Рішення № 139217671, 25.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2026 року м. Рівне№460/7306/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІ1 без обмеження максимальним її розміром та без урахування (застосування) постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.02.2026 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ без обмеження максимальним її розміром та без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.02.2026 року, з урахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо обмеження ОСОБА_1 сумою 2595,00 гривень розміру збільшення пенсії, перерахованої з метою її індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25 лютого 2026 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році з 01 березня 2026 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,1210 відповідно де постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25 лютого 2026 року 2026 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 підпунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 2595,00 грн., з урахуванням раніше проведених виплат з 01 березня 2026 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_1 виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром пенсії за рахунок недоплати індексації при проведенні перерахунку пенсії за рішенням суду з 01.03.2026 року підвищення пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеженням максимальним розміром пенсії за рахунок недоплати індексації, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з урахуванням раніше проведених виплат з 01.03.2026 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_2 виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром пенсії за рахунок недоплати індексації при проведенні перерахунку пенсії за рішенням суду підвищення пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, з 01.03.2026 року»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок за рішенням суду та виплату пенсії без обмеженням максимальним розміром пенсії за рахунок недоплати індексації, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з урахуванням раніше проведених виплат; з 01.03.2026 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення ОСОБА_1 з 01.03.2026 року нарахування та виплати індексації (підвищення) пенсії, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 за №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,14, з 01.03.2026; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 (нарахування та виплату індексації (підвищення) до пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,14, з 01.03.2026; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації (підвищення) до пенсії відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,197, з 01.03.2026; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації (підвищення) до пенсії відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,197, з 01.03.2026 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.03.2026 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.03.2026 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії та всіх доплат за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2026 року по день фактичної виплати пенсії.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №460/11801/25 Відповідач провів перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023, однак фактично не виплачує визначений після такого перерахунку розмір пенсії у повному обсязі. На переконання Позивача, застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 не може змінювати порядок виконання остаточного судового рішення, а обмеження пенсії максимальним розміром суперечить рішенням Конституційного Суду України та правовим висновкам Верховного Суду. Також Позивач вважає неправомірним обмеження сум індексаційних підвищень за 2024 2026 роки, припинення індексацій за 2022 2023 роки та щомісячної доплати 2000,00 грн за постановою №713.За таких обставин, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Стислий виклад заперечень Відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у зв`язку із проведенням перерахунку пенсії на підставі довідки відсутні підстави для збереження індексації пенсії за 2022 та 2023 роки, а також щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України №713. Щодо індексації пенсії за 2024 2026 роки Відповідач вказав, що постановами Кабінету Міністрів України №185, №209 та №236 установлено граничні розміри відповідного підвищення 1500,00 грн у 2024 та 2025 роках і 2595,00 грн у 2026 році. Також Відповідач зазначив, що розмір пенсії Позивача з 01.03.2026 становить 26915,89 грн, однак до виплати підлягає 25950,00 грн у зв`язку із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Виплата пенсії, перерахованої на виконання судового рішення у справі №460/11801/25, за твердженням Відповідача, має здійснюватися з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №821. Окремо Відповідач заперечив проти нарахування компенсації втрати частини доходів та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні)

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 у справі №460/11801/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, на підставі довідки від 05.06.2025 №12/1/4487ХГ17026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.02.2023.

Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2025 №12/1/4487ХГ17026 визначено грошове забезпечення Позивача станом на 01.01.2023 у загальному розмірі 34969,73 грн. Після виконання судового рішення основний розмір пенсії визначений Відповідачем як 59 відсотків зазначеного грошового забезпечення 20632,14 грн.

За розрахунками пенсійного органу після такого перерахунку до пенсії Позивача враховано, зокрема, підвищення за результатами індексації: у 2024 році 1500,00 грн, у 2025 році 1500,00 грн, у 2026 році 2595,00 грн, а також підвищення учаснику бойових дій 648,75 грн і щомісячну доплату учаснику бойових дій 40,00 грн.

Розмір пенсії, обчислений Відповідачем станом на 01.01.2026, становив 24320,89 грн, а після індексації з 01.03.2026 26915,89 грн.

Водночас з 01.03.2026 Відповідач визначив до виплати 25950,00 грн, тобто десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виходячи з прожиткового мінімуму 2595,00 грн, установленого на 2026 рік.

11.03.2026 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Листом від 07.04.2026 №9638-7139/І-02/8-1700/26 пенсійний орган відмовив у задоволенні вимог, пославшись, зокрема, на положення про максимальний розмір пенсії та на постанову №821.

31.03.2026 Позивач звернувся із заявою про виплату індексації за 2026 рік у повному обсязі.

Листом від 15.04.2026 №10493-9238/І-02/8-1700/26 Відповідач повідомив, що розмір підвищення в результаті індексації не може перевищувати 2595,00 грн.

Окремими зверненнями Позивач також просив поновити виплату індексацій за 2022 та 2023 роки і щомісячної доплати 2000,00 грн за постановою №713. Відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що перерахунок пенсії на виконання судового рішення проведено з оновленого розміру грошового забезпечення станом на 01.01.2023, а тому підстави для збереження відповідних попередніх підвищень і доплати відсутні.

Вважаючи порушеним право на належне пенсійне забезпечення, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі Постанова №821) затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок №821).

За приписами пункту 2 Постанови №821, установити, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Дата набрання чинності Порядком №821 17.07.2025.

Порядком №821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Дія цього Порядку не поширюється на забезпечення виконання грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 70, ст. 4433), судових рішень, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць, виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком, а також виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 89, ст. 5757).

Відповідно до пункту 2 Порядку №821, терміни вживаються у такому значенні:

судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);

перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України Про виконавче провадження, Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Пунктом 3 Порядку №821 визначено, що судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 4 Порядку №821, видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

За приписами пунктів 5 8 Порядку №821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 постановлено:

«Визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Зобов`язати Кабінет Міністрів України після набрання рішенням законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25 вирішено:

«Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною та нечинною постанови залишити без змін».

Суд зазначає, що на момент надання пенсійним органом відповіді від 08.04.2026 Постанова №821 була чинною.

Суд звертає увагу на те, що Порядком №821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Тобто, Порядок №821 стосується саме питання порядку виконання судових рішень.

Разом з цим, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом IV КАС України.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Стаття 287 КАС України «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця».

Статті 382-382-3 КАС України «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Стаття 383 КАС України «Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду».

Також, з метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.

Отже, нормами КАС України, визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які мають на меті забезпечення належного виконання судових рішень.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а, від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24, від 30.11.2023 у справі №420/6135/22, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24.

У постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі №140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.

У постановах від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та від 30.04.2025 у справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Отже, у разі невиконання судового рішення чи неналежного виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених процесуальним законодавством та про виконавче провадження. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 06.08.2024 у справі №560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.

За змісту позовної заяви вбачається, що Позивач фактично просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо виплати пенсії з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 саме на виконання судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/11801/25.

Спір (правовий спір) це юридичний (правовий) конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок різного розуміння ними взаємних прав та обов`язків, що перешкоджає їх реалізації, та у якому кожен з учасників захищає свої права.

Визначальним для вирішення будь-якого публічного спору є питання установлення моменту, з якого настали спірні правовідносини.

Суд зазначає, що при виконанні Відповідачем судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/11801/25 шляхом застосування норм Постанови №821, не виникає жодного нового спору.

Застосування Відповідачем при виконанні судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/11801/25 норм Постанови №821 стосується виключно питання виконання такого судового рішення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom).

Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зміст адміністративної юстиції ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.

Загальні способи звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах визначені частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України.

Якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, така особа має право звернутися до суду та просити про їхній захист.

Вирішуючи справу по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Отже, в даному випадку між сторонами не виникло жодного нового спору; має місце питання щодо невиконання чи неналежного виконання судового рішення у справі №460/11801/25; а тому вимоги Позивача, заявлені ним в межах цієї справи, виключають можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Обраний Позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Тому вказані вимоги у цій частині, заявлені у справі, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в межах окремої судової справи, вони можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви Позивача, поданої до суду з метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням передбачених законом надбавок і підвищень не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 зазначене положення визнано таким, що не відповідає Конституції України, і воно втратило чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України, приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI в тій частині, в якій вони поширюють обмеження максимальним розміром на пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII; відповідні приписи втратили чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено у 2026 році застосування до суми пенсій, яка перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26 сформував правовий висновок, за яким застосування при обчисленні (перерахунку) пенсій осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1778, якими передбачено застосування коефіцієнтів до суми пенсії понад десять прожиткових мінімумів і які фактично призводять до обмеження розміру пенсії, є протиправним. Верховний Суд виходив із пріоритету спеціального регулювання Закону №2262-XII та конституційних гарантій належного соціального захисту.

У спірних правовідносинах Відповідач застосував обмеження визначив до виплати не обчислений розмір пенсії, а суму 25950,00 грн, яка дорівнює десяти прожитковим мінімумам для осіб, які втратили працездатність.

Посилання Відповідача у відзиві на частину сьому статті 43 Закону №2262-XII не може бути правовою підставою такого обмеження, оскільки зазначена норма втратила чинність внаслідок Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.01.2026 обчислений розмір пенсії Позивача становив 24320,89 грн і не перевищував 25950,00 грн.

Отже, у лютому 2026 року саме обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами фактично не зменшувало обчисленого розміру пенсії.

Після індексації з 01.03.2026 обчислений Відповідачем розмір пенсії становив 26915,89 грн, однак до виплати було визначено 25950,00 грн.

За таких обставин з 01.03.2026 Відповідач не мав правових підстав обмежувати загальний розмір пенсії Позивача сумою 25950,00 грн. Позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас вимога про усунення саме такого обмеження за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 задоволенню не підлягає, оскільки у цей період обчислений розмір пенсії 24320,89 грн не перевищував відповідної величини, а тому фактичного застосування цього виду обмеження не відбулося.

Відповідно до статті 64 Закону №2262-XII у разі індексації пенсій, призначених відповідно до цього Закону, їх підвищення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено коефіцієнт збільшення 1,0796 та передбачено, що розмір збільшення в результаті відповідного перерахунку не може перевищувати 1500,00 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 установлено коефіцієнт збільшення 1,115 і таку саму граничну суму підвищення 1500,00 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 установлено коефіцієнт збільшення 1,121 та граничний розмір підвищення 2595,00 грн.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23: «… реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф…».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23.

Верховний Суд в постанові від 13.06.2024 по справі № 120/14637/23 прийшов до висновку, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн., доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.

Також, Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 по справі № 300/2056/25 зазначив, що індексація пенсії з 01.03.2025 проведена відповідачем у межах чинного законодавства, а тому в діях пенсійного органу щодо нарахування індексації в сумі 1 500,00 грн. відсутня протиправність.

Суд враховує, що правове регулювання постанов №185, №209 та №236 у спірній частині є аналогічним: у кожному випадку встановлено коефіцієнт індексації та верхню межу саме суми приросту пенсії внаслідок такого перерахунку. Постанова №236 на 2026 рік відтворює цей самий механізм, установлюючи коефіцієнт 1,121 та граничний розмір підвищення 2595,00 грн.

Отже, Відповідач правомірно врахував підвищення за результатами індексації за 2024 рік у сумі 1500,00 грн, за 2025 рік 1500,00 грн та за 2026 рік 2595,00 грн. Позовні вимоги про визнання протиправними відповідних обмежень і виплату індексації понад зазначені граничні суми задоволенню не підлягають.

Щодо індексації за 2022 та 2023 роки і щомісячної доплати 2000,00 грн за постановою №713, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» установлено з 01.07.2021 визначеним категоріям осіб щомісячну доплату у сумі 2000,00 грн. Водночас у разі перегляду (перерахунку) пенсії після 01.03.2018 така доплата не виплачується, крім випадків, коли розмір збільшення пенсії після такого перегляду (перерахунку) є меншим ніж 2000,00 грн; тоді доплата встановлюється у сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168 було проведено індексацію пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Водночас цими постановами передбачено особливості застосування підвищення у разі подальшого перерахунку пенсії та виняток щодо перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

Правові наслідки перерахунку військової пенсії на підставі оновленого грошового забезпечення були предметом розгляду Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 погодилася з висновком про те, що перерахунок пенсії на виконання судового рішення з підвищеного грошового забезпечення, визначеного на більш пізню календарну дату за правилами постанови Кабінету Міністрів України №704 у зв`язку зі зміною розрахункової величини, є перерахунком у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.

Правовими наслідками такого перерахунку є відсутність підстав для подальшого збереження щомісячної доплати 2000,00 грн за постановою №713 та індексації за постановами №118 і №168.

Обставини цієї справи є подібними до обставин зразкової справи. Пенсія Позивача перерахована на виконання рішення суду на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023.

Після такого перерахунку основний розмір пенсії визначено у сумі 20632,14 грн. Отже, йдеться про перерахунок з оновленого, підвищеного грошового забезпечення на нову розрахункову дату.

За таких обставин припинення виплати індексації відповідно постановами №118 та №168, і щомісячної доплати 2000,00 грн за постановою №713 відповідає актуальному висновку Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24. У задоволенні цих позовних вимог належить відмовити.

Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначені Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

За змістом статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу; інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III та пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Отже, виплата компенсації безпосередньо пов`язується із фактичною виплатою основної суми простроченого доходу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 (провадження №11-216заі25) зазначила, що у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за якого однією з умов для порушення особою питання про виплату компенсації є проведення з нею повного розрахунку, тобто фактичне отримання доходу, про компенсацію втрати частини якого просить особа. Велика Палата також навела висновок Верховного Суду у справі №380/103/22, відповідно до якого виплата компенсації здійснюється в день виплати основної суми доходу, а якщо відповідний дохід не виплачений, вимога про компенсацію є передчасною.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду визначила, що право на компенсацію за Законом №2050-III виникає за сукупності умов: строки виплати доходу порушено щонайменше на один місяць; дохід має систематичний, а не разовий характер; дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

У цій справі суд дійшов висновку про протиправність обмеження пенсії Позивача максимальним розміром починаючи з 01.03.2026 та про наявність підстав для виплати відповідної недоотриманої різниці. Разом з тим на час вирішення цієї справи фактична виплата Позивачу сум пенсії, недоотриманих унаслідок застосування такого обмеження, ще не здійснена.

Отже, станом на час розгляду справи не настала одна з необхідних умов для виникнення права Позивача на отримання компенсації втрати частини доходів фактичне отримання доходу, виплату якого здійснено із порушенням установлених строків. Остаточний період затримки відповідних сум також ще не визначений.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 01.03.2026 по день фактичної виплати є передчасною та задоволенню не підлягає.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська