Рішення № 139214294, 25.08.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 748/3930/25

Провадження № 2/743/225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Середи Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 7330889 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ, укладеного 29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 030 гривень: тіло кредиту - 10 000 гривень, прострочені проценти - 28 050 гривень, комісія - 980 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.12.2025 справу передано за підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.03.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2026 підготовче засідання відкладено до 22.04.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.08.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 25.08.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

11.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір про споживчий кредит № 7330889. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та підписано позичальником шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z43336, надісланим 11.01.2023 о 16 годині 34 хвилині на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» від 10 вересня 2025 року.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 гривень.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кредит надається загальним строком на 105 днів з 11.01.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. За пунктом 1.3.1 договору пільговий період складає 15 днів, настає з дати видачі кредиту та завершується 26.01.2023 (рекомендована дата платежу). Відповідно до пункту 1.3.2 договору поточний період складає 90 днів, настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду, і закінчується 26.04.2023 (дата остаточного погашення заборгованості).

За умовами пункту 1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 26.01.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 26.04.2023 (останнього дня строку кредитування).

Згідно з пунктом 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1 000 гривень і нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. За визначенням, наведеним у розділі «Терміни та визначення» договору, комісія за надання кредиту - це одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту).

Відповідно до пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2 250 гривень і нараховуються за ставкою 1,5 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Пунктом 1.5.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 27 000 гривень і нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. За пунктом 1.6 договору тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав: 11.01.2023 перерахував на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 10 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 91109603 від 11.01.2023. Реквізити картки, на яку зараховано кошти, відповідають реквізитам, зазначеним у пункті 2.1 кредитного договору.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7330889 нарахування процентів здійснювалося з 12.01.2023 по 26.04.2023, тобто в межах строку кредитування: за пільговий період (з 12.01.2023 по 26.01.2023) - по 150 гривень за кожен день, а всього 2 250 гривень; за поточний період (з 27.01.2023 по 26.04.2023) - по 300 гривень за кожен день, а всього 27 000 гривень. Загальна сума нарахованих процентів становить 29 250 гривень. Нарахувань процентів за період після 26.04.2023 позивачем не здійснювалося. Пролонгація строку кредитування в порядку, передбаченому пунктом 2.3 договору, не здійснювалася.

19.01.2023 позичальником сплачено 20 гривень у рахунок комісії за оформлення кредиту та 1 200 гривень у рахунок процентів за кредитом. Інших платежів на погашення заборгованості позичальник не здійснював.

Станом на 12.11.2025 заборгованість за кредитним договором № 7330889 від 11.01.2023 складає 39 030 гривень, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 гривень, прострочена заборгованість за процентами - 28 050 гривень, прострочена заборгованість за комісією - 980 гривень, що підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором.

29.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29.05.2023 (у новій редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 26 серпня 2025 року) загальна сума заборгованості за кредитним договором № 7330889 складає 39 030 гривень, а саме: 10 000 гривень - залишок по тілу кредиту, 28 050 гривень - залишок по відсотках, 980 гривень - залишок по комісії.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7330889 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 39 030 гривень, а саме: 10 000 гривень - заборгованість по кредиту, 28 050 гривень - заборгованість по відсотках, 980 гривень - заборгованість по комісії.

Свого обов`язку з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строк, визначений договором, відповідач не виконала.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор Z43336 було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, строк кредитування за договором становив 105 днів і закінчився 26.04.2023. Нарахування процентів за користування кредитом здійснено позивачем за період з 12.01.2023 по 26.04.2023, тобто виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування; процентів за період після 26.04.2023 позивачем не нараховано. Розмір нарахованих процентів відповідає ставкам, погодженим сторонами в пунктах 1.5.2 і 1.5.3 кредитного договору, і становить 29 250 гривень (15 днів ? 150 + 90 днів ? 300). З урахуванням сплачених позичальником 1 200 гривень заборгованість за процентами становить 28 050 гривень.

За цих обставин вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 28 050 гривень ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах закону і є обґрунтованою.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічну правову позицію щодо нікчемності умови про сплату комісії, не пов`язаної з конкретною послугою, ОП КЦС ВС висловила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 980 гривень за надання кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові ВП ВС також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором.

Аналогічний підхід застосувала ОП КЦС ВС у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення задоволенню не підлягає.

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім комісії за надання кредиту в розмірі 980 гривень, умова про сплату якої є нікчемною. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як встановлено в розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 2.1 кредитного договору позивач перерахував 10 000 гривень на банківську картку позичальника. За змістом частини 1 статті 1054 ЦК України позивач належно виконав своє зобов`язання щодо надання кредитних коштів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 7330889 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 39 030 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростувала, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.01.2023 № 7330889 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 38 050 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 980 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 39 030 гривень, з яких задоволено 38 050 гривень, що становить 97,49 % від заявлених вимог (38 050 / 39 030 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 361,79 гривень (2 422,40 ? 97,49 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025, копію акта наданих послуг № Д/8014 від 12.11.2025 та копію детального опису наданих послуг до цього акта.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Витрати на усну консультацію клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 годин 30 хвилин), на ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 години 00 хвилин) та на погодження правової позиції клієнта у справі (0 годин 30 хвилин) фактично охоплюються витратами на складення позовної заяви, оскільки консультування клієнта, вивчення наданих ним документів і узгодження з ним правової позиції є невід`ємними складовими підготовки позовної заяви у справі цієї категорії та не мають самостійного значення поза межами такої підготовки.

Витрати на подання заяви до суду від імені клієнта не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 758/11022/21: заява сторони про подання доказів понесених витрат, а також процесуальні заяви і клопотання, що готуються самим адвокатом для суду в інтересах своєї сторони, не є правничою допомогою у розумінні статті 137 ЦПК України, а становлять процесуальні дії адвоката як представника, тому витрати на їх підготовку не підлягають окремому відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу зі складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній

розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подала і обставин, на які посилався позивач, не спростовувала. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 97,49 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 924,70 гривень (3 000 ? 97,49 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором від 11.01.2023 № 7330889 у розмірі 38 050 (тридцять вісім тисяч п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 924 (дві тисячі дев`ятсот двадцять чотири) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 361 (дві тисячі триста шістдесят одна) гривень 79 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