Рішення № 139217964, 25.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 р. № 520/13784/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, будинок 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м. Харків, вул., Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Я.В. ВП № 79463397 від 19.05.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №520/3518/23 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду Харківським окружним адміністративним судом 17.05.2024 видано виконавчий лист №520/3518/23.

Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області прийнято наказ від 19.02.2024 №50 «Про виплату додаткової винагороди співробітнику територіального управління Служби судової охорони у Харківській області», відповідно до якого проведено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 у розмірі 318260,37 грн та передбачено здійснення її виплати після надходження відповідного фінансування.

З метою одержання коштів, необхідних для виконання рішення суду, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області листом від 23.01.2024 №51.06-41/ССО звернулося до Служби судової охорони як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з проханням збільшити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на суму, необхідну для виплати додаткової винагороди.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я.В. від 29.10.2025 відкрито виконавче провадження ВП №79463397 з примусового виконання виконавчого листа №520/3518/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 17.05.2024.

Пунктом 2 зазначеної постанови боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

Листом від 30.10.2025 №51.06-398 Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області повідомило державного виконавця про вжиті заходи щодо виконання рішення суду. У листі зазначено, що позивачем проведено розрахунок потреби в коштах та здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 318260,37 грн, а також направлено розпоряднику бюджетних коштів звернення про виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» за КЕКВ 2800. Також повідомлено, що виплату нарахованої суми буде проведено після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

З матеріалів справи встановлено, що кошторисами Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області за бюджетною програмою КПКВК 0501150 передбачено видатки: на 2024 рік у розмірі 1000,00 грн, на 2025 рік 500,00 грн, на 2026 рік 500,00 грн.

Листом Служби судової охорони від 13.01.2026 №01.30-02.2-94/вн позивача повідомлено про затвердження Службі судової охорони на 2026 рік кошторисних призначень за бюджетною програмою КПКВК 0501150 у загальному розмірі 6094,4 тис. грн та необхідність надання інформації щодо потреби в коштах на виконання судових рішень.

Крім того, матеріали справи містять листи Служби судової охорони від 20.02.2026 №01.30-02-493/вн, від 16.03.2026 №01.30-02-753/вн та від 17.04.2026 №01.30-02-1061/вн щодо стану фінансування видатків, черговості виконання судових рішень та необхідності додаткових бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

19.05.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанською Я.В. у межах виконавчого провадження ВП №79463397 винесено постанову про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в повному обсязі.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, якою його зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та повідомити державного виконавця з наданням відповідних підтвердних документів, проте станом на дату винесення постанови про накладення штрафу доказів повного виконання рішення суду не надійшло.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним учинено всі залежні від нього дії, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №520/3518/23, а саме: видано наказ про нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначено належну до виплати суму, розраховано потребу в коштах та неодноразово направлено розпоряднику бюджетних коштів звернення щодо виділення додаткових кошторисних призначень.

Позивач наголосив, що фактична виплата нарахованої суми можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення, тоді як необхідні кошти до кошторису Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області не надходили. Самостійно змінювати бюджетні призначення або здійснювати платежі понад установлені кошторисом асигнування позивач не уповноважений.

На переконання позивача, відсутність бюджетного фінансування є об`єктивною причиною, яка не залежить від його волевиявлення та унеможливила виконання рішення суду в частині фактичної виплати нарахованої суми. Водночас державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови не надав оцінки повідомленим боржником обставинам і документам та не встановив, що рішення суду не виконано саме без поважних причин.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та спростування доводів позивача до суду не надав.

Третя особа пояснень щодо позову до суду не подала.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пунктів 1, 3 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно із частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначає вимогу виконати рішення протягом десяти робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів, та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII встановлено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, яке зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, обов`язковою умовою застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтями 63, 75 Закону №1404-VIII, є невиконання судового рішення саме без поважних причин.

Суд зауважує, що факт невиконання або неповного виконання рішення суду в установлений виконавцем строк не є достатньою підставою для накладення штрафу. До прийняття відповідної постанови державний виконавець повинен з`ясувати причини невиконання рішення, перевірити повідомлені боржником обставини, оцінити надані ним документи та встановити, що боржник мав реальну можливість виконати рішення, однак не вчинив залежних від нього дій.

Поважними причинами в розумінні наведених норм можуть бути визнані об`єктивні обставини, які унеможливили або істотно ускладнили виконання рішення та подолання яких не залежало від волевиявлення боржника.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 15.04.2020 у справі №811/1324/18 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.

Зокрема, Верховний Суд указав, що умовою накладення штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин, а тому державний виконавець повинен з`ясувати, чи існували об`єктивні перешкоди для його виконання. Невиконання рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів у розпорядника бюджетних коштів, який учинив залежні від нього дії для одержання фінансування, не може безумовно вважатися невиконанням рішення без поважних причин.

При цьому відсутність бюджетного фінансування не припиняє обов`язку боржника виконати рішення суду та не змінює його змісту, однак підлягає оцінці під час вирішення питання про наявність підстав для застосування до боржника штрафу як заходу юридичної відповідальності.

Особливості фінансування Служби судової охорони визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини сьомої статті 161 цього Закону фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 частини третьої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

За приписами частин першої та четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами. Зобов`язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Таким чином, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не наділене повноваженнями самостійно збільшувати бюджетні призначення або здійснювати платежі понад обсяги бюджетних асигнувань, установлених кошторисом.

Як установлено судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №520/3518/23 на позивача покладено два взаємопов`язані обов`язки: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за визначений судом період.

Наказом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 19.02.2024 №50 здійснено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 318260,37 грн. Отже, рішення суду виконано позивачем у частині проведення нарахування належної третій особі суми.

Невиконаною залишилася частина рішення щодо фактичної виплати нарахованих коштів.

Разом із тим матеріалами справи підтверджено, що позивач не залишив рішення суду без виконання та вчинив дії, спрямовані на отримання необхідного фінансування.

Так, листом від 23.01.2024 №51.06-41/ССО позивач звернувся до Служби судової охорони як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з проханням збільшити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Після відкриття виконавчого провадження позивач листом від 30.10.2025 №51.06-398 повідомив державного виконавця про видання наказу, здійснення розрахунку та нарахування ОСОБА_1 318260,37 грн, а також про направлення розпоряднику бюджетних коштів звернення щодо виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150.

Отже, вже наступного дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідач був поінформований як про часткове виконання рішення, так і про конкретну причину, яка перешкоджала проведенню виплати.

Фактична відсутність у позивача бюджетних асигнувань у розмірі, достатньому для виконання рішення, підтверджується наданими до матеріалів справи кошторисами.

За бюджетною програмою КПКВК 0501150 у кошторисі позивача на 2024 рік передбачено 1000,00 грн, на 2025 рік 500,00 грн, на 2026 рік 500,00 грн, тоді як сума, нарахована ОСОБА_1 на виконання рішення суду, становить 318260,37 грн.

Наведене свідчить, що встановлені позивачу кошторисні призначення об`єктивно не давали можливості здійснити виплату нарахованої суми.

Листом Служби судової охорони від 13.01.2026 №01.30-02.2-94/вн підтверджується, що на 2026 рік Службі судової охорони за бюджетною програмою КПКВК 0501150 затверджено кошторисні призначення в загальній сумі 6094,4 тис. грн для виконання значної кількості судових рішень, а територіальним управлінням запропоновано подати інформацію про відповідну потребу в коштах.

Листи Служби судової охорони від 20.02.2026 №01.30-02-493/вн, від 16.03.2026 №01.30-02-753/вн та від 17.04.2026 №01.30-02-1061/вн додатково підтверджують, що виконання судових рішень здійснювалося в межах наявного фінансування та визначеної черговості, а обсяг потреби перевищував доведені бюджетні призначення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено не лише відсутність фактичної виплати, а й причини такої невиплати: недостатність бюджетних призначень, відсутність у позивача повноважень самостійно збільшити їх обсяг та залежність проведення платежу від виділення коштів розпорядником вищого рівня.

Натомість зміст оскаржуваної постанови від 19.05.2026 свідчить, що державний виконавець обмежився констатацією ненадходження доказів повного виконання рішення суду.

Оскаржувана постанова не містить оцінки наказу від 19.02.2024 №50, яким проведено нарахування належної ОСОБА_1 суми, листа позивача від 30.10.2025 №51.06-398, кошторисів на 2024 2026 роки та звернень щодо виділення додаткових асигнувань.

Державним виконавцем не зазначено, чому повідомлені боржником обставини не є поважними причинами невиконання рішення в частині виплати, які саме додаткові дії міг і повинен був учинити позивач у межах наданих йому бюджетних повноважень та чи мав він реальну фінансову можливість виплатити 318260,37 грн у встановлений строк.

Отже, відповідач фактично ототожнив факт неповного виконання рішення з його невиконанням без поважних причин, не встановивши обов`язкової умови для застосування відповідальності, передбаченої статтями 63 та 75 Закону №1404-VIII.

Суд наголошує, що обов`язковість судового рішення та необхідність його повного виконання не ставляться під сумнів. Відсутність фінансування не звільняє позивача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 нараховану суму після надходження відповідних бюджетних асигнувань та не є підставою для припинення виконавчого провадження.

Водночас накладення штрафу є заходом юридичної відповідальності, застосування якого можливе лише за наявності передбаченого законом складу правопорушення, зокрема невиконання рішення без поважних причин.

За встановлених у цій справі обставин наявність такої умови відповідачем не доведена.

Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно та розсудливо.

Оскаржувана постанова цим критеріям не відповідає, оскільки прийнята без повного з`ясування обставин виконання рішення, без оцінки наданих боржником доказів та без установлення факту невиконання рішення саме без поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Неподання відповідачем відзиву не є самостійною та безумовною підставою для задоволення позову.

Проте відповідач не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку, не надав доказів правомірності оскаржуваної постанови, не спростував установленої кошторисами відсутності необхідного фінансування та не довів, що позивач мав реальну можливість виконати рішення, але без поважних причин цього не зробив.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у справі №520/3518/23 у частині виплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди було зумовлене об`єктивною відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, тоді як позивач здійснив нарахування належної суми та вчинив залежні від нього дії для отримання фінансування.

За таких обставин постанова головного державного виконавця від 19.05.2026 у виконавчому провадженні ВП №79463397 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Водночас позивач у цій справі є суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень із відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, сплачений Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (61001, місто Харків, м. героїв Небесної Сотні, будинок 36, код ЄДРПОУ 43181818) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, м. Харків, вул., Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 45752470), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пересічанської Я.В. ВП № 79463397 від 19.05.2026 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях