Рішення № 139216133, 25.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Справа № 280/6427/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 05.05.2026 №083250007455 про відмову у перерахунку пенсії позивачу;

зобов`язати відповідача 2 поновити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності, яка була призначена з 22.01.2024 згідно з випискою до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 457968 від 23.01.2024, виданою Запорізькою обласною МСЕК № 1, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності, починаючи з 01.04.2025.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з прийняттям рішення про невизнання його особою з інвалідністю ГУ ПФУ в Запорізькій області з 01.04.2025 було припинено виплату пенсії по інвалідності. Наголошує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №280/6535/25, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 12.02.2025 в частині скасування рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Запоріжжя від 23.01.2024 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності безстроково. Зауважує, що неодноразово звертався до відповідачів із заявами щодо поновлення виплати йому пенсії по інвалідності. Водночас відповідачами поновлення виплати пенсії по інвалідності здійснено не було, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 30.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 позов не визнав, 15.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» направив відзив на позовну заяву (вх. №40305), у якому наголошує, що Головне управління не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не переведення чи не здійсненні перерахунку пенсії позивача та ніяким чином не порушувало його права на пенсійне забезпечення. Стверджує, що відповідач 2 не має правових підстав самостійно поновити виплати пенсії по інвалідності, оскільки відсутнє рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності. При цьому, технічна можливість ручної обробки та самостійного поновлення пенсії по інвалідності відсутня, як така, що не відповідає правовому регулюванню у цій сфері відносин. Враховуючи усе наведене вище вважає, що відповідач 2, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, у зв`язку із чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач 1 проти позову не заперечив, відзиву на позов до суду не направив.

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, «загальне захворювання», відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 457968 від 23.01.2024. Довідка складена на підставі акта огляду МСЕК №129.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та у період з 22.01.2024 по 31.03.2025 отримував пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

У зв`язку з неотриманням пенсійної виплати за квітні 2025 року, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із запитом про причини неотримання пенсії.

Листом від 02.06.2025 №9224-9415/П-02/8-0800/25 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивача, що у зв`язку з надходженням повідомлення (лист від 24.03.2025 №539/01-16) від Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про невизнання позивача особою з інвалідністю, виплату пенсії припинено з 01.04.2025 «до з`ясування».

У червні 2025 року позивач звернувся до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» із заявою, в якій просив: повідомити підстави скасування акту огляду МСЕК щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 23.01.2024; повідомити чи викликали позивача на повторну комісію до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» чи якогось іншого органу; надати обґрунтоване роз`яснення щодо підстав скасування акту огляду МСЕК серія 12 ААГ № 457968 від 23.01.2024 року з посиланням на норми законодавства, якими керувався відповідач під час розгляду питання щодо скасування інвалідності.

Листом від 30.06.2025 № 1545/01-19 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» повідомив, що Центр оцінювання функціонального стану особи провадить свою діяльність згідно з нормами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Перевірка Рішення щодо надання позивачу статусу особи з інвалідністю провадилась в межах кримінального провадження 120240820400011398 від 02.08.2024. 12 лютого 2025 року Центром оцінювання функціонування стану особи Державної установи Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» було прийняте експертне рішення за результатами перевірки, витяг з якого 13 червня 2025 року був направлений за адресою місця проживання.

Не погоджуючись з рішенням про скасування йому другої групи інвалідності, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вказані обставини встановлені судом в ході розгляду справи №280/6535/25 та рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2025, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 12.02.2025, в частині скасування рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Запоріжжя від 23.01.2024 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст.78 КАС України).

28.04.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою щодо поновлення виплати йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області.

Так, рішенням відповідача 1 від 05.05.2026 №083250007455 позивачу було відмовлено у поновленні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із тим, що на дату звернення в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в електронному реєстрі про повторний огляд та продовження групи інвалідності та інформація державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про виконання рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням відповідача 1 про відмову у поновленні пенсії по інвалідності, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

За приписами статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виплату пенсії позивачу ГУ ПФУ в Запорізькій області було припинено з 01.04.2025 на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 12.02.2025 про скасування рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Запоріжжя від 23.01.2024 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

При цьому, судом враховано, що припинення виплати позивачу пенсії відбулось без прийняття будь-яких формальних рішень територіального органу Пенсійного фонду України. Принаймні, жодних рішень з цього приводу відповідач 2 суду не надав, і представник відповідача 2 у заявах по суті про прийняття таких рішень не стверджував.

Як вже зазначалося, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №280/6535/25, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 12.02.2025 в частині скасування рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Запоріжжя від 23.01.2024 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності безстроково.

Внаслідок набрання законної сили цим судовим рішенням правове становище ОСОБА_1 повернуто до попереднього стану і на даний час є чинною довідка до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 457968 від 23.01.2024, якою ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання з 23.01.2024 безстроково, на підставі якої було здійснено призначення, нарахування та виплата пенсії по інвалідності.

Вказане означає, що визнання цього акту протиправним та скасування його судовим рішенням зумовлює втрату юридичної сили цього акту від самого моменту його прийняття, що, у свою чергу, означає правову неможливість існування юридичних наслідків протиправного акту у будь-який час його існування.

Тому формальні підстави у вигляді зазначеного рішення експертної команди, що зумовлювали припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відпали.

При цьому, на думку суду, оскільки інвалідність позивачу встановлена довічно, а рішення про її скасування скасоване судом, право позивача на отримання пенсії по інвалідності є безперервним.

Також суд враховує, що інших правових та фактичних підстав для припинення виплати ОСОБА_1 судом не встановлено, а відповідачами доказів зворотного не надано.

Відтак, оскільки припинення виплати позивачу пенсії відбулось на підставі акта індивідуальної дії, який судом визнано протиправним та скасовано, тому таке припинення не може вважатися законним та обґрунтованим, оскаржене рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.05.2026 №083250007455 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Щодо вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності суд зазначає, що відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що ГУ ПФУ в Житомирській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії по інвалідності, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно розгляду заяви позивача від 28.04.2026 про поновлення виплати пенсії, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1058-IV, з дати її припинення 01.04.2025.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.05.2026 №083250007455 про відмову ОСОБА_1 у поновленні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з дати її припинення 01 квітня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак