Рішення № 139215588, 25.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа №360/886/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Мосіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Мосіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі відповідач), в якому представник позивача просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2018, 2022, 2023 роки (56 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями);

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015, 2018, 2022, 2023 роки (56 днів), як учаснику бойових дій, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач по 02 березня 2026 року проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та у відповідності до наказу Держаної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 24 лютого 2026 року № 177, звільнений зі служби за п.п. 4 п. 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, (у зв`язку із скороченням штату) та згідно з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 27 лютого 2026 року № 65-НК (по особовому складу) Позивача з 02 березня 2026 року виключено з кадрів ДСНС України та списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивачем впродовж 2015-2026 років не використано 56 діб додаткової відпустки (14 діб за 2015 рік, 14 діб за 2018 рік, 14 діб за 2022 рік та 14 діб за 2023 рік), як учасника бойових дій, гарантованих законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (зі змінами та доповненнями), проте Відповідачем при звільнені протиправно не виплачена грошова компенсація невідбутої під час служби відпустки.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 та отримував грошове забезпечення відповідно до Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623.

Додаткова відпустка, передбачена статтею 162 Закону України "Про відпустки", надається незалежно від відпрацьованого в році часу один раз упродовж календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інвалідів війни. Слід також зазначити, що Позивач не звертався до Головного управління з відповідними рапортами про надання йому відпустки як учаснику бойових дій протягом 2015, 2018, 2022 та 2023 років. Також при формуванні бюджетного запиту на відповідний рік кошти на значені компенсаційні виплати не виділялися, оскільки це не було передбачено кошторисом.

Таким чином, вимоги нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2018, 2022 та 2023 роки та зобов`язання Головного управління нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за зазначений період безпідставні та, на думку Відповідача, не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року провадження у вказаній справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 "Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду" надійшла з Луганського окружного адміністративного суду справа № 360/886/26 за позовом адвоката Мосіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 07 серпня 2026 року прийнято до провадження справу № 360/886/26 за позовом адвоката Мосіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, проходив службу в органах МВС, МНС України, ДСНС України з 01 жовтня 1989 року (наказ Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР від 30.09.1989 № 73) до 02 березня 2026 року (наказ ДСНС України від 24.02.2026 № 177 о/с ЦЗ про звільнення, наказ ГУ ДСНС України у Луганській області від 27.02.2026 № 65-НК про виключення з кадрів ДСНС України), що підтверджується довідкою ГУ ДСНС України у Луганській області від 05.05.2026 №89/ДВ/57.

Позивач з 21.12.2015 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням Державної служби України з надзвичайних ситуацій серії НОМЕР_2 .

Наказом ГУ ДСНС України у Луганській області від 27.02.2026 № 65-НК полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього начальника Сіверськодонецького районного управління Головного управління, який перебуває у розпорядженні начальника Головного управління, звільненого із служби цивільного захисту згідно з наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 24.02.2026 № 177 «Про звільнення ОСОБА_1 » за підпунктом 4 пункту 176 Положення (у зв`язку із скороченням штату), ВИКЛЮЧИТИ з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління, зняти з усіх видів забезпечення з 02 березня 2026 року.

Також в цьому наказі, серед іншого вказано, що матеріальну допомогу на оздоровлення за 2026 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік не отримав. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав у кількості 45 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2023 рік не використав у кількості 45 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2024 рік використав у кількості 45 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2025 рік використав у кількості 45 календарних днів. Щорічну основну відпустку за 2026 рік не використав у кількості 30 календарних днів. Додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2026 рік використав. Відповідно до частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за 2022, 2023 та 2026 роки у кількості 120 календарних днів.

Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області розглянуто адвокатський запит від 02.04.2026 без номера (вх. № 71-АЗ від 02.04.2024) в інтересах ОСОБА_1 щодо надання інформації та листом від 17.04.2026 № 57 01-1084/57 05/01 повідомили, що статус учасника бойових дій та право на додаткову відпустку як учасника бойових дій ОСОБА_1 отримав у 2015 році.

В період з 2015 року по рік звільнення із служби цивільного захисту (2026 рік) ОСОБА_1 було використано додаткову відпустку як учасника бойових дій у 2016, 2017, 2019 - 2021, 2024 2026 роках.

Компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2022 та 2023 роки у кількості 14 календарних днів за кожен рік під час звільнення ОСОБА_1 не виплачувалася.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (стаття 1 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

За приписами частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (надалі Положення № 593), служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Аналіз положень щодо служби в органах цивільного захисту доводить, що - це державна служба осіб, які проходять службу цивільного захисту особливого характеру, яка покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

При цьому держава гарантує правовий та соціальний захист осіб державної пожежної охорони та служби цивільного захисту та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист та Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі по тексту - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п.19 ч.1 ст.6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

За змістом ст. 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Крім того, ст.16-2 Закону України «Про відпустки» (далі по тексту Закон №504/96-ВР) передбачає, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Таким чином, у випадку звільнення учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за не використані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.

Суд зазначає, що норми Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі не використані дні додаткової відпустки.

Відповідно до ст.4 Закону №504/96-ВР до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація.

При цьому, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

За приписами ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Водночас, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі не використані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.

При цьому, суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку особистого звернення учасника бойових дій із заявою про виплату йому грошової компенсації, оскільки грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки виплачується разом з компенсацією за не використані дні щорічної основної відпустки та вирішальним при виплаті вказаної компенсації є не використання днів відпусток на час звільнення особи.

Таким чином, під час звільнення зі служби, із позивачем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки.

Про наявність спору щодо кількості днів невикористаних позивачем відпусток сторонами не заявлено.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2022, 2023 роки (56 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відсутній.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 133, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Мосіна Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2022, 2023 роки (56 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2022, 2023 роки (56 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова