Рішення № 139216157, 25.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2026 року Справа № 280/8180/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, місто Запоріжжя, вулиця Валерія Лобановського, будинок 10 ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним розгляд скарги Позивача від 25.02.2026 відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», оформлений листом від 24.04.2026 №36946/29.22-38;

зобов`язати начальника дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України здійснити перевірку законності виконавчого провадження № 60954217 з примусового виконання постанови від 26.11.2019 № 0151/11200/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2026 в справі 280/6438/26 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю. Рішення обґрунтовано тим, що скаргу позивача розглянуто в загальному порядку відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Суд також врахував, що відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» орган державної влади, їх посадові особи зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства та повідомляти громадян про результати розгляду. Однак, позивач наполягає на тому, що не звертався до відповідача відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян». Він ініціював перевірку законності виконавчого провадження начальником Відділу шляхом подання останньому скарги згідно із частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII. З урахуванням наведеного позивач просить визнати протиправним розгляд скарги позивача від 25.02.2026 відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян», оформлений листом від 24.04.2026 №36946/29.22-38. Зобов`язати начальника дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України здійснити перевірку законності виконавчого провадження № 60954217 з примусового виконання постанови від 26.11.2019 № 0151/11200/19. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 25.08.2026 о/об 10:30 год.

18 серпня 2026 року до суду засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та наголошує на тому, що відповідно до скарги заявник вимагав скасувати постанови від 21.01.2020 про арешт майна ОСОБА_1 , про оголошення в розшук, про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи, вилучення з Єдиного реєстру боржників інформації про борг ОСОБА_1 . Інші вимоги в тексті скарги не заявлені. Жодних документів на які посилається заявник у тексті скарги - позовні заяви, судові рішення по справі 334/8470/19 до скарги не додані. Листом Відділу від 24.04.2026 за № 36946/29.22-38 направленому на ім`я ОСОБА_1 надана відповідь. Відповідач акцентує увагу на тому, що звернення (скарги ) у межах виконавчого провадження подані сторонами виконавчого провадження розглядають начальником Відділу відповідно до ЗУ «Про звернення громадян» або відповідно до статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», за умови дотримання порядку подачі скарги який визначений Законом України «Про виконавче провадження». ОСОБА_1 роз`яснений порядок оскарження дій державного виконавця боржником, встановлений вимогами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та одночасно Відділом розглянута скарга від 25.02.2026 в загальному порядку відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян», надана відповідь на скаргу та в тексті відповіді міститься висновок про відсутність підстав для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна ОСОБА_1 , про оголошення в розшук, про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи, вилучення з Єдиного реєстру боржників інформації про борг ОСОБА_1 . Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути на його користь судові витрати.

Представником позивача 20.08.2026 надано до суду відповідь на відзив. Позивач наполягає на тому, що відповідач досі не роз`яснив позивачу порядок і строки оскарження та просить суд дослідити низку питань щодо проведення перевірки за результатами розгляду скарги.

В судове засідання 25.08.2026 представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Представник позивача проти задоволення заяви представника відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував про, що зробив відповідну відмітку на вказаній заяві.

З урахуванням положень частини 3 статті 194 та частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

26 листопада 2019 року за результатами розгляду справи про порушення митних правил №0151/11200/19 Запорізькою митницею ДФС притягнуто декларанта ТОВ "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу розміром 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 41607,96 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2020 у справі №334/8470/19, яке набрало законної сили 07.10.2020, у задоволенні адміністративного позову про скасування постанови Запорізької митниці ДФС 26.11.2019 в справі про порушення митних правил №0151/11200/19, відмовлено у повному обсязі.

10 січня 2020 року до Дніпровського ВДВС від Запорізької митниці ДФС надійшла заява про примусове виконання рішення, а саме постанови в справі про порушення митних правил №0151/11200/19 про стягнення з громадянки ОСОБА_1 штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 41607,96 грн.

11 січня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко І.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60954217 з примусового виконання постанови №0151/11200/19 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на ОСОБА_1

11 січня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко І.А. винесено постанову №60954217 про стягнення виконавчого збору.

21 січня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Савенко І.А. винесено постанову № 60954217 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

25 лютого 2026 року позивач звернулась до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою, в який просила скасувати постанови від 21.01.2020, якими виконавець заарештував майно ОСОБА_1 , оголосив майно ОСОБА_1 в розшук, звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 . Вилучити з Єдиного реєстру боржників інформацію про борг ОСОБА_1 .

Листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.04.2026 № 36946/29.22-38 повідомив позивача, що відсутні підстави щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна та про оголошення в розшук майна боржника, звернення стягнення на пенсію у межах виконавчого провадження 60954217 та відсутні законні підстави для вилучення з реєстру боржників ОСОБА_1 ОСОБА_1 перебуває в статусі боржника за виконавчим провадженням № 60954217 з примусового виконання постанови 0151/11200/19 від 26.11.2019 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на ОСОБА_1 , а відтак закон не передбачає право оскарженню боржника до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Вважаючи протиправним розгляд скарги позивача від 25.02.2026 в загальному порядку відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою та третьою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 1 2 ст.74 Закон № 1404-VIII встановлено, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.3 ст.74 Закон № 1404-VIII, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст.74 Закон № 1404-VIII, скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом, що на виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 60954217 з примусового виконання постанови від 26.11.2019 № 0151/11200/19 Запорізької митниці ДФС про накладення штрафу на ОСОБА_1 .

У поданій скарзі позивач просила відповідача скасувати постанови від 21.01.2020 про арешт майна, оголошення майна в розшук, звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи, а також вилучити з Єдиного реєстру боржників інформацію про її борг.

Відтак, з огляду на предмет скарги та норми ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII позивач, як боржник у виконавчому провадженні № 60954217 не наділена правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу.

В той же час, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ст. 3 Закону № 393/96-ВР).

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Особливості розгляду скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно визначаються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Особливості розгляду скарг громадян на реєстраційні дії, відмову в державній реєстрації, бездіяльність державного реєстратора визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

При цьому, дотримання відповідачем під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.02.2026 вимог Закону України «Про звернення громадян» судом не досліджується, як таке, що не входить до предмету спору.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання сторін на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.04.2026 у справі № 127/6664/14-ц, суд відхиляє оскільки фактичні обставини справи та висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до обставин цієї справи.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що даній справі позивач не довів належними та достатніми доказами наявність порушень з боку відповідача, заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69006, місто Запоріжжя, вулиця Валерія Лобановського, будинок 10 ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз