Рішення № 139218032, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р. № 520/16383/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код згідно ЄДР НОМЕР_2 ) привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відносно ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») про визнання ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 та довідки ВЛК № 02/2893 від 05.05.2022.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом передачі їх на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 було визначено головуючого суддю у справі №520/16383/26.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 р. позовну заяву було залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача, а в разі подання документів представником також належного ордера на представництво інтересів позивача у Харківському окружному адміністративному суді.

У наданий строк недоліки адміністративного позову позивачем були усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 61-а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

На зворотному боці вказаного посвідчення міститься відмітка про те, що 30.11.2019 ОСОБА_1 виключено з військового обліку за станом здоров`я відповідно до підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №02/2893 від 05.05.2022 ОСОБА_1 на підставі статті 61-а графи ІІ Розкладу хвороб повторно визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

30.04.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою з`ясування відомостей щодо його військово-облікового статусу.

Листом від 04.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача, що станом на 01.05.2026, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відомості про його виключення з військового обліку в Реєстрі відсутні.

Також у вказаному листі зазначено, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні інформація та документи про виключення позивача з військового обліку або про наявність підстав для такого виключення. В архіві Другого відділу медична документація щодо позивача відсутня, у зв`язку із чим цей відділ не має можливості підтвердити або спростувати факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку в минулому та наявність відповідних підстав.

04.05.2026 позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»).

Відповідно до відомостей про відстеження поштового відправлення №R360340012662 зазначене відправлення вручено адресату 12.05.2026.

Як стверджує позивач, відповідач відомості про визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не вніс, відповіді за результатами розгляду заяви не надав.

Позивач вважає, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 та довідка ВЛК №02/2893 від 05.05.2022 підтверджують факт визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а тому відповідні відомості повинні бути відображені у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

На переконання позивача, невнесення відповідачем таких відомостей до Реєстру та залишення його заяви без належного розгляду свідчать про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що й зумовило звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 37 вказаного Закону виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Абзацом восьмим частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що у громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення з військового обліку.

Відносини у сфері державної реєстрації призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулюються Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII.

Відповідно до статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII передбачено, що органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Механізм оформлення, створення та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і формою такого документа, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559.

Відповідно до пункту 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється, створюється та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі якщо він був виключений з військового обліку відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з пунктом 4 Порядку №559, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів із дня реєстрації заяви про внесення змін.

Отже, Порядком №559 установлений спеціальний спосіб ініціювання процедури усунення розбіжностей між відомостями паперового військово-облікового документа та даними Реєстру: за допомогою засобів Порталу або шляхом особистого звернення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Початок перебігу встановленого пунктом 4 Порядку №559 п`ятиденного строку пов`язаний не з будь-яким повідомленням територіального центру про наявність розбіжностей, а з реєстрацією заяви про внесення змін, поданої у передбачений цим Порядком спосіб.

Як убачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.05.2026, станом на 01.05.2026 позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому він перебував на військовому обліку, особисто або з використанням засобів Порталу.

Натомість на підтвердження звернення до відповідача позивачем надано опис вкладення, поштову накладну та відомості про відстеження поштового відправлення №R360340012662, зі змісту яких убачається, що 04.05.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 поштовим зв`язком направлено один документ, зазначений в описі вкладення як «заява про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») в інтересах ОСОБА_1 ».

Зазначене поштове відправлення вручено адресату 12.05.2026.

Суд ураховує, що пунктом 4 Порядку №559 передбачено можливість використання засобів Порталу або особистого звернення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Під особистим зверненням необхідно розуміти звернення, яке відображає особисте волевиявлення громадянина та подане ним від власного імені. Направлення належним чином оформленої та особисто підписаної заяви засобами поштового зв`язку не змінює її правової природи та саме по собі не може бути підставою для залишення такої заяви без розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що 04.05.2026 позивач від власного імені направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»).

Направлення заяви підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною №R360340012662, а її отримання відповідачем 12.05.2026 відомостями про відстеження поштового відправлення.

Отже, заява позивача була доставлена органу ведення Реєстру та підлягала реєстрації і розгляду по суті.

Відповідно до пункту 4 Порядку №559 зміни вносяться протягом п`яти робочих днів із дня реєстрації заяви про внесення змін.

П`ятиденний строк розгляду заяви, отриманої відповідачем 12.05.2026, закінчився 19.05.2026. Позовну заяву направлено до суду 25.05.2026, тобто після закінчення встановленого пунктом 4 Порядку №559 строку.

Таким чином, доводи про передчасність звернення позивача до суду є необґрунтованими.

Лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.05.2026 не є результатом розгляду заяви про внесення змін до Реєстру, оскільки цей лист складено до отримання відповідачем відповідної заяви 12.05.2026 та надано у відповідь на попереднє звернення позивача від 30.04.2026.

Доказів реєстрації заяви, її передання до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення перевірки доданих документів, прийняття рішення або направлення позивачу відповіді матеріали справи не містять.

Неподання відповідачем відзиву та матеріалів розгляду заяви також свідчить про невиконання передбаченого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку надати суду всі наявні документи і довести правомірність своєї поведінки.

За таких обставин суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_4 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, направленої 04.05.2026 та отриманої відповідачем 12.05.2026.

Водночас вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про непридатність позивача до військової служби та його виключення з військового обліку є передчасною.

У матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем первинної перевірки тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , довідки ВЛК №02/2893 від 05.05.2022, матеріалів військово-облікової справи позивача та відомостей ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд не може підміняти територіальний центр комплектування та соціальної підтримки під час первинної перевірки документів і визначення наявності підстав для внесення конкретних відомостей до Реєстру.

Тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву про внесення змін до Реєстру з урахуванням тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , довідки ВЛК №02/2893 від 05.05.2022 та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, і прийняти за результатами її розгляду мотивоване рішення.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат у вигляді сплаті судового збору здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Щодо клопотання позивача про стягнення 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, а також їхні дії щодо досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зокрема фіксований розмір або погодинна оплата, підстави зміни, порядок сплати й умови повернення визначаються договором про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм випливає, що розмір гонорару, погоджений адвокатом і клієнтом, є обов`язковим у межах договірних правовідносин між ними, однак не є безумовно обов`язковим для суду при вирішенні питання про покладення таких витрат на іншу сторону. Суд повинен перевірити реальність і необхідність витрат, а також розумність та пропорційність їх розміру з огляду на конкретні обставини справи і фактичний обсяг наданих адвокатом послуг.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням їх фактичності та обґрунтованості й не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені витрати, якщо їх розмір є завищеним з огляду на складність справи, обсяг виконаних робіт і витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що визначений стороною та адвокатом розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу та значення спору для сторони.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Грецьким В`ячеславом Георгійовичем укладено договір про надання правової допомоги №23 від 30.04.2026.

За змістом пункту 1.1 договору адвокат прийняв доручення щодо надання правової допомоги у вирішенні питання про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема щодо підготовки і подання позовної заяви та представництва інтересів клієнта в суді.

Додатковою угодою від 30.04.2026 сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання передбаченої пунктом 1.1 договору правничої допомоги 15 000,00 грн, який підлягає сплаті у формі попередньої оплати з моменту підписання договору.

Повноваження адвоката на представництво інтересів позивача підтверджені ордером. Фактичне надання правничої допомоги підтверджується підготовкою, підписанням і поданням до суду позовної заяви з доданими до неї документами, а також усуненням недоліків позовної заяви.

Таким чином, подані докази підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги, її безпосередній зв`язок із цією адміністративною справою та виникнення у позивача обов`язку сплатити погоджений сторонами гонорар.

Водночас суд ураховує, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судових засідань. Відповідач відзиву на позов не подав, у зв`язку із чим адвокатом не готувалися відповідь на відзив чи інші процесуальні документи, зумовлені запереченнями відповідача. Необхідності участі адвоката в судових засіданнях, допиту свідків, дослідження значного обсягу додаткових доказів або вчинення інших складних процесуальних дій не виникло.

Предмет спору не містив значної кількості самостійних епізодів, не потребував проведення експертиз чи складних розрахунків. Основний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги полягав у вивченні наданих клієнтом документів, формуванні правової позиції, підготовці та поданні позовної заяви, а також усуненні її недоліків.

Суд також бере до уваги, що адміністративний позов задоволено частково: суд визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язав його розглянути заяву позивача, однак відмовив у задоволенні вимоги про безпосереднє зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби і виключення його з військового обліку.

З огляду на фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, характер і складність спору, розгляд справи у письмовому провадженні без проведення судових засідань, відсутність відзиву відповідача та необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, часткове задоволення позовних вимог, а також виходячи з критеріїв реальності, необхідності, розумності й пропорційності судових витрат, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума 15 000,00 грн не повною мірою відповідає фактичному обсягу наданих у цій справі послуг.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 8 000,00 грн.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»), направленої 04.05.2026 та отриманої 12.05.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»), направлену 04.05.2026 та отриману 12.05.2026, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, і прийняти за результатами розгляду заяви обґрунтоване рішення.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях