Ухвала суду № 139218051, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

25 серпня 2026 року № 520/16424/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною діяльність Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» щодо неправомірного нарахування ОСОБА_1 плати (заборгованості) за послугу з постачання теплової енергії по нежитловому (комерційному) приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ;

- скасувати нараховану ОСОБА_1 плату (заборгованість) за послугу з постачання теплової енергії по нежитловому (комерційному) приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» припинити нарахування ОСОБА_1 плати (заборгованості) за послугу з постачання теплової енергії по нежитловому (комерційному) приміщенню, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень загальною площею 138,9 кв. м, розташованих у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Як зазначає позивач, у належних їй приміщеннях відсутні прилади опалення, а через приміщення проходить лише транзитний трубопровід системи теплопостачання. Незважаючи на відсутність, на переконання позивача, фактичного споживання теплової енергії, відповідач здійснював нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії та надсилав відповідні рахунки.

Відповідно до нагадування про борг від 27.06.2025 заборгованість за особовим рахунком позивача складалася з плати за теплову енергію у розмірі 10487,09 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 215,04 грн та плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем у розмірі 1817,92 грн.

З метою з`ясування підстав здійснення зазначених нарахувань представник позивача 12.01.2026 звернувся до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з адвокатським запитом №12012601 щодо наявності укладеного з позивачем договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Листом від 22.01.2026 №20-90/1160 відповідач повідомив, що його база даних не дозволяє однозначно ідентифікувати споживача лише за прізвищем, ім`ям та по батькові, а тому для надання запитуваної інформації необхідно зазначити адресу приміщення та номер особового рахунку.

Позивач не погоджується з нарахуванням їй плати за послугу з постачання теплової енергії, оскільки стверджує, що прилади опалення у приміщеннях відсутні, теплова енергія фактично не споживається, а доказів укладення між сторонами договору та належного обліку обсягу наданої послуги відповідачем не надано. На думку позивача, проходження через приміщення транзитного трубопроводу саме по собі не підтверджує отримання нею теплової енергії в обсягах, зазначених відповідачем у рахунках, а тому відповідні нарахування є безпідставними та порушують її майнові права.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначив, що у зв`язку з набуттям позивачем права власності на нежитлові приміщення їй було відкрито особовий рахунок.

За твердженням відповідача, 31.10.2021 на офіційному вебсайті КП «Харківські теплові мережі» оприлюднено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та набрав чинності з 01.12.2021. Фактом приєднання споживача до умов такого договору є вчинення дій, які свідчать про намір укласти договір, зокрема подання заяви-приєднання, сплата рахунків або фактичне отримання послуги. Отже, на переконання відповідача, між сторонами виникли договірні відносини щодо надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідач також зазначив, що приміщення позивача розташовані у тепловому контурі багатоквартирного житлового будинку, підключеного до системи централізованого теплопостачання та обладнаного загальнобудинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії. Система опалення нежитлових приміщень функціонує через окремий тепловий пункт, який забезпечує групу нежитлових приміщень першого та цокольного поверхів будинку.

Обсяг послуги, що припадає на споживача, за доводами відповідача, складається не лише з обсягу теплової енергії, витраченої безпосередньо на опалення відповідного приміщення, а й із частки теплової енергії, використаної на загальнобудинкові потреби, опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Тому відсутність у приміщенні окремих опалювальних приладів не звільняє його власника від обов`язку брати участь у витратах на оплату відповідної частини комунальної послуги.

Крім того, відповідач указав, що з 01.07.2022 між сторонами діє публічний договір приєднання про надання послуг з обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Плата за абонентське обслуговування не залежить від фактичного обсягу спожитої теплової енергії, а покриває витрати виконавця, пов`язані, зокрема, з веденням особового рахунку, обліком спожитих послуг та здійсненням розрахунків.

Стосовно фактичного стану розрахунків відповідач стверджує, що нарахування за теплову енергію у розмірі 10487,09 грн було перераховано та знято у жовтні 2025 року, на підтвердження чого посилається на рахунок-фактуру від 31.10.2025. У зв`язку із цим відповідач вважає, що станом на дату звернення позивача до суду заборгованість за послугу з постачання теплової енергії була відсутня, а заявлені вимоги не відповідають фактичним обставинам справи.

Окремо відповідач наголосив, що КП «Харківські теплові мережі» у спірних правовідносинах не здійснює щодо позивача публічно-владних управлінських функцій та не приймає обов`язкових для неї владних рішень. Нарахування плати за комунальні послуги, а також укладення та виконання договорів про їх надання здійснюються в межах договірних відносин між виконавцем комунальної послуги і споживачем. Тому, на думку відповідача, спір виник з приводу виконання цивільно-правових зобов`язань щодо надання та оплати житлово-комунальних послуг і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовим є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує чи зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, нормативно-правових актів чи індивідуальних актів, дій або бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору є здійснення суб`єктом у тих правовідносинах, з яких виник спір, публічно-владних управлінських функцій. При цьому участь у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування, комунального підприємства або іншого суб`єкта, пов`язаного з публічним власником, не є достатньою підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції.

Для правильного визначення предметної юрисдикції суд повинен з`ясувати суть права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, зміст заявлених вимог, характер спірних правовідносин, а також те, у зв`язку з виконанням яких саме функцій відповідача виник спір.

Приватноправові відносини характеризуються, зокрема, наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо для такого захисту позивач використовує формулювання про визнання рішень, дій або бездіяльності певного суб`єкта протиправними.

