Ухвала суду № 139216709, 25.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25.08.2026 № 400/3640/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії зазначеної ухвали.

Ухвалою від 21.04.2026 суд повернув позовну заяву позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Оскільки всі додатки до позову суд повернув ОСОБА_1 (ухвала від 21.04.2026), ухвалою від 10.07.2026 суд залишив позов без руху; ОСОБА_1 було запропоновано подати додатки, що вказані у позовній заяві.

Додатки до позову були подані 16.07.2026.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав позивача у строк до 21.08.2026 подати до суду: копію військового квитка, копію послужного списку, оскільки до позовної заяви докази, що підтверджують факт проходження ОСОБА_1 «… військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 у період 06.10.2023 по 31.12.2025 року …» (перший абзац позову), не були додані.

17.08.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про відвід судді. Заява мотивована тим, що у позивача виникли сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Відвід обґрунтований такими доводами:

1) до відкриття провадження у справі суддя вдалася до оцінки доказів і суті спору, чим фактично продемонструвала свою наперед сформовану позицію щодо вимог Позивача. Підтвердженням цього є факт скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви судом;

2) суддя штучно перешкоджає у доступі до правосуддя та безпідставно покладає на позивача тягар доказування. Підтвердженням цього є те, що суддя передчасно повернула додатки до позову (до спливу строку на апеляційне оскарження ухвали від 21.04.2026), чим порушила процесуальний закон, а також те, що додані до позову копія наказу про звільнення від 31.12.2025 № 355 та копія грошового атестату від 01.01.2026 є беззаперечними доказами наявності публічного спору з відповідачем.

При вирішенні заяви суд виходив з такого.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання у справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

У зв`язку із перебуванням судді у відпустці заяву про відвід судді розглянуто в перший робочий день.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Норми, які регулюють порядок відводу (самовідводу) в адміністративному процесі визначені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Також, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів із дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

У заяві про відвід судді, позивач ставить під сумнів неупередженість судді Птичкіної В.В., що, на думку представника позивачки, порушує її право на неупереджений розгляд справи.

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Зміст наведених у статті 126 Конституції України гарантій незалежності суддів розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004, відповідно до якого незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які під час здійснення правосуддя підкоряються лише закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань (прямих чи непрямих) з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, чи йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Разом із цим, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто неодмінно мають бути зазначені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).

Перевіривши доводи та аргументи, які зазначені на обґрунтування заяви про відвід судді, суд дійшов висновку, що викладені доводи не містять обґрунтованих посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями, передбаченими статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, виключають участь судді Птичкіної В.В. у розгляді цієї справи, а тому відсутні визначені законодавством підстави для відводу судді.

Так, факт скасування судом апеляційної інстанції ухвали від 21.04.2026 (про повернення позовної заяви) не є доказом упередженості судді.

Твердження про те, що суддя порушила процесуальний закон поверненням позову і додатків до нього до спливу строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали, суперечить статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Покладення на позивача обов`язку (ухвала від 05.08.2026) довести належними та допустимими доказами фактичні обставини, що вказані у позовній заяві, - період проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є «… необґрунтованим перекладенням на Позивача обов`язку доказування …».

Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись статтями 18, 31, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви про відвід судді Птичкіної В.В.

2. Передати справу № 400/3640/26 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, та розгляду питання про відвід.

Ухвала окремо не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна