Рішення № 139216341, 24.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року м. Київ справа №320/2233/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у розгляді заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від 09.06.2023 року щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення за наслідками розгляду заяви по суті не прийнято, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписаної кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 06.02.2024 о 14:01.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 21.02.2024.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

З метою реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивач 08.06.2023 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивачем було додано документи, які, на його думку, підтверджували наявність відповідної підстави для надання відстрочки.

У відповідь на зазначену заяву листом від 26.06.2023 № ВОБ/2942 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача, що заява щодо надання відстрочки подана за відсутності військовозобов`язаного та/або військово-облікового документа. Таким чином, відповідач фактично пов`язав можливість розгляду поданої позивачем заяви з його особистою явкою до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що суб`єкт владних повноважень не може встановлювати для особи додаткові обов`язки або обмеження реалізації її права інакше як на підставі закону або іншого нормативно-правового акта, прийнятого на виконання закону та в межах відповідних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Частиною першою статті 1 цього Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані, які відповідають установленим законом умовам, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, право на відстрочку від призову під час мобілізації є правовим інститутом, безпосередньо врегульованим законом.

Пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні ІНФОРМАЦІЯ_5, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання.

Отже, саме на відповідача покладено відповідні повноваження щодо реалізації законодавства у сфері мобілізації та оформлення відстрочок від призову.

На момент подання позивачем заяви від 08.06.2023 порядок організації та ведення військового обліку регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Порядок № 1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку, права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних і резервістів, а також повноваження відповідних органів у цій сфері.

Суд при цьому враховує, що дотримання правил військового обліку є обов`язком військовозобов`язаного.

Разом з тим наявність такого обов`язку не означає автоматичного встановлення обов`язку особисто прибувати до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 для кожного звернення або подання кожної заяви, якщо така вимога прямо не встановлена відповідною нормою законодавства.

Суд звертає особливу увагу на те, що поняття «особисто подати заяву» та «особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5» не є тотожними.

Особисте подання заяви характеризує суб`єкта, від імені якого подається заява, тобто підтверджує, що заяву подає безпосередньо заінтересована особа, а не інша особа від її імені.

Натомість особисте прибуття характеризує спосіб вчинення певної дії та передбачає фізичну присутність особи у відповідному місці.

Отже, якщо законодавець має намір встановити саме обов`язок фізичної явки особи до відповідного органу, така вимога повинна бути встановлена нормативно та сформульована достатньо чітко.

Такий підхід відповідає приписам частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких суб`єкт владних повноважень може діяти лише на підставі та у спосіб, передбачені законом.

Порядок № 1487 дійсно передбачає випадки, у яких законодавець пов`язує виконання певних процедур військового обліку з особистою присутністю військовозобов`язаного. Зокрема, положення Порядку щодо взяття на військовий облік містять пряму вказівку на особисту присутність особи у відповідних випадках.

Отже, коли нормативний акт передбачає необхідність особистого прибуття, законодавець прямо пов`язує певну юридично значущу дію з фізичною присутністю особи.

Водночас із самого факту існування таких норм не можна зробити висновок, що будь-яке особисте подання заяви обов`язково повинно здійснюватися шляхом особистої фізичної явки заявника до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5.

У цій справі відповідач, обґрунтовуючи необхідність особистого прибуття позивача, не послався на конкретну норму Порядку № 1487 або іншого нормативно-правового акта, яка б прямо встановлювала, що заява про надання відстрочки, направлена поштовим відправленням, не підлягає розгляду до моменту особистої явки військовозобов`язаного.

Суд наголошує, що саме по собі посилання на обов`язок військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку не може бути достатньою правовою підставою для встановлення додаткової умови реалізації права на відстрочку у вигляді обов`язкової фізичної присутності особи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5.

Якщо відповідач вважає, що для розгляду конкретної заяви необхідно встановити особу заявника, перевірити його військово-облікові дані, оригінали документів або здійснити інші дії, передбачені законодавством, такі дії повинні бути обґрунтовані відповідними нормами законодавства та не можуть автоматично підміняти собою розгляд самої заяви.

Іншими словами, наявність у відповідача повноважень перевірити військово-облікові дані позивача не означає наявності повноваження залишити заяву без розгляду лише тому, що вона була направлена поштою, якщо нормативною нормою прямо не встановлено такого наслідку.

Як установлено судом, у відповідь на заяву позивача відповідач направив лист від 26.06.2023 № ВОБ/2942, у якому зазначив, що заява щодо надання відстрочки подана за відсутності військовозобов`язаного та/або військово-облікового документа.

