Рішення № 139213505, 20.08.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2026 р. Справа № 608/1750/26

Номер провадження2/608/1012/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

за участі секретаря Олійник О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 20 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 77728271, умовами якого встановлено, що позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 12 178 грн. строком на 29 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Позикодавець на виконання умов Договору позики надав позичальнику грошові кошти у сумі 12 178 гривень шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах Договору позики.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 77728271 від 20.09.2021 становить 41 016,72 гривень, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 12 178 гривень; заборгованості за відсотками - 28 838,72 гривень.

04.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 025-040122. 05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 77728271 від 20.09.2021. Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 кредитодавець/клієнт відступив Фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі до відповідачки в сумі 41 016,72 гривень.

Враховуючи наведене та порушення відповідачкою строку повернення кредиту, позивач просить стягнути на його користь зі ОСОБА_1 заборгованість за договором у вищевказаному розмірі та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в ромірі 4 500 гривень.

Ухвалою від 17 червня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (без виклику) сторін.

13 липня 2026 року представник відповідачки адвокат Лабік Г. І. подав письмові пояснення, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке. У даній справі позивач повинен був довести: факт належного укладення договору позики; факт передачі відповідачу кредитних коштів; правильність розрахунку заборгованості; законність нарахування процентів; належний перехід права вимоги до ТОВ «Деал Фінанс Груп». Надані позивачем документи підтверджують ініціювання та проведення платіжної операції через платіжну систему, однак питання належності та достатності цих доказів для підтвердження фактичного отримання коштів має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 89 ЦПК України. Також позивач повинен довести безперервність переходу права вимоги та належність передачі саме спірного зобов`язання.

Поданий розрахунок заборгованості фактично не є розрахунком. Аналіз доданого до позову документа свідчить, що у ньому протягом усього періоду з 09.02.2022 року по 14.05.2026 року повторюються одні й ті самі суми: тіло кредиту - 12 178,00 грн; проценти - 28 838,72 грн; загальна сума - 41 016,72 грн. Жодних змін у структурі боргу, динаміки нарахування процентів або пояснення механізму їх обчислення документ не містить. Фактично це перелік дат із дублюванням одних і тих самих цифр, а не деталізований розрахунок заборгованості. Такий документ не дозволяє перевірити правильність заявленої до стягнення суми та не відповідає вимогам належного доказу. Відповідно до договору позики: сума позики становить 12 178,00 грн; строк кредитування - 29 календарних днів; базова процентна ставка - 1,99 % на день; орієнтовна загальна вартість кредиту за первісний строк становить 18 854,53 грн, із яких проценти - 6 676,53 грн. Позивач просить стягнути 28 838,72 грн процентів.

На підставі документів, поданих самим позивачем, представник провів контррозрахунок за такими показниками: основний борг - 12 178 грн., проценти за первісний строк кредитування (29 днів) - 6 676,53 грн., загальна вартість кредиту за договором - 18 854,53 грн. При цьому, вказує, що наведений контррозрахунок не є визнанням заборгованості відповідачем, а лише демонструє, що матеріали справи не містять математичного та документального обґрунтування заявленої позивачем суми процентів у розмірі 28 838,72 грн.

15 липня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи сторони відповідача не заслуговують на увагу, позовні вимоги вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Посилання представника відповідача щодо не укладання договору позики № 77728271 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (66u0rTK3mK), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, Відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій Відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Твердження представника відповідача щодо ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача також не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий Відповідача.

На підтвердження факту набуття Позивачем права вимоги у даній справі до матеріалів позову долучено належні та допустимі докази, а саме: Договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 р.; Витяг з реєстру прав вимог від 09.02.2022 року до договору факторингу №025-040122 від 04.01.2022 р.; Докази здійснення оплати за договором факторингу №025-040122 від 04.01.2022 р.; Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р.; Витяг з реєстру прав вимог від 05.12.2025 року до договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р.; Докази здійснення оплати за договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р.. Зазначені документи відповідають вимогам статей 76, 77, 78 ЦПК України як належні та допустимі докази, оскільки безпосередньо підтверджують факт переходу права вимоги. Таким чином, доводи Відповідача про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи представника Відповідача щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить Відповідача. Звертає увагу, що стороною відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку, в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

20 серпня 2026 року від представника відповідача надійшли заперечення проти позовної заяви, вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що ґрунтуються на неправильному розрахунку заборгованості. Самого лише факту підписання Договору позики (в тому числі електронного) недостатньо для виникнення у Відповідача обов`язку повернення коштів - обов`язковою умовою є фактичне отримання позичальником грошових коштів. З тексту позовної заяви вбачається, що Позивач не має і не надав суду прямих доказів зарахування коштів саме на банківський картковий рахунок Відповідача. Відповідач заперечує факт отримання коштів за Договором позики № 77728271 та зазначає, що жодних коштів від Позивача чи його правопопередників фактично не отримувала. Щодо нарахування процентів після спливу строку дії Договору позики, зазначає, що якщо судом буде встановлено факт отримання Відповідачем коштів за Договором позики, розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, є неправильним у частині нарахування процентів за межами строку кредитування. Відповідно до умов Договору позики №77728271 строк позики становить 29 днів з дати видачі коштів (20.09.2021), тобто до 19.10.2021 включно. Проценти за користування коштами за цей період, згідно з власним Додатком № 1 до Договору позики (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту), становлять 6 676,53 грн, а загальна вартість кредиту - 18 854,53 грн. Натомість Позивач нараховує та просить стягнути проценти у розмірі 28 838,72 грн - це сума нарахувань за 119 днів (29 днів строку позики + 90 днів після його спливу за ставкою 1,99% на день), тобто фактично за період, що більш ніж у чотири рази перевищує строк, погоджений сторонами для повернення позики.

Представник відповідача надає контррозрахунок за двома варіантами: Варіант 1 (основний) ґрунтується на недоведеності факту передачі коштів Відповідачу (п. 1 цього відзиву) і полягає у відмові в позові в повному обсязі. Варіант 2 (альтернативний, застосовується лише у разі, якщо суд визнає доведеним факт отримання Відповідачем коштів), обмежує заборгованість сумою тіла позики та процентів у межах погодженого сторонами 29-денного строку договору (12 178,00 грн + 6 676,53 грн = 18 854,53 грн), без нарахувань за період понад строк договору.

Також вказує, що заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу (4 500,00 грн понесених та 2 000,00 грн очікуваних) не відповідає критеріям співмірності, визначеним ст. 141 ЦПК України (складність справи, обсяг наданих послуг, значення справи), з огляду на типовий (шаблонний) характер позовної заяви. Відповідач просить суд врахувати це при вирішенні питання про розподіл судових витрат та зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру.

Представник позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» у позовній заяві та відповіді на відзив просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки у наданих суду запереченнях просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а у разі встановлення судом факту отримання коштів - застосувати контррозразунок заборгованості (варіант 2) та відмовити у стягненні відсотків, нарахованих після 19.10.2021.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77728271, який підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 66u0rTK3mK.

Згідно п. 1 вказаного Договору, Кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

За умовами п. 2 Договору, сума позики - 12 178,00 грн, строком на 29 днів, тобто до 19.10.2021, процентна ставка/день 1,99 % (фіксована); знижена процентна ставка 1,891 % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою у день 2,70 %; орієнтовна загальна вартість позики 18 854,53 грн.

Відповідно до п.4 Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Підписанням цього Договору відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ua/documеnts-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до моменту підписання Договору вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ ua /documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до п. 12 Договору, цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Як вбачається з довідки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з якою укладено Договір № 77728271 від 20.09.2021 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом відправки 20.09.2021 о 12:52 год. одноразового ідентифікатора 66u0rTK3mK на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з листом ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000133394/ТНПП від 12.03.2026, ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Установою/ ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 20.09.2021, сума 12 178 гривень за номером платіжної картки отримувача Старик Тетяна № НОМЕР_1 . Також копією платіжної інструкції підтверджується здійснення 20.09.2021 операції з переказу коштів на суму 12 178 гривень на карту № НОМЕР_1 .

22 листопада 2021 року сторони уклали додаткову угоду № 6173742 до Договору позики № 77728271 від 20.09.2021, у зв`язку з виникненням у позичальника заборгованості за договором та зверненням до позикодавця з проханням про розстрочку погашення заборгованості. Сторони домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди в сумі 27445,56 грн. Додаткова угода підписана одноразовим ідентифікатором Yudtl66p3F, який надіслано на елетронну пошту відповідачки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 77728271 від 20.09.2021, у відповідачки ОСОБА_1 станом на 09.02.2022 наявна заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 41 016,72 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 12 178 грн; заборгованість за відсотками - 28 838 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 21.09.2021 по 17.01.2022, зокрема у період з 21.09.2021 по 18.10.2021 за зниженою процентною ставкою у сумі 230,23 грн за кожен день, які в подальшому перераховані за фіксованою процентною ставкою 242,34 грн., а у період з 21.10.2021 по 17.01.2022 за фіксовано процентною ставкою у сумі 242,34 грн за кожен день.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-0040122, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 77728271 від 20.09.2021. 09.02.2022 підписано Реєстр прав вимог № 09/02/22.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 77728271 від 20.09.2021. 05.12.2025 підписано Реєстр прав вимог до договору факторингу.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді, є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (п. 2.1.3 Договору факторингу).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі до відповідача в сумі 41 016,72 грн., з яких 12 178 грн. - сума заборгованості за основою сумою боргу; 28 838,72 грн. - сума заборгованості за відсотками.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Договір позики № 77728271 від 20.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Крім того, аналогічним способом між сторонами була укладена додаткова угода.

Представник відповідача заперечує в цілому факт укладення кредитного договору з первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та отримання 21.09.2021 кредитних коштів в сумі 12 178 гривень.

Проте суд вважає доведеним факт підписання кредитного договору, отримання кредитних коштів на банківську картку та користування коштами відповідачкою ОСОБА_1 , оскільки такі заперечення спростовуються дослідженими судом доказами. Крім того, ОСОБА_1 не зверталася в фінансову установу для з`ясування підстав надходження на її рахунок грошових коштів, не зверталася із заявою про визнання договору недійсним, а навпаки ще уклала додаткову угоду, яка також підписана електронним цифровим підписом. Доказів зворотного відповідачка суду не надала.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги за Договором позики № 77728271 від 20.09.2021 відповідно до Договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022, Реєстру прав вимог № 09/02/22 від 09.02.2022 та № 05/12/25-01 від 05.12.2025, Реєстру прав вимог від 05.12.2025.

З цих підстав відхиляє доводи представника відповідачки про те, що позивачем не підтверджено перехід прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «1 Безпечне егентство необхідних кредитів», правонаступником якого є ТОВ «Деал Фінанс Груп» свої зобов`язання за Договором позики № 77728271 від 20.09.2021 виконав у повному обсязі та надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 178 грн.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Договором позики, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 41 016,72 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 178 грн; заборгованості по процентах у розмірі 28 838,72 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Водночас, щодо нарахування відсотків за Договором позики № 77728271 від 20.09.2021 та суми, яка підлягає до стягнення за ним, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно матеріалів справи, Договір позики № 77728271 від 20.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено строком на 29 днів, тобто до 19.10.2021, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 12 178 грн.

У пункті 5.2 Договору позики зазначено, що позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Правила), розміщені на сайті https://mycredit.ua/ ua /documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору.

Додані до матеріалів справи Правила надання грошових коштів у позику підписом позичальника, у тому числі й електронним (аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Договір позики, а також, що вказаний документ на момент отримання відповідачем позикових коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації (автопролонгації) строку дії Договору позики.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відсутність у Договорі позики домовленості сторін про пролонгацію (автопролонгацію) строку дії такого договору, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем Договору позики як його невід`ємна частина, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді можливість продовження строку договору.

Надані позивачем правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності (ст.3 ЦК України) та уможливив би покладення на слабшу сторону споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту Договору позики.

Такий висновок також узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.05.2022 у справі №697/302/20, і судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, докази продовження строку Договору позики № 77728271 від 20.09.2021 в матеріалах справи відсутні, а тому відповідачці безпідставно нараховано відсотки поза межами строку дії договору за період з 20.10.2021 по 17.01.2022.

Сторонами було узгоджено, що процентна ставка за користування кредитом за період, з 21.09.2021 по 19.10.2021 становить 1,891 % (знижена) за день, що враховуючи розмір отриманого кредиту становить 230,23 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором позики, виконаного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Позикодавцем у період з 21.09.2021 по 19.10.2021 була застосована знижена процентна ставка, що становить 230,23 грн за день.

Відтак, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору позики № 77728271 від 20.09.2021 становить 6 676,67 грн (230,23 * 29 = 6 676,67).

Таким чином, враховуючи, що відповідно до розрахунку заборгованості позивача було застосовано до відповідача знижену процентну ставку, суд вважає, що саме таку процентну ставку слід застосовувати при обрахуванні суми заборгованості за Договором позики № 77728271 від 20.09.2021.

З огляду на вищевикладене, розмір заборгованості за Договором позики, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 становить 18 854,67 грн, яка складається із: 12 178 грн заборгованості по тілу кредиту; 6 676,67 грн заборгованості по процентах.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 18 854,67 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, у позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з Договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛвід 22.08.2025, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Деал Фінанс Груп», адвокат бере на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правничої допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору.

За умовами п.п. 4.1 Договору, за Договором про надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у викзначеному розмірі.

Згідно Витягу з Акту № 8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛвід 22.08.2025, вбачається, що адвокатом Ткаченко Ю. О. надано ТОВ «Деал Фінанс Груп» професійну правничу допомогу, вартість зазначених послуг складає 4 500 грн.

ТОВ «Деал Фінанс Груп» сплатило на рахунок ОСОБА_2 кошти у розмірі 193 500 грн, призначення платежу: оплата за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги № 8-ДІЛ від 16.02.2026 без ПДВ, що вбачається із платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579942739.1 від 05.03.2026.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4 500 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 45,97 % (18 854,67 х 100: 41 016,72), то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 223,91 грн. (2662,40 : 100 х 45,97) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 068,65 грн. (4 500 : 100 х 45,97).

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 137, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП Банк», код 300528) суму заборгованості за договором позики № 7772871 в розмірі 18 854 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 67 копійок, з яких: 12 178 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень - заборгованість за тілом кредиту; 6 676 (шість тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 67 копійок - заборгованість за процентами, а також 1 223 (одна тисяча двісті двадцять три) гривні 91 копійка сплаченого судового збору та 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 65 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом

Рішення набрало законної сили «___» ______ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1750/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець