційного обладнання для використання працівниками.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «П» позивач, крім доводів щодо реальності господарських операцій, заперечує висновки контролюючого органу стосовно відображення курсових різниць за операцією з викупу частки у статутному капіталі в учасника-нерезидента KERNEL HOLDING. Вказує, що зобов`язання з викупу частки було визначене у фіксованій сумі в іноземній валюті та підлягало оплаті в майбутньому, а тому відповідно до МСБО 21 та МСБО 32 є фінансовим зобов`язанням та монетарною статтею, курсові різниці за якою підлягають відображенню у складі прибутків або збитків.

Позивач також не погоджується з висновками щодо неправомірного нарахування амортизації на основні засоби, зазначаючи, що відповідні об`єкти були введені в експлуатацію та фактично використовувались у господарській діяльності товариства, зокрема для обслуговування залізничної колії, подачі та прибирання вагонів, переміщення вантажів та виконання інших необхідних робіт.

Крім того, позивач заперечує правомірність застосування штрафних санкцій за нескладення та несвоєчасну реєстрацію окремих податкових накладних і розрахунків коригування, посилаючись на відсутність відповідних порушень та неправильне визначення строків їх реєстрації.

З огляду на наведене позивач вважає, що висновки акта перевірки не підтверджені належними та достатніми доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без достатніх правових підстав, у зв`язку із чим просить їх скасувати.

Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Металургбуд», ТОВ «Юва Енерджі» та ТОВ «Електросвіт» через відсутність у контрагентів необхідних трудових, виробничих та матеріальних ресурсів для виконання задекларованого обсягу робіт. На думку відповідача, надані первинні документи оформлюють операції, які фактично не відбулися, а тому не можуть бути підставою для формування показників бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, щодо ТОВ «Металургбуд» контролюючий орган посилається на невідповідність кількості працівників обсягу трудовитрат, відсутність достатніх основних засобів, одночасне виконання робіт для інших суб`єктів господарювання та наявність відомостей про контрагента у кримінальному провадженні.

Щодо нарахування амортизації відповідач зазначає, що включення до інших операційних витрат амортизаційних відрахувань у сумі 12 968 769 грн є безпідставним, оскільки відповідні основні засоби фактично не використовувались у діяльності підприємства та не забезпечували отримання доходу.

Також відповідач вважає неправомірним відображення у складі доходів та витрат неопераційних курсових різниць, нарахованих на заборгованість перед нерезидентом KERNEL HOLDING S.A., яка виникла у зв`язку з поверненням учаснику його частки у статутному капіталі товариства, що призвело до завищення інших витрат та відповідних показників фінансової звітності.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Акім» відповідач зазначає, що у спірних податкових накладних допущено невідповідності щодо номенклатури та кодів товарів (послуг), а відповідні розрахунки коригування не складені та не зареєстровані, у зв`язку із чим вважає формування податкового кредиту за такими накладними неправомірним.

Крім того, відповідач вказує на заниження податкових зобов`язань з ПДВ за операціями з MAN Energy Solutions SE, оскільки місцем постачання отриманих від нерезидента послуг є митна територія України, у зв`язку із чим товариство повинно було нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 8 107 грн та скласти і зареєструвати відповідну податкову накладну.

Відповідач також вважає правомірним застосування штрафних санкцій за нескладення та нереєстрацію податкових накладних, а також несвоєчасну реєстрацію податкових накладних і розрахунків коригування, оскільки перевіркою встановлено порушення порядку та строків їх реєстрації в ЄРПН.

З огляду на викладене відповідач вважає висновки акта перевірки обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - правомірними.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що доводи відповідача не спростовують обставин та аргументів, якими обґрунтовано протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо нарахування амортизації позивач вказує, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на неактуальній редакції Концептуальної основи фінансової звітності 2010 року без урахування змін 2018 року, що призвело до помилкового висновку про завищення товариством витрат.

Посилаючись на положення МСБО 16 та пункту 138.3.1 статті 138 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що амортизація основного засобу розпочинається з моменту його готовності до використання за призначенням. Основні засоби, на які товариством нараховувалася амортизація, були введені в експлуатацію та фактично використовувалися у господарській діяльності.

Зокрема, основні засоби, введені в експлуатацію у 2021 році, використовувалися для здійснення залізничних перевезень та надання відповідних послуг, а обладнання, введене у 2023 році, - для забезпечення електропостачання підприємства, підключення будівельного майданчика та запуску обладнання заводу. Зазначені обставини, за твердженням позивача, підтверджуються відповідними договорами, актами виконаних робіт та податковими накладними.

З огляду на це позивач вважає висновок контролюючого органу про безпідставність нарахування амортизації необґрунтованим.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що доводи позивача не спростовують установленого перевіркою порушення.

Вказує, що у 2021-2024 роках позивачем нараховано амортизацію основних засобів у загальній сумі 12 968 769 грн, яку віднесено до інших операційних витрат. Водночас частина цих основних засобів була призначена для використання в основному виді діяльності товариства - переробці насіння та виробництві олії.

Оскільки до 2024 року завод перебував у процесі будівництва та основна виробнича діяльність фактично не здійснювалася, відповідач вважає безпідставним віднесення амортизації відповідних основних засобів до інших операційних витрат. Після початку виробництва у 2024 році така амортизація відносилася до загальновиробничих витрат та формувала собівартість продукції, що контролюючим органом не заперечувалося.

Посилаючись на положення МСБО 16 та МСБО 2, відповідач зазначає, що амортизація основних засобів, призначених для виробництва товарів, повинна включатися до виробничої собівартості. Посилання позивача на застосування контролюючим органом неактуальної редакції Концептуальної основи фінансової звітності, на думку відповідача, встановленого порушення не спростовує.

Крім того, відповідач підтримав доводи щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Юва Енерджі», ТОВ «Металургбуд» та ТОВ «Електросвіт», посилаючись на одночасне виконання цими контрагентами робіт для інших суб`єктів господарювання за наявності обмежених трудових ресурсів, а також відсутність доказів залучення ними працівників на умовах аутстафінгу чи аутсорсингу.

Відповідач також подав додаткові пояснення щодо відображення позивачем курсових різниць за операцією з викупу частки у власному статутному капіталі у нерезидента KERNEL HOLDING S.A.

Зазначив, що за договором від 11.02.2020 позивач придбав у KERNEL HOLDING S.A. частину частки у власному статутному капіталі, а заборгованість перед нерезидентом обліковував як монетарну статтю. За цією заборгованістю позивачем відображено втрати від неопераційних курсових різниць у сумі 82 703 786,10 грн та дохід у сумі 48 148 950 грн.

Відповідач не заперечує, що така заборгованість є монетарною статтею, однак вважає, що операція з викупу частки у власному статутному капіталі має капітальний характер, а тому відповідні курсові різниці не повинні формувати доходи та витрати, які впливають на об`єкт оподаткування податком на прибуток.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що відображення зазначених курсових різниць у складі інших витрат та доходів призвело до неправильного формування фінансового результату до оподаткування, а висновки перевірки у цій частині є правомірними.

Ухвалою суду від 02.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Відповідач подав додаткові пояснення щодо формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Акім» та реальності господарських операцій з ТОВ «Юва Енерджі», ТОВ «Металургбуд» і ТОВ «Електросвіт».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Акім» зазначив, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на 2 359 439 грн унаслідок включення сум ПДВ за податковими накладними, в яких неправильно зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД. На думку відповідача, реєстрація таких накладних в ЄРПН не позбавляє контролюючий орган права перевіряти правильність їх обов`язкових реквізитів, а допущені помилки могли бути виправлені шляхом складення та реєстрації розрахунків коригування.

Щодо операцій з ТОВ «Юва Енерджі», ТОВ «Металургбуд» та ТОВ «Електросвіт» відповідач зазначив, що наявність належно оформлених первинних документів сама по собі не підтверджує реальності господарських операцій, якщо вони не відображають їх фактичного здійснення.

При цьому відповідач визнає, що недостатність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів сама по собі не свідчить про нереальність операцій, однак вважає, що такі обставини мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами, зокрема з урахуванням фактичної можливості контрагентів виконати задекларований обсяг робіт.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що сукупність установлених перевіркою обставин підтверджує висновки щодо нереальності спірних господарських операцій.

Позивач подав додаткові пояснення, у яких підтримав позовні вимоги та навів додаткові доводи на спростування висновків контролюючого органу.

Щодо операцій з ТОВ «Металургбуд», ТОВ «Юва Енерджі» та ТОВ «Електросвіт» зазначив, що висновки про недостатність трудових ресурсів контрагентів стосуються лише окремих періодів, а частина спірних операцій уже досліджувалась судами в інших адміністративних справах.

Щодо операції з KERNEL HOLDING S.A. позивач вказав, що ціна частки за договором від 11.02.2020 визначена у розмірі 29 000 000 доларів США та підлягала сплаті в цій валюті, що, на його думку, обумовлювало необхідність нарахування курсових різниць.

Стосовно амортизації зазначив, що вона нараховувалась на введені в експлуатацію та задіяні у діяльності підприємства основні засоби, що підтверджується відповідними наказами та актами.

Щодо MAN Energy Solutions позивач вказав, що податкову накладну №12 від 11.12.2024 зареєстровано в ЄРПН 24.12.2024, тобто у межах установленого строку.

Крім того, позивач заперечив правомірність застосування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2025 №25714/2201-0709, зазначивши, що розрахунки коригування від 06.09.2022 №2, від 02.02.2024 №8 та від 10.04.2024 №35 зареєстровані в ЄРПН у межах 18 календарних днів з дня їх отримання від контрагентів.

В судовому засіданні 05.08.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 15.05.2025 №2128-П та направлень на проведення перевірки проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, а також з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.12.2017 по 31.03.2025.

Перевірка проводилась з 28.05.2025 по 08.07.2025. Строк її проведення продовжувався з 25.06.2025 на 10 робочих днів на підставі наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 19.06.2025 №2677-П.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2025 №14658/22-01-07-09/41822800, в якому встановлено, зокрема,

- порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140, пп.141.2.1 п.141.2 ст.141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.15 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів», МСБО 18 «Дохід», п.3.6, п.15 МСБО 16 «Основні засоби», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п.2.1, п.2.2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 284 632 244 грн, у тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за 1 квартал 2025 року - 284 632 244 грн.

- порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, абз. «г» п.198.5 ст.198, абз. «і» п.201.1, п.201.10 ст.201, п.208.2 ст.208 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації), за березень 2025 року на суму 31 800 715 грн;

- порушення пп.197.1.21 п.197.1 ст.197, п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму операцій, звільнених від оподаткування (рядок 5 декларації), на загальну суму 5 128 386 грн, у тому числі: за липень 2021 року - 17 750 грн, квітень 2023 року - 1 820 грн, липень 2023 року - 4 646 586 грн, грудень 2024 року - 462 229,58 грн;

- порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, у зв`язку з чим станом на 31.03.2025 не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму постачання без ПДВ 202 606,66 грн, ПДВ - 40 521,34 грн;

- порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.12 Порядку №1307, у зв`язку з чим на дату проведення перевірки не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на вартість послуг від нерезидента MAN Energy Solutions SE, Німеччина, місце постачання яких розташоване на митній території України, від 11.12.2024 на суму без ПДВ 40 534,89 грн, ПДВ - 8 107 грн;

- порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування на загальний обсяг постачання 1 095 138,92 грн, крім того ПДВ - 219 027,77 грн;

- порушення п.201.10 ст.201, п.89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв`язку з чим ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальний обсяг постачання 5 126 565,58 грн, крім того ПДВ - 0,00 грн;

- порушення п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.5, 11, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, у зв`язку з чим ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на обсяг операцій, що оподатковуються за основною ставкою, від 08.12.2023 на обсяг постачання 3 338,33 грн, сума ПДВ - 667,67 грн, згідно із Z-звітом денним від 08.12.2023 №0176.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 08.08.2025 прийнято, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення №19251/2201-0709 форми «П», яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2025 року на 284 632 244 грн;

- податкове повідомлення-рішення №19253/2201-0709 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2025 року на 31 800 715 грн;

- податкове повідомлення-рішення №19254/2201-0709 форми «ПН», яким за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування застосовано штраф у сумі 35 735,51 грн.

- податкове повідомлення-рішення №19255/2201-0709, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування застосовано штрафні санкції у розмірі 37 232,44 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 29.10.2025 №31203/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.08.2025 №19255/2201-0709 у частині застосованих штрафних санкцій у сумі 99,14 грн.

За результатами адміністративного оскарження Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2025 №25714/2201-0709 форми «Н», яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування застосовано штраф у сумі 37 133,30 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із пунктом 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України закріплено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

При цьому порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності саме по собі не може бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат та податкового кредиту, якщо не встановлено обставин, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та узгодженість їхніх дій.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Металургбуд», ТОВ «Юва Енерджі» та ТОВ «Електросвіт», суд зазначає таке.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами. Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач посилався переважно на недостатність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів для виконання задекларованих обсягів робіт, відсутність або недостатність основних засобів, одночасне виконання робіт для інших суб`єктів господарювання та відомості інформаційних баз контролюючого органу.

Щодо ТОВ «Металургбуд» перевіркою встановлено відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача господарських операцій за 2019-2023 роки з виконання будівельних робіт загальною вартістю 69 613 640 грн без ПДВ. На підтвердження цих операцій до перевірки надано договори підряду та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в.

Контролюючий орган дійшов висновку, що штатна чисельність працівників ТОВ «Металургбуд» не відповідала обсягу трудовитрат, зазначених в актах виконаних робіт. Зокрема, за окремими актами перевіркою розраховано необхідність залучення 172 та 457 працівників, тоді як фактична кількість працюючих у відповідні періоди становила 25 та 26 осіб. Крім того, відповідач послався на недостатність основних засобів контрагента, виконання ним робіт для інших суб`єктів господарювання та наявність відомостей про кримінальне провадження.

При цьому в акті перевірки зазначено, що контролюючий орган не заперечує факту придбання позивачем відповідних робіт, однак вважав, що ТОВ «Металургбуд» фактично їх не поставляло у зв`язку з відсутністю можливості (наявності трудових та матеріальних ресурсів) їх виконання на дату постачання. У зв`язку з цим контролюючий орган дійшов висновку, що роботи на загальну суму 69 613 640 грн отримані позивачем у невизначений спосіб, а оформлені ТОВ «Металургбуд» первинні бухгалтерські документи використані з метою формування витрат позивача та, як наслідок, мінімізації сплати податку на прибуток.

Щодо ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» контролюючим органом встановлено відображення позивачем операцій з придбання будівельно-монтажних робіт загальною вартістю 96 571 808 грн без ПДВ. Такі операції стосувалися, зокрема, будівництва підстанцій, внутрішньомайданчикових електричних мереж та диспетчеризації енергетичних мереж на об`єкті будівництва олійноекстракційного заводу.

Основним аргументом відповідача щодо нереальності цих операцій була недостатність трудових ресурсів. Зокрема, за одним з актів перевіркою визначено необхідність залучення 204 працівників, тоді як у відповідний період у ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» працювало 47 осіб. Крім того, контролюючий орган послався на відсутність підтвердження достатньої кількості працівників необхідної кваліфікації та на одночасне виконання контрагентом робіт для інших суб`єктів господарювання.

У зв`язку з цим контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» фактично не могло виконати задекларований обсяг робіт, а оформлені первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій. Разом із тим відповідач також не заперечував факту отримання позивачем результатів робіт, проте вважав, що вони були отримані «у невизначений спосіб».

Щодо ТОВ «Електросвіт» перевіркою встановлено здійснення господарських операцій з виконання будівельних робіт загальною вартістю 67 068 192 грн без ПДВ, пов`язаних із будівництвом шести трансформаторних підстанцій та виконанням відповідних монтажних, випробувальних і пусконалагоджувальних робіт.

Контролюючий орган вважав, що ТОВ «Електросвіт» також не мало достатніх трудових ресурсів для виконання такого обсягу робіт. Зокрема, за актом за лютий 2023 року перевіркою визначено необхідність залучення 262 працівників при середньообліковій кількості штатних працівників 176 осіб. Відповідач також послався на відсутність підтвердження наявності працівників відповідної кваліфікації, незалучення субпідрядних організацій та одночасне виконання робіт для інших суб`єктів господарювання.

На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції з ТОВ «Електросвіт» фактично не здійснювалися цим контрагентом, а первинні документи не відображають реального змісту операцій. При цьому, як і щодо інших контрагентів, відповідач не заперечував фактичного отримання позивачем результатів відповідних робіт, однак вважав, що вони були отримані «у невизначений спосіб».

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Статтею 1 Закону № 996-ХIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закон № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Наведені положення чинного законодавства свідчать про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Металургбуд», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Металургбуд» здійснювалися на підставі низки договорів підряду, предметом яких було виконання будівельних та монтажних робіт на об`єктах позивача.

Зокрема, між сторонами укладено договори підряду від 07.05.2019 №07-05/2019, від 18.11.2019 №18/11-2019, від 29.09.2020 №ЗМК 29-09/20, від 02.07.2021 №02-07/2021, від 14.12.2021 №К4, від 01.11.2022 №01/11-22-СтОЕЗ, від 01.12.2022 №С01/12-22-СтОЕЗ та від 01.03.2023 №С01/03-23-СтОЕЗ.

Предметом зазначених договорів було, зокрема, виконання капітального ремонту адміністративної будівлі (АПК) по вул. І. Франка, 55, робіт із влаштування шпунтового огородження, антикорозійного захисту металевих конструкцій теплоелектростанції, комплексу робіт з антикорозійного захисту металевих конструкцій силосів гранульованого шроту та лушпиння, транспортної галереї подачі гранульованих продуктів на склад та відвантаження, влаштування внутрішньомайданчикових мереж водопостачання та каналізації на об`єкті «Нове будівництво олійноекстракційного заводу виробничою потужністю 3000 тон/добу по переробці насіння соняшнику», а також монтажу транспортного обладнання, виготовлення та монтажу пневмопроводів.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивачем надано договори підряду та додаткові угоди до них, договірні ціни, кошторисну документацію, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, відомості ресурсів, документи щодо проведення розрахунків між сторонами та інші документи, складені у процесі виконання відповідних робіт.

Так, за договором підряду від 14.12.2021 №К4 ТОВ «Металургбуд» виконувало комплекс будівельних робіт на об`єкті позивача, зміст, обсяг та вартість яких підтверджуються відповідними первинними документами та документами щодо проведення розрахунків між сторонами.

За договором підряду від 01.12.2022 №С01/12-22-СтОЕЗ ТОВ «Металургбуд» зобов`язалося виконати комплекс робіт з улаштування внутрішньомайданчикових мереж водопостачання та каналізації на об`єкті будівництва позивача. Фактичне виконання робіт оформлено, зокрема, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2022 року від 26.12.2022 №1 на загальну суму 24 104 022,25 грн, у тому числі ПДВ 4 017 337,04 грн. Вартість виконаних робіт оплачена позивачем у сумі 24 104 022,25 грн.

Крім того, виконання робіт за договором підряду від 01.03.2023 №С01/03-23-СтОЕЗ підтверджено підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт. Загальна вартість виконаних робіт становила 26 124 599,25 грн, при цьому позивачем здійснено оплату в сумі 26 124 599,72 грн. Окремі господарські операції здійснювалися також за договорами від 02.07.2021 №02-07/2021 та від 29.09.2020 №ЗМК 29-09/20 щодо виконання робіт з антикорозійного захисту металевих конструкцій.

Таким чином, надані позивачем документи містять відомості щодо конкретного предмета господарських операцій, об`єктів, на яких виконувалися роботи, їх виду, обсягу та вартості, прийняття позивачем результатів виконаних робіт та здійснення розрахунків за них. Суд також враховує, що за договором від 01.11.2022 №01/11-22-СтОЕЗ проведення господарських операцій та розрахунків між сторонами підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, а станом на 12.12.2025 заборгованість між сторонами відсутня.

Отже, досліджені судом первинні документи у своїй сукупності містять відомості не лише про юридичне оформлення господарських операцій, але й про їх фактичний зміст: вид та обсяг виконаних робіт, місце їх виконання, їх вартість, прийняття результатів робіт замовником та проведення відповідних розрахунків.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган фактично не заперечує отримання позивачем результату відповідних будівельних робіт. Висновок про нереальність господарських операцій ґрунтується передусім на твердженні про неможливість виконання таких робіт саме ТОВ «Металургбуд» у зв`язку з недостатністю в останнього трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Щодо посилань контролюючого органу на недостатність у ТОВ «Металургбуд» трудових ресурсів суд зазначає наступне.

Одним з основних аргументів контролюючого органу є зіставлення зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт витрат праці у людино-годинах із кількістю працівників, які відповідно до податкової звітності перебували у трудових відносинах із ТОВ «Металургбуд».

Зокрема, щодо акта приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2019 №1 контролюючим органом визначено 28 817,26 людино-годин та розраховано необхідність залучення 172 працівників, тоді як за даними податкової звітності кількість працівників ТОВ «Металургбуд» у вересні 2019 року становила 25 осіб. Щодо акта від 18.11.2021 №1 контролюючим органом визначено 51 188,17 людино-годин та розраховано необхідність залучення 457 працівників, тоді як кількість працівників товариства у листопаді 2021 року становила 26 осіб.

Водночас суд вважає, що саме по собі арифметичне зіставлення кількості людино-годин, зазначених у кошторисній документації, з кількістю штатних працівників контрагента не є достатнім та беззаперечним доказом фактичного невиконання господарської операції.

Відомості щодо чисельності штатних працівників характеризують лише кількість осіб, які перебували з підприємством у трудових відносинах у відповідному звітному періоді, однак самі по собі не встановлюють фактичний спосіб організації виконання конкретного договору, кількість осіб, фактично залучених до виконання окремих етапів робіт, можливість залучення інших осіб та ресурсів, а також не спростовують факту існування результату виконаних робіт.

При цьому умовами укладених сторонами договорів передбачалася можливість залучення підрядником до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників).

Відсутність окремого письмового погодження залучення субпідрядників сама по собі не свідчить про відсутність фактичного виконання робіт та не спростовує відомостей, зафіксованих у первинних документах. Залучення інших осіб до виконання окремих робіт є способом організації господарської діяльності підрядника та саме по собі не змінює характеру господарської операції між замовником і генеральним підрядником.

Відповідно до частини першої статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Водночас доказів того, що встановлені контролюючим органом відомості щодо кількості штатних працівників об`єктивно виключали можливість виконання спірних робіт з урахуванням способу організації господарської діяльності підрядника, відповідачем не надано.

Так само посилання контролюючого органу на недостатність у ТОВ «Металургбуд» власних основних засобів не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Наявність або відсутність у суб`єкта господарювання певного обсягу власних матеріально-технічних ресурсів не виключає можливості виконання ним господарських зобов`язань із використанням залучених ресурсів, орендованого майна, послуг інших суб`єктів господарювання тощо.

При цьому контролюючим органом не встановлено, що характер та обсяг наявних у ТОВ «Металургбуд» ресурсів у сукупності з можливістю залучення інших ресурсів об`єктивно унеможливлювали виконання відповідних робіт.

Суд критично оцінює і посилання відповідача на здійснення ТОВ «Металургбуд» у відповідні періоди господарських операцій з іншими суб`єктами господарювання. Сам факт перебування підприємства у договірних відносинах з іншими контрагентами не свідчить про неможливість одночасного виконання ним зобов`язань перед позивачем, якщо контролюючим органом не встановлено конкретних обставин, які б об`єктивно виключали таку можливість.

Стосовно доводів відповідача, що ТОВ «Металургбуд» є фігурантом у кримінальному провадженні №32021100000000263 від 20.05.2021, суд зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає статус «фігурант кримінального провадження».

Доказів того, що посадові особи чи учасники цього контрагента є підозрюваними чи обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні відповідачем до матеріалів цієї справи не надано. Вирок суду щодо посадових осіб чи учасників цього контрагента в матеріалах справи також відсутній.

Суд зазначає, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №822/1443/18, від 01 червня 2022 року у справі № 1240/2660/18.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі №160/122/25.

Суд також враховує, що контролюючий орган, стверджуючи про нереальність господарських операцій з ТОВ «Металургбуд», водночас не заперечує фактичного отримання позивачем результату відповідних робіт та зазначає, що роботи на суму 69 613 640 грн були отримані позивачем «у невизначений спосіб».

Разом з тим контролюючим органом не встановлено осіб, які фактично виконали відповідні роботи замість ТОВ «Металургбуд», іншого джерела їх походження чи проведення позивачем розрахунків з іншими особами, а також не наведено доказів обізнаності позивача щодо можливих порушень з боку контрагента. За таких обставин наведене припущення не спростовує відомостей первинних документів, якими оформлено спірні господарські операції.

Суд враховує також, що виконані роботи безпосередньо пов`язані з будівництвом та функціонуванням виробничих об`єктів ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод», тобто відповідають характеру господарської діяльності позивача.

За таких обставин сукупність наявних у матеріалах справи доказів підтверджує фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Металургбуд», їх відповідність економічному змісту укладених договорів, прийняття позивачем результатів виконаних робіт та здійснення розрахунків за них.

Таким чином, суд доходить висновку, що господарські операції між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Металургбуд» мали реальний характер, були спрямовані на досягнення господарського результату та підтверджені належними первинними документами, а тому висновки контролюючого органу про їх нереальність та отримання позивачем відповідних робіт «у невизначений спосіб» є необґрунтованими.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Електросвіт», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» (замовник) та ТОВ «Електросвіт» (підрядник) укладено договір підряду №01122021 від 11.11.2021, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи з будівництва шести трансформаторних підстанцій 10/0,4 кВ ТП-1...ТП-6 загальною потужністю 30 000 кВА на об`єкті «Нове будівництво олійноекстракційного заводу виробничою потужністю 3000 тон/добу по переробці насіння соняшнику» за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Пашковецька сільська рада, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 55, вул. Франка, 67/2.

На виконання умов договору сторонами погоджено договірну ціну, перелік та обсяг робіт, а також технічні вимоги до їх виконання. Технічним завданням передбачено вимоги до будівництва трансформаторних підстанцій, кабельно-провідникової продукції, шинопроводів, обладнання та проведення пусконалагоджувальних і випробувальних робіт.

Додатковими угодами сторони уточнювали договірну ціну та відповідні додатки. Зокрема, додатковою угодою №3 від 29.12.2022 договірну ціну визначено у розмірі 88 649 869 грн, у тому числі ПДВ - 14 774 978,17 грн.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2023 року від 15.02.2023 №0316-2/2 на суму 32 808 886 грн, акт змонтованого устаткування до вказаного акта на суму 47 672 944 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3.

З акта звіряння взаємних розрахунків також вбачається відображення в бухгалтерському обліку сторін виконаних робіт та здійснених позивачем оплат. Загальна сума взаємних розрахунків за договором становила 88 654 869 грн, а станом на 31.12.2024 заборгованість між сторонами відсутня.

Фактичне виконання робіт підтверджується також технічною документацією, зокрема протоколами випробувань трансформаторів напруги та струму, масляних і вакуумних вимикачів, вентильних розрядників, збірних та з`єднувальних шин, силових кабелів, силового трансформатора та іншого обладнання, складеними електротехнічною лабораторією ТОВ «Електросвіт».

При цьому зміст погодженої сторонами договірної ціни свідчить, що предмет договору охоплював не лише монтажні роботи, а й придбання та встановлення електротехнічного обладнання, проведення пусконалагоджувальних та випробувальних робіт.

Отже, наявні у справі документи у своїй сукупності містять відомості про предмет, обсяг і вартість господарської операції, фактичне прийняття позивачем результатів виконаних робіт, здійснення розрахунків між сторонами та проведення технічних випробувань змонтованого обладнання.

Щодо посилань контролюючого органу на недостатність у ТОВ «Електросвіт» трудових ресурсів суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, висновок про неможливість виконання ТОВ «Електросвіт» спірних робіт контролюючий орган обґрунтував, зокрема, співвідношенням розрахованої ним потреби у 262 працівниках для виконання робіт за актом від 15.02.2023 №0316-2/2 та середньооблікової кількості штатних працівників товариства у лютому 2023 року - 176 осіб.

Водночас сама по собі невідповідність кількості штатних працівників розрахунковій кількості осіб, визначеній контролюючим органом виходячи з людино-годин, не є достатнім доказом фактичного невиконання господарської операції, якщо її здійснення підтверджується іншими належними доказами.

Суд враховує, що предметом договору був комплекс спеціалізованих робіт, який включав не лише безпосередню фізичну працю працівників на будівельному майданчику, а й постачання обладнання, його монтаж, пусконалагоджувальні роботи та випробування. Тому висновок про можливість чи неможливість виконання такого комплексу робіт виключно шляхом арифметичного зіставлення кількості людино-годин із чисельністю штатних працівників без оцінки характеру окремих робіт та всіх інших доказів їх виконання не може вважатися достатньо обґрунтованим.

Крім того, сам контролюючий орган не заперечує факту отримання позивачем результату відповідних робіт, а ставить під сумнів лише їх виконання саме ТОВ «Електросвіт». Водночас виконання робіт підтверджується сукупністю первинних та технічних документів, а відповідачем не встановлено, ким іншим фактично виконано відповідні роботи, та не наведено доказів, які б спростовували відомості, відображені у наданих позивачем документах.

Суд також враховує, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Електросвіт» за актами від 15.02.2023 вже були предметом судового дослідження у справі №560/15457/24. Під час розгляду зазначеної справи судами досліджувалися договір підряду №01122021, акти виконаних робіт, акт змонтованого устаткування, документи про оплату та технічні протоколи випробувань, за результатами оцінки яких суди дійшли висновку про підтвердження фактичного виконання відповідних господарських операцій.

Таким чином, наведені контролюючим органом відомості щодо кількості працівників ТОВ «Електросвіт» не спростовують сукупності первинних та технічних документів, які підтверджують фактичне виконання спірних робіт, їх прийняття позивачем та проведення відповідних розрахунків. Відтак висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електросвіт» є необґрунтованими.

Щодо господарських операцій з ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» та ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» здійснювалися на підставі договорів підряду від 23.11.2021 №23112021, від 13.12.2021 №13/12/2021, від 16.08.2022 №16082022 та від 30.08.2023 №30/08/2023.

Предметом зазначених договорів було виконання будівельних та електромонтажних робіт на об`єктах позивача, зокрема будівництво підстанцій, внутрішньомайданчикових електричних мереж та диспетчеризація енергетичних мереж на об`єкті нового будівництва олійноекстракційного заводу. Зокрема, договірна ціна за договором від 16.08.2022 №16082022 щодо будівництва підстанції ПС 10/10 кВ «БІО» становила 66 461 090,99 грн.

На підтвердження фактичного виконання зазначених операцій позивачем надано договори та додатки до них, договірні ціни, кошторисну документацію, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про їх вартість, відомості ресурсів та документи щодо проведення розрахунків між сторонами.

Фактичне проведення розрахунків також підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків. Зокрема, за договором від 16.08.2022 №16082022 обороти між сторонами становили 66 461 090,99 грн, за договором від 23.11.2021 №23112021 - 83 362 200,96 грн, а за договором від 30.08.2023 №30/08/2023 - 8 751 978,71 грн. Станом на 30.11.2025 заборгованість за зазначеними договорами відсутня.

Отже, наявні у матеріалах справи документи містять відомості про зміст та обсяг господарських операцій, об`єкти, на яких виконувалися роботи, їх вартість, прийняття позивачем результатів робіт та проведення розрахунків за них.

Основним доводом контролюючого органу щодо нереальності операцій з ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» є недостатність у контрагента трудових ресурсів. Зокрема, щодо акта приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2022 №2 контролюючим органом визначено необхідність залучення 204 працівників, тоді як відповідно до податкової звітності у грудні 2022 року у ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» працювало 47 осіб.

Разом з тим наведений розрахунок стосується лише однієї господарської операції за грудень 2022 року, тоді як висновок про нереальність поширено контролюючим органом на господарські операції за різними договорами та податковими періодами.

При цьому з акта перевірки вбачається, що ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» мало склад, офіс та низку транспортних засобів і спеціальної техніки, зокрема міні-екскаватор, гусеничний навантажувач, бульдозер, екскаватор-навантажувач, вантажний автомобіль та автокран. Водночас контролюючим органом не обґрунтовано, чому наявні у контрагента трудові та матеріально-технічні ресурси у сукупності з можливістю залучення інших ресурсів об`єктивно унеможливлювали виконання спірних робіт.

Суд також враховує, що контролюючий орган не заперечує самого факту отримання позивачем результату відповідних робіт, однак вважає, що ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» їх фактично не виконувало, а роботи на суму 96 571 808 грн були отримані позивачем «у невизначений спосіб».

Водночас відповідачем не встановлено осіб, які фактично виконали такі роботи замість ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ», іншого джерела їх походження чи здійснення позивачем розрахунків з іншими особами. Натомість матеріалами справи підтверджуються договірні відносини позивача саме з ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ», виконання та прийняття робіт і проведення розрахунків між сторонами.

Суд також враховує, що спірні роботи безпосередньо пов`язані з будівництвом та функціонуванням виробничого комплексу позивача, а отже, відповідають характеру його господарської діяльності.

За таких обставин суд доходить висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» мали реальний характер та підтверджені належними первинними документами, тоді як наведені контролюючим органом обставини не є достатніми для висновку про їх нереальність та безоплатне отримання позивачем робіт у невизначений спосіб.

Суд також зазначає, що сама по собі податкова інформація, отримана з інформаційно-аналітичних баз даних контролюючого органу, не є достатньою та самостійною підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом. Така інформація підлягає оцінці виключно у сукупності з іншими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №814/1792/17.

Нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року по справі № 814/3617/14.

Твердження податкового органу на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18, від 13 січня 2021 року по справі № 826/16023/15, від 30 серпня 2023 року у справі №120/1580/19-а.

Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 05.11.2024 у справі №520/24953/21 зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Жодних належних та допустимих доказів щодо повної та всебічної перевірки контрагентів позивача контролюючим органом не надано, а посилання в акті перевірки виключно на дані інформаційних систем не може бути підставою для таких висновків.

Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Металургбуд», ТОВ «ЮВА ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «Електросвіт», а також про отримання позивачем відповідних робіт у невизначений спосіб та необхідність відображення їх вартості у складі доходу як безоплатно отриманих активів.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем інших операційних витрат унаслідок нарахування амортизації основних засобів у сумі 12 968 769 грн, суд зазначає наступне.

Як вказано в акті перевірки, на порушення п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.6 МСБО 16 «Основні засоби» ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» завищено показники рядка 2180 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати за перевірений період на загальну суму 12 968 769 грн за рахунок безпідставного віднесення до інших операційних витрат суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, які обліковувались як основні та не використовувались у основній діяльності підприємства, а саме переробка насіння на олію.

В акті перевірки зазначено, що протягом 2021-2024 років позивач вводив в експлуатацію основні засоби, призначені для використання в основному виді діяльності. На підтвердження цього до перевірки надавалися накази про введення в експлуатацію основних засобів і встановлення строків їх експлуатації.

При цьому у 2021-2023 роках нарахування амортизації відображалося за дебетом рахунку 94.9 «Інші витрати операційної діяльності», а у 2024 році, після початку здійснення основного виду діяльності, - за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Саме відсутність у попередні періоди безпосередньої переробки насіння та виготовлення олії стала підставою для висновку контролюючого органу про неправомірність віднесення відповідної амортизації до інших операційних витрат.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Аналогічні положення щодо поняття амортизації містяться в Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509 (далі - П(С)БО 7), та у Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби», що виданий Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB) (далі - МСБО 16).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначені у ст. 138 вказаного Кодексу.

Так, відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Тобто, при розрахунку амортизації застосовуються стандарти, про які йдеться у вказаних положеннях Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, що встановлені пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Підпункт 138.3.3 пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (про який йдеться в пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України) визначає мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів.

Підпункт 138.3.4 пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (про який йдеться в пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу) встановлює строки нарахування амортизації нематеріальних активів.

Параграфами 50, 52, 53, 55 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» далі - МСБО 16) передбачено, що суму активу, що амортизується, слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації.

Амортизацію визнають, навіть якщо справедлива вартість активу перевищує його балансову вартість, оскільки ліквідаційна вартість активу не перевищує його балансову вартість. Ремонт та технічне обслуговування активу не звільняє від необхідності нараховувати амортизацію.

Суму активу, що амортизується, визначають після вирахування його ліквідаційної вартості. На практиці ліквідаційна вартість активу часто є незначною і внаслідок цього є несуттєвою при обчисленні суми, що амортизується.

Строк корисної експлуатації активу визначають, виходячи з очікуваної корисності активу для суб`єкта господарювання. Політика управління активами суб`єкта господарювання може включати в себе їхнє вибуття після деякого визначеного часу або після споживання певної частки економічних вигід, утілених в активі. Унаслідок цього строк корисної експлуатації активу може бути меншим, ніж строк його економічної експлуатації. Оцінка строку корисної експлуатації активу має спиратися на судження, яке ґрунтується на досвіді використання суб`єктом господарювання подібних активів.

Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, псу класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Тобто, амортизацію не припиняють, коли актив не використовується або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації, амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва.

Судом встановлено, що упродовж 2021-2023 років позивачем введено в експлуатацію основні засоби, призначені для забезпечення діяльності підприємства, у тому числі об`єкти виробничої, енергетичної та транспортної інфраструктури. Введення їх в експлуатацію підтверджується відповідними наказами, якими визначено об`єкти, дати введення в експлуатацію та строки корисного використання.

Більше того, зазначені обставини відображені самим контролюючим органом у додатку 17 до акта перевірки, який містить перелік основних засобів, дати їх введення в експлуатацію, строки корисного використання, рахунки бухгалтерського обліку та суми нарахованої амортизації. До цього переліку, зокрема, включено будівлю КРУЕ-110 кВ, внутрішньомайданчикові мережі каналізації, залізничні колії, маневрові мотовози, зовнішні електричні мережі, комплектні розподільчі пристрої, трансформатори, обладнання насосної пожежогасіння, резервуари, теплообмінники, систему релейного захисту й автоматики та інші основні засоби.

Отже, самим актом перевірки та додатком 17 до нього підтверджено факт введення спірних основних засобів в експлуатацію. Основною ж підставою для висновку контролюючого органу про неправомірність нарахування амортизації стало те, що у відповідні періоди позивач ще не здійснював переробку насіння та виготовлення олії.

Суд зазначає, що відсутність фактичного виробництва продукції у певному звітному періоді сама по собі не є тотожною невикористанню основного засобу у господарській діяльності та не є передбаченою МСБО 16 підставою для припинення нарахування амортизації щодо активу, який уже введений в експлуатацію та є придатним для використання.

При цьому положення МСБО 16 пов`язують початок нарахування амортизації не з початком фактичного виробництва продукції чи отриманням доходу від конкретного основного засобу, а з моментом, коли відповідний актив стає придатним для використання, тобто доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.

Більше того, відповідно до наведених положень МСБО 16 тимчасове невикористання активу або його вибуття з активного використання саме по собі не припиняє нарахування амортизації, крім випадку застосування виробничого методу амортизації.

Матеріали справи та зміст акта перевірки не свідчать про те, що спірні основні засоби після введення їх в експлуатацію були виведені з експлуатації, законсервовані, переведені до складу невиробничих основних засобів чи перестали бути придатними для використання за призначенням.

Таким чином, сама по собі обставина, що після введення відповідних основних засобів в експлуатацію позивач у певному періоді ще не розпочав безпосередньо переробку насіння та виготовлення олії, не є достатньою підставою для висновку про неправомірність нарахування амортизації на такі основні засоби.

Визначальним для початку нарахування амортизації відповідно до МСБО 16 є приведення активу у стан, придатний для використання у спосіб, визначений управлінським персоналом, а не факт отримання доходу від такого активу або фактичного виготовлення з його використанням продукції у кожному окремому звітному періоді.

Аналогічний підхід щодо застосування положень МСБО 16 «Основні засоби» викладений Верховним Судом у постанові від 02.02.2022 у справі №520/9102/19.

За таких обставин висновок контролюючого органу про завищення ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» інших операційних витрат унаслідок нарахування амортизації на основні засоби у загальній сумі 12 968 769 грн лише з тієї підстави, що у відповідних звітних періодах підприємством не здійснювалося виробництво олії, є необґрунтованим.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення показників рядка 2270 «Інші витрати» на суму 82 703 786 грн та рядка 2240 «Інші доходи» на суму 48 148 950 грн унаслідок відображення неопераційних курсових різниць за заборгованістю перед KERNEL HOLDING S.A., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що у І кварталі 2020 року ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» придбало у KERNEL HOLDING S.A. частину частки у власному статутному капіталі на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 11.02.2020.

Згідно з актом приймання-передачі від 11.02.2020 KERNEL HOLDING S.A. передало, а позивач прийняв частину частки у статутному капіталі номінальною вартістю 760 817 213,90 грн, що становить 82,75883% статутного капіталу товариства. Водночас договором ціну частки визначено у розмірі 29 000 000 доларів США, а розрахунки передбачено здійснювати у доларах США.

У бухгалтерському обліку за заборгованістю перед KERNEL HOLDING S.A. позивачем нараховувалися неопераційні курсові різниці: 82 703 786,10 грн витрат та 48 148 950 грн доходу.

За даними картки рахунку 672 позивачем за заборгованістю перед KERNEL HOLDING S.A. нараховувалися неопераційні курсові різниці. Зокрема, проведенням Д-т 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» - К-т 672 «Розрахунки за іншими виплатами» відображено 82 703 786,10 грн витрат, а проведенням Д-т 672 - К-т 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» - 48 148 950 грн доходу.

Контролюючий орган не заперечує, що кредиторська заборгованість позивача перед KERNEL HOLDING S.A. є монетарною статтею, оскільки підлягала погашенню у визначеній сумі грошових коштів.

При цьому, посилаючись на положення МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» та МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані та спільні підприємства», контролюючий орган виходив з того, що позивач та KERNEL HOLDING S.A. є асоційованими підприємствами, а тому при відображенні відповідних операцій позивач мав враховувати особливості обліку монетарних статей, пов`язаних із закордонною господарською одиницею.

Зокрема, контролюючий орган послався на параграф 28 МСБО 21, відповідно до якого курсові різниці за монетарними статтями за загальним правилом визнаються у прибутку або збитку в тому періоді, в якому вони виникають, за винятком випадку, передбаченого параграфом 32 цього Стандарту.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що курсові різниці від перерахунку заборгованості при купівлі частки у статутному капіталі у KERNEL HOLDING S.A. мали відображатися у прибутку або збитку окремої фінансової звітності, однак, на думку відповідача, не мали відображатися у складі доходів та витрат фінансової звітності та впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток. У зв`язку з цим відповідач вважає завищеними показники доходів на 48 148 950 грн та витрат на 82 703 786 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі - МСБО 21) встановлює, що суб`єкт господарювання може здійснювати зовнішню діяльність двома шляхами - проводячи операції в іноземній валюті або маючи закордонні господарські одиниці. Крім того, суб`єкт господарювання може подавати свою фінансову звітність в іноземній валюті. Мета цього Стандарту - встановити, як включати операції в іноземній валюті і закордонні господарські одиниці у фінансову звітність суб`єкта господарювання та як переводити фінансову звітність у валюту подання.

Відповідно до МСБО 21 монетарними статтями є утримувані одиниці валюти, а також активи та зобов`язання, що їх мають отримати або сплатити у фіксованій або визначеній кількості одиниць валюти.

Відповідно до параграфів 28, 29 МСБО 21 курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають, за винятком наведеного в параграфі 32.

Водночас параграфом 15 МСБО 21 передбачено, що суб`єкт господарювання може мати монетарну статтю, яка є його дебіторською або кредиторською заборгованістю щодо закордонної господарської одиниці. Стаття, розрахунки за якою не плануються і не є ймовірними в недалекому майбутньому, за сутністю є частиною чистих інвестицій суб`єкта господарювання в цю закордонну господарську одиницю та обліковуються згідно з параграфами 32 і 33. Такі монетарні статті можуть включати довгострокову дебіторську заборгованість або позики. Вони не включають торговельну дебіторську або кредиторську заборгованість.

Згідно з параграфом 32 МСБО 21 курсові різниці, що виникають за монетарною статтею, яка становить частину чистих інвестицій суб`єкта господарювання, що звітує, в закордонну господарську одиницю, визнаватимуться у прибутку або збитку в окремій фінансовій звітності суб`єкта господарювання, що звітує, або в індивідуальній фінансовій звітності закордонної господарської одиниці.

Отже, за загальним правилом курсові різниці за монетарними статтями визнаються у складі прибутку або збитку в періоді їх виникнення. Застосування спеціального порядку щодо чистих інвестицій вимагає, зокрема, існування закордонної господарської одиниці саме суб`єкта господарювання, що звітує, та відповідного характеру монетарної статті.

Суд звертає увагу, що у постанові від 05.11.2024 у справі №812/399/18 Верховний Суд, надаючи оцінку правомірності відображення курсових різниць за заборгованістю перед нерезидентами-засновниками, виходив з того, що наявність у юридичної особи-резидента України пов`язаних осіб (засновників, власників корпоративних прав) не означає наявності у такого платника господарської одиниці за межами України.

Верховний Суд зазначив, що господарською одиницею платника за межами України може бути дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ, щодо якого саме платник виступає інвестором та має відповідний вплив.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що для застосування спеціального порядку відображення курсових різниць необхідним є встановлення обставин, які свідчать про те, що погашення відповідного зобов`язання не планується та не є ймовірним у найближчій перспективі.

Аналогічний підхід викладений Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 у справі №640/18452/18.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив з того, що для відображення курсових різниць за правилами, встановленими для заборгованості щодо господарської одиниці за межами України, необхідна одночасна наявність відповідних умов: існування дебіторської заборгованості або зобов`язання; здійснення розрахунків саме з господарською одиницею платника за межами України; погашення такої заборгованості або зобов`язання не планується та не є ймовірним у найближчій перспективі.

При цьому Верховний Суд у вказаній справі врахував, що сама обставина, що нерезидент був єдиним учасником українського товариства, не є достатньою для висновку про те, що такий нерезидент є господарською одиницею цього товариства за межами України.

Наведені висновки Верховного Суду підлягають врахуванню і при вирішенні цього спору, оскільки визначальним для застосування відповідного винятку є не сам факт корпоративного зв`язку між резидентом та нерезидентом, а характер відносин між ними та відповідність заборгованості встановленим критеріям.

Судом встановлено, що KERNEL HOLDING S.A. було учасником ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод», у якого позивач викупив частину частки у власному статутному капіталі.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що KERNEL HOLDING S.A. є дочірнім, асоційованим, спільним підприємством, відділенням чи іншою закордонною господарською одиницею позивача. Так само не встановлено, що ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» здійснювало інвестиції у KERNEL HOLDING S.A., володіло часткою у його капіталі або здійснювало щодо нього контроль чи суттєвий вплив.

Навпаки, встановлені обставини свідчать про зворотний характер корпоративних відносин: саме KERNEL HOLDING S.A. було учасником позивача, а спірне грошове зобов`язання виникло внаслідок викупу позивачем у KERNEL HOLDING S.A. частини частки у власному статутному капіталі.

Отже, сама наявність корпоративного зв`язку між KERNEL HOLDING S.A. та позивачем не дає підстав вважати KERNEL HOLDING S.A. закордонною господарською одиницею ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод», а заборгованість позивача перед KERNEL HOLDING S.A. - частиною чистої інвестиції позивача у закордонну господарську одиницю.

У спірному випадку заборгованість позивача перед KERNEL HOLDING S.A. виникла не внаслідок здійснення позивачем інвестиції у закордонну господарську одиницю, а внаслідок набуття ним обов`язку сплатити визначену договором ціну за викуплену частину частки у власному статутному капіталі.

При цьому визначення ціни такої операції у розмірі 29 000 000 доларів США та обов`язок сплатити фіксовану суму грошових коштів в іноземній валюті свідчать про наявність у позивача грошового зобов`язання, яке відповідає ознакам монетарної статті у розумінні МСБО 21.

Таким чином, заборгованість позивача перед KERNEL HOLDING S.A. за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідає ознакам монетарної статті, а контролюючим органом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати KERNEL HOLDING S.A. закордонною господарською одиницею позивача, а відповідну заборгованість - частиною чистої інвестиції позивача у таку господарську одиницю.

За таких обставин до курсових різниць, які виникли внаслідок перерахунку зазначеної монетарної заборгованості у зв`язку зі зміною валютного курсу, підлягає застосуванню загальне правило МСБО 21 щодо їх визнання у складі прибутку або збитку в періоді їх виникнення. Відтак висновки контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем 48 148 950 грн доходу та 82 703 786,10 грн втрат від неопераційних курсових різниць є необґрунтованими.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «АКІМ» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «АКІМ» як постачальником та ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» як покупцем укладені договори поставки від 01.10.2020 №1408/20-СТ та від 20.12.2021 №2012/21-СТ, предметом яких була поставка металевих конструкцій резервуарів відповідно до погоджених сторонами специфікацій.

На виконання зазначених договорів ТОВ «АКІМ» здійснювало передачу позивачу металевих конструкцій резервуарів, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Зокрема, за договором від 01.10.2020 №1408/20-СТ у грудні 2021 року позивач отримував металеві конструкції резервуарів РВС-3200 мі окремими партіями. Відповідні операції відображені також в акті звіряння взаємних розрахунків між сторонами; загальний оборот за зазначеним договором становив 6 125 982,39 грн.

У складених ТОВ «АКІМ» податкових накладних у графі «опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» зазначено, зокрема, «металоконструкції резервуарів РВС-3200 мі», «металеві конструкції резервуарів РВС-2500 мі», «металеві конструкції резервуарів РВС-3600 мі», а у графі коду послуги згідно з ДКПП - код 43.99.

На підставі зареєстрованих податкових накладних та розрахунків коригування позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ у загальному розмірі 2 359 439 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безпідставність формування податкового кредиту в зазначеній сумі, оскільки, на його думку, предметом операцій було постачання металевих конструкцій резервуарів як товару, який підлягає класифікації за кодом УКТ ЗЕД 7308, тоді як у податкових накладних зазначено код послуги згідно з ДКПП 43.99 - «Роботи будівельні спеціалізовані, інші, н. в. і. у.».

Контролюючий орган вважав, що таке зазначення коду не дає можливості ідентифікувати товар, що постачається, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту за відповідними податковими накладними.

Водночас позивач зазначає, що господарські операції з ТОВ «АКІМ» здійснювалися відповідно до погоджених сторонами технічних вимог і специфікацій, а застосування постачальником коду ДКПП 43.99 саме по собі не унеможливлювало ідентифікацію здійснених операцій.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені або нараховані у разі придбання товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів та послуг і складається із сум податку, нарахованих (сплачених) платником податку протягом відповідного звітного періоду у зв`язку з придбанням товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів чи послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними або іншими документами, передбаченими законом.

За приписами підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній в окремих рядках зазначаються обов`язкові реквізити, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Суд зазначає, що визначальним для вирішення спору є не формальний факт можливого неточного зазначення коду послуги, а з`ясування того, чи перешкоджає така неточність ідентифікації господарської операції.

Податкові накладні, складені ТОВ «АКІМ», містять відомості про сторони операцій, дати їх здійснення, конкретну номенклатуру предмета постачання, його кількість, ціну, загальну вартість та суму податку на додану вартість.

Крім того, зміст господарських операцій детально підтверджується договорами поставки, специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами щодо здійснення розрахунків та актами звіряння взаємних розрахунків.

Отже, зі змісту податкових накладних та первинних документів можливо однозначно встановити характер здійснених господарських операцій, предмет постачання, їх обсяг, період здійснення, сторони операцій та суму податку.

При цьому використання у податкових накладних коду ДКПП 43.99 «Роботи будівельні спеціалізовані, інші, н. в. і. у.» саме по собі не є очевидно таким, що виключає можливість встановлення змісту господарських операцій або свідчить про їх відсутність.

Суд також враховує, що предмет господарських операцій у спірних податкових накладних не зазначений у загальний чи невизначений спосіб. Навпаки, у них безпосередньо наведено конкретне найменування металевих конструкцій із зазначенням відповідних типів та об`ємів резервуарів.

При цьому відповідачем не встановлено відсутності фактичної поставки металевих конструкцій, їх отримання позивачем, здійснення розрахунків за поставлений товар, недійсності первинних документів, нереальності господарських операцій або недостовірності відомостей щодо сторін, періоду їх здійснення та суми податку.

Контролюючий орган у акті перевірки визначив, що предметом спірних операцій були металеві конструкції конкретно визначених резервуарів, встановив договори, на підставі яких здійснювались відповідні операції, період їх здійснення та суми податку. За таких обставин твердження про неможливість ідентифікації господарських операцій не узгоджується із встановленими самим контролюючим органом обставинами.

За таких обставин суд доходить висновку, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.6, 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України та завищення податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «АКІМ» у загальній сумі 2 359 439 грн є необґрунтованими.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Дайрект Спорт», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11.02.2025 між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» та ТОВ «Дайрект Спорт» укладено договір поставки №110225 та специфікацію №1 до нього, відповідно до умов яких позивачем придбано спортивне обладнання.

Згідно з актом перевірки позивачем придбано лаву для пресу, степер Орбітрек ProForm PRO HIIT H14, гантелі, мат для йоги, фітнес-станцію «ЕКСТРА», диски, грифи та інше спортивне обладнання на загальну суму без ПДВ 202 606,66 грн, ПДВ - 40 521,34 грн.

Факт придбання зазначеного обладнання підтверджується договором поставки, специфікацією, видатковою накладною та податковою накладною від 18.02.2025 №43, на підставі якої позивач включив ПДВ у сумі 40 521,34 грн до складу податкового кредиту.

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не підтверджено використання придбаного спортивного обладнання у власній господарській діяльності. У зв`язку з цим відповідач вважав, що відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України позивач був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 40 521,34 грн та скласти і зареєструвати відповідну податкову накладну.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд враховує, що сам факт придбання позивачем спортивного обладнання, його оплати та наявність зареєстрованої податкової накладної контролюючим органом не заперечується. Водночас предметом спору в цій частині є саме використання придбаного обладнання у господарській діяльності позивача.

Позивач, заперечуючи висновки контролюючого органу, посилається на те, що чинним законодавством не встановлено заборони для суб`єкта господарювання придбавати спортивне та реабілітаційне обладнання для використання його працівниками, а тому саме по собі придбання такого обладнання не свідчить про його використання поза межами господарської діяльності підприємства.

Наявні у матеріалах справи документи підтверджують придбання спортивного обладнання у ТОВ «Дайрект Спорт», однак не містять відомостей щодо місця його розташування, фактичного використання працівниками підприємства, осіб, відповідальних за його використання, чи інших обставин, які б підтверджували заявлену позивачем мету придбання такого обладнання та його використання для потреб працівників підприємства.

При цьому під час проведення перевірки контролюючим органом направлено позивачу запит від 07.07.2025 щодо надання пояснень та документального підтвердження використання придбаних у ТОВ «Дайрект Спорт» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства. Однак відповідних документів позивачем до перевірки не надано.

Таким чином, факт придбання та оплати спортивного обладнання підтверджує реальність операції з ТОВ «Дайрект Спорт», однак сам по собі не підтверджує використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Аналогічний підхід щодо необхідності документального підтвердження зв`язку придбаних товарів із господарською діяльністю платника податку викладений Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №120/412/20-а.

За таких обставин суд погоджується з висновком контролюючого органу про непідтвердження використання придбаного у ТОВ «Дайрект Спорт» спортивного обладнання у господарській діяльності позивача та, відповідно, про виникнення у нього обов`язку згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 40 521,34 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями з MAN Energy Solutions SE, суд зазначає наступне.

Згідно з п.180.2 ст.180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208-1цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.190.2 ст.190 ПК України, для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов`язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Відповідно до п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Судом встановлено, що 18.11.2024 між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» та MAN Energy Solutions SE (Німеччина) укладено контракт, предметом якого є надання послуг технічної підтримки, зокрема телефонної підтримки та віддаленого доступу до контролера турбогенератора.

На виконання умов зазначеного контракту 11.12.2024 позивачем здійснено оплату на користь MAN Energy Solutions SE у розмірі 925 євро, що за офіційним курсом Національного банку України на відповідну дату становило 40 534,89 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не включено до бази оподаткування податком на додану вартість за грудень 2024 року вартість отриманих від нерезидента послуг у сумі 40 534,89 грн, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8 107 грн.

Разом з тим такі висновки контролюючого органу спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, з податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» за грудень 2024 року судом встановлено, що у рядку 6 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України», а саме у рядку 6.1 «основною ставкою», позивачем відображено обсяг постачання у розмірі 40 535 грн та суму податку на додану вартість - 8 107 грн.

При цьому з Додатка 1 до зазначеної податкової декларації вбачається, що за звітний період грудень 2024 року позивачем відображено відповідну операцію з обсягом постачання без податку на додану вартість у розмірі 40 534,89 грн та сумою податку на додану вартість 8 106,98 грн.

Отже, суми, відображені позивачем у податковій звітності за грудень 2024 року, відповідають вартості отриманих від MAN Energy Solutions SE послуг та сумі податку на додану вартість, яку позивач мав нарахувати за такою операцією.

Крім того, податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2024 року була прийнята контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2, відповідно до якої документ доставлено до ДПС України 17.01.2025.

Таким чином, твердження контролюючого органу про невключення позивачем до бази оподаткування вартості отриманих від MAN Energy Solutions SE послуг та заниження податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2024 року на 8 107 грн спростовується податковою звітністю позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу в цій частині та відсутність підстав для донарахування позивачу податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 8 107 грн за операцією з MAN Energy Solutions SE.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені вище висновки, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 08.08.2025 №19251/2201-0709 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 280 777 244 грн.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 08.08.2025 №19253/2201-0709 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31 760 194 грн.

Суд зазначає, що пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування протягом установленого граничного строку передбачена пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 19254/2201-0709 від 08.08.2025, судом встановлено наступні обставини.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, п.11, 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, а саме ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

- від 31.03.2025 року на суму постачання без ПДВ 202 606,66 грн, ПДВ 40 521,34 гривень;

- від 11.12.2024 року на суму обсяг без ПДВ 40 534,89 грн, ПДВ 8 107 гривень;

- від 08.12.2023 року на обсяг постачання 3 338,33 грн сума ПДВ 667,67 гривень;

- від 23.07.2021 року на обсяг постачання 17 750 грн сума ПДВ 0 гривень;

- від 11.07.2023 року на обсяг постачання 3 171 630 грн сума ПДВ 0 гривень;

- від 11.07.2023 року на обсяг постачання 1 473 956 грн сума ПДВ 0 гривень;

- від 03.12.2024 року на обсяг постачання 462 229,58 грн сума ПДВ 0 гривень.

Щодо нескладення та нереєстрації податкової накладної за операціями, пов`язаними з придбанням товарів у ТОВ «Дайрект Спорт», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, позивачем у ТОВ «Дайрект Спорт» придбано спортивне обладнання, суми податку на додану вартість за операціями з придбання якого включено до складу податкового кредиту.

Водночас позивачем не підтверджено використання придбаного обладнання у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України у нього виник обов`язок нарахувати податкові зобов`язання та скласти і зареєструвати відповідну зведену податкову накладну.

Перевіркою встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 31.03.2025 на обсяг постачання 202 606,66 грн та суму ПДВ 40 521,34 грн.

Позивачем висновки контролюючого органу в цій частині не спростовано та доказів виконання встановленого пунктом 198.5 статті 198 ПК України обов`язку щодо складення і реєстрації такої податкової накладної не надано.

За таких обставин підстави для визнання протиправним застосування до позивача відповідальності за нескладення та нереєстрацію податкової накладної від 31.03.2025 за операціями, пов`язаними з використанням придбаного у ТОВ «Дайрект Спорт» спортивного обладнання, відсутні.

Щодо податкової накладної від 11.12.2024 за господарською операцією з MAN Energy Solutions SE суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, 18.11.2024 між ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» та MAN Energy Solutions SE (Німеччина) укладено контракт, предметом якого є надання послуг технічної підтримки, зокрема телефонної підтримки та віддаленого доступу до контролера турбогенератора.

На виконання умов зазначеного контракту 11.12.2024 позивачем здійснено оплату на користь MAN Energy Solutions SE у розмірі 925 євро, що за офіційним курсом Національного банку України на відповідну дату становило 40 534,89 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про нескладення та нереєстрацію позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11.12.2024 на обсяг постачання без ПДВ 40 534,89 грн та суму ПДВ 8 107 грн.

Разом з тим зазначений висновок контролюючого органу спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Так, позивачем надано податкову накладну №12 від 11.12.2024, складену за операцією з отримання послуг від MAN Energy Solutions SE, в якій зазначено обсяг постачання без урахування податку на додану вартість у сумі 40 534,89 грн, суму податку на додану вартість - 8 106,98 грн, загальну суму коштів, що підлягає сплаті, - 48 641,87 грн. У графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» зазначено «Технічна підтримка екстреною службою MAN».

Крім того, факт реєстрації зазначеної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується відповідною квитанцією, згідно з якою податкову накладну від 11.12.2024 №12 прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.12.2024 о 14:46:39, реєстраційний номер 939099316.

Таким чином, твердження контролюючого органу про те, що позивачем не складено та не зареєстровано податкову накладну від 11.12.2024 за операцією з MAN Energy Solutions SE, не відповідає фактичним обставинам справи та безпосередньо спростовується податковою накладною №12 від 11.12.2024 і квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині нескладення та нереєстрації зазначеної податкової накладної, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за цією операцією є безпідставним.

Щодо нескладення та нереєстрації податкової накладної за операціями з реалізації продукції згідно зі звітом по касовому апарату суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що 08.12.2023 позивачем здійснено реалізацію продукції їдальні через касовий апарат покупцям, які не є платниками ПДВ.

Відповідно до Z-звіту денного від 08.12.2023 №0176 загальна сума проведених операцій становила 4 006 грн, у тому числі ПДВ - 667,67 грн, а обсяг постачання без ПДВ - 3 338,33 грн.

Згідно з декларацією з ПДВ за грудень 2023 року позивачем задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 52 656 грн. Водночас за даними ЄРПН за цей період зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 51 988,54 грн. Різниця становить 667,67 грн

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України та пункту 14 Порядку №1307, податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві, який не є платником податку, якщо податкова накладна не була складена на такі операції, зокрема при проведенні розрахунків через касу, реєстратори розрахункових операцій, банківську установу чи платіжний пристрій.

Разом з тим податкова накладна на операцію від 08.12.2023 на обсяг постачання 3 338,33 грн та суму ПДВ 667,67 грн позивачем в ЄРПН не зареєстрована.

Отже, позивачем фактично здійснено оподатковувану операцію та відображено відповідну суму ПДВ у складі податкових зобов`язань за грудень 2023 року, однак відповідну податкову накладну в ЄРПН не зареєстровано. Доказів протилежного позивачем не надано, а тому суд погоджується з висновком контролюючого органу щодо наявності порушення в цій частині.

Щодо відсутності реєстрації податкових накладних за операціями, звільненими від оподаткування ПДВ, суд зазначає таке.

Згідно пунктів 201.3, 201.5 статті 201 ПК України, у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1307, для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні. У податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у графі "Складена на операції, звільнені від оподаткування" верхньої лівої частини робиться помітка "Без ПДВ".

Як встановлено актом перевірки, позивач здійснював операції з реалізації земельних ділянок та брухту чорних металів, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Зокрема, за договорами купівлі-продажу від 11.07.2023 товариством здійснено продаж земельних ділянок вартістю 3 172 630 грн та 1 473 956 грн, а за договором від 03.12.2024 - земельної ділянки вартістю 462 229,58 грн.

Крім того, за договором від 25.05.2021 №2505/21 з ТОВ «УКРБРУХТ» позивачем здійснювалася реалізація брухту чорних металів. Загальний обсяг реалізації становив 247 290 грн, при цьому в ЄРПН зареєстровано податкові накладні на суму 229 540 грн. Податкова накладна за видатковою накладною від 23.07.2021 №46 на суму 17 750 грн зареєстрована не була.

Таким чином, контролюючим органом встановлено відсутність реєстрації податкових накладних на загальний обсяг постачання 5 126 565,58 грн без ПДВ, з яких 5 108 815,58 грн становить вартість земельних ділянок та 17 750 грн - вартість реалізованого металобрухту.

Підпунктом 197.1.21. пункту 197.1. статті 197 ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об`єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Згідно з п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово до 1 січня 2022 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд зазначає, що операції з постачання земельних ділянок відповідно до підпункту 197.1.21 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ, а операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів у відповідний період також підлягали звільненню від оподаткування відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Разом з тим звільнення господарської операції від оподаткування ПДВ не звільняє платника податку від установленого статтею 201 ПК України обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної на таку операцію. Особливістю оформлення такої податкової накладної є зазначення в ній «Без ПДВ», а не відсутність обов`язку щодо її складання та реєстрації. Такий підхід відповідає і Порядку №1307.

Тому доводи позивача про те, що продаж земельних ділянок не є об`єктом оподаткування ПДВ, не спростовують встановленого контролюючим органом порушення, оскільки предметом такого порушення є не ненарахування податку на додану вартість за відповідними операціями, а невиконання обов`язку щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на операції, звільнені від оподаткування.

Отже, суд погоджується з висновком контролюючого органу про порушення ТОВ «Старокостянтинівський олійноекстракційний завод» вимог статті 201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних на операції з постачання земельних ділянок та металобрухту на загальний обсяг постачання 5 126 565,58 грн без ПДВ.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2025 №19254/2201-0709 є протиправним у частині штрафних санкцій, застосованих за нескладення та нереєстрацію податкової накладної за операцією з MAN Energy Solutions SE, в іншій частині підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.10.2025 №25714/2201-0709, суд зазначає наступне.

За результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Старокостянтинівський ОЕЗ» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині своєчасності реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування №2, №8 від 02.02.2024, №770 від 27.11.2024, №35 від 10.04.2024 та податкової накладної №50 від 31.12.2024.

На підставі встановлених порушень, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2025 №25714/2201-0709, яким до позивача застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 37 133,30 грн.

Згідно з абзацами 1, 4 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом абзаців 14 - 17 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Також, відповідно до Закону України від 12.01.2023 №2876-ІХ, підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшено строки реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування, встановлені п. 201.10 ПКУ. Закон №2876-ІХ набрав чинності 08.02.2023.

Нові строки реєстрації в ЄРПН застосовуються до податкових накладних/розрахунків коригування, граничний термін реєстрації в ЄРПН яких припадає на період з дати набрання чинності Законом №2876 (тобто з датою складання починаючи з 16 січня 2023 року), та діють тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Нові строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування становлять:

для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі №160/12120/24 зазначив, що обов`язковою умовою встановлення факту порушення граничного строку реєстрації розрахунку коригування у випадку порушення граничного строку - 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) є саме встановлення дати отримання розрахунків коригування до податкових накладних отримувачем (покупцем).

ПК України передбачає для реєстрації розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, окремі строки реєстрації у ЄРПН, які починають свій відлік з моменту отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем), а не з дати складання таких розрахунків коригування.

Водночас, згідно з індивідуальною податковою консультацією ДСФ України від 21.05.2018 №2231/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, ПКУ не передбачено механізм фіксації дати отримання покупцем такого розрахунку коригування. Тому з метою недопущення помилок при складанні податкової звітності та уникнення непорозумінь при обрахунку у системі електронного адміністрування ПДВ суми перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, рекомендуємо реєстрацію розрахунків коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг здійснювати з урахуванням термінів, визначених абзацами 15-16 пункту 201.10 статті 201 ПКУ.

Верховний Суд звернув увагу, що на законодавчому рівні не впроваджено процедуру фіксації дати отримання покупцем розрахунку коригування складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, тому відповідач як орган державної влади не повинен мати можливість отримувати вигоду від цієї ситуації та у ситуації правової невизначеності обирати варіант поведінки, який не є вигідним для платника податків - застосовувати за аналогією абзаци 15-16 пункту 201.10 статті 201 ПКУ.

Судом встановлено, що згідно з інформацією з електронної бази «M.E.Doc», копії якої містяться у матеріалах справи, спірні розрахунки коригування отримувалися позивачем від контрагентів не у день їх складання.

Щодо РК №2 судом встановлено, що контролюючим органом визначено граничний строк його реєстрації 30.09.2022. Водночас з наданої позивачем інформації з «M.E.Doc» вбачається, що відповідний розрахунок коригування отримано від постачальника 03.10.2022 та після цього зареєстровано в ЄРПН.

Оскільки зазначений розрахунок передбачав зменшення суми компенсації, перебіг строку його реєстрації пов`язувався з датою отримання такого РК покупцем, а не датою його складення. Матеріалами справи підтверджується його реєстрація без порушення встановленого 15-денного строку, а тому підстави для застосування штрафної санкції за РК №2 відсутні.

Щодо РК №8 від 02.02.2024 контролюючим органом визначено граничний строк реєстрації 05.03.2024. Водночас матеріалами справи підтверджується, що зазначений розрахунок коригування на зменшення суми компенсації отриманий позивачем від постачальника 06.03.2024 та зареєстрований в ЄРПН 07.03.2024.

Отже, реєстрація РК наступного дня після його фактичного отримання здійснена у межах установленого законом строку, а застосування штрафної санкції в цій частині є безпідставним.

Щодо РК №35 від 10.04.2024 матеріалами справи підтверджується, що він складений до податкової накладної №26 від 31.03.2024 та зареєстрований в ЄРПН у травні 2024 року. Надані позивачем матеріали з «M.E.Doc» також містять відомості щодо отримання та опрацювання цього розрахунку коригування у травні 2024 року.

Контролюючий орган, визначаючи прострочення реєстрації РК №35, виходив із граничного строку 05.05.2024, тобто обчислив його від дати складення РК, однак не встановив дату його фактичного отримання позивачем, з якою закон пов`язує початок перебігу строку реєстрації. За таких обставин висновок про порушення строку реєстрації РК №35 є необґрунтованим.

Щодо РК №770 від 27.11.2024 матеріалами справи підтверджується, що він отриманий позивачем від контрагента 14.12.2024 та зареєстрований 16.12.2024. Натомість контролюючий орган визначив граничним строком його реєстрації 14.12.2024, обчисливши строк виходячи з дати складення РК.

Оскільки фактична реєстрація здійснена через два дні після отримання розрахунку коригування, порушення встановленого строку реєстрації відсутнє, а штрафна санкція за РК №770 застосована без достатніх правових підстав.

При цьому ані акт перевірки, ані розрахунок до спірного податкового повідомлення-рішення не містять відомостей про дату отримання позивачем зазначених розрахунків коригування. Натомість позивачем надано відомості щодо часу їх отримання від постачальників.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 21.01.2025 у справі №280/4889/24 та від 12.03.2025 у справі №160/12120/24.

Щодо податкової накладної №50 від 31.12.2024 суд зазначає наступне.

За даними ЄРПН податкова накладна №50 складена позивачем 31.12.2024 на адресу ТОВ «Енселко Агро» на обсяг постачання 1 486 153,90 грн та суму ПДВ 297 230,77 грн і зареєстрована в ЄРПН 24.02.2025.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України граничним строком її реєстрації було 18.01.2025. Таким чином, податкову накладну зареєстровано з порушенням установленого строку на 37 календарних днів. Позивачем зазначені обставини не спростовані.

Отже, суд погоджується з висновком контролюючого органу щодо порушення позивачем граничного строку реєстрації податкової накладної №50 від 31.12.2024.

Таким чином, контролюючим органом не доведено порушення позивачем граничних строків реєстрації РК №2, РК №8 від 02.02.2024, РК №35 від 10.04.2024 та РК №770 від 27.11.2024, оскільки при визначенні строків їх реєстрації відповідач не встановив та не врахував дати фактичного отримання відповідних розрахунків коригування позивачем.

Водночас порушення строку реєстрації податкової накладної №50 від 31.12.2024 підтверджується матеріалами справи та позивачем не спростовано.

З огляду на суму ПДВ за ПН №50 - 297 230,77 грн та прострочення її реєстрації на 37 календарних днів, відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України застосуванню підлягає штраф у розмірі 10 відсотків суми ПДВ, що становить 29 723,08 грн.

Отже, із загальної суми штрафних санкцій 37 133,30 грн правомірною є штрафна санкція за несвоєчасну реєстрацію ПН №50 від 31.12.2024, тоді як штрафні санкції, застосовані за несвоєчасну реєстрацію чотирьох розрахунків коригування, є необґрунтованими.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2025 №25714/2201-0709 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування штрафних санкцій, нарахованих за РК №2, РК №8 від 02.02.2024, РК №35 від 10.04.2024 та РК №770 від 27.11.2024.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 30280,00 грн. слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 30270,13 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський олійноекстракційний завод" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 08.08.2025 №19251/2201-0709 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 280 777 244 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 08.08.2025 №19253/2201-0709 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31 760 194 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 08.08.2025 №19254/2201-0709 в частині застосування штрафу у сумі 4 053,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2025 №25714/2201-0709 в частині застосування штрафу у сумі 7 410,22 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський олійноекстракційний завод" судові витрати у розмірі 30270 (тридцять тисяч двісті сімдесят) грн. 13 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 серпня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівський олійноекстракційний завод" (вул. Івана Франка, буд. 55, м. Старокостянтинів, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31104 , код ЄДРПОУ - 41822800) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171) Головуючий суддя Д.А. Божук