Рішення № 139218075, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р. № 520/12442/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки ОСОБА_1 на облік військовозобов??язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2) Визнати протиправним та скасувати рішення військово - лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про придатність ОСОБА_1 до військової служби, оформленого Довідкою №2025-1207-1156-0060-0 від 07.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 грудня 2025 року позивач був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в цей же день військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано придатним до військової служби.

Позивач вважає, що вищевказані дії відповідача є протиправними, та прийняте рішення підлягає скасуванню.

IІ. Виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 07 грудня 2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 як такий, що підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Під час уточнення військово-облікових даних було встановлено, що позивач не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач послався на положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, відповідно до якого призов військовозобов`язаних та резервістів під час мобілізації проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, а у разі призову не за місцем перебування на військовому обліку такі особи перед призовом беруться на військовий облік у ТЦК, який здійснює призов.

Щодо військово-лікарського огляду відповідач зазначив, що лікарями ВЛК було здійснено огляд позивача, вивчено медичні записи в електронній системі охорони здоров`я та визначено ступінь придатності до військової служби на підставі відповідної статті Розкладу хвороб.

Відповідач вважає, що діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.05.2026 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 03.06.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі №520/12442/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 03.06.2026 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

07 грудня 2025 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його взято на військовий облік, незважаючи на зареєстроване місце проживання у місті Харкові.

07 грудня 2025 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого оформлено довідку № 2025-1207-1156-0060-0 про придатність до військової служби.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 07 грудня 2025 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано придатним до військової служби без належного медичного обстеження, без урахування наявної медичної документації та без проведення передбачених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України досліджень.

Позивач посилається, зокрема, на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, а також на практику Європейського суду з прав людини.

Позивач, вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; своєчасно.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо правомірності взяття позивача на військовий облік, судом установлено, що позивач зареєстрований за місцем проживання у місті Харкові, тоді як 07 грудня 2025 року його було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяття громадян на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки є складовою виконання військового обов`язку.

Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, визначає загальні правила ведення військового обліку. При цьому пункт 81 цього Порядку передбачає особисту присутність особи при взятті на військовий облік у ТЦК, за наявності паспорта та військово-облікового документа.

Разом з тим спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням заходів мобілізації.

Пунктом 3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Абзацом відповідного пункту 81 цього Порядку передбачено, що у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом беруться на військовий облік у районному (міському) ТЦК, який здійснює їх призов.

Отже, законодавство не встановлює безумовної заборони для районного (міського) ТЦК взяти військовозобов`язаного на військовий облік лише з тієї підстави, що зареєстроване місце проживання такого громадянина знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці.

Навпаки, у процедурі мобілізаційного призову законодавець прямо передбачив можливість здійснення призову незалежно від місця перебування особи на військовому обліку та, як наслідок, взяття такої особи на облік у ТЦК, який здійснює призов.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, ведуть військовий облік та здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації. Такий висновок, зокрема, наведений у постанові Верховного Суду від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що станом на 07 грудня 2025 року щодо нього не здійснювалася процедура мобілізаційного призову, що він не підлягав такому призову, або що взяття його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 було здійснено поза межами передбаченої законом процедури.

Саме посилання на зареєстроване місце проживання у місті Харкові не спростовує можливості здійснення мобілізаційних заходів іншим ТЦК у передбачених законом випадках.

Таким чином, суд не встановив порушення відповідачем вимог законодавства при взятті позивача на військовий облік.

Щодо рішення військово-лікарської комісії, судом встановлено, що 07 грудня 2025 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого оформлено довідку № 2025-1207-1156-0060-0 про придатність до військової служби.

Відповідно до Порядку № 560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) ТЦК, а результати медичного огляду оформлюються у встановленому порядку.

Положення № 402 передбачає, що військово-лікарська експертиза здійснюється ВЛК, які проводять медичний огляд та приймають постанови щодо ступеня придатності до військової служби. Верховний Суд неодноразово наголошував, що адміністративний суд не вправі підміняти ВЛК та самостійно визначати наявність захворювання, його діагноз чи ступінь придатності особи до військової служби.

Разом з тим суд має право перевірити дотримання процедури прийняття відповідного рішення ВЛК.

У постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 240/13173/22 Верховний Суд зазначив, що суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я у межах дотримання процедури прийняття такого висновку, передбаченої, зокрема, Положенням № 402. Одночасно Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності рішення ВЛК виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу на спеціальний порядок оскарження рішень ВЛК.