Таким чином, визначальною для розмежування судової юрисдикції є не лише організаційно-правова форма відповідача чи використане позивачем формулювання позовних вимог, а насамперед характер правовідносин, у межах яких виник спір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - це суб`єкт господарювання, який надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником чи співвласником нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна та отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб і з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За приписами частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання таких послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, а порядок та особливості їх укладення, зміни і припинення визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Отже, законодавець визначає відносини між виконавцем комунальної послуги та її споживачем як договірні відносини між учасниками цивільного обороту.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу чи сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За визначенням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона - постачальник зобов`язується надавати другій стороні - споживачеві, абонентові відповідні ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання.

Із заявлених позовних вимог та наведених позивачем підстав позову вбачається, що спір у цій справі виник через незгоду власника нежитлового приміщення з нарахуванням виконавцем комунальної послуги плати за постачання теплової енергії.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач посилається на відсутність у приміщенні опалювальних приладів, фактичного споживання теплової енергії, укладеного договору та належного обліку обсягу наданої послуги.

Натомість відповідач обґрунтовує правомірність нарахувань існуванням між сторонами договірних відносин, розташуванням приміщення у тепловому контурі багатоквартирного будинку, його приєднанням до внутрішньобудинкової системи теплопостачання та необхідністю розподілу між споживачами загального обсягу спожитої будинком теплової енергії.

Таким чином, для вирішення заявлених вимог необхідно встановити наявність та зміст договірних відносин між сторонами, факт і обсяг надання комунальної послуги, правильність розподілу спожитої будинком теплової енергії, наявність у позивача обов`язку оплачувати відповідну частину послуги та правильність проведених відповідачем розрахунків.

Зазначені обставини стосуються виконання цивільно-правових зобов`язань між споживачем та виконавцем комунальної послуги і не пов`язані зі здійсненням Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» публічно-владних управлінських функцій.

Здійснюючи нарахування плати за надану комунальну послугу, відкриваючи та ведучи особовий рахунок споживача, формуючи рахунки, проводячи перерахунок і визначаючи стан розрахунків, відповідач діє не як носій владних повноважень щодо позивача, а як виконавець комунальної послуги та сторона відповідних договірних відносин.

Такі нарахування не є нормативно-правовими чи індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень, не приймаються в порядку реалізації владно-управлінської компетенції та не породжують для позивача обов`язків унаслідок владного припису.

Обов`язок щодо оплати, на наявності якого наполягає відповідач, випливає з права власності позивача на приміщення та стверджуваних відповідачем договірних відносин щодо надання комунальної послуги.

Правомірність нарахування плати, наявність чи відсутність заборгованості та обов`язок виконавця припинити подальше нарахування є питаннями виконання приватноправового зобов`язання.

Суд зазначає, що формулювання позивачем вимоги як вимоги про визнання «діяльності» комунального підприємства протиправною не змінює юридичної природи спору.

Відсутність, за твердженням позивача, належно укладеного договору також не надає спору публічно-правового характеру, оскільки питання виникнення договірних правовідносин, приєднання до публічного договору, фактичного отримання послуги та наявності обов`язку її оплатити належать до сфери цивільно-правового регулювання.

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 16.05.2018 у справі №638/11634/17, провадження №11-393апп18.

У зазначеній справі позивач заявив до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вимоги про визнання діяльності протиправною, проведення перерахунку за надані послуги з теплопостачання та повернення сплачених коштів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що КП «Харківські теплові мережі» є комунальним підприємством, належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та у правовідносинах щодо надання й оплати послуг з теплопостачання не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України. Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу реалізації договірних відносин щодо отримання та оплати комунальних послуг із теплопостачання, у зв`язку із чим такі вимоги не належать до адміністративної юрисдикції.

Наведений висновок Великої Палати Верховного Суду сформульований стосовно того самого комунального підприємства та правовідносин, подібних до правовідносин у справі, що розглядається, а тому підлягає врахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Додатково приватноправову природу вимог споживача про визнання незаконним нарахування плати за теплову енергію, припинення відповідних нарахувань та проведення перерахунку підтверджено Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 15.04.2026 у справі №361/12236/24. Верховний Суд зазначив, що вимоги виконавця про стягнення заборгованості за теплопостачання та вимоги споживача про визнання таких нарахувань незаконними виникають з одних і тих самих договірних правовідносин щодо надання та оплати комунальної послуги і підлягають спільному розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають за правилами цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин цей спір належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства.

Доводи відповідача про проведення у жовтні 2025 року перерахунку та зняття нарахованої плати в розмірі 10487,09 грн, як і заперечення позивача щодо наявності договірних відносин, факту отримання теплової енергії та правомірності розподілу її обсягу, стосуються суті приватноправового спору.

Оцінка цих доводів, перевірка правильності розрахунків, установлення наявності або відсутності заборгованості та вирішення питання про припинення подальших нарахувань можливі лише судом належної юрисдикції.

Адміністративний суд, установивши відсутність публічно-правового спору, не вправі вирішувати зазначені питання по суті та постановляти рішення про задоволення позову або відмову в його задоволенні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення судового збору з бюджету.

Згідно із частиною першою статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Частиною другою статті 239 КАС України передбачено, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін та наведених правових висновків Верховного Суду суд доходить висновку, що спір між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» щодо правомірності нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії, скасування нарахованої заборгованості та припинення подальших нарахувань є приватноправовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з роз`ясненням позивачеві права звернутися з відповідним позовом до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору в разі закриття провадження у справі, крім випадку закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі ухвали суду. Питання про повернення судового збору може бути вирішене судом у разі надходження відповідного клопотання позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 5, 19, 229, 238, 239, 248, 256, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях