Рішення № 139215276, 17.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4699/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Бондарук Л.В.,

за участю представника позивача Давидюка О.Ф.,

представника відповідача Герасимчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Етнокар» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Етнокар» (далі ПП «Етнокар», позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2025 за № UA2050002025355 за податком на додану вартість на суму 567 524,46 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 56 752,45 грн. на загальну суму 624 276,90 грн, від 17.10.2025 за № UA2050002025356 за мито на суму 2 388 154,49 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 212 201,9 грн, на загальну суму 2 600 356,39 грн. та від 17.10.2025 за № UA2050002025357 за мито на суму 449 467,93 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 33545,00 грн, на загальну суму 483 012,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2025 Волинською митницею на підставі п.9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч.2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів (організацій) іноземних держав проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ПП «Етнокар» вимог законодавства з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції 410 за результатами якої складено акт від 15.09.2025 № 113/25/7.3-19/17/43983825.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 2 837 622,42 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД згідно Додатку на суму 567 524,45 грн

На підставі вказаного Акту перевірки Волинською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 17.10.2025 за № UA2050002025355 по 67 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за податком на додану вартість на суму 567 524,46 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 56 752,45 грн. на загальну суму 624 276,90 грн;

- від 17.10.2025 за № UA2050002025356 по 58 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за Мито на суму 2 388 154,49 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 212 201,9 грн, на загальну суму 2 600 356,39 грн;

- від 17.10.2025 за № UA2050002025357 по 9 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за Мито на суму 449 467,93 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 33545,00 грн, на загальну суму 483 012,93 грн.

Позивач стверджує, що на підтвердження преференційного походження імпортованого товару подав разом з митною декларацією до митного оформлення сертифікат EUR.1, як того вимагає стаття 266 Митного кодексу України, який був прийнятий відповідачем без зауважень, тобто визнаний відповідачем автентичними.

Основним предметом спору позивач визначає правомірність невизнання митним органом сертифікатів EUR.1, на підставі яких при митному оформленні товарів застосовувалися тарифні преференції. Позивач зазначає, що митний орган дійшов висновку про непідтвердження походження товарів з Європейського Союзу, однак такий висновок зроблено переважно на підставі інформації, отриманої від іноземних митних органів, без належного документального підтвердження недійсності кожного конкретного сертифіката EUR.1.

Позивач звертає увагу, що відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, покладається виключно на експортера (продавця). Сертифікат є офіційним документом, у відповідності до якого настають визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності. Вказав, що ПП «Етнокар» розраховувало на те, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні діяти добросовісно, а тому отримавши від іноземного контрагента документи, позивач не мав об`єктивних підстав сумніватися в їх достовірності.

Представник позивача вказав, що після проведеної перевірки контролюючий орган прийшов до висновку щодо відсутності у позивача права на преференцію, які базуються виключно на листах уповноважених органів країн експортерів, якими нібито не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у відповідному сертифікаті. Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними. Водночас в акті перевірки відсутня будь-яка інформація, яка б підтверджувала факт офіційного звернення уповноваженого органу іноземної держави до експортера за наданням доказів чи відповіді експортера. Відсутня також інформація про відповідь експортера на такий запит, а відтак позивач вважає їх чинними і єдиними документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу, та надають пільги зі сплати митних платежів.

Позивач також зазначає, що перевірка дійсності сертифікатів EUR.1 повинна здійснюватися у встановленому міжнародними правилами порядку уповноваженими органами країни експорту. Водночас, на його переконання, митним органом не надано належних матеріалів таких перевірок, які б підтверджували недійсність конкретних сертифікатів.

Крім того, позивач заперечує належність, допустимість, достовірність та достатність листів іноземних митних органів як доказів, оскільки, на його думку, вони не містять належного документального підтвердження викладеної в них інформації, не мають належного перекладу українською мовою та, в окремих випадках, не легалізовані у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що при митному оформленні товару декларант не порушив вимог щодо визначення преференційного походження та мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита. Митним органом в акті перевірки жодним належним і допустимим способом не доведено вини декларанта у застосуванні преференцій щодо задекларованих товарів.

За наведених підстав представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 прийнято до провадження дану адміністративну справу; розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження суддею одноособово.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача пред`явлені позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просила відмовити.

В обґрунтування цієї позиції вказала, 27 серпня 2025 року Волинською митницею на підставі п.9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч.2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами) у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів (організацій) іноземних держав Республіки Польщі від 02.08.2024 № 2601-IOА.4331.35.2024, від 29.08.2024 № 2601-IOА.4331.110.2023, Словацької Республіки від 10.09.2024 № 442722/2024-2000102/MY-137/23, Королівства Бельгії від 22.08.2024 № 2024/N6A2N30/00011844/2/2, від 01.10.2024 № 2024/N6A2N30/00015972/2 про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за окремими митними деклараціями за період з 14.10.2022 по 14.09.2023. На виконанням вимог ч. 4 ст. 351 МК України у відповідності до ч. 6 ст. 344-1 МК України Волинською митницею 27.08.2025 на адресу ПП «Етнокар» рекомендованим листом з повідомленням про вручення (код для відстеження поштового відправлення 4500600073122) направлено копію наказу Волинської митниці від 27.08.2025 № 415 та повідомлення від 27.08.2025 № 7.3-2/19/13/10026 про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись. Повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та наказ отримані позивачем 01.09.2025, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому відправленні. З огляду на вищенаведене, з 08.09.2025 по 10.09.2025, згідно наказу Волинської митниці 27.08.2025 № 415, проведено документальну невиїзну перевірку стосовно дотримання ПП «Етнокар» вимог законодавства України з питань державної митної справи.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення ПП «Етнокар» товарів за МД ІМ 40 ДЕ № 23UA205170020012U0 від 14.07.2023, № 23UA205170019291U3 від 06.07.2023, № 23UA205170019416U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019555U3 від 10.07.2023, № 23UA205170019334U0 від 07.07.2023, № 23UA205170019654U1 від 11.07.2023, № 23UA205170019655U0 від 11.07.2023, № 23UA205170019935U3 від 13.07.2023, № 23UA205170020039U3 від 14.07.2023, № 23UA205170019661U9 від 11.07.2023, № 23UA205170019953U4 від 13.07.2023, № 23UA205170019748U0 від 12.07.2023, № 23UA205170019751U1 від 12.07.2023, № 23UA205170020216U1 від 17.07.2023, № 23UA205170020040U6 від 14.07.2023, № 23UA205170020219U9 від 17.07.2023, № 23UA205170021046U4 від 24.07.2023, № 23UA205170021246U9 від 25.07.2023, № 23UA205170021504U4 від 27.07.2023, № 23UA205170022075U2 від 01.08.2023, № 23UA205170020188U4 від 17.07.2023, № 23UA205170020193U3 від 17.07.2023, № 23UA205170020208U5 від 17.07.2023, № 23UA205170020368U0 від 18.07.2023, № 23UA205170020370U1 від 18.07.2023, № 23UA205170020508U7 від 19.07.2023, № 23UA205170020775U6 від 21.07.2023, № 23UA205170020780U5 від 21.07.2023, № 23UA205170020795U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021213U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021476U7 від 27.07.2023, № 23UA205170020762U4 від 21.07.2023, № 23UA205170020763U3 від 21.07.2023, № 23UA205170020766U0 від 21.07.2023, № 23UA205170020801U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021033U2 від 24.07.2023, № 23UA205170021036U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021037U9 від 24.07.2023, № 23UA205170021232U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021329U4 від 26.07.2023, № 23UA205170021040U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021043U7 від 24.07.2023, № 23UA205170021236U4 від 25.07.2023, № 23UA205170021253U6 від 25.07.2023, № 23UA205170021324U9 від 26.07.2023, № 23UA205170022470U6 від 04.08.2023, № 23UA205170022480U0 від 04.08.2023, № 23UA205170022653U9 від 07.08.2023, № 23UA205170027441U0 від 14.09.2023, № 23UA205170018480U0 від 28.06.2023, № 23UA205170018686U0 від 30.06.2023, № 23UA205170018866U5 від 03.07.2023, № 23UA205170019052U0 від 04.07.2023, № 23UA205170019251U5 від 06.07.2023, № 23UA205170019273U2 від 6.07.2023, № 23UA205170019274U1 від 06.07.2023, № 23UA205170019281U9 від 06.07.2023, № 23UA205170019401U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019402U6 від 07.07.2023, № 23UA205170019668U2 від 11.07.2023, № 23UA205170021473U0 від 27.07.2023, № 23UA205170021478U5 від 27.07.2023, № 22UA205170021466U0 від 14.10.2022, № 23UA205170013820U4 від 15.05.2023, № 23UA205170014779U5 від 24.05.2023, № 23UA205170014934U6 від 25.05.2023, № 23UA205170010369U7 від 11.04.2023.

Митне оформлення товарів, зазначених в Додатку здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференції правил походження.

Підстава - надані при митному оформленні сертифікати з перевезення товарів EUR.1, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товарів у графі 34 митної декларації (EU). Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1. PL/MF/AS 1494768 від 28.06.2023, PL/MF/AS 1494735 від 03.07.2023, PL/MF/AS 1494699 від 04.07.2023, PL/MF/AS 1494717 від 04.07.2023, PL/MF/AS 1494741 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494720 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494747 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494852 від 06.07.2023, PL/MF/AS 1494771 від 06.07.2023, PL/MF/AS 1494714 від 07.07.2023, PL/MF/AS 1494762 від 07.07.2023, PL/MF/AS 1494765 від 10.07.2023, PL/MF/AS 1494744 від 10.07.2023, PL/MF/AS 1494789 від 12.07.2023, PL/MF/AS 1494777 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494792 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1500834 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494753 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494897 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494867 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494909 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494798 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494783 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494858 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494708 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494810 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494813 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494726 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494825 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494936від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494879 від 18.07.2023, PL/MF/AS 1494870 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494864 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494831 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494822 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1501005 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500915 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500660 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494966 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494702 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500909 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1500852 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1494900 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1494837 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494939 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494828 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494891 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494711 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1499874 від 04.09.2023, E 7.914.187 від 27.06.2023, E 7.914.419 від 28.06.2023, E 7.914.620 від 29.06.2023, E 7.914.644 від 29.06.2023, E 7.914.623 від 30.06.2023, E 7.914.916 від 30.06.2023, E 7.914.883 від 30.06.2023, E 7.914.790 від 30.06.2023, E 7.914.817 від 30.06.2023, E 7.914.769 від 30.06.2023, E 7.914.808 від 30.06.2023, E 7.915.128 від 14.07.2023, E 7.915.122 від 14.07.2023, PL/MF/AS 0450772 від 14.10.2022, A 776527 від 11.05.2023, A 772285 від 22.05.2023, A 787635 від 11.05.2023, A 2.221.266 від 03.04.2023, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1».

Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1. До товарів застосовано преференційну ставку мита відповідно до даних, наведених у графі 47 МД.

Представник відповідача стверджує, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410", з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів іноземних держав: Республіки Польща, Словацької Республіки, Королівства Бельгії, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МКУ встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку.

Отже, у зв`язку із неправомірністю підстав для застосування преференційного режиму оподаткування, товари, оформлені за МД згідно Додатку повинні бути оподатковані ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ПП «Етнокар» за МД згідно Додатку на загальну суму 3 405 146,87 грн, в тому числі: в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання(020) - на суму 449 467,93 грн, мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності(021) на суму 2 388 154,49 грн. та податок на додану вартість на суму 567 524,45 грн..

Розрахунок заниження податкового зобов`язання ПП «Етнокар» по видах митних платежів, які виникли внаслідок порушення статей 15,16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 МКУ наведено у Додатку до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Таким чином, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ПП «Етнокар» вимог: 1) статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 2 837 622,42 грн; 2) пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД згідно Додатку на суму 567 524,45 грн.

Зважаючи на вказане, Волинською митницею 15.09.2025 складено акт документальної невиїзної перевірки № 113/25/7.3-19/17/43983825, який направлено рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу позивача разом із супровідним листом від 15.09.2025 № 7.3-2/19/13/10777. Вказане поштове відправлення було вручене за довіреністю представнику ПП «Етнокар» - 29.09.2025.

Враховуючи вищевикладене, Волинською митницею було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2025 № UA 2050002025355, № UA2050002025356, № 2050002025357

Відповідач вказує, що результати перевірки, на переконання відповідача, свідчать, що сертифікати з перевезення товару EUR.1, зазначені не були видані та легалізовані, а саме листи уповноважених органів Бельгії від 01.10.2024 № 2024/N6A2N30/00015972/2, Республіки Польща від 29.08.2024 № 2601 IOA.4331.110.2023, Словаччини від 10.09.2024 № 442722/2024-2000102/MY-137/23, Республіки Польща від 02.08.2024 № 2601-IOA.4331.35.2024, Королівства Бельгії від 22.08.2024 № 2024/N6A2N30/00011844/2/2, однак такі були надіслані відповідними органами іноземних держав в рамках Угоди та Конвенції на запит Держмитслужби офіційно, тому в розуміння статті 254 МК України, їх легалізація чи переклад не є обов`язковими.

З огляду на вищевикладене, вважає, що митним органом у повній мірі було дотримано всі процесуальні аспекти проведення даної документальної невиїзної перевірки, встановлені Митним кодексом України, тому вважає її наслідки правомірними та такими, що не підлягають оскарженню.

Інших заяв по суті предмета спору до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та у письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві проти позову, просила у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову потрібно відмовити повністю позов з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Волинською митницею 27.08.2025 винесено наказ № 415 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «ЕТНОКАР» (код ЄДРПОУ 43983825) вимог законодавства України з питань митної справи» на підставі п.9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч.2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами) у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів (організацій) іноземних держав Республіки Польщі від 02.08.2024 № 2601-IOА.4331.35.2024, від 29.08.2024 № 2601-IOА.4331.110.2023, Словацької Республіки від 10.09.2024 № 442722/2024-2000102/MY-137/23, Королівства Бельгії від 22.08.2024 № 2024/N6A2N30/00011844/2/2, від 01.10.2024 № 2024/N6A2N30/00015972/2 про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, за окремими митними деклараціями за період з 14.10.2022 по 14.09.2023.

Документальна невиїзна перевірка ПП «Етнокар» була призначена у зв`язку з отримання митницею документально підтвердженої інформації від іноземних компетентних митних органів про непідтвердження автентичності EUR.1 та/або непідтвердження преференційного походження товарів, які раніше були оформлені ПП «Етнокар» із застосуванням тарифної преференції 410, зокрема: відповіді митних органів Польщі, Словаччини та Бельгії, отримані протягом серпняжовтня 2024 року: Польща - лист від 02.08.2024 № 2601-IOА.4331.35.2024 - не підтверджено автентичність 49 EUR.1; Польща - лист від 29.08.2024 № 2601-IOА.4331.110.2023 - не підтверджено автентичність EUR.1 від 14.10.2022; Словаччина - лист від 10.09.2024 № 442722/2024-2000102/MY-137/23 - автентичність окремих EUR.1 підтверджена, але преференційне походження товарів не підтверджено; Бельгія - лист від 22.08.2024 № 2024/N6A2N30/00011844/2/2 - EUR.1 від 03.04.2023 № А 2.221.266 визнано фальсифікованим; Бельгія - лист від 01.10.2024 № 2024/N6A2N30/00015972/2 - щодо 13 EUR.1 не підтверджено відповідність товарів преференційним правилам походження.

Під час проведення документальної невиїзної перевірки Волинською митницею перевірялася обґрунтованість та законність надання (отримання) ПП «Етнокар» пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів, зокрема правомірність застосування тарифної преференції за кодом «410», за митними деклараціями типу ІМ 40 ДЕ, оформленими у 2023 році, зокрема: № 23UA205170020012U0 від 14.07.2023, № 23UA205170019291U3 від 06.07.2023, № 23UA205170019416U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019555U3 від 10.07.2023, № 23UA205170019334U0 від 07.07.2023, № 23UA205170019654U1 від 11.07.2023, № 23UA205170019655U0 від 11.07.2023, № 23UA205170019935U3 від 13.07.2023, № 23UA205170020039U3 від 14.07.2023, № 23UA205170019661U9 від 11.07.2023, № 23UA205170019953U4 від 13.07.2023, № 23UA205170019748U0 від 12.07.2023, № 23UA205170019751U1 від 12.07.2023, № 23UA205170020216U1 від 17.07.2023, № 23UA205170020040U6 від 14.07.2023, № 23UA205170020219U9 від 17.07.2023, № 23UA205170021046U4 від 24.07.2023, № 23UA205170021246U9 від 25.07.2023, № 23UA205170021504U4 від 27.07.2023, № 23UA205170022075U2 від 01.08.2023, № 23UA205170020188U4 від 17.07.2023, № 23UA205170020193U3 від 17.07.2023, № 23UA205170020208U5 від 17.07.2023, № 23UA205170020368U0 від 18.07.2023, № 23UA205170020370U1 від 18.07.2023, № 23UA205170020508U7 від 19.07.2023, № 23UA205170020775U6 від 21.07.2023, № 23UA205170020780U5 від 21.07.2023, № 23UA205170020795U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021213U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021476U7 від 27.07.2023, № 23UA205170020762U4 від 21.07.2023, № 23UA205170020763U3 від 21.07.2023, № 23UA205170020766U0 від 21.07.2023, № 23UA205170020801U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021033U2 від 24.07.2023, № 23UA205170021036U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021037U9 від 24.07.2023, № 23UA205170021232U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021329U4 від 26.07.2023, № 23UA205170021040U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021043U7 від 24.07.2023, № 23UA205170021236U4 від 25.07.2023, № 23UA205170021253U6 від 25.07.2023, № 23UA205170021324U9 від 26.07.2023, № 23UA205170022470U6 від 04.08.2023, № 23UA205170022480U0 від 04.08.2023, № 23UA205170022653U9 від 07.08.2023, № 23UA205170027441U0 від 14.09.2023, № 23UA205170018480U0 від 28.06.2023, № 23UA205170018686U0 від 30.06.2023, № 23UA205170018866U5 від 03.07.2023, № 23UA205170019052U0 від 04.07.2023, № 23UA205170019251U5 від 06.07.2023, № 23UA205170019273U2 від 06.07.2023, № 23UA205170019274U1 від 06.07.2023, № 23UA205170019281U9 від 06.07.2023, № 23UA205170019401U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019402U6 від 07.07.2023, № 23UA205170019668U2 від 11.07.2023, № 23UA205170021473U0 від 27.07.2023, № 23UA205170021478U5 від 27.07.2023, № 22UA205170021466U0 від 14.10.2022, № 23UA205170013820U4 від 15.05.2023, № 23UA205170014779U5 від 24.05.2023, № 23UA205170014934U6 від 25.05.2023, № 23UA205170010369U7 від 11.04.2023.

За результатами перевірки встановлено, що сертифікати EUR.1. PL/MF/AS 1494768 від 28.06.2023, PL/MF/AS 1494735 від 03.07.2023, PL/MF/AS 1494699 від 04.07.2023, PL/MF/AS 1494717 від 04.07.2023, PL/MF/AS 1494741 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494720 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494747 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494852 від 06.07.2023, PL/MF/AS 1494771 від 06.07.2023, PL/MF/AS 1494714 від 07.07.2023, PL/MF/AS 1494762 від 07.07.2023, PL/MF/AS 1494765 від 10.07.2023, PL/MF/AS 1494744 від 10.07.2023, PL/MF/AS 1494789 від 12.07.2023, PL/MF/AS 1494777 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494792 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1500834 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494753 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494897 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494867 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494909 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494798 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494783 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494858 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494708 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494810 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494813 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494726 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494825 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494936від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494879 від 18.07.2023, PL/MF/AS 1494870 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494864 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494831 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494822 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1501005 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500915 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500660 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494966 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494702 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500909 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1500852 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1494900 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1494837 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494939 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494828 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494891 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494711 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1499874 від 04.09.2023, E 7.914.187 від 27.06.2023, E 7.914.419 від 28.06.2023, E 7.914.620 від 29.06.2023, E 7.914.644 від 29.06.2023, E 7.914.623 від 30.06.2023, E 7.914.916 від 30.06.2023, E 7.914.883 від 30.06.2023, E 7.914.790 від 30.06.2023, E 7.914.817 від 30.06.2023, E 7.914.769 від 30.06.2023, E 7.914.808 від 30.06.2023, E 7.915.128 від 14.07.2023, E 7.915.122 від 14.07.2023, PL/MF/AS 0450772 від 14.10.2022, A 776527 від 11.05.2023, A 772285 від 22.05.2023, A 787635 від 11.05.2023, A 2.221.266 від 03.04.2023 не були видані та легалізовані уповноваженими органами країн експорту, що унеможливлює підтвердження преференційного походження товарів та правомірності застосування відповідних тарифних преференцій під час митного оформлення.

За результатами перевірки документів про походження товарів Держмитслужбою отримано відповіді уповноважених митних органів іноземних держав щодо автентичності сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 та преференційного походження товарів.

Так, відповідно до листа Держмитслужби від 08.08.2024 № 15/15-03-01/7/4205 уповноважений митний орган Республіки Польща не підтвердив автентичність 49 сертифікатів EUR.1, у зв`язку з чим товари за цими сертифікатами не можуть вважатися преференційними товарами походженням з Європейського Союзу.

Листом Держмитслужби від 02.09.2024 № 15/15-03-01/7/4600 повідомлено про непідтвердження автентичності сертифіката EUR.1 від 14.10.2022 № PL/MF/AS 0450772, поданого під час митного оформлення товару за МД від 14.10.2022 № 22UA205170021466U0, у зв`язку з чим відповідний товар також не може вважатися преференційним товаром походженням з Європейського Союзу.

Водночас уповноважений митний орган Словацької Республіки підтвердив автентичність трьох сертифікатів EUR.1, однак не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у них. Йдеться про сертифікати від 11.05.2023 № А776527, від 22.05.2023 № А772285 та від 11.05.2023 № А787635, подані під час митного оформлення товарів за відповідними митними деклараціями.

Крім того, митний орган Королівства Бельгії повідомив, що сертифікат EUR.1 від 03.04.2023 № А 2.221.266, поданий під час митного оформлення товару за МД від 11.04.2023 № 23UA205170010369U7, є фальсифікованим та не відповідає вимогам Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також за результатами перевірки 13 сертифікатів EUR.1 уповноважений митний орган Королівства Бельгії не підтвердив відповідність товарів, на які вони поширювалися, преференційним правилам походження через відсутність підтверджуючих доказів, наданих митним агентом експортера.

Таким чином, за результатами міжнародних перевірок автентичність та/або преференційне походження частини сертифікатів EUR.1, поданих під час митного оформлення товарів, не були підтверджені уповноваженими митними органами Польщі, Словаччини та Бельгії.

Таким чином, встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ПП «Етнокар» за МД згідно Додатку на загальну суму 3 405 146,87 грн, в тому числі: в тому числі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання(020) - на суму 449 467,93 грн, мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності(021) на суму 2 388 154,49 грн. та податок на додану вартість на суму 567 524,45 грн.

15.09.2025 за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Етнокар» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД Волинською митницею складено акт документальної невиїзної перевірки № 113/25/7.3-19/17/43983825, яким встановлено порушення:

- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку на суму 2 837 622,42 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД згідно Додатку на суму 567 524,45 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Волинською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.10.2025 № UA 2050002025355, № UA2050002025356, № 2050002025357.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.

Як встановлено судом, на підставі наказу Волинської митниці наказ № 415 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «Етнокар» (код ЄДРПОУ 43983825) вимог законодавства України з питань митної справи» відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ПП «Етнокар» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару.

Матеріалами справи підтверджено, що документальна невиїзна перевірка ПП «Етнокар» у зв`язку з отримання митницею документально підтвердженої інформації від іноземних компетентних митних органів про непідтвердження автентичності EUR.1 та/або непідтвердження преференційного походження товарів, які раніше були оформлені ПП «Етнокар» із застосуванням тарифної преференції 410, зокрема: відповіді митних органів Польщі, Словаччини та Бельгії, отримані протягом серпняжовтня 2024 року: Польща - лист від 02.08.2024 № 2601-IOА.4331.35.2024 - не підтверджено автентичність 49 EUR.1; Польща - лист від 29.08.2024 № 2601-IOА.4331.110.2023 - не підтверджено автентичність EUR.1 від 14.10.2022; Словаччина - лист від 10.09.2024 № 442722/2024-2000102/MY-137/23 - автентичність окремих EUR.1 підтверджена, але преференційне походження товарів не підтверджено; Бельгія - лист від 22.08.2024 № 2024/N6A2N30/00011844/2/2 - EUR.1 від 03.04.2023 № А 2.221.266 визнано фальсифікованим; Бельгія - лист від 01.10.2024 № 2024/N6A2N30/00015972/2 - щодо 13 EUR.1 не підтверджено відповідність товарів преференційним правилам походження.

