Рішення № 139217233 від 25.08.2026 , Одеський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/15088/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ст. 262 ч. 5 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що виявилась у незабезпеченні позивача ОСОБА_1 необхідною медичною допомогою та антикоагулянтною терапією відповідно до встановленого діагнозу, зокрема протягом 51 дня з моменту прибуття позивача до Військової частини НОМЕР_1 (28 лютого 2026 року) до підписання направлення №1418 від 20 квітня 2026 року;

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, що проявилися у забороні позивачу ОСОБА_1 безперешкодно спілкуватися з адвокатом Ягуновим Д.В.;

- зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити позивача ОСОБА_1 необхідною медичною допомогою у повному обсязі, включаючи антикоагулянтну терапію відповідно до діагнозу, встановленого направленням №1418 від 20 квітня 2026 року, та належний медичний супровід позивача ОСОБА_1 у післяопераційний період;

- зобов`язати Міністерство оборони України забезпечити безперешкодне спілкування між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ягуновим Д.В. у спосіб, узгоджений сторонами, зокрема шляхом надання доступу до засобів зв`язку та електронного листування;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виявилась у: (а) нездійсненні контролю за законністю рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27 лютого 2026 року (№ 256/ВЛК), прийнятого з грубими порушеннями Положення про військово-лікарську експертизу (Наказ МОЗ № 402); (б) відмові від повторного розгляду звернень адвоката на підставі статті 8 Закону «Про звернення громадян» в умовах безпосередньої загрози для життя позивача; (в) незабезпеченні проведення повторної військово-лікарської комісії після офіційного підтвердження допущених ІНФОРМАЦІЯ_4 порушень;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 провести відомчу перевірку законності рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27 лютого 2026 року (№ 256/ВЛК) та вжити заходів щодо організації проведення повторної військово-лікарської комісії для визначення дійсного стану здоров`я позивача ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 або будь-який інший уповноважений ТЦК провести повторну військово-лікарську комісію для визначення дійсного стану здоров`я позивача ОСОБА_1 та його придатності до військової служби за участю лікарів-спеціалістів відповідного профілю, у тому числі флеболога та хірурга;

- визнати незаконним рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 лютого 2026 року (№ 256/ВЛК) про визнання позивача ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби, прийняте з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Наказ МОЗ № 402) - без залучення флеболога та ортопеда, без урахування документально підтверджених хронічних захворювань нижніх кінцівок;

- скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 лютого 2026 року (№ 256/ВЛК) про визнання позивача ОСОБА_1 придатним до проходження військової служби та про направлення його до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним рішення (розпорядження) командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про заборону будь-якого спілкування між позивачем ОСОБА_1 та його адвокатом Ягуновим Д.В., у тому числі шляхом телефонного зв`язку, електронної пошти та регулярної (паперової) кореспонденції;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скасувати заборону спілкування між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ягуновим Д.В. і забезпечити безперешкодне здійснення такого спілкування у спосіб, погоджений між позивачем та його адвокатом;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 забезпечити позивача ОСОБА_1 необхідною медичною допомогою у повному обсязі, включаючи антикоагулянтну терапію відповідно до діагнозу, встановленого направленням № 1418 від 20 квітня 2026 року, та належний медичний супровід позивача ОСОБА_1 у післяопераційний період.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача встановлено наступний діагноз - хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок тяжкого ступеня (клас C4b-C5 за CEAP) з ліподерматосклерозом, гемосидерозом, трофічними ураженнями шкіри. Такий стан вимагає безперервної антикоагулянтної терапії щонайменше двічі на добу. Водночас, незважаючи на наявність у позивача задокументованих захворювань нижніх кінцівок тривалістю понад 13 років, легкого ступеня розумової відсталості, а також необхідності постійного отримання антикоагулянтної терапії не менше двох разів на добу, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 визнали позивача придатним до військової служби і відправили його до штурмового підрозділу - Військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевказані обставини, задля оскарження рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.02.2026 року про визнання його придатним до проходження військової служби та про направлення його до військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року у справі №420/15088/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року було витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткові письмові докази по справі, а саме матеріали службової перевірки щодо причин та обставин повторного направлення на медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 , проведеної Військовою службою НОМЕР_2 за окремим дорученням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.05.2026 року №311/116/11-уд; примірник наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2026 року №348.

12.06.2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що ОСОБА_1 як позивач підтримує правову позицію, викладену адвокатом в його інтересах в даному адміністративному позові.

15.06.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, в якій він просить зобов`язати відповідачів при формулюванні відзивів на позовну заяву врахувати встановлений і визнаний факт фальсифікації висновку ВЛК та реєстрових даних, а також медичну документацію, що підтверджує пов`язаність захворювання з проходженням військової служби.

15.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи примірник власноручної заяви ОСОБА_1 від 29.05.2026 року про визнання потерпілим та реалізацію процесуальних прав, написану особисто у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради (м. Дніпро) та адресовану всім правоохоронним органам, прокуратурі та всім судам України; примірник заяви ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про визнання потерпілим та реалізацію процесуальних прав у кримінальному провадженні №12026162150000272 від 19.03.2026 року; заяву ОСОБА_1 від 04.06.2026 року про визнання потерпілим та реалізацію процесуальних прав у кримінальному провадженні №42026160000000104 від 29.04.2026 року, розпочатому Одеською обласною прокуратурою на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.04.2026 року у справі №522/5916/26. Представник позивача у клопотанні окремо зазначив, що власноручна заява позивача від 29.05.2026 року, написана у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» м. Дніпра, підтверджує відомості, зазначені у листі КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР від 29.05.2026 №1365 та листі Медичного управління Командування Сухопутних військ ЗСУ від 02.06.2026 року №116/11/4430/ВихЗВГ, і додатково підтверджує наявність у позивача стану здоров`я, несумісного з висновком ВЛК від 27.02.2026 року №256/ВЛК про його «придатність» до військової служби.

16.06.2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що у відповідності до абзацу другого пункту 6.1. глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008, командир військової частини має право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби. Саме на виконання зазначених статутних обов`язків, з метою забезпечення належного медичного супроводу та охорони здоров`я військовослужбовця, було направлено позивача на стаціонарне лікування відповідно до направлення від 20.04.2026 року №1418 із діагнозом «Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок тяжкого ступеня (клас C4b-C5 за CEAP) з ліподерматосклерозом, гемосидерозом, трофічними ураженнями шкіри». На переконання відповідача, Військова частина не ігнорувала стан здоров`я позивача та не ухилялася від вжиття заходів щодо забезпечення йому медичної допомоги. Після направлення на стаціонарне лікування позивач самовільно залишив медичний заклад, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №169 від 09.06.2026 року. Станом на теперішній час його місцеперебування відповідачу невідомо. Після самовільного залишення військової частини позивач фактично вибув з-під безпосереднього контролю командування, не перебуває у розташуванні частини та не виконує встановлений порядок проходження військової служби. За таких обставин, вимога про зобов`язання Військової частини негайно вжити заходів для врятування життя позивача, у тому числі шляхом забезпечення антикоагулянтною терапією - є необґрунтованою, передчасною, заявленою без належного способу захисту та такою, що не підлягає задоволенню. Окрім того, у відзиві зазначено, що матеріали справи містять відповідь №2456/44247 від 12.05.2026 року, відповідно до якої було повідомлено адвоката позивача про те, що відповідно до пункту 4.1 Порядку користування особовим складом Збройних Сил України особистими мобільними телефонами, визначеного Інструкцією, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2020 року №74 у районах виконання бойових завдань та районах відновлення боєздатності, користування особовими засобами стільникового зв`язку забороняється. В той же час, позивачу надавалась можливість підтримувати зв`язок із адвокатом, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, подані адвокатом, а саме: лист від 30.05.2026 року написаний власноруч позивачем, власноруч написана заява до ООАС про підтримання позовних вимог від 29.05.2026 року, власноруч написана заява про визнання потерпілим від 29.05.2026 року, заява від 04.06.2026 року про підтримання позовних вимог. Усі вищезазначені докази, подані адвокатом, було підписано особисто позивачем, що спростовують посилання позивача на встановлену заборону стосовно спілкування позивача із адвокатом.

16.06.2026 року до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли витребувані письмові докази, а саме матеріали службової перевірки щодо причин та обставин повторного направлення на медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 , проведеної ІНФОРМАЦІЯ_5 за окремим дорученням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.05.2026 року №311/116/11-уд; а також примірник наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2026 року №348.

16.06.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначено, що направлення №523 від 25.05.2026 року, підписане начальником хірургічного відділення майором ОСОБА_3 та судинним хірургом ОСОБА_4 , офіційно направило ОСОБА_1 до КНП «МКБЛ №4» ДМР м. Дніпро. Залишення частини відбулося виключно на підставі законного розпорядження командування і жодним чином не є самовільним. Виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 18156 КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР підтверджує: позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 25.05.2026 по 02.06.2026, 28.05.2026 йому проведено оперативне втручання - сафенектомію лівої нижньої кінцівки з флебектомією, 02.06.2026 проведено госпітальну ВЛК. Наказ про СЗЧ виданий 09.06.2026 року, тобто через 7 діб після офіційної виписки зі стаціонару та видачі довідки ВЛК про 30-денну лікувальну відпустку. Впродовж цих семи діб позивач мав законне право на лікувальну відпустку, а видача наказу про СЗЧ за таких умов є неправомірним заходом реагування. Отже, твердження Військової частини НОМЕР_1 про «належне медичне забезпечення» є фактично неправдивим та спростовується медичними доказами у справі та офіційними листами Медичного управління Командування Сухопутних військ. На переконання представника позивача, поведінка військової частини відповідає критеріям нелюдського поводження згідно зі статтею 3 ЄКПЛ. Також представник позивача зазначив, що суд зобов`язаний констатувати незаконність наказу №169, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 , та скасувати його як такий, що виданий у відсутність законної підстави та з репресивною метою, що підпадає під дію статей 3 і 5 ЄКПЛ.

17.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що 15.06.2026 року позивач вже після виписки з госпіталю та в межах ВЛК-рекомендованої лікувальної відпустки - вимушений звертатися за медичною допомогою до цивільних закладів охорони здоров`я, оскільки відповідачі самоусунулися від забезпечення необхідного лікування та реабілітації, яке вони самі і зобов`язані організувати. Враховуючи вказане, представник позивача просив суд зобов`язати відповідачів надати суду письмові пояснення щодо: підстав оголошення ОСОБА_1 . СЗЧ за наказом №169 від 09.06.2026 при наявності ВЛК-рекомендованої лікувальної відпустки; невиплати грошового забезпечення за квітень-червень 2026 р.; незабезпечення медичної допомоги та реабілітації, передбаченої висновком ВЛК від 02.06.2026 року №2026-0601-1657-1586-3; невиконання рекомендацій ВЛК у частині організації «Д»-обліку хірурга та реабілітаційного спостереження.

17.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Одеської міської ради від 15.06.2026 року № 745 «Про надання інформації», в якому підтверджено, що 15.06.2026 року ОСОБА_1 особисто з`явився на прийом до сімейного лікаря для отримання електронного направлення до лікаря хірурга для подальшого спостереження відповідно до встановленого діагнозу.

