Рішення № 139216003, 21.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/3519/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Ковач Н.М.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець Лупак Михайло Іванович - представник Лупак А.В.

відповідача: Закарпатська митниця - представник Басараб А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Закарпатська митниця про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Закарпатської митниці, яким просить суд:

- Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Закарпатською митницею від 02.02.2026: № UA305000202644 на суму 78 357,70 грн., № UA305000202645 на суму 17 238,69 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акту перевірки №0006/26/7.7-19/2143220497 Закарпатською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.02.2026 № UA305000202644 та № UA305000202645, якими визначено грошові зобов`язання зі сплати ввізного мита у сумі 78 357,70 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 238,69 грн. (податкові повідомлення додаються).

Вказаним актом встановлено, порушення позивачем пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів, ввезених за сертифікатами з перевезення (походження) товару форми EUR.1, як таких що походять з певної країни в розумінні Доповнення І та підпадають під дію Угоди, частини частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що, за висновками перевірки, призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ: від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768 на суму 27 095,23 грн; від 11.03.2021 № UA305130/2021/005741 на суму 10 208,83 грн; від 09.08.2021 № UA305130/2021/021644 на суму 14 254,02 грн; від 22.02.2022 № UA305130/2022/004011 на суму 26 799,62 грн. Загальна сума донарахованого ввізного мита, згідно з актом перевірки, становить 78 357,70 грн.

Також актом перевірки встановлено порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що, за висновками перевірки, призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за вказаними митними деклараціями на загальну суму 15 671,54 грн, а саме: за МД від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768 5 419,05 грн; за МД від 11.03.2021 № UA305130/2021/005741 2 041,77 грн; за МД від 09.08.2021 № UA305130/2021/021644 2 850,80 грн; за МД від 22.02.2022 № UA305130/2022/004011 5 359,92 грн.

30.03.2026 року позивач звернувся до компанії Real Transport s.r.o. із запитом про підтвердження факту оформлення сертифікатів EUR.1 та щодо наявності звернень митних органів стосовно перевірки преференційного походження товарів.

12.05.2026 року компанія Real Transport s.r.o. надала відповідь, у якій підтвердила оформлення сертифікатів EUR.1 та повідомила, що жодних звернень від митних органів Словацької Республіки або інших держав щодо надання документів чи перевірки походження товарів до компанії не надходило (відповідь надається).

Наведене свідчить про те, що компетентний орган іноземної держави фактично не звертався до експортера із вимогою про надання додаткових документів чи відомостей щодо походження товарів. Таким чином, єдиною підставою для донарахування митних платежів стала інформація, отримана від уповноваженого органу Словацької Республіки. Водночас така інформація не може вважатися достатнім та беззаперечним доказом порушення позивачем вимог митного законодавства.

Зі змісту процитованої відповіді у акті перевірки уповноважений орган Словацької Республіки від 04.09.2024 № 433513/2024-20002102/MY-185/23, вбачається, що сертифікати EUR.1 фактично видавалися компетентним митним органом та не є фіктивними. При цьому зазначений орган лише повідомив про неможливість підтвердження преференційного походження товарів у зв`язку з відсутністю підтвердних документів, поданих словацькими митними агентами.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Словацької Республіки саме до експортера щодо надання документів для підтвердження походження товару, а також не надала доказів отримання відповіді експортера на такий запит, що ставить під сумнів дотримання вимог пункту 3 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції щодо проведення перевірки.

Також відповідачем не встановлено наявності у ФОП ОСОБА_1 умислу чи будь-якої протиправної поведінки, спрямованої на ухилення від сплати митних платежів.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.

21 травня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

30 грудня 2025 року відповідач надав відзив на позов, в якому виклав свої заперечення. У відзиві представник відповідача зазначає, що позивачем було здійснено митне оформлення наступних товарів:

1. За митною декларацією від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768 було здійснено митне оформлення товару « 1.Напівпричіп-тент, такий що був у використанні, марки SCHWARZMULLER модель S1/J06VLN3/D20K0(Ідент) № Шасі: VAVJS1339DD332360.», фактурною вартістю 8000.00 євро, митною вартістю 270952.29 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 02.02.2021 №A681290.

