Ухвала суду № 139217578, 25.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 серпня 2026 року м. Рівне№460/14700/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов`язане з розглядом справи за позовом

ОСОБА_1 доКомунального підприємства «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В. Поліщука» Рівненської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр ім. В. Поліщука" Рівненської обласної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, 2), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Постанову КП Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру ім. В. Поліщука Рівненської обласної Ради, код № 13972414, (оформлену у вигляді довідки) від 09.05.2026, згідно з якою ОСОБА_1 , визнаний придатним до військової служби.

Ухвалою суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою у відповідача були витребовувались докази.

Ухвалами суду від 13.08.2026 та 17.08.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано відомості щодо обставин формування довідки військово-лікарської комісії від 09.05.2026 стосовно позивача.

На виконання вимог суду ІНФОРМАЦІЯ_2 подано, зокрема, картку обстеження та медичного огляду позивача від 09.05.2026 та довідку військово-лікарської комісії від 09.05.2026.

20.08.2026 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 подано заперечення щодо вказаного клопотання з доданими до нього документами.

Надалі позивач звернувся до суду із клопотанням, у якому просить визнати подання таких заперечень з додатками зловживанням процесуальними правами, повернути їх без розгляду та застосувати до представника ІНФОРМАЦІЯ_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 9984,00 грн. Клопотання мотивоване тим, що подані разом із запереченнями документи, на переконання позивача, не стосуються предмета спору, мають ознаки сфабрикованості, а дії представника ІНФОРМАЦІЯ_1 спрямовані на дискредитацію позивача, відволікання уваги суду від предмета спору, безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

В свою чергу 24.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 подав додаткові пояснення на клопотання про зловживання процесуальними правами, в яких зазначив, що позивач називає офіційні акти органу військового управління "сфабрикованими" без жодних доказів (вироку суду), що є спробою дискредитувати співвідповідача та ввести суд в оману. Витяг з ЄРДР за заявою позивача не спростовує правомірності наявних у ТЦК медичних документів. Разом з тим, штраф застосовується за злісне невиконання ухвали або зловживання правами. Оскільки представником співвідповідача було надано витребувані медичні документи (картку обстеження та медичного огляду і довідку ВЛК), отже було виконано вимоги суду. Суб`єктивна оцінка позивачем цих документів як "сфабрикованих" не є підставою для примусу до представника. Вимога про стягнення 9984грн є завідомо безпідставною. Співвідповідач надав витребувані ухвалою медичні документи 18.08.2026. Застосування максимального штрафу до представника за надання доказів, які є невигідними для позивача, суперечить принципам рівності та змагальності сторін. Позивач намагається виключити з розгляду факти про кримінальне правопорушення за ст. 407 КК України, називаючи їх "відволіканням", хоча вони характеризують його правовий статус на момент розгляду справи. За наведеного, просить суд визнати дії позивача щодо подання безпідставної заяви про накладення штрафу зловживанням процесуальними правами та відмовити у задоволенні заяви про застосування заходів процесуального примусу у повному обсязі.

Також від ІНФОРМАЦІЯ_3 24.08.2026 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник просить суд не призначати судові засідання (або перенести вже призначені) на період з 24.08.2026 по 26.09.2026 року включно, з огляду на перебування представника в щорічній основній відпустці.

Розглянувши наведені клопотання, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією з основних засад адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою цієї статті передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Отже, зловживання процесуальними правами передбачає не саме лише вчинення учасником певної процесуальної дії, з якою не погоджується інший учасник справи, а таке використання процесуального права, яке за конкретних обставин свідчить про його недобросовісне здійснення всупереч меті, для якої це право передбачене, та спрямоване на перешкоджання належному і своєчасному здійсненню судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2026 у справі № 910/10837/25, аналізуючи інститут зловживання процесуальними правами та зауваживши про кореспондування відповідних положень Господарського процесуального кодексу України положенням статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, наголосила, що застосування заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами повинно здійснюватися лише за умов належного встановлення очевидної недобросовісності процесуальної поведінки, з дотриманням принципів пропорційності та справедливості. Втручання у здійснення процесуальних прав є допустимим лише за наявності очевидних, належно встановлених та достатньо мотивованих ознак недобросовісного використання таких прав.

Подібний підхід відповідає усталеному розумінню зловживання процесуальними правами як умисного використання процесуального права всупереч його призначенню з метою обмеження можливості реалізації прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду щодо правильного та своєчасного розгляду справи або необґрунтованого перевантаження роботи суду.

У спірному випадку суд не встановив таких ознак у діях представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Насамперед суд враховує, що подання заперечень відбулося у відповідь на клопотання позивача про залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у цій справі саме як співвідповідача.

Отже, поданий процесуальний документ безпосередньо пов`язаний із вирішенням питання про можливу зміну суб`єктного складу учасників цієї адміністративної справи та процесуального статусу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До того ж відповідач не заперечував щодо його залучення до участі у справі як співвідповідача, тому саме по собі таке не може розцінюватися як використання процесуальних можливостей всупереч їх призначенню або як дія, спрямована на затягування розгляду справи.

При цьому незгода позивача зі змістом таких заперечень, способом викладення аргументів чи правовою позицією їх автора не є тотожною зловживанню процесуальними правами.

Не свідчить про наявність такого зловживання і сама по собі та обставина, що до заперечень долучено документи, які, на переконання позивача, не стосуються предмета судового розгляду.

За змістом частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини четвертої цієї статті суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, неналежність певного доказу має визначений процесуальним законом наслідок - неврахування такого доказу судом під час вирішення відповідного процесуального питання або справи по суті. Сама по собі подача доказу, який у подальшому може бути визнаний судом таким, що не стосується предмета доказування, не свідчить про зловживання процесуальними правами.

Доводи позивача про те, що додані до заперечень документи мають ознаки сфабрикованості, також не є достатньою підставою для висновку про зловживання представником ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальними правами.

Питання належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності вирішується судом при оцінці доказів у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Оспорювання учасником справи достовірності певного документа не означає автоматичного встановлення судом факту його підроблення чи фабрикації та не дає підстав ототожнювати подання такого документа із зловживанням процесуальними правами без встановлення інших обставин, які б переконливо свідчили про завідомий та недобросовісний характер відповідних дій.

Наведені позивачем твердження про те, що метою подання заперечень є його дискредитація, відволікання уваги суду від предмета спору та затягування розгляду справи, мають оціночний характер та не підтверджені обставинами, які б давали суду можливість дійти висновку про очевидну недобросовісність процесуальної поведінки представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилання, наведені позивачем у клопотанні, не свідчать про систематичне подання тотожних або завідомо безпідставних процесуальних звернень, повторне порушення вже вирішених судом питань чи вчинення інших дій, які за своїм характером об`єктивно були б спрямовані на безпідставне затягування або перешкоджання розгляду цієї справи.

За таких обставин підстави для визнання зазначених дій зловживанням процесуальними правами у розумінні статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Оскільки суд не встановив зловживання процесуальними правами при поданні заперечень від 20.08.2026, правові підстави для їх повернення без розгляду разом із доданими документами відсутні.

Стосовно вимоги про застосування штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Отже, застосування штрафу на підставі пункту 2 частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України можливе за умови встановлення судом факту зловживання процесуальними правами або дій чи бездіяльності, спрямованих на перешкоджання судочинству.

Штраф як захід процесуального примусу не може застосовуватися лише як наслідок незгоди іншого учасника справи зі змістом процесуального документа, наведеними в ньому доводами чи поданими доказами. Його застосування потребує встановлення конкретного процесуального порушення та очевидної недобросовісності відповідної поведінки.

Оскільки таких обставин у цьому випадку судом не встановлено, підстави для застосування до представника ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу, передбаченого статтею 149 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, у зв`язку з чим питання про визначення його розміру судом не вирішується.

Посилання позивача на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини наведених висновків не змінюють, оскільки стандарти недопущення зловживання правами не звільняють суд від необхідності в кожному конкретному випадку встановити фактичні та достатні ознаки недобросовісної процесуальної поведінки особи. Таких ознак у спірній ситуації судом не встановлено.

З огляду на викладене, клопотання позивача про визнання дій представника ІНФОРМАЦІЯ_1 зловживанням процесуальними правами, повернення заперечень без розгляду та застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу задоволенню не підлягає.

Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_3 про зловживання позивачем процесуальними правами, то суд зазначає, що саме по собі подання учасником справи заяви про застосування до іншого учасника заходу процесуального примусу, навіть якщо суд дійде висновку про її необґрунтованість, не свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та не є достатньою підставою для кваліфікації таких дій як зловживання.

З матеріалів заяви не вбачається, що звернення позивача мало очевидно штучний характер, було завідомо безпідставним або переслідувало мету затягування чи перешкоджання розгляду справи. Наведені заявником доводи фактично стосуються обґрунтованості заяви позивача про накладення штрафу та оцінки поданих доказів, а не наявності передбачених статтею 45 КАС України ознак зловживання процесуальними правами.

За наведених обставин, у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами належить відмовити.

Щодо клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про відкладення розгляду справи, то суд нагадує, що згідно ухвали суду від 11.08.2026, справу вирішено розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Отже судові засідання у справі не проводяться. Оскільки судові засідання у справі не проводяться, то відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи, як наслідок заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 45, 73, 90, 144, 145, 149, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про зловживання процесуальними правами, відкладення розгляду справи - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.О. Комшелюк