Ухвала суду № 139216268, 25.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"25" серпня 2026 р. справа № 300/5427/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання повторно розглянути матеріали подані щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням І групи інвалідності, без прийняття рішення відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за №850, та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №300/5427/23 - без змін.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 300/5427/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк, з дня набрання законної сили цією постановою звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23.

06.08.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі №300/5427/23.

Звіт обґрунтований тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 14.04.2023 та подані ним документи щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. За результатами повторного розгляду відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення такої допомоги. відповідач посилається, зокрема, на те, що встановлення позивачу І групи інвалідності відбулося більш ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності, що, на думку відповідача, виключає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі відповідно до пункту 4 Порядку № 850. Додатково відповідач зазначає, що поданий пакет документів не містив довідки МСЕК за формою № 158/о, передбаченої пунктом 7 Порядку № 850, а натомість містив іншу форму документа, яка, за твердженням МВС, не відповідає вимогам цього Порядку. Також відповідач вказує на невідповідність між причиною інвалідності, зазначеною у документах МСЕК, та причинним зв`язком захворювань, установленим військово-лікарською комісією. Окремо МВС посилається на судові рішення у справі № 300/3096/21, якими раніше було встановлено відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з перевищенням дворічного строку між первинним та повторним встановленням інвалідності, та вважає відповідні обставини преюдиційними. За наслідками повторного розгляду документів Міністерством внутрішніх справ України 29.07.2026 затверджено висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а листом від 30.07.2026 № 31032/51-2026 цей висновок направлено до відповідного регіонального сервісного центру МВС для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. На цій підставі відповідач вважає, що покладений судовим рішенням обов`язок щодо повторного розгляду документів та прийняття рішення виконано належним чином і в повному обсязі.

11.08.2026 від позивача надійшли заперечення на звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі №300/5427/23.

Позивач вказує, що відповідач формально здійснив повторний розгляд документів, однак, фактично використав підстави, які не відповідають змісту судового рішення та вимогам пункту 9 Порядку № 850, і безпідставно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вказує, що суд зобов`язав повторно розглянути саме документи, подані із заявою від 14.04.2023, у порядку пункту 9 Порядку №850, внаслідок чого, посилання відповідача на пункт 4 Порядку та попередні судові рішення щодо дворічного строку він вважає такими, що не відповідають предмету виконання цього рішення. Щодо форми довідки МСЕК позивач зазначає, що вимоги до конкретної форми документа пункт 7 Порядку № 850 не містить, а вид документа визначався МСЕК і не залежав від нього. Також позивач заперечує твердження про подання неправдивих відомостей, посилаючись на те, що документи були прийняті та перевірені відповідним органом МВС без зауважень. Щодо причинного зв`язку захворювання позивач стверджує, що свідоцтво про хворобу № 301 від 26.12.2002 було подано лише як додатковий інформаційний документ, а причинний зв`язок захворювання з виконанням службових обов`язків у зоні ЧАЕС підтверджується експертними висновками Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії та іншими матеріалами. На цій підставі він вважає безпідставним застосування МВС абзацу п`ятого пункту 14 Порядку № 850 щодо умисного подання неправдивих відомостей.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та заперечення щодо прийняття такого звіту, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статтв 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому (ч. 2 ст. 38222 КАС України)

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина 3 статті 382-2 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Надаючи оцінку поданому Міністерством внутрішніх справ України звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 та запереченням ОСОБА_1 щодо його прийняття, суд виходить із такого.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23 зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи, подані із заявою від 14.04.2023, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 за № 850, та прийняти рішення.

Як встановлено з мотивувальної частини вказаного рішення, підставою для часткового задоволення позову було саме недотримання Міністерством внутрішніх справ України передбаченої Порядком № 850 процедури вирішення заяви позивача. Суд встановив, що після надходження нового пакета документів відповідач не прийняв жодного з передбачених пунктом 9 Порядку № 850 рішень, а повернув відповідні матеріали листом від 19.06.2023, пославшись на відсутність підстав для їх повторного розгляду.

При цьому, рішенням від 04.01.2024 на Міністерство внутрішніх справ України не покладено обов`язку призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, а також не визначено, яке саме з передбачених пунктом 9 Порядку № 850 рішень відповідач повинен прийняти за результатами повторного розгляду документів.