2. За митною декларацією від 11.03.2021 UA305130/2021/005741 було здійснено митне оформлення товару « 1.Напівпричіп-тент, без бортів, такий що був у використанні,марки SCHWARZMULLER модель SPA 3/EE(Ідент)№ Шасі: VAVJS1339BD308042...», фактурною вартістю 3000.00 євро, митною вартістю 102088,27 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 03.03.2021 №A705265.

3. За митною декларацією від 09.08.2021 № UA305130/2021/021644 було здійснено митне оформлення товару « 1. Напівпричіп-тент, без бортів, такий що був у використанні, марки SCHWARZMULLER модель J-Serie(Ідент)№ Шасі: VAVJS1339ED339942...», фактурною вартістю 3500.00 євро, митною вартістю 142540,20 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 30.07.2021 №D375417.

4. За митною декларацією від 22.02.2022 № UA305130/2022/004011 було здійснено митне оформлення товару « 1. Напівпричіп-рефрижератор, такий що був у використанні,марки SCHMITZ модель CARGOBULL SKO24 (Ідент) № Шасі: WSM00000005100852/..», фактурною вартістю 5000.00 євро, митною вартістю 267996.21 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 18.02.2022 №A746911.

З урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Словаччини перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги, передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410».

Вказані результати документальної перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень: від 02.02.2026 №UA305000202644 за митом на товари, що ввозяться на територію України (податкове зобов`язання на 78357,70 грн.) від 02.02.2026 №UA305000202645 за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України (податкове зобов`язання на 15671,54 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 1567,15 грн.).

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено порушення імпортером (позивачем): 1. пункту 1 статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів, ввезених за сертифікатами з перевезення (походження) товарів форми EUR.1, як таких, що походять з певної країни в розумінні Доповнення I та підпадають під дію Угоди, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита 2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (із змінами), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість.

На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10 червня 2026 року позивач надав відповідь на відзив на позов, в якому виклав свої заперечення на відзив. Зазначає, що відповідач не заперечує факт видачі сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 компетентним митним органом Словацької Республіки. Більше того, у самому відзиві прямо зазначено, що сертифікати EUR.1 були видані та засвідчені митним органом Словацької Республіки для експортера Real Transport s.r.o. Таким чином, на момент митного оформлення товарів позивач володів належними та чинними документами, які відповідно до статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження підтверджували право на застосування преференційного режиму оподаткування. При цьому відповідач не надав жодного доказу того, що зазначені сертифікати були підробленими, скасованими, анульованими або визнаними недійсними компетентним органом держави-експортера. Фактично із змісту відповіді уповноваженого органу Словацької Республіки вбачається лише неможливість підтвердження походження товарів у зв`язку з ненаданням певних документів під час перевірки.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що спірні товари фактично не походять з території Європейського Союзу або що відомості, зазначені у сертифікатах EUR.1, є недостовірними. Крім того, Закарпатською митницею не доведено дотримання процедури перевірки, передбаченої статтею 32 Доповнення І до Регіональної конвенції. Відповідач не надав доказів того, що компетентний орган Словацької Республіки звертався безпосередньо до експортера Real Transport s.r.o. із вимогою надати документи для підтвердження походження товарів, а також не надав доказів отримання від експортера відмови чи ненадання відповідних документів. Натомість позивачем надано відповідь компанії Real Transport s.r.o. від 12.05.2026, відповідно до якої жодних звернень від митних органів Словацької Республіки чи інших держав щодо перевірки походження товарів або надання додаткових документів до компанії не надходило. Отже, матеріали справи містять обставини, які ставлять під сумнів повноту та належність проведення перевірки компетентним органом держави-експортера.

21 липня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду призначено судовий розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії на 19 серпня 2026 року на 11-00 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обставини встановлені судом.

09 грудня 2025 року наказом Закарпатської митниці №919 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог законодавства України з питань митної справи» наказано « провести документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768, від 11.03.2021 UA305130/2021/005741, від 09.08.2021 UA305130/2021/021644, від 22.02.2022 UA305130/2022/004011, тривалістю 7 робочих днів з 22 грудня 2025 року у приміщенні Закарпатської митниці за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 220, каб. 8.».

Перевірка проводилась з 22.12.2025 року по 30.12.2025 року.