17.06.2026 року до суду від представника позивача надійшли примірники його адвокатських запитів, направлених до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , в частині питань, що стосуються виплати позивачу грошового забезпечення, а також медичного забезпечення позивача під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

18.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірники листів Військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2026 року №2456/62007 (на вих. № 38799, № 39488) щодо медичного забезпечення позивача та від 16.06.2026 року №2456/61845 (на вих. № 35785, № 35786) щодо відмови у наданні інформації та документів.

18.06.2026 року до суду від представника позивача надійшов примірник його звернення до Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань, Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про факт вчинення кримінального правопорушення, потерпілим від якого є ОСОБА_1 , а особами, які його вчинили, - посадові особи Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , відповідальні за нарахування та виплату належного позивачу грошового забезпечення. У зверненні зазначено, що з 27.02.2026 року і до цього часу, тобто майже чотири місяці поспіль, позивач не отримав грошового забезпечення за весь період проходження військової служби.

18.06.2026 року до суду від представника позивача надійшов примірник його запиту до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 , в якому він просив повідомити відомості про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період проходження військової служби.

19.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 16.06.2026 року, адресоване Офісу Генерального прокурора та Державному бюро розслідувань, як письмовий доказ та пояснення позивача щодо обставин позбавлення його медичної допомоги.

19.06.2026 року до суду від представника позивача надійшов примірник адвокатського запиту, направленого до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в цілому стосується факту скасування або нескасування висновку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.02.2026 року №256/ВЛК.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його запиту до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , що стосується питань проходження ним військової служби.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його звернення про невідкладне забезпечення медичною допомогою у період відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, адресоване Міністерству охорони здоров`я України, Медичному управлінню ІНФОРМАЦІЯ_8 та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Одеської міської ради, в якій окремо зазначено, що наразі позивач перебуває у відпустці для лікування на підставі чинного висновку ВЛК, оформленого Госпітальною військово-лікарською комісією КНП «МКЛ №4» ДМР.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його рапорту про звільнення з військової служби та про вжиття невідкладних заходів (рапорт адресовано Міністру оборони України, командиру військової частини НОМЕР_1 та начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 ), в якому він просить, зокрема, але не виключно, невідкладно направити його на позачергову (контрольну) військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби, з урахуванням перенесеного оперативного втручання (сафенектомії), чинного висновку ВЛК від 02.06.2026 року №2026-0601-1657-1586-3 та факту підроблення висновку ВЛК від 27.02.2026 року, а також звільнити його з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, а також з огляду на незаконність його призову на службу.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви про невиплату грошового забезпечення, ненадання медичної допомоги військовослужбовцю та про вчинення кримінального правопорушення (заява адресована Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань), в якій він просить, зокрема, але не виключно, провести службову перевірку щодо нарахування та використання грошових коштів, призначених на його грошове забезпечення як військовослужбовця Збройних Сил України, за весь період його військової служби, а також невідкладно нарахувати та виплатити йому в повному обсязі грошове забезпечення за весь період військової служби, починаючи з 26.02.2026 року по день фактичної виплати.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, в якій він просить забезпечити його ліками (медикаментами), провести позачергову ВЛК, перевести його до іншої військової частини, виплатити грошове забезпечення та вжити невідкладні заходи для гарантування права на життя й особисту безпеку.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Військовій частині НОМЕР_1 та Міністерству оборони України, в якій він просить скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 09.06.2026 № 169 (п. 2.13) щодо самовільного залишення частини як такого, що ґрунтується на недостовірних відомостях, та про нарахування і виплату грошового забезпечення, а також, зокрема, але не виключно, поновити його на котловому (всіх видах) забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 з 10.06.2026 року.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, в якій він просить вжити невідкладних заходів для гарантування права на життя, особисту безпеку та про скасування незаконного оголошення у самовільному залишенні частини.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій він просить надати йому відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, направити на ВЛК та звільнити з військової служби.

22.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірника листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.06.2026 року. Представник позивача з приводу цього листа зазначає, що відповідач одночасно: заперечує будь-яку причетність територіального центру комплектування до визначення придатності позивача та перекладає відповідальність на лікарів; і, при цьому, приховує те, що зміну ступеня придатності здійснила саме його посадова особа шляхом внесення недостовірних даних, що вже офіційно встановлено самим Міністерством оборони України. Ці дві позиції не можуть бути істинними одночасно. Враховуючи вказане, представник позивача просив суд постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України щодо виявлених ознак складання та використання посадовими особами територіальних центрів комплектування документів, що суперечать офіційно встановленим фактам, та направити її відповідним органам (органам прокуратури та/або Державному бюро розслідувань) для вжиття заходів реагування.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він виклав обставини проходження ним військової служби з моменту призову в лютому 2026 року.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його рапорту, адресованого Військовій частині НОМЕР_1 та Міністерству оборони України, про звільнення з військової служби, проведення позачергової військово-лікарської комісії та вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя.

23.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, в якій він просив вжити невідкладних заходів для гарантування права на життя, особисту безпеку та про скасування незаконного оголошення у самовільному залишенні частини.

23.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої командиру Військової частини НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому ВРК з прав людини, в якій він просить, зокрема, але не виключно, скасувати незаконне оголошення його у самовільному залишенні військової частини, а також не направляти (не повертати) його до штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та вжити невідкладних заходів для гарантування збереження його життя, здоров`я та особистої безпеки.

24.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому ВРУ з прав людини, Одеській обласній прокуратурі, Державному бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, Військовій частині НОМЕР_1 , Військовому омбудсману, в якій він просить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.1 ст.115 КК України (приготування до умисного вбивства), та про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя і особистої безпеки.

24.06.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд не направляти його до штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

24.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Міністерству оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_11 , в якій він просить скасувати рішення про його придатність до військової служби та звільнити його з військової служби як такого, який був призваний на підставі підроблених документів.

25.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його рапорту, адресованого Міністру оборони України та Командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому він просить звільнити його з військової служби, провести позачергову військово-лікарську комісію та вжити невідкладних заходів для гарантування права на життя.

25.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви, адресованої Командиру військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , Держаному бюро розслідувань, Міністерству оборони України, в якій він просить, зокрема, але не виключно, скасувати незаконне оголошення його у самовільному залишенні військової частини, а також не направляти (не повертати) його до штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та вжити невідкладних заходів для гарантування збереження його життя, здоров`я та особистої безпеки.

25.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи консультаційного висновку спеціаліста від 23.06.2026 року, складеного лікарем-консультантом - хірургом ОСОБА_5 за результатами очного обстеження позивача. За результатами обстеження встановлено основний діагноз: S81.7 - Множинні відкриті рани гомілки. Супутній діагноз: I80.0 - Флебіт та тромбофлебіт поверхневих судин нижніх кінцівок; стан після флебектомії зліва від 28.05.2026. Лікарем-консультантом надано рекомендацію щодо нагляду судинного хірурга.

26.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник рапорту, адресованого Військовій частині НОМЕР_1 та Міністерству оборони України, про звільнення з військової служби, проведення позачергової військово-лікарської комісії та вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя.

26.06.2026 року до суду від позивача надійшов примірник заяви, адресованої Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому ВРУ з прав людини, Одеській обласній прокуратурі, Державному бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, Військовій частині НОМЕР_1 , Військовому омбудсману, в якій він просить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.1 ст.115 КК України (приготування до умисного вбивства), та про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя і особистої безпеки.

26.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірників листів ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: лист від 01.06.2026 року за реєстраційним №943/16467, наданий у відповідь на звернення представника позивача від 14 травня 2026 року №2368/ВхЗВГ; лист від 22.06.2026 року №607/28059, адресований командиру військової частини НОМЕР_2 ; лист від 24.06.2026 року за реєстраційним №943/19517, наданий у відповідь на звернення представника позивача від 22 червня 2026 року №2903/ВхЗВГ; лист від 24.06.2026 року за реєстраційним № 943/19516, наданий у відповідь на заяву представника позивача від 19 червня 2026 року № І-8033 про надання ОСОБА_1 відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, про направлення його на військово-лікарську комісію та про звільнення його з військової служби.

26.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірника повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 24.06.2026 року щодо перевірки фактів можливих катувань та інших порушень прав людини у 425-му окремому штурмовому полку « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

26.06.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначено, що викладені у відзиві доводи є необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи та об`єктивно встановленим обставинам, і спрямовані виключно на приховування реальної загрози життю позивача. Позивач посилається на те, що він заявою від 20.06.2026 року та заявою від 23.06.2026 року офіційно звертався до командування військової частини НОМЕР_1 та до органів державної влади з проханням гарантувати збереження життя та здоров`я у разі його повернення до військової служби. Натомість, офіційним листом Військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2026 року №2456/63962 прямо повідомило, що необхідне позивачу післяопераційне медикаментозне забезпечення розглядатиметься лише після підтвердження факту його добровільного повернення або доставлення до військової частини.

26.06.2026 року від позивача надійшов примірник рапорту, адресованого Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про звільнення з військової служби, проведення позачергової військово-лікарської комісії та вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя. Окремо в рапорті зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 видано відпускний квиток від 25.06.2026 року №2456/66406, яким ОСОБА_1 звільнено у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою до м. Одеси терміном на 30 (тридцять) календарних днів - з 03 червня 2026 року по 02 липня 2026 року, із зобов`язанням прибути до місця служби у військову частину НОМЕР_1 до 08 години 00 хвилин 03 липня 2026 року. Окремо наголошено, що виданий військовою частиною відпускний квиток від 25.06.2026 року №2456/66406 прямо спростовує твердження про самовільне залишення позивачем частини.

29.06.2026 року від позивача до суду надійшов примірник його заяви, адресованої Міністерству оборони України, Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань, Військовій частині НОМЕР_1 , в якій він просить вжити невідкладних заходів для гарантування права на життя, особисту безпеку та про скасування незаконного оголошення у самовільному залишенні частини.

29.06.2026 року від позивача до суду надійшов примірник його запиту, адресованого Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про надання інформації щодо юридичної дійсності (чинності) висновку ВЛК від 27.02.2026, на підставі якого ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, призвано (мобілізовано) та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

29.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відпускного квитка від 25.06.2026 року №2456/66406, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 .

30.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірника листа Військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2026 року №2456/68021 щодо звернень ОСОБА_1 за медичною допомогою до медичного пункту військової частини.

30.06.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірник відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2026 року, в якому зазначено, що Для вирішення питання щодо направлення на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією рекомендую звернутися до командира військової частини в установленому законодавством порядку. Представник позивача окремо клопотав про постановлення окремої ухвали щодо виявлених під час розгляду справи можливих порушень закону, зокрема можливих ознак виготовлення та використання підробленого офіційного документа - ВЛК щодо позивача, а також щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_9 , які після встановлення службовою перевіркою внесення недостовірних даних продовжують використовувати зазначений документ та відмовляються надати його належну правову оцінку.