Наведене вказує на дотримання порядку проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Так, декларантом до митного оформлення товару згідно поданих МД, зокрема, № 23UA205170020012U0 від 14.07.2023, № 23UA205170019291U3 від 06.07.2023, № 23UA205170019416U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019555U3 від 10.07.2023, № 23UA205170019334U0 від 07.07.2023, № 23UA205170019654U1 від 11.07.2023, № 23UA205170019655U0 від 11.07.2023, № 23UA205170019935U3 від 13.07.2023, № 23UA205170020039U3 від 14.07.2023, № 23UA205170019661U9 від 11.07.2023, № 23UA205170019953U4 від 13.07.2023, № 23UA205170019748U0 від 12.07.2023, № 23UA205170019751U1 від 12.07.2023, № 23UA205170020216U1 від 17.07.2023, № 23UA205170020040U6 від 14.07.2023, № 23UA205170020219U9 від 17.07.2023, № 23UA205170021046U4 від 24.07.2023, № 23UA205170021246U9 від 25.07.2023, № 23UA205170021504U4 від 27.07.2023, № 23UA205170022075U2 від 01.08.2023, № 23UA205170020188U4 від 17.07.2023, № 23UA205170020193U3 від 17.07.2023, № 23UA205170020208U5 від 17.07.2023, № 23UA205170020368U0 від 18.07.2023, № 23UA205170020370U1 від 18.07.2023, № 23UA205170020508U7 від 19.07.2023, № 23UA205170020775U6 від 21.07.2023, № 23UA205170020780U5 від 21.07.2023, № 23UA205170020795U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021213U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021476U7 від 27.07.2023, № 23UA205170020762U4 від 21.07.2023, № 23UA205170020763U3 від 21.07.2023, № 23UA205170020766U0 від 21.07.2023, № 23UA205170020801U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021033U2 від 24.07.2023, № 23UA205170021036U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021037U9 від 24.07.2023, № 23UA205170021232U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021329U4 від 26.07.2023, № 23UA205170021040U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021043U7 від 24.07.2023, № 23UA205170021236U4 від 25.07.2023, № 23UA205170021253U6 від 25.07.2023, № 23UA205170021324U9 від 26.07.2023, № 23UA205170022470U6 від 04.08.2023, № 23UA205170022480U0 від 04.08.2023, № 23UA205170022653U9 від 07.08.2023, № 23UA205170027441U0 від 14.09.2023, № 23UA205170018480U0 від 28.06.2023, № 23UA205170018686U0 від 30.06.2023, № 23UA205170018866U5 від 03.07.2023, № 23UA205170019052U0 від 04.07.2023, № 23UA205170019251U5 від 06.07.2023, № 23UA205170019273U2 від 6.07.2023, № 23UA205170019274U1 від 06.07.2023, № 23UA205170019281U9 від 06.07.2023, № 23UA205170019401U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019402U6 від 07.07.2023, № 23UA205170019668U2 від 11.07.2023, № 23UA205170021473U0 від 27.07.2023, № 23UA205170021478U5 від 27.07.2023, № 22UA205170021466U0 від 14.10.2022, № 23UA205170013820U4 від 15.05.2023, № 23UA205170014779U5 від 24.05.2023, № 23UA205170014934U6 від 25.05.2023, № 23UA205170010369U7 від 11.04.2023 надано сертифікати з перевезення товарів форми EUR.1., зокрема: PL/MF/AS 1494768 від 28.06.2023, PL/MF/AS 1494735 від 03.07.2023, PL/MF/AS 1494699 від 04.07.2023, PL/MF/AS 1494717 від 04.07.2023, PL/MF/AS 1494741 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494720 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494747 від 05.07.2023, PL/MF/AS 1494852 від 06.07.2023, PL/MF/AS 1494771 від 06.07.2023, PL/MF/AS 1494714 від 07.07.2023, PL/MF/AS 1494762 від 07.07.2023, PL/MF/AS 1494765 від 10.07.2023, PL/MF/AS 1494744 від 10.07.2023, PL/MF/AS 1494789 від 12.07.2023, PL/MF/AS 1494777 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494792 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1500834 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494753 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494897 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494867 від 13.07.2023, PL/MF/AS 1494909 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494798 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494783 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494858 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494708 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494810 від 14.07.2023, PL/MF/AS 1494813 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494726 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494825 від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494936від 17.07.2023, PL/MF/AS 1494879 від 18.07.2023, PL/MF/AS 1494870 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494864 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494831 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494822 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1501005 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500915 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500660 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494966 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1494702 від 19.07.2023, PL/MF/AS 1500909 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1500852 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1494900 від 21.07.2023, PL/MF/AS 1494837 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494939 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494828 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494891 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1494711 від 24.07.2023, PL/MF/AS 1499874 від 04.09.2023, E 7.914.187 від 27.06.2023, E 7.914.419 від 28.06.2023, E 7.914.620 від 29.06.2023, E 7.914.644 від 29.06.2023, E 7.914.623 від 30.06.2023, E 7.914.916 від 30.06.2023, E 7.914.883 від 30.06.2023, E 7.914.790 від 30.06.2023, E 7.914.817 від 30.06.2023, E 7.914.769 від 30.06.2023, E 7.914.808 від 30.06.2023, E 7.915.128 від 14.07.2023, E 7.915.122 від 14.07.2023, PL/MF/AS 0450772 від 14.10.2022, A 776527 від 11.05.2023, A 772285 від 22.05.2023, A 787635 від 11.05.2023, A 2.221.266 від 03.04.2023.

Однак з матеріалів справи встановлено, що Волинську митницю було проінформовано про отримання інформації від уповноважених органів про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1, а саме: Бельгії від 01.10.2024 № 2024/N6A2N30/00015972/2, Республіки Польща від 29.08.2024 № 2601-IOA.4331.110.2023, Словаччини від 10.09.2024 № 442722/2024-2000102/MY-137/23, Республіки Польща від 02.08.2024 № 2601 IOA.4331.35.2024, Королівства Бельгії від 22.08.2024 № 2024/N6A2N30/00011844/2/2.