При цьому відповідач не прийняв рішення про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки з наведенням правової та фактичної підстави такого рішення.

Таким чином, зазначений лист за своїм змістом не є рішенням про відмову у наданні відстрочки, а фактично містить повідомлення про необхідність вчинення позивачем додаткових дій.

Водночас інформаційний лист не може бути прирівняний до рішення суб`єкта владних повноважень, якщо таким листом не вирішено порушене заявником питання по суті та не визначено юридичних наслідків для заявника.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 21.05.2026 у справі № 140/8613/23, на яку посилається позивач, щодо правового значення листів суб`єкта владних повноважень та необхідності відмежування інформаційного листування від рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, сам факт направлення відповідачем позивачу листа не свідчить про те, що заява була належним чином розглянута та за нею прийнято рішення по суті.

Суд не заперечує, що військовозобов`язаний зобов`язаний дотримуватися правил військового обліку, подавати необхідні відомості та виконувати передбачені законом обов`язки.

Разом з тим право на відстрочку від призову та обов`язок дотримуватися правил військового обліку є різними за своїм правовим змістом.

Виконання правил військового обліку не може бути використане суб`єктом владних повноважень як універсальна підстава для нерозгляду заяви про реалізацію іншого передбаченого законом права, якщо закон прямо не встановлює такого правового наслідку.

Якщо відповідач вважав, що для вирішення питання про відстрочку необхідне уточнення військово-облікових даних або пред`явлення певного документа, він повинен був належним чином обґрунтувати, які саме відомості або документи необхідні для вирішення питання, якою нормою права передбачено їх надання саме в такий спосіб та чому їх відсутність виключає можливість розгляду заяви по суті.

Натомість із листа відповідача не вбачається, що ним було здійснено оцінку поданих позивачем документів та встановлено відсутність передбаченої законом підстави для відстрочки.

Отже, відповідач фактично не вирішив питання, поставлене позивачем у заяві, а пов`язав її розгляд із попереднім особистим прибуттям позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; своєчасно; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву та не надав суду доказів того, що заява позивача від 08.06.2023 була належним чином розглянута та за результатами її розгляду прийнято рішення по суті.

Так само відповідачем не доведено існування конкретної правової норми, відповідно до якої направлення заяви поштовим відправленням саме по собі виключало можливість її розгляду або було безумовною підставою для її нерозгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано покладеного на нього обов`язку щодо належного розгляду заяви позивача та прийняття за нею рішення по суті.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки або мотивованого рішення про відмову у її наданні за результатами розгляду заяви свідчить про те, що порушене позивачем питання фактично залишилося невирішеним.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає саме у нерозгляді заяви позивача по суті, а не у ненаданні йому відстрочки як такої.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є не безпосереднє зобов`язання відповідача надати відстрочку, а зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 08.06.2023 та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення, оскільки судом встановлено саме факт нерозгляду заяви по суті.

При цьому суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень у здійсненні покладених на нього законом повноважень та самостійно встановлювати наявність або відсутність у позивача всіх умов для надання відстрочки без належного первинного розгляду відповідного питання компетентним органом.

Водночас зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву не означає надання йому права повторно залишити заяву без розгляду з тих самих підстав, які суд визнав недостатніми для такого нерозгляду.

Під час повторного розгляду відповідач повинен врахувати правову оцінку, надану судом у цьому рішенні, розглянути подані позивачем документи, перевірити наявність передбачених законом підстав для відстрочки та прийняти належне рішення по суті заяви, яке відповідатиме вимогам Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншого законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, отримавши заяву позивача від 08.06.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не здійснив її належного розгляду по суті та не прийняв за результатами такого розгляду відповідного рішення.

Посилання відповідача на необхідність особистого прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 саме по собі не може бути визнане достатньою правовою підставою для нерозгляду заяви, оскільки «особисто подати» заяву та «особисто прибути і бути фізично присутнім у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5» є різними за змістом юридичними діями, а відповідач не навів конкретної норми законодавства, яка б встановлювала для позивача обов`язок особистої фізичної явки саме як передумову розгляду його заяви та передбачала нерозгляд заяви у разі її направлення поштовим відправленням.

Отже, бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 08.06.2023 є протиправною.

З огляду на наведене позов підлягає задоволенню.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн. згідно з квитанцією від 23.08.2023 № 2976-9654-7152-3752, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 08.06.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 08.06.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.