Рішення № 139216271, 25.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа № 300/8318/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 300/8318/25 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 262440031191 від 29.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22.11.1980, а саме: з 24.11.1980 по 30.05.1981, 02.04.1987 по 25.03.1993, 25.03.1993 по 04.05.1993, 14.05.1993 по 01.09.1993, 02.09.1993 по 15.05.1995, 16.05.1995 по 01.10.1996, 14.10.1996 по 10.11.1997, 14.11.1997 по 21.05.1999.

Зобов`язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2025 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

05.08.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правову допомогу із долученням відповідних доказів на підтвердження понесених витрат.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вказує на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що позивачем було заявлено вимогу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу при поданні позову та зазначено їх розмір, водночас, не було надано відповідних доказів.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу наведених положень КАС України слідує, що критерій співмірності витрат на професійну правничу допомогу, визначений частиною п`ятою статті 134 КАС України, та критерії, які застосовуються судом при розподілі судових витрат відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України, мають різне процесуальне призначення.

Так, зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю відповідно до частин п`ятої сьомої статті 134 КАС України здійснюється судом за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення такої неспівмірності. Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд незалежно від наявності відповідного клопотання сторони повинен враховувати критерії, визначені частиною дев`ятою статті 139 КАС України, зокрема, перевірити, чи пов`язані заявлені витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та значення справи для сторін.

Отже, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу виключає можливість їх зменшення судом з підстав неспівмірності у порядку частини шостої статті 134 КАС України, однак, не позбавляє суд обов`язку при здійсненні розподілу судових витрат визначити ту їх частину, покладення якої на іншу сторону відповідає критеріям, установленим частиною дев`ятою статті 139 КАС України.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача до матеріалів заяви долучив копію: Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025, Додаткову угоду № 1 від 16.10.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025; Акт наданих послуг № 1 від 04.08.2026 згідно Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025.

Згідно пункту 3.1. Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025 сторони домовилися про те, що за надання послуг Клієнт сплачує Бюро гонорар, розмір та строки оплати якого будуть визначатися за домовленістю Сторін у додаткових угодах до цього Договору.

Клієнт оплачує надані Бюро послуги у порядку, визначному в додатковій угоді до цього Договору (пункту 3.3. Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025).

За змістом пункту 2.2. Додаткової угоди № 1 від 16.10.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025 під наданими послугами розуміється наступні дії та їх орієнтована вартість:

- вчинення досудових заходів в частині призначення Клієнту пенсії за віком, до яких належить, зокрема, підготовка та подання відповідних заяв, скарг, листів; підготовка та направлення адвокатських запитів; надання усних та/або письмових консультацій; вчинення інших дій від 2000,00 грн. до 10000,00 грн. за одну дію;

- надання усних та/або письмових консультацій щодо тактики захисту та прав інтересів Клієнта в суді; аналіз наданих Клієнтом матеріалів; здійснення аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики; складання та подання адміністративного позову до суду від 15000,00 грн. до 20000,00 грн. за одну позовну заяву;

- аналіз відзиву чи інших процесуальних документів, що подається у справі відповідачем (в разі наявності таких); підготовка інших процесуальних документів (за необхідності; підготовка інших запитів, звернень, заяв, клопотань, ведення перемовин (за необхідності від 2000,00 грн. до 10000,00 грн. за одну дію;

- участь адвоката в судових засіданнях 4000,00 грн. за одне засідання.

Оплата послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів Клієнта на поточний рахунок Бюро протягом 30 банківських днів з дня підписання Сторонами Акту наданих послуг.

Відповідно до Акту наданих послуг № 1 від 04.08.2026 згідно Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.10.2025 Клієнт прийняв таку правову допомогу, а саме:

- надання усної консультацій щодо тактики захисту та прав інтересів Клієнта в суді; аналіз наданих Клієнтом матеріалів (документів); здійснення аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики; складання та подання через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС адміністративного позову до суду 15000,00 грн.;

- підготовка та направлення засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» позову з усіма додатками на виконання Повідомлення про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу 2000,00 грн.

- аналіз відзиву; підготовка, узгодження з Клієнтом та подання відповіді на відзив 5000,00 грн.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

При цьому, досліджуючи порядок обчислення гонорару, суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Суд зазначає, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має оцінити, яка частина заявлених витрат, з урахуванням конкретних обставин справи, відповідає критеріям реальності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності і може бути покладена на іншу сторону.

При цьому, така оцінка не є зменшенням витрат у зв`язку з їх неспівмірністю у розумінні частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України, а здійснюється судом саме з метою визначення розміру судових витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на іншу сторону, суд враховує: чи є достатньо складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

Продовжуючи аналіз наданої професійної правничої допомоги, суд враховує, що справа № 300/8318/25 розглядалася за правилами статті 263 КАС України.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що у справах, визначених частиною першою статті 263 КАС України, заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, подання відповіді на відзив у межах передбаченої статтею 263 КАС України спеціальної процедури розгляду цієї категорії справ процесуальним законом як заява по суті справи не передбачено.

Суд не заперечує право позивача та його представника визначати обсяг правничої допомоги, який вони вважають необхідним у межах договірних правовідносин, водночас, обов`язок клієнта оплатити певну послугу адвоката не означає автоматичного виникнення обов`язку іншої сторони компенсувати її в порядку розподілу судових витрат. При вирішенні такого питання суд перевіряє, зокрема, реальність та необхідність відповідних витрат у зв`язку з розглядом конкретної справи.

З урахуванням спеціального порядку розгляду справи № 300/8318/25 та положень частини третьої статті 263 КАС України суд не встановив об`єктивної процесуальної необхідності у поданні відповіді на відзив для забезпечення розгляду цієї справи, внаслідок чого, витрати у розмірі 5 000,00 грн за підготовку такого документа не підлягають покладенню на відповідача.

Щодо заявлених до відшкодування 2 000,00 грн. за підготовку та направлення засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» позовної заяви з усіма додатками на виконання повідомлення про відсутність можливості роздрукувати документи великого обсягу, суд зазначає таке.

Зі змісту Додаткової угоди № 1 від 16.10.2025 встановлено, що до погодженої сторонами послуги вартістю від 15 000,00 грн. до 20 000,00 грн. уже включено, серед іншого, складення та подання адміністративного позову до суду.

Отже, дії з підготовки позовної заяви до її подання, у тому числі організаційні дії, необхідні для забезпечення її направлення до суду, охоплюються змістом послуги зі складення та подання адміністративного позову та не становлять окремого самостійного виду професійної правничої допомоги, який підлягав би додатковому відшкодуванню.

За таких обставин заявлені до компенсації 2 000,00 грн. фактично дублюють уже враховану у вартості підготовки та подання позовної заяви правничу допомогу, внаслідок чого, не підлягають окремому покладенню на відповідача.

Щодо заявлених до відшкодування витрат у розмірі 15 000,00 грн. за надання усної консультації щодо тактики захисту прав та інтересів клієнта в суді, аналіз наданих клієнтом матеріалів, здійснення аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики, складання та подання адміністративного позову, суд зазначає таке.

Суд враховує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, а тому передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 134 КАС України підстави для зменшення розміру таких витрат за критерієм співмірності судом з власної ініціативи не застосовуються.

Водночас, відсутність відповідного клопотання іншої сторони не звільняє суд від обов`язку при вирішенні питання про розподіл судових витрат перевірити заявлені витрати на відповідність іншим установленим процесуальним законом критеріям, зокрема їх реальності, необхідності, пов`язаності з розглядом конкретної справи, а також обґрунтованості та пропорційності їх розміру предмету спору та значенню справи для сторін.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, згідно з яким наявність чи відсутність заперечень іншої сторони має значення для вирішення питання про співмірність витрат у розумінні статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям, установленим процесуальним законом.

Оцінюючи зазначені витрати, суд враховує, що справа № 300/8318/25 розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченими статтею 263 КАС України, без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Предметом спору було оскарження одного рішення органу Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії та вирішення питання щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи, відображених у трудовій книжці позивача.

Справа не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу різнорідних доказів чи участі представника у судових засіданнях. Основний обсяг професійної правничої допомоги полягав в аналізі документів позивача та нормативно-правового регулювання спірних пенсійних правовідносин і складенні позовної заяви.

Суд також враховує, що зазначені в Акті наданих послуг консультація клієнта, аналіз наданих ним матеріалів, аналіз законодавства та судової практики за своїм змістом є взаємопов`язаними підготовчими діями, необхідними для формування правової позиції та складення адміністративного позову, внаслідок чого, не становлять окремих самостійних результатів правничої допомоги, які б об`єктивно свідчили про значний обсяг виконаної адвокатом роботи.

При цьому, суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом та не ставить під сумнів право сторін визначити вартість професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн., водночас, зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, не є безумовно обов`язковими для іншої сторони при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи характер та предмет спору, спосіб розгляду справи, обсяг досліджених матеріалів, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях, проведення експертиз, допиту свідків чи дослідження значного обсягу різнорідних доказів, а також те, що консультація клієнта, аналіз матеріалів, законодавства та судової практики фактично становили комплекс взаємопов`язаних підготовчих дій, спрямованих на складення однієї позовної заяви, суд вважає, що покладення на відповідача усієї заявленої суми у розмірі 15 000,00 грн не відповідало б критеріям обґрунтованості та пропорційності судових витрат.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що заявлений позивачем розмір витрат у сумі 15 000,00 грн. перевищує той обсяг витрат на професійну правничу допомогу, який, з огляду на конкретні обставини цієї справи, може бути обґрунтовано покладений на відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Таким чином, враховуючи критерії реальності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат, характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи, спосіб її розгляду та обсяг наданої професійної правничої допомоги, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 248, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч 00 копійок).

В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.