Зокрема, суд касаційної інстанції виходив з того, що у разі незгоди з рішенням госпітальної або гарнізонної ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня, а постанови ВЛК регіону можуть бути оскаржені до Центральної військово-лікарської комісії або до суду. Верховний Суд прямо сформулював висновок, відповідно до якого перевірка рішення ВЛК на предмет дотримання всіх умов та критеріїв, установлених Положенням № 402, належить до функцій ВЛК регіону або ЦВЛК; недотримання встановленої процедури оскарження результатів медичного огляду є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

У цій справі позивач оскаржує безпосередньо рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак матеріали справи не містять доказів того, що до звернення до адміністративного суду позивач звертався зі скаргою на це рішення до ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії, не надано також рішення ВЛК вищого рівня, яким би первинний висновок було переглянуто, скасовано чи залишено без змін.

За таких обставин суд не має підстав вважати, що оскаржуване рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 є остаточним рішенням у системі військово-лікарської експертизи, яке підлягає безпосередньому судовому перегляду в заявленому позивачем порядку.

Водночас позивач фактично просить суд самостійно встановити, що його стан здоров`я не відповідав визначеному ВЛК ступеню придатності, посилаючись на наявність медичної документації та певних діагнозів.

Такі доводи не можуть бути покладені в основу судового рішення про скасування висновку ВЛК без встановлення порушення процедури його прийняття та без проходження передбаченої спеціальним законодавством процедури перегляду рішення ВЛК вищого рівня.

Сам факт наявності у позивача медичних документів, датованих до 07 грудня 2025 року, не означає автоматичної неправомірності висновку ВЛК, оскільки питання їх оцінки, співвідношення з результатами актуального медичного огляду, встановлення діагнозу та застосування відповідної статті Розкладу хвороб належать до спеціальної компетенції військово-лікарської експертизи.

При цьому доводи позивача про те, що медичні документи не були враховані, є його твердженням, яке саме по собі не підтверджує факту порушення процедури. Відповідач, зі свого боку, зазначив, що члени ВЛК ознайомилися з медичними записами позивача в ЕСОЗ та провели медичний огляд.

Суд не наділений спеціальними медичними знаннями та не може замість ВЛК визначати, чи відповідають наявні у позивача захворювання конкретній статті Розкладу хвороб та який ступінь придатності має бути встановлений.

Посилання позивача на те, що весь медичний огляд проведено протягом одного дня, також не є самостійною та достатньою підставою для визнання рішення ВЛК протиправним, оскільки тривалість проходження медичного огляду сама по собі не свідчить про недодержання встановленої процедури, якщо інше не підтверджено належними доказами.

Суд також бере до уваги, що Порядок № 560 прямо визначає, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад ВЛК та порядок їх роботи визначаються Міністерством оборони України, а контроль за роботою ВЛК ТЦК здійснюють Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України та її територіальні підрозділи, які також розглядають скарги громадян на рішення ВЛК.

Отже, законодавством передбачений спеціальний механізм перевірки обґрунтованості та законності рішення ВЛК, який позивач до звернення до суду не використав.

Суд зауважує, що принцип верховенства права та обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти в межах закону не означають, що адміністративний суд може перебрати на себе повноваження спеціалізованого органу та безпосередньо встановити медичний діагноз чи визначити ступінь придатності особи до військової служби.

Саме такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, згідно з якими адміністративний суд не може підміняти ВЛК при вирішенні питань, що потребують спеціальних медичних знань, а перевірка законності рішення має здійснюватися в межах установленої процедури.

Доводи позивача щодо принципу «належного урядування» та практики Європейського суду з прав людини не змінюють наведених висновків.

Принцип належного урядування не звільняє суд від обов`язку встановити конкретне порушення права позивача, а посилання на загальні принципи ефективності судового захисту не є самостійною підставою для скасування індивідуального акта за відсутності встановленої протиправності такого акта.

Так само введення воєнного стану та проведення загальної мобілізації не звільняють органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до закону, однак самі по собі ці обставини не свідчать про незаконність дій відповідача. Правовий режим воєнного стану є спеціальним режимом, який передбачає, зокрема, надання органам державної влади та військовому командуванню необхідних повноважень для забезпечення оборони держави.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

При цьому, суд виходить виключно з перевірки відповідності оскаржуваних рішень вимогам законодавства.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 про взяття його на військовий облік.

Щодо рішення ВЛК позивач не довів порушення відповідачем установленої процедури, а крім того, не дотримався спеціального порядку оскарження рішення ВЛК шляхом звернення до ВЛК вищого рівня, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 240/13173/22 є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень суд не встановив.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Приписами статті 139 КАС України позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, повернення судових витрат не передбачено.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 місце знаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.08.2026.

Суддя О.В. Пасечнік