09 січня 2026 року за результатами перевірки складено акт №0006/26/7.7-19/2143220497

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 :

1. пункту 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, в частині відсутності підтвердження статусу походження товарів, ввезених за сертифікатами з перевезення (походження) товару форми EUR.1, як таких, що походять з певної країни в розумінні Доповнення І та підпадають під дію Угоди, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768, від 11.03.2021 № UA305130/2021/005741, від 09.08.2021 № UA305130/2021/021644, від 22.02.2022 № UA305130/2022/004011 на загальну суму 78357,70 гривень, з них:

за МД від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768 на суму 27095,23 грн.;

за МД від 11.03.2021 NUA305130/2021/005741 на суму 10208,83 грн.;

за МД від 09.08.2021 NUA305130/2021/021644 на суму 14254,02 грн.;

за МД від 22.02.2022 №UA305130/2022/004011 на суму 26799,62 грн.

2. пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768, від 11.03.2021 № UA305130/2021/005741, від 09.08.2021 № UA305130/2021/021644, від 22.02.2022 № UA305130/2022/004011 на загальну суму 15671,54 гривень, з них:

за МД від 05.02.2021 NUA305130/2021/002768 на суму 5419,05 грн.;

за МД від 11.03.2021 NUA305130/2021/005741 на суму 2041,77 грн.;

за МД від 09.08.2021 NUA305130/2021/021644 на суму 2850,80 грн.;

за МД від 22.02.2022 NUA305130/2022/004011 на суму 5359,92 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Мотиви та норми права застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Отже, сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.

Частиною 1 статті 270 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 276 МК України визначає, що платниками мита є: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 Кодексу) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.

Частиною першою статті 280 МК України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Відповідно до частин 3-4 статті 280 МК України ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Згідно з частиною п`ятою статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини шостої статті 36 МК України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Статтею 41 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару. У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Стаття 42 МК України визначає порядок підтвердження країни походження товару.

Згідно з статтею 42 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару:

1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «;Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «;Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «;Про зовнішньоекономічну діяльність»;

2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України;

3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються в разі, якщо:

1) товари, що переміщуються через митний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться громадянами;

3) товари ввозяться на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються митною територією України в режимі транзиту;

5) це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

6) через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об`єктах України, розташованих у полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що становлять науковий інтерес для України.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною ( далі- Угода про асоціацію), з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678 VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відповідно до пункту 1 статті 29 Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до графіків, встановлених у додатку I-A до цієї Угоди. На виконання цієї Угоди, листом Державної митної служби України «Про графiки зниження ввiзних та вивiзних (експортних) мит» № 15-03/1245 від 26.12.2022 року передбачено ставки ввiзного мита вiдповiдно до Угоди мiж Україною та ЄС на 2023 рік, зокрема, для товарів з кодом УКТ ЗЕД 8703 60 90 10 у розмірі « 2,7» відсотків

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було здійснено митне оформлення наступних товарів:

- За митною декларацією від 05.02.2021 № UA305130/2021/002768 було здійснено митне оформлення товару « 1.Напівпричіп-тент, такий що був у використанні, марки SCHWARZMULLER модель S1/J06VLN3/D20K0(Ідент) № Шасі: VAVJS1339DD332360.», фактурною вартістю 8000.00 євро, митною вартістю 270952.29 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 02.02.2021 №A681290;

- За митною декларацією від 11.03.2021 UA305130/2021/005741 було здійснено митне оформлення товару « 1.Напівпричіп-тент, без бортів, такий що був у використанні,марки SCHWARZMULLER модель SPA 3/EE(Ідент)№ Шасі: VAVJS1339BD308042...», фактурною вартістю 3000.00 євро, митною вартістю 102088,27 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 03.03.2021 №A705265;

- За митною декларацією від 09.08.2021 № UA305130/2021/021644 було здійснено митне оформлення товару « 1. Напівпричіп-тент, без бортів, такий що був у використанні, марки SCHWARZMULLER модель J-Serie(Ідент)№ Шасі: VAVJS1339ED339942...», фактурною вартістю 3500.00 євро, митною вартістю 142540,20 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 30.07.2021 №D375417;

- За митною декларацією від 22.02.2022 № UA305130/2022/004011 було здійснено митне оформлення товару « 1. Напівпричіп-рефрижератор, такий що був у використанні,марки SCHMITZ модель CARGOBULL SKO24 (Ідент) № Шасі: WSM00000005100852/..», фактурною вартістю 5000.00 євро, митною вартістю 267996.21 гривень, з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита (0%) сертифікату з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 від 18.02.2022 №A746911.