30.06.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірника листа Військової частини НОМЕР_1 від 29 червня 2026 року № 2456/68165, відпускного квитка Військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2026 року №2456/66406, електронного листа від 26 червня 2026 року з адреси ІНФОРМАЦІЯ_16 та відповіді Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради № 1365. Також представник позивача окремо клопотав про постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України з приводу внесення Військовою частиною НОМЕР_1 до офіційного документа завідомо недостовірного твердження про самовільне залишення позивачем частини.

01.07.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його рапорту, адресованого Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про звільнення з військової служби, проведення позачергової військово-лікарської комісії та вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя.

01.07.2026 року від позивача до суду надійшов примірник його запиту, адресованого Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому ВРУ з прав людини, Одеській обласній прокуратурі, Державному бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, Військовій частині НОМЕР_1 , Болградській окружній прокуратурі Одеської області, Болградському РВП ГУНП в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_13 , Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , про надання інформації щодо юридичної дійсності (чинності) висновку ВЛК від 27.02.2026, на підставі якого ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, призвано (мобілізовано) та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

02.07.2026 року та 03.07.2026 року до суду від позивача надійшли однакові примірники його заяви, адресованої Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому ВРУ з прав людини, Одеській обласній прокуратурі, Державному бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, Військовій частині НОМЕР_1 , Болградській окружній прокуратурі Одеської області, Болградському РВП ГУНП в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_13 , Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в якій він просить гарантувати йому збереження життя та здоров`я у випадку повернення його до військової служби.

03.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_1 від 02.07.2026 року про надання медичної допомоги військовослужбовцю, який отримав погіршення стану здоров`я під час проходження військової служби, адресованої Військово-медичному клінічному центру Південного регіону та усім медичним закладам Міністерства оборони України.

06.07.2026 року до суду від позивача надійшли примірники його заяви, адресованої Міністерству оборони України, Державному бюро розслідувань, Військовій частині НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , Офісу Генерального прокурора, Одеській обласній прокуратурі, Усім спеціалізованим прокуратурам, ГУНП в Одеській області, ТУ ДБР у м. Миколаєві, в якій він просить надати йому письмові гарантії збереження життя та здоров`я у випадку повернення до військової служби, з урахуванням усіх обставин, викладених у цій та попередніх заявах від 20.06.2026, 23.06.2026, 28.06.2026, 01.07.2026 та 03.07.2026.

07.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа ІНФОРМАЦІЯ_18 від 06.07.2026 року, в якому зазначено, що скасування рішення про придатність до військової служби військовослужбовців та звільнення з військової служби за станом здоров`я, не в межах компетенції медичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії його запиту від 08.07.2026 року (фактично направлений адресатам 09.07.2026 року), адресованого Офісу Генерального прокурора, Уповноваженому ВРУ з прав людини, Одеській обласній прокуратурі, Державному бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, Військовій частині НОМЕР_1 , Болградській окружній прокуратурі Одеської області, Болградському РВП ГУНП в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_13 , Військовій частині НОМЕР_1 , Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

10.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи примірника листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.07.2026 року (реєстраційний номер 1275/6933, в якому зазначено, що рішення ВЛК оскаржуються не до ТЦК, а до ВЛК вищого рівня (регіональної або Центральної ВЛК) або в судовому порядку.

13.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд врахувати факт реєстрації Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві заяви позивача від 23.06.2026 року про готування до умисного вбивства (вхідний № 9477зкп/мк) та ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 08.07.2026 року у справі № 523/14290/26, якою визнано протиправною бездіяльність органу досудового розслідування щодо цієї заяви та зобов`язано невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

13.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд врахувати статтю 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права у цій справі.

16.07.2026 року та 23.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки публікацій видання «Слідство.Інфо», в яких містяться журналістські розслідування про особливості проходження військового служби НОМЕР_3 окремого штурмового полку « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

29.07.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він зазначив, що Європейський суд з прав людини, розглянувши подану в інтересах ОСОБА_1 заяву в порядку статті 39 Регламенту Суду (справа Ivanov v. Ukraine, заява № 10656/26), листом Секретаріату від 16.07.2026 року (ECHR-LE2.1aR) повідомив про ухвалене Судом рішення щодо клопотання про застосування тимчасових заходів та зобов`язав представника подати до 12.08.2026 оригінал формуляра заяви з копіями всіх відповідних документів.

19.08.2026 року до суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що другий відповідач позов не визнає та зазначає, що позивач під час обґрунтування своїх позовних вимог не врахував норми спеціального законодавства - Статуту ВС ЗСУ, які регулюють правовідносини між командиром військової частини, командирами підрозділів, фахівцями медичної служби та військовослужбовцем щодо проведення заходів медичного обстеження та лікування військовослужбовців. А тому твердження позивача про те, що Міноборони не надало військовослужбовцю ОСОБА_1 необхідної медичної допомоги та антикоагулянтною терапії, відповідно до встановленого діагнозу, зокрема протягом 51 дня з моменту прибуття позивача до Військової частини НОМЕР_1 (28 лютого 2026 року) і до підписання направлення №1418 від 20 квітня 2026 року, є необґрунтованою та не правомірною, яка не підтверджена на норму Закону, що передбачає такий обов`язок у Міністерства. Крім того, є також необґрунтованими та незаконними твердження позивача ОСОБА_1 , що під час проходження ним військової служби збоку Міноборони вчинялися дії по забороні позивачу ОСОБА_1 безперешкодно спілкуватися з його адвокатом. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин позивачем до суду не надано, а тому такі заяви збоку позивача є голослівними та не підтвердженими у належний спосіб і на думку Міноборони мають бути відхилені судом.

19.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства оборони України, заперечень на яку від другого відповідача не надходило.

19.08.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відомості (фото) про фізичний стан позивача на теперішній час.

24.08.2026 року до суду від позивача надійшов примірник його заяви про вжиття невідкладних заходів для гарантування права на життя і особистої безпеки, адресованої Міністерству оборони України, Офіс Генерального прокурора, усім спеціалізованим прокуратурам у сфері оборони, Уповноваженому ВРУ з прав людини, Одеській обласній прокуратурі, Державному бюро розслідувань, ТУ ДБР у місті Миколаєві, ГУНП в Одеській області, Військовій частині НОМЕР_1 , Військовому омбудсману.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Рішення винесено у строки, встановлені КАС України, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній відпустці.

Суд у справі встановив наступне.

ОСОБА_1 з 05.12.2025 року перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_19 .

06.12.2025 року позивач пройшов ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_20 , внаслідок чого було винесено наступний діагноз - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності. У висновку вказано, що на підставі статті 15-Б графи II Розкладу хвороб позивач придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Разом з цим, як вбачається з листа Головного управління Національної поліції в Одеській області від 17.04.2026 року, станом на 26.02.2026 в інформаційно-комунікаційній системі ІПНП було наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_21 щодо порушення позивачем правил військового обліку (від 13.02.2026 року за №Е4728918), яке 14.02.2026 року зареєстровано до єдиного обліку заяв та повідомлень ВП №4 Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області за №1730. Враховуючи вказане, 27.02.2026 року старшим групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено позивача, якого запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для документування адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП. Адміністративне затримання відповідно до статей 261, 262 КУпАП працівником поліції не застосовувалося, оскільки позивач добровільно погодився прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27.02.2026 року посадові особи Болградського РВП ГУНП в Одеській області та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження медичного огляду.

Відповідно до рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_22 від 27.02.2026 року №256/ВЛК позивача було визнано придатним до військової служби на підставі статей 42в графи II Розкладу, що підтверджується листом Медичного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 13.05.2026 року та листом Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2026 року.

Враховуючи вказане, позивача було призвано за мобілізацією на особливий період та направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №80 від 16.03.2026 року позивача призначено на посаду оператора 2 відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 за штатом воєнного часу.

Водночас, за твердженням представника позивача, ОСОБА_1 страждає на захворювання нижніх кінцівок, які унеможливлюють несення ним активної військової служби; має легку форму розумової відсталості, що повністю виключає можливість служби у штурмовому підрозділі; потребує постійного отримання антикоагулянтної терапії щонайменше двічі на добу без перерв та зупинок.

Відповідно до направлення командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 №1418 солдата ОСОБА_1 скеровано на стаціонарне лікування до Військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується листом Офісу Військового омбудсмана від 28.04.2026 року. При цьому, у супровідному листі Військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 року до Військової частини НОМЕР_4 вказано наступний діагноз позивача: «Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок тяжкого ступеня (клас C4b-C5 за CEAP) з ліподерматосклерозом, гемосидерозом, трофічними ураженнями шкіри».

Згідно листа Медичного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 13.05.2026 року також вбачається, що окремим дорученням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.05.2026 року №311/116/11-уд командиру Військової частини НОМЕР_2 було доручено провести службову перевірку щодо причин та обставин повторного направлення на медичний огляд ВЛК позивача. Окрім того, під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач з 20.04.2026 по 23.04.2026 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві "Міська клінічна лікарня №4" Дніпропетровської міської ради. Після лікування йому було надано рекомендації щодо оперативного втручання у плановому порядку, водночас рекомендації щодо потреби у направленні на ВЛК відсутні.

З листа Військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2026 року також вбачається, що позивачу забезпечено можливість користування телефонним зв`язком за погодженням із безпосереднім командиром підрозділу, у якому він перебуває, з урахуванням вимог режиму безпеки та обстановки.

29.04.2026 року Одеська обласна прокуратура внесла до ЄРДР відомості за №42026160000000104 за ч.1 ст.146-1 КК України за фактом незаконного затримання позивача службовими особами Національної поліції України та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно супровідного листа Військової частин НОМЕР_1 від 25.05.2026 року до Військової частини НОМЕР_4 , в яку було направлено на стаціонарне лікування позивача, зазначено наступний діагноз: варикозне розширення вен нижніх кінцівок. С4а з обох сторін. ХВН 2 ст.

Як вбачається з листа КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради від 29.05.2026 року №1365, позивач був госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР 25.05.2026 року до відділення судинної реконструктивної хірургії та реабілітації за направленням Військової частини НОМЕР_4 . За результатами проведеного обстеження клінічний випадок був розглянутий на лікарській конференції за участю в.о. медичного директора з хірургічної допомоги к.м.н. ОСОБА_6 , за результатами чого пацієнту рекомендовано оперативне лікування в обсязі сафенектомії. Інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення оперативного втручання під комбінованою анестезією отримано у встановленому законодавством порядку. Станом на 26.05.2026 року стан пацієнта оцінювався як відносно задовільний, негативної динаміки не відзначалось, проводилась передопераційна підготовка відповідно до затверджених клінічних протоколів МОЗ України. 28.05.2026 року пацієнту проведено оперативне втручання - сафенектомію лівої нижньої кінцівки. Станом на дату надання цієї відповіді позивач продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР та отримує необхідну медичну допомогу відповідно до встановленого діагнозу та стандартів медичної практики.

Як вбачається із матеріалів службової перевірки щодо причин та обставин повторного направлення на медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 , проведеної ІНФОРМАЦІЯ_5 за окремим дорученням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.05.2026 року №311/116/11-уд, 06.12.2025 року позивач пройшов ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_20 , та був визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. При цьому, 27.02.2026 року позивач повторно пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_23 , визнаний придатним до військової служби на підставі статті 42-В графа II Розкладу хвороб, та 28.02.2026 року був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, у висновку службової перевірки вказано, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_24 допустив внесення недостовірних даних до ЄДРПВР, а саме: змінив ступінь придатності діючого станом на 27.02.2026 року висновку ВЛК, довідка від 06.12.2025 року №2025-1206-1613-2963-0, чим порушив вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами), та абзацу 8 пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, а саме: керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний: ведення персонально-якісного обліку (цілодобово під час проведення ведення мобілізації та/або у період воєнного стану) призовників, військовозобов`язаних та резервістів, обліку транспортних засобів, що підлягають передачі Збройним Силам та іншим військовим формуванням під час мобілізації та у воєнний час.

Згідно листа Медичного управління Командування Сухопутних військ ЗСУ від 02.06.2026 рок за №116/11/4430/ВихЗВГ підтверджується, що окремим дорученням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 08.05.2026 року №311/116/11-уд командиру Військової частини НОМЕР_2 було доручено провести службову перевірку щодо причин та обставин повторного направлення на медичний огляд ВЛК позивача. За результатами перевірки відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2026 року №348 за внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за результатами проходження військово-лікарської комісії, недотриманням вимог та встановлених правил роботи в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та порушення вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в С абзацу 2 статей 11, 16 та статей 58, 59 Статуту внутрішньої Збройних Сил України, статті 9 пункту 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" та пункту 3.8 "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14 серпня 2008 року за № 402 (зі змінами) - начальника ІНФОРМАЦІЯ_24 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "Догана".

02.06.2026 року позивачу було проведено медичний огляд, що підтверджується довідкою Госпітальної ВЛК КНП «МКЛ №4» ДМР за №2026-0601-1657-1586-3, внаслідок чого було встановлено, що захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 44 графи II Розкладу хвороб позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

При цьому, згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.06.2026 року №169 вбачається, що позивач визнаний таким, що самовільно залишив частину з 09.06.2026 року. Однак, пізніше Військовою частиною НОМЕР_1 видано відпускний квиток від 25.06.2026 року №2456/66406, яким ОСОБА_1 звільнено у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою до м. Одеси терміном на 30 календарних днів - з 03.06.2026 року по 02.07.2026 року, із зобов`язанням прибути до місця служби у військову частину НОМЕР_1 до 08 год. 00 хв. 03.07.2026 року.

Варто зазначити, у листах Військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2026 року та 19.05.2026 року було вказаного, що на час розгляду звернень, скарг та запитів представника позивача довідка ВЛК від 27.02.2026 року №256/ВЛК у встановленому законом порядку не оскаржувалася та є чинною.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви, відповіді на відзиви та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

За ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч.7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Отже, обов`язки щодо призову військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.

Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.

Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов`язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.

Згідно п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Пунктом 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок № 560) передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно п.21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, для визначення придатності до військової служби військовозобов??язаний має пройти медичний огляд і лише після такого проходження та з урахуванням висновків ВЛК про придатність до військової служби, особа може бути направлена для проходження військової служби.

Окрім того, за п.2.1 глави 2 розділу І Порядку №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно п.п.2.5.1 п.2.5 глави 2 розділу І Порядку №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК ТЦК та СП.

Відповідно до п.п.2.5.4 п.2.5 глави 2 розділу І Порядку №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно п.2.8 глави 2 розділу І Порядку №402 ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно п.3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_25 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Аналізуючи вищевказане, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

Судом встановлено, що в межах даної справи позивач фактично не погоджується із довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_22 від 27.02.2026 року №256/ВЛК, відповідно до якої його було визнано придатним до військової служби на підставі статті 42в графи II Розкладу.

Водночас, не погоджуючись із вищевказаною довідкою ВЛК та зафіксованими у ній висновками, позивач та його представник не надали до суду доказів на підтвердження їх звернення до ВЛК вищого рівня зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку про придатність до військової служби.

Втім, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

Вищевказану правову позицію було підтримано у постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 року по справі №400/13313/25.

Згідно приписів Положення №402, у разі непогодження із постановою позаштатної ВЛК особа має право звернутися лише до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

При цьому, суд враховує всі твердження сторони позивача, а також надані докази на їх підтвердження щодо проблем із фізичним здоров`ям позивача, водночас, суд акцентує увагу на тому, що в даному випадку не суд, а саме ВЛК вищого рівня має перевірити відповідність прийнятої позаштатним ВЛК постанови (довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_22 від 27.02.2026 року №256/ВЛК) встановленому діагнозу та вимогам Положення №402. Надані до суду медичні записи та висновки лікарів вузьких спеціальностей першочергово мають бути розглянуті ВЛК вищого рівня разом із відповідною скаргою, яка передує процедурі судового оскарження довідки ВЛК від 27.02.2026 року №256/ВЛК.

Окрім того, варто зазначити, що стороною позивача не було спростовано відомостей, зазначених у листах Військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2026 року та 19.05.2026 року про те, що на час розгляду звернень, скарг та запитів представника позивача в інтересах ОСОБА_1 довідка ВЛК від 27.02.2026 року № 256/ВЛК у встановленому законом порядку не оскаржувалася .

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року по справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що стороною позивача не надано доказів дотримання вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування рішення, оформленого у формі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_22 від 27.02.2026 року №256/ВЛК, про визнання позивача придатним до проходження військової служби.

З цього ж приводу суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виявилась у нездійсненні контролю за законністю рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.2026 року №256/ВЛК) та незабезпеченні проведення повторної військово-лікарської комісії після офіційного підтвердження допущених ІНФОРМАЦІЯ_4 порушень, оскільки, в розумінні Положення №402, ІНФОРМАЦІЯ_5 не ВЛК вищого рівня, а тому неуповноважений на здійснення перевірки відповідності прийнятої позаштатною ВЛК постанови від 27.02.2026 року №256/ВЛК встановленому діагнозу та вимогам Положення №402.

З цього ж приводу суд відмовляє у задоволенні заявленої вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 провести повторну військово-лікарську комісію для визначення дійсного стану здоров`я позивача та його придатності до військової служби, оскільки проведення повторної перевірки придатності особи до військової служби вже проводиться ВЛК вищого рівня за відповідною скаргою.

Щодо заявленої вимоги в частині визнання протиправним наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов позивача за мобілізацією на особливий період та направлення для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Приписами п.19 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зпу справі №3/35-313 зазначено, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

При визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації (п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008в справі №1-10/2008).

Оскаржуваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов позивача за мобілізацією на особливий період є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби до військової частини.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21).

Після видання спірного рішення, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі також - Положення №1153/2008).

Суд також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23 дійшов висновків, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною (видання наказу) не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання суду, обрання такого способу захисту як визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу позивача, не призведе до поновлення його прав.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов позивача за мобілізацією на особливий період як акт індивідуальної дії, є реалізованим його застосуванням, підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відповідача відсутні, а тому позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню також не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними незабезпечення Міністерством оборони України позивача необхідною медичною допомогою та антикоагулянтною терапією, а також заборону позивачу безперешкодно спілкуватися з його адвокатом, то з цього приводу суд зазначає, що стороною позивача за весь час розгляду справи не було зазначено жодного правового обґрунтування в частині того, що відповідальним за забезпечення позивача антикоагулянтною терапією та постійним спілкуванням із його адвокатом в межах спірних правовідносин було безпосередньо Міністерство оборони України, що також свідчить про необхідність відмови адміністративного позову в частині вказаних вимог.

Що стосується вимог в частині визнання протиправним рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про заборону спілкування між позивачем та його адвокатом, у тому числі шляхом телефонного зв`язку, електронної пошти та регулярної (паперової) кореспонденції, то суд зазначає, що як підтверджується матеріалами справи, позивач обізнаний про факт подання адвокатом Ягуновим Д.В. даного адміністративного позову до суду, а також за час розгляду справи долучав до матеріалів справи примірники власних заяв та рапортів, що свідчить про те, що спілкування між позивачем та адвокатом має місце.

Окрім того, відповідно до пункту 4.1 Порядку користування особовим складом Збройних Сил України особистими мобільними телефонами, визначеного Інструкцією, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2020 року №74, у районах виконання бойових завдань та районах відновлення боєздатності користування особистими засобами стільникового зв`язку забороняється.

З цього приводу суд вважає слушним твердження Військової частини НОМЕР_1 , зазначене у листі від 19.05.2026 року про те, що до військовослужбовців можуть запроваджуватися тимчасові обмеження користування особистими мобільними телефонами.

Слід зазначити, що в умовах повномасштабної збройної агресії проти України одним з ключових питань є повноваження військових командирів (начальників). Відтак, правильна оцінка законності управлінських рішень набуває фундаментального значення для встановлення балансу між правами особи та інтересами військової служби, а також для підтвердження неупередженості рішень військового управління.

На думку суду, накладання на військовослужбовців певних обмежень можуть бути виправданими, якщо такі завдання направлені на виконання основних завдань з відсічі збройної агресії проти України.

До такого висновку суд доходить через те, що статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України, а приписами Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/202 військовому командуванню наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаних вимог в частині визнання протиправним рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про заборону спілкування між позивачем та його адвокатом.

Враховуючи висновок суду про необхідність відмови у задоволенні вищевказаних основних вимог, суд не вбачає підстав для розгляду по суті заявленої вимог в частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 забезпечити позивача антикоагулянтною терапією відповідно до діагнозу, встановленого направленням №1418 від 20.04.2026 року.

Суд також акцентує увагу на тому, що він не надає оцінку довідці Госпітальної ВЛК КНП «МКЛ №4» ДМР за № 2026-0601-1657-1586-3 від 02.06.2026 року, відповідно до якої на підставі статті 44 графи II Розкладу хвороб позивачу було зазначено про необхідність перебування у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, оскільки така довідка є предметом судового розгляду в межах адміністративної справи №420/19124/26.

Окрім того, враховуючи висновок суду про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі, то суд також не вбачає підстав для розгляду по суті клопотань представника позивача, заявлених 22.06.2026 року та 30.06.2026 року, про застосування до ІНФОРМАЦІЯ_2 наслідків, передбачених ст.249 КАС України.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Верховний Суд у постанові 06.03.2025 року у справі №420/8830/20 посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A №303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Викладені в цьому рішенні мотиви та аргументи дають, на думку суду, відповідь на всі суттєві доводи сторін.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач - Міністерство оборони України (АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_9).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя О.В. Білостоцький

Часті запитання

Який тип судового документу № 139217233 ?

Документ № 139217233 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 139217233 ?

Дата ухвалення - 25.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 139217233 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 139217233 ?

В Одеський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 139217233, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 139217233, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 25.08.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 139217233 відноситься до справи № 420/15088/26

Це рішення відноситься до справи № 420/15088/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 139217231

Наступний документ : 139217235

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 139217233, 25.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд