Ухвала суду № 139217255, 25.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7174/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши матеріали заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення суду у справі №440/1940/25, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у цій справі ухвалено:

"Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку з 22.11.2024 пенсії у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 22.11.2024 в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР) з урахуванням раніше виплачених сум".

Ухвалою суду від 16.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено.

08.07.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт.

В обґрунтування заяви зазначено, що розмір пенсійної виплати (на виконання рішення суду) з 22.11.2024 склав 20262,00 грн, в тому числі: 18888,00 грн мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС (2361 мінімальна пенсія станом на 22.11.2024 року*8). На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі №440/7174/25, яке набрало законної сили 20.10.2025, ОСОБА_1 нараховано пенсійні кошти за період з 22.11.2024 по 30.06.2026 в сумі (мінус) 2656,39 грн., в тому числі: 6711,45 грн - відкладена заборгованість за період з 22.11.2024 по 19.10.2025; -9367,84 грн. - поточна заборгованість з 20.10.2025 по 30.06.2026. На умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, протягом лютого - квітня 026 року проведена виплата нарахованих пенсійних коштів в розмірі 708,12 грн. Розмір пенсії з 01.03.2026 виплачується більший, ніж розмір пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, тому нараховується переплата (станом на 01.07.2026 облікована переплата в сумі 2656,39 грн), яка і надалі буде збільшуватись.

Ухвалою суду від 08.07.2025 розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі призначений судом у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 12.08.2026 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області копії протоколів перерахунку пенсії позивача з 01.02.2026 по 31.07.2026; пояснення із зазначенням підстав, за якими позивачу виплачується пенсія у більшому розмірі, ніж фактично нарахована; пояснення щодо підстав нездійснення перерахунку розміру пенсії у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної пенсії за віком з 01.01.2026 через зростання розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

12.08.2026 від відповідача надійшла заява, у якій зазначено, що у рішенні суду відсутні зобов`язання щодо проведення в подальшому перерахунку пенсії в зв`язку зі зміною мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2026 року ОСОБА_1 проведено перерахунок підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2595 грн.) в зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму. Виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється у розмірі, який визначений з урахуванням положень нормативно-правових актів, а саме в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який розрахований підставі статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, із застосуванням середньомісячного коефіцієнту заробітної плати 2,90126. Розмір 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не переглядається і не перераховується в масових та індивідуальних перерахунках у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не підвищується на коефіцієнти збільшення, що визначається відповідно до абзацу другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір пенсії позивача з 22.11.2024 склав 20262,00 грн, в тому числі: 18888,00 грн мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС (2361 мінімальна пенсія станом на 22.11.2024 року*8). Розмір пенсійної виплати з 01.01.2026 склав 20355,60 грн, в тому числі: - 18888,00 грн мінімальна пенсія інвалідам ЧАЕС (2361 мінімальна пенсія станом на 22.11.2024 року*8). На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі №440/7174/25, яке набрало законної сили 20.10.2025, ОСОБА_1 нараховано пенсійні кошти за період з 22.11.2024 по 30.06.2026 в сумі (мінус) 2656,39 грн. Суд встановив, що відповідно до довідки від 30.06.2026 про розрахунок боргу за період з 22.11.2024 по 30.06.2026, згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 № 440/7174/25, яке набрало законної сили 20.10.2025 гр. ОСОБА_1 з лютого 2026 року розмір фактично виплаченої пенсії позивачу став перевищувати розмір нарахованої пенсії позивача - відповідач розпочав нараховувати заборгованість на виконання рішення суду у цій справі з мінусовим значенням. Протоколів перерахунку пенсії за період з 01.02.2026 по 31.07.2026 надано не було.

Надаючи оцінку поданому відповідачем звіту, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановляння ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 4 ст. 382-3 КАС України).

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (абз. 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України).

Згідно з частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі №9901/598/19.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)", N 2132/02, п. п. 24-27 від 13.06.2006, п. п. 18 рішення у справі "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (див. зокрема постанову Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19).

Пояснення відповідача щодо підстав нездійснення перерахунку розміру пенсії у зв`язку зі збільшенням розміру мінімальної пенсії за віком з 01.01.2026 через зростання розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (відсутні зобов`язання щодо проведення в подальшому перерахунку пенсії в зв`язку зі зміною мінімальної пенсії за віком) суд оцінює критично і зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік дана сума складає 2595 грн. і є більшою за розмір мінімальної пенсії станом на 22.11.2024. Отже, перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2026 здійснений відповідачем неправомірно.

Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача, яких не відбулось у цій справі під час виконання рішення суду.

Основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

З урахуванням абзацу 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України, суд звільняє керівника відповідача - ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від штрафу за невиконання рішення суду та встановлює новий строк для подання звіту.

Згідно з частиною третьою статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, встановлення строку для подання звіту відповідно до норм процесуального законодавства (в межах, визначених приписами частини третьої статті 382-1 КАС України) є дискреційними повноваженнями суду.

З урахуванням наведеного та для повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість надання відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі - три місяці з дня отримання цієї ухвали.

Керуючись статтями 14, 241, 243, 248, 256, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2026 суду у цій справі.

Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від сплати штрафу у зв`язку з відмовою суду у прийнятті звіту.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у цій справі та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від у цій справі у строк до трьох місяців, з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя В.І. Бевза