Більше того, у мотивувальній частині рішення судом надано оцінку застосуванню до спірних правовідносин пункту 4 Порядку № 850 та встановлено, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено І групу інвалідності, відбувся понад два роки після попереднього встановлення інвалідності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Таким чином, часткове задоволення позову було зумовлено не встановленням судом права ОСОБА_1 на призначення допомоги, а необхідністю дотримання відповідачем установленої пунктом 9 Порядку № 850 процедури та прийняття передбаченого цим Порядком рішення.

Водночас, суд враховує висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 10.07.2026, де суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що належне виконання рішення від 04.01.2024 передбачає не лише формальне здійснення повторного розгляду документів позивача, а розгляд документів, поданих із заявою від 14.04.2023, та прийняття за результатами такого розгляду одного з рішень, визначених пунктом 9 Порядку № 850, а саме про призначення грошової допомоги або, у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову у її призначенні, з подальшим направленням такого рішення для письмового повідомлення позивача із зазначенням мотивів відмови.

Відтак, розглядаючи поданий після ухвалення постанови апеляційного суду звіт, суд повинен перевірити не лише факт існування нового документа, прийнятого відповідачем, але й те, чи усунуто обставини, які зумовили встановлення судового контролю, та чи здійснено виконання рішення у спосіб, визначений його резолютивною частиною з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

Як встановлено судом із матеріалів звіту, після ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026 Управлінням координації пенсійних питань та соціальних виплат МВС спільно з відповідними структурними підрозділами Міністерства повторно розглянуто документи, подані із заявою ОСОБА_1 від 14.04.2023, щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності.

За результатами такого повторного розгляду МВС прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги шляхом затвердження 29.07.2026 відповідного висновку.

При цьому, на відміну від висновку від 14.03.2025, який був предметом оцінки Восьмого апеляційного адміністративного суду, у новому висновку безпосередньо зазначено конкретну правову підставу прийнятого рішення, а саме абзац п`ятий пункту 14 Порядку №850, а також вказано, що її застосування МВС пов`язує з поданням документів, які відповідач визнав такими, що не відповідають вимогам пунктів 2, 4 та 7 Порядку № 850.

Мотиви, з яких Міністерство внутрішніх справ України дійшло відповідного висновку, детально викладено у листі від 30.07.2026 № 31032/51-2026, зокрема, МВС зазначило обставини, пов`язані з установленням позивачу різних груп інвалідності, видом поданого документа МСЕК, причинним зв`язком захворювання, змістом свідоцтва про хворобу та експертних висновків, і за результатами оцінки таких обставин кваліфікувало дії заявника як подання завідомо неправдивих відомостей, що, за позицією відповідача, становить передбачену абзацом п`ятим пункту 14 Порядку № 850 підставу для відмови.

Отже, на час розгляду звіту судом установлено, що відповідачем повторно розглянуто документи, подані із заявою від 14.04.2023, за результатами такого розгляду прийнято одне з передбачених пунктом 9 Порядку № 850 рішень та у рішенні безпосередньо визначено конкретну передбачену пунктом 14 Порядку № 850 правову підставу відмови та зазначено обставини, з якими відповідач пов`язує її застосування.

Таким чином, недолік попереднього виконання рішення, на який безпосередньо звернув увагу Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.07.2026, а саме відсутність у прийнятому МВС висновку конкретної передбаченої пунктом 14 Порядку №850 підстави відмови, під час повторного виконання усунуто.

В даному аспекті суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення його належного, повного та своєчасного виконання саме у визначений судом спосіб і не передбачає повторного вирішення вже розглянутого судом спору або зміни змісту резолютивної частини рішення.

Відтак, у межах розгляду звіту суд перевіряє, чи здійснено повторний розгляд документів у спосіб, визначений рішенням суду, чи прийнято передбачене пунктом 9 Порядку № 850 рішення, чи пов`язана відмова з однією із передбачених пунктом 14 Порядку підстав, чи наведено мотиви такого рішення та чи виконано передбачений Порядком обов`язок щодо його направлення для повідомлення заявника.

Водночас, здійснення повної перевірки правильності встановлення МВС усіх фактичних обставин, достовірності та достатності кожного з поданих ОСОБА_1 документів, правильності їх правової кваліфікації та законності нового рішення про відмову за всіма критеріями, встановленими для перевірки рішення суб`єкта владних повноважень, виходило б за межі питання про виконання рішення від 04.01.2024.

При цьому, прийняття судом звіту не означає підтвердження судом правомірності по суті всіх мотивів нового рішення МВС, а засвідчує виконання відповідачем саме того обов`язку і в тому процесуальному способі, які були визначені рішенням від 04.01.2024 та конкретизовані постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026.

Щодо доводів ОСОБА_1 викладених у запереченнях на звіт, суд зазначає таке.

Твердження позивача про те, що рішенням від 04.01.2024 відповідача було зобов`язано розглянути документи виключно відповідно до пункту 9 Порядку № 850, внаслідок чого, МВС не вправі при повторному розгляді звертатися до положень пункту 4 цього Порядку, ґрунтується на помилковому розумінні змісту судового рішення.

Пункт 9 Порядку № 850 визначає процедуру та форму вирішення МВС питання про призначення одноразової грошової допомоги, однак, сам по собі не виключає необхідності оцінки поданих заявником документів та інших положень Порядку, які регулюють умови виникнення та реалізації права на відповідну виплату.

Більше того, саме в рішенні від 04.01.2024 суд надавав оцінку пункту 4 Порядку №850 та дійшов висновку про перевищення встановленого ним дворічного строку. Отже, саме по собі посилання МВС під час повторного розгляду на пункт 4 Порядку № 850 не свідчить про невиконання рішення суду.

Доводи позивача про відсутність у нього обов`язку подавати документи щодо попереднього встановлення ІІІ та ІІ груп інвалідності, а також про наявність таких документів у розпорядженні МВС фактично спрямовані на спростування правильності однієї з фактичних підстав нового рішення відповідача. Вирішення питання про те, чи повинен був заявник подавати відповідні документи та яке юридичне значення має їх ненадання для застосування абзацу п`ятого пункту 14 Порядку № 850, не стосується факту виконання покладеного судом обов`язку щодо повторного розгляду документів і прийняття рішення.

З аналогічних підстав суд відхиляє в межах розгляду звіту доводи позивача щодо належності поданої ним довідки МСЕК та відсутності в пункті 7 Порядку № 850 прямої вимоги про подання документа саме за формою № 158/о. Аргументи позивача про те, що вид та форма документа визначалися МСЕК та не залежали від його волі, стосуються обґрунтованості кваліфікації відповідних обставин Міністерством внутрішніх справ України при прийнятті нового рішення, а не того, чи здійснено МВС повторний розгляд заяви у спосіб, визначений судовим рішенням.

Аналогічно доводи ОСОБА_1 щодо змісту свідоцтва про хворобу від 26.12.2002 №301, його інформаційного характеру, юридичного значення експертних висновків Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії та підтвердження ними причинного зв`язку захворювання з виконанням службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо стосуються оцінки доказів та законності мотивів нового рішення МВС.

Такі обставини не були предметом установленого рішенням від 04.01.2024 обов`язку та не можуть бути вперше остаточно вирішені судом під час оцінки звіту про його виконання.

Посилання позивача на те, що подані ним документи попередньо були прийняті, перевірені, скориговані та засвідчені відповідною установою МВС без зауважень, також саме по собі не спростовує факту виконання відповідачем рішення суду. Зазначений аргумент може мати значення для оцінки обґрунтованості висновку МВС про подання завідомо неправдивих відомостей, проте така оцінка за своїм предметом стосується правомірності нового рішення, а не наявності чи відсутності передбачених рішенням від 04.01.2024 виконавчих дій.

Не свідчить про невиконання судового рішення і посилання відповідача на судові рішення у справі № 300/3096/21. Обставини попереднього встановлення позивачу інвалідності, повторного огляду та спливу дворічного строку були відомі суду та безпосередньо досліджувалися під час ухвалення рішення від 04.01.2024. Питання ж про те, якою мірою відповідні судові рішення можуть бути використані МВС при мотивуванні нового рішення та чи правильно відповідач визначив їх юридичне значення, також не є питанням повноти виконання резолютивної частини рішення.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що єдиним можливим способом належного виконання рішення від 04.01.2024 є призначення йому одноразової грошової допомоги. Такого обов`язку резолютивна частина рішення не містить, більше того, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.07.2026 прямо визначив, що належним виконанням є прийняття за результатами повторного розгляду рішення про призначення допомоги або рішення про відмову у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850. Отже, сама по собі обставина прийняття МВС рішення, несприятливого для позивача, не може свідчити про невиконання рішення суду.

Щодо тверджень позивача про безпідставність кваліфікації його дій як умисного подання завідомо неправдивих відомостей суд зазначає, що під час розгляду звіту встановлено, що у новому висновку МВС прямо визначено абзац п`ятий пункту 14 Порядку №850 як правову підставу відмови, а у матеріалах повторного розгляду наведено фактичні обставини, з якими відповідач пов`язує застосування цієї підстави. Саме наявність конкретної передбаченої пунктом 14 підстави та мотивів її застосування є предметом перевірки суду в контексті виконання рішення. Водночас, встановлення того, чи були відомості, подані позивачем, дійсно завідомо неправдивими, чи мав місце відповідний умисел та чи є наведені МВС обставини достатніми для застосування абзацу п`ятого пункту 14 Порядку № 850, означало б вирішення питання про матеріальну правомірність нового рішення МВС.

Аналіз змісту заперечень ОСОБА_1 свідчить, що, не погоджуючись із прийнятим Міністерством внутрішніх справ України за результатами повторного розгляду рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач фактично ставить перед судом питання про перевірку правомірності такого рішення по суті.

Зокрема, доводи позивача спрямовані на необхідність встановлення судом правильності застосування відповідачем пунктів 2, 4, 7 та абазу 5 пункту 14 Порядку № 850, оцінки належності та достатності поданих ним документів, з`ясування правильності визначення причинного зв`язку захворювання, а також надання оцінки наявності чи відсутності в його діях ознак подання завідомо неправдивих відомостей.

Фактично позивач просить суд у межах інституту судового контролю встановити відсутність правових підстав для прийнятої МВС відмови та, як наслідок, дійти висновку про наявність у нього права на призначення одноразової грошової допомоги.

Водночас, такий підхід призвів би до виходу за межі предмета судового контролю за виконанням рішення від 04.01.2024, оскільки зазначеним рішенням суд не вирішував питання про безумовне право ОСОБА_1 на призначення одноразової грошової допомоги та не зобов`язував відповідача прийняти рішення саме про її призначення.

Отже, незгода позивача з фактичними та правовими підставами нового рішення МВС сама по собі не свідчить про невиконання рішення суду.

Надання ж судом у межах розгляду звіту оцінки законності такого рішення по суті означало б фактичне вирішення нового публічно-правового спору під час здійснення судового контролю, що не відповідає призначенню цього процесуального інституту.

Таким чином, оцінивши поданий відповідачем звіт у сукупності з долученими матеріалами, змістом рішення від 04.01.2024 та обов`язковими для врахування висновками Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026, суд установив, що Міністерством внутрішніх справ України здійснено повторний розгляд документів ОСОБА_1 від 14.04.2023, прийнято передбачене пунктом 9 Порядку № 850 рішення із зазначенням конкретної підстави для відмови, передбаченої пунктом 14 цього Порядку, наведено мотиви його прийняття та забезпечено направлення відповідного рішення для повідомлення заявника.

За таких обставин суд доходить висновку, що обов`язок, покладений на Міністерство внутрішніх справ України рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23, виконано у визначений судом спосіб та обсязі, а встановлені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2026 недоліки попереднього виконання усунуто.

Наведені ОСОБА_1 заперечення не спростовують зазначеного висновку, оскільки переважно спрямовані на доведення неправомірності нового рішення Міністерства внутрішніх справ України по суті, а не на встановлення факту невчинення відповідачем дій, обов`язок щодо яких визначено рішенням від 04.01.2024.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, застосування передбаченого вказаною нормою штрафу законодавець пов`язує з установленим судом фактом неналежного виконання судового рішення, наслідком чого є відмова у прийнятті поданого суб`єктом владних повноважень звіту.

У цій справі суд дійшов висновку про усунення відповідачем недоліків, які були встановлені постановою від 10.07.2026, повне виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків та, як наслідок, наявність підстав для прийняття повторно поданого звіту.

За таких обставин передбачена частиною третьою статті 382-3 КАС України умова для накладення штрафу відсутня, внаслідок чого, підстав для застосування до керівника відповідача штрафу суд не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 256, 295, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 300/5427/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.