З матеріалів справи слідує, що за результатами перевірки документів про походження товарів Держмитслужбою отримано відповіді уповноважених митних органів іноземних держав щодо автентичності сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 та преференційного походження товарів.

Так, відповідно до листа Держмитслужби від 08.08.2024 № 15/15-03-01/7/4205 уповноважений митний орган Республіки Польща не підтвердив автентичність 49 сертифікатів EUR.1, у зв`язку з чим товари за цими сертифікатами не можуть вважатися преференційними товарами походженням з Європейського Союзу.

Листом Держмитслужби від 02.09.2024 № 15/15-03-01/7/4600 повідомлено про непідтвердження автентичності сертифіката EUR.1 від 14.10.2022 № PL/MF/AS 0450772, поданого під час митного оформлення товару за МД від 14.10.2022 № 22UA205170021466U0, у зв`язку з чим відповідний товар також не може вважатися преференційним товаром походженням з Європейського Союзу.

Водночас уповноважений митний орган Словацької Республіки підтвердив автентичність трьох сертифікатів EUR.1, однак не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у них. Йдеться про сертифікати від 11.05.2023 № А776527, від 22.05.2023 № А772285 та від 11.05.2023 № А787635, подані під час митного оформлення товарів за відповідними митними деклараціями.

Крім того, митний орган Королівства Бельгії повідомив, що сертифікат EUR.1 від 03.04.2023 № А 2.221.266, поданий під час митного оформлення товару за МД від 11.04.2023 № 23UA205170010369U7, є фальсифікованим та не відповідає вимогам Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Також за результатами перевірки 13 сертифікатів EUR.1 уповноважений митний орган Королівства Бельгії не підтвердив відповідність товарів, на які вони поширювалися, преференційним правилам походження через відсутність підтверджуючих доказів, наданих митним агентом експортера.

Таким чином, за результатами міжнародних перевірок автентичність та/або преференційне походження частини сертифікатів EUR.1, поданих під час митного оформлення товарів, не були підтверджені уповноваженими митними органами Польщі, Словаччини та Бельгії.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 31.07.2024 у справі № 260/6407/21 від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповідей компетентних органів, що видали документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Так, як вбачається із матеріалів справи, керуючись частинами першою, другою статті 33 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VIII та статтею 32 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, Держмитслужбою було направлено на перевірку до митного органу Республіки Польща, сертифікати на перевезення товару форми EUR.1.

Надані Державною митною службою України відповіді уповноважених митних органів за результатами перевірки сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1 свідчать про не підтвердження їх автентичності та/або недостовірність відомостей, зазначених у них. Зокрема, встановлено, що частина сертифікатів не видавалася та не легалізовувалася уповноваженими митними органами, частина містить печатки та підписи, які не відповідають зразкам посадових осіб, уповноважених на їх засвідчення, а щодо окремих сертифікатів уповноваженими органами іноземних держав не підтверджено їх походження та право на застосування преференційного режиму.

За таких обставин результати проведених перевірок свідчать про відсутність належного документального підтвердження преференційного походження товарів, на які поширювалися подані до митного оформлення сертифікати EUR.1, у розумінні положень Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Відтак товари, щодо яких були подані зазначені сертифікати, не можуть вважатися такими, що мають підтверджене преференційне походження, а тому до них не підлягає застосуванню преференційний тарифний режим із наданням звільнення від сплати ввізного мита.

Таким чином, суд підтримує доводи Волинської митниці про те, що ПП «Етнокар» непідтверджено у відповідності до вимог Доповнення І і відповідних положень Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження та не може бути застосований преференційних режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту за митними деклараціями, а саме МД: № 23UA205170020012U0 від 14.07.2023, № 23UA205170019291U3 від 06.07.2023, № 23UA205170019416U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019555U3 від 10.07.2023, № 23UA205170019334U0 від 07.07.2023, № 23UA205170019654U1 від 11.07.2023, № 23UA205170019655U0 від 11.07.2023, № 23UA205170019935U3 від 13.07.2023, № 23UA205170020039U3 від 14.07.2023, № 23UA205170019661U9 від 11.07.2023, № 23UA205170019953U4 від 13.07.2023, № 23UA205170019748U0 від 12.07.2023, № 23UA205170019751U1 від 12.07.2023, № 23UA205170020216U1 від 17.07.2023, № 23UA205170020040U6 від 14.07.2023, № 23UA205170020219U9 від 17.07.2023, № 23UA205170021046U4 від 24.07.2023, № 23UA205170021246U9 від 25.07.2023, № 23UA205170021504U4 від 27.07.2023, № 23UA205170022075U2 від 01.08.2023, № 23UA205170020188U4 від 17.07.2023, № 23UA205170020193U3 від 17.07.2023, № 23UA205170020208U5 від 17.07.2023, № 23UA205170020368U0 від 18.07.2023, № 23UA205170020370U1 від 18.07.2023, № 23UA205170020508U7 від 19.07.2023, № 23UA205170020775U6 від 21.07.2023, № 23UA205170020780U5 від 21.07.2023, № 23UA205170020795U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021213U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021476U7 від 27.07.2023, № 23UA205170020762U4 від 21.07.2023, № 23UA205170020763U3 від 21.07.2023, № 23UA205170020766U0 від 21.07.2023, № 23UA205170020801U5 від 21.07.2023, № 23UA205170021033U2 від 24.07.2023, № 23UA205170021036U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021037U9 від 24.07.2023, № 23UA205170021232U8 від 25.07.2023, № 23UA205170021329U4 від 26.07.2023, № 23UA205170021040U0 від 24.07.2023, № 23UA205170021043U7 від 24.07.2023, № 23UA205170021236U4 від 25.07.2023, № 23UA205170021253U6 від 25.07.2023, № 23UA205170021324U9 від 26.07.2023, № 23UA205170022470U6 від 04.08.2023, № 23UA205170022480U0 від 04.08.2023, № 23UA205170022653U9 від 07.08.2023, № 23UA205170027441U0 від 14.09.2023, № 23UA205170018480U0 від 28.06.2023, № 23UA205170018686U0 від 30.06.2023, № 23UA205170018866U5 від 03.07.2023, № 23UA205170019052U0 від 04.07.2023, № 23UA205170019251U5 від 06.07.2023, № 23UA205170019273U2 від 6.07.2023, № 23UA205170019274U1 від 06.07.2023, № 23UA205170019281U9 від 06.07.2023, № 23UA205170019401U7 від 07.07.2023, № 23UA205170019402U6 від 07.07.2023, № 23UA205170019668U2 від 11.07.2023, № 23UA205170021473U0 від 27.07.2023, № 23UA205170021478U5 від 27.07.2023, № 22UA205170021466U0 від 14.10.2022, № 23UA205170013820U4 від 15.05.2023, № 23UA205170014779U5 від 24.05.2023, № 23UA205170014934U6 від 25.05.2023, № 23UA205170010369U7 від 11.04.2023.

При цьому суд зауважує, що декларування преференційного походження товару та подання сертифіката EUR.1 саме по собі не є безумовною підставою для застосування тарифних преференцій. У разі проведення компетентними органами перевірки походження товару експортер повинен забезпечити належне документальне підтвердження достовірності відомостей, зазначених у сертифікаті, а також підтвердити відповідність товару правилам преференційного походження, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних при його виробництві. Непідтвердження таких обставин уповноваженими органами країни експорту виключає можливість застосування до відповідного товару тарифних преференцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі № 260/6407/21.

Враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено їх преференційне походження, оподаткування товару за МД типу ІМ40ДЕ повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013 № 584-VIII «Про Митний тариф України» та податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

Відтак, у розглядуваному випадку у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов`язань ПП «Етнокар», адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митною декларацією, яка була об`єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку.

При вирішенні спору судом враховано позицію Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 380/2397/22, де Верховний Суд зробив висновок, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.

З приводу аргументів у позовній заяві про те, що в імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації інвойс, суд зазначає, що у зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з визначення, декларування і сплати мита та податків відповідно до вимог національного законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України має саме платник податків ПП «Етнокар», а тому саме позивач, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку. Формальна наявність поданого до митного оформлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1, за видачу яких несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновків про вчинення позивачем всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги тарифної преференції.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що оскільки саме результати перевірки щодо походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, а за результатами звернення до уповноважених органів іноземних держав підтверджено, що товар зазначений в сертифікаті ЕUR.1 не має преференційного походження з ЄС.

Крім того, суд звертає увагу, що сертифікати з перевезення товарів EUR.1 видаються експортеру на декларативній основі шляхом повідомлення компетентних органів про заявлене походження товарів з території Європейського Союзу. Водночас сам факт їх видачі не є безумовним підтвердженням походження товарів, оскільки у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження.

Як установлено у спірних правовідносинах, компанії-експортери під час проведення відповідної перевірки не надали належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв`язку з чим у листах-відповідях уповноважених органах зазначено, що сертифікати EUR.1 були видані та є формально дійсними, однак не пройшли перевірку та не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.

Таким чином, зі змісту як акта перевірки, так і документів з перекладом убачається ідентична та чітка інформація щодо неможливості підтвердження преференційного походження товарів, оформлених на адресу позивача, що свідчить про відсутність неправильного з`ясування обставин справи або помилкової інтерпретації контролюючим органом отриманих відомостей.

Саме тому декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.

У спірних правовідносинах компанія-експортер не надала під час перевірки належних документів, які б підтверджували походження товарів з території Європейського Союзу, у зв`язку з чим у листі-відповіді уповноваженого органу країни-експортера зазначено, що відповідні інвойси є формально дійсними (видавалися), однак не пройшли перевірку та не можуть бути використані для застосування преференційного режиму оподаткування.

Як убачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов`язань, що виникли після завершення митного оформлення.

Суд звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас посилання позивача на відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.

Факт того, що непідтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов`язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями.

Крім того, у разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань і донараховати штрафні санкції.

Відтак застосування штрафних санкцій у спірних правовідносинах є законним наслідком встановлення факту несплати митних платежів у належному розмірі, а не формою притягнення платника податків до відповідальності за умисне порушення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Етнокар» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «Етнокар» (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Вахтангова, 10, код ЄДРПОУ 2685621799)

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385)

Суддя А.Я. Ксензюк

Повний текст судового рішення складено 25.08.2026.