Експортером/продавцем вказаних товарів зазначено фірму Real Transport s.r.o. (L. Kossutha 1270, 077 01 Kralovsky Chlmec, Словаччина).

Одержувачем/імпортером та особою відповідальною за здійснення фінансових операцій є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 20.05.1996., місцезнаходження:Закарпатська обл., Хустський район (колишній Iршавський), с. Арданово буд. 173 (гр. 8 та 9 вказаних МД).

Країна відправлення Словаччина (гр. 15 вказаних МД).

Крім того, відповідачем з метою підтвердження преференційного походження товару та правомірності застосування преференційного режиму оподаткування, ініційовано проведення перевірки преференційних документів складених експортерами, за результатами якої відповідно до результатів перевірки сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 02.02.2021 № A681290, від 03.03.2021 № A705265, від 30.07.2021 № D375417, від 18.02.2022 № A746911, листом уповноваженого органу Словацької Республіки від 04.09.2024 № 433513/2024-2000102/MY-185/23, доведеним листом Державної митної служби України від 26.09.2024 №15/15-03-01/7/5122, повідомлено про невідповідність вищевказаних товарів преференційним вимогам у відповідності до Доповнення І, а саме уповноваженим митним органом Словацької Республіки повідомлено

« що Сертифікати EUR.1 були видані та засвідчені для словацького експортера REAL TRANSPORT s.r.o. L. Kossutha 1270, Kralovsky Chlmec 07701 нашим митним органом ( Митниця Міхаловце), але відповідні документи , що підтверджують статус походження товарів, на які вони поширюються, не були надані. Згідно з інформацією , отриманою в рамках перевірки декларацій постачальника, декларації подані , як супровідні документи, не можуть бути визнані дійсними документами, що використовуються для підтвердження статусу походження товарів .

З огляду на вищезазначене, товари на які поширюються 24 сертифікати EUR.1, не можуть вважатися продуктами, що походять з ЄС, відповідно до положень Додатка І до Регіональної конвенції про преференційні правила походження Пан Євро Середземноморські в рамках Протоколу І до Угоди про асоціацію між ЄС та йог державами членами з однієї сторони. Відповідні товари не мають права на преференційний режим згідно з положеннями, що регулюють преференційну торгівлю з Україною».

З огляду на вищевказане, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Словаччини перевіркою відповідачем було встановлено безпідставне застосування позивачем пільги, передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410».

Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов`язання на загальну суму 94029,24 грн, в т.ч.: - 78357,70 грн. ввізного мита, - 15671,54 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 МКУ предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 ч. 2 цієї норми передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України

Отже, приписами ст.33 Протоколу І Угоди та вимогами статті 345, 351 МК України, визначено законодавче право суб`єкта владних повноважень адміністративного розсуду при вчиненні дій чи прийнятті рішення. В даному випадку суд виходить із суті самого права, де держава через контролюючий (митний) орган переслідує законні цілі державної політики, в тому числі щодо сприяння торгівлі, безпеці і запобіганню шахрайству, а також збалансованому підходу до них.

Крім того, стаття 32 Протоколу 1 визначає, що метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки експортером не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті відповідно до Угоди, то відповідно товар не може вважатися таким, що походить з Європейського Союзу та не підлягає митному оформленню із застосуванням преференційної ставки ввізного мита.

У даному випадку формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання спірних преференцій. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.

У спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Отже, оскільки відомості про опис товару, країну походження, код преференції та відомості про нарахування митних платежів заповнюються у митній декларації декларантом самостійно, то з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення саме декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

Отже, Закарпатською митницею правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування Фізичній особі-підприємецю ОСОБА_1 грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита і податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Закарпатська митниця про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 30 днів з дня виготовлення повного текст у судового рішення.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст виготовлено та підписано 25 серпня 2026 року