Рішення № 139213314, 24.08.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/485/26

Провадження № 2/584/492/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.08.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участі: секретаря Удод Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 6 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №103147553, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надав їй кредит у розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим станом на 29 березня 2023 року має заборгованість в розмірі 7422 грн. 60 коп., в т.ч.: 1830 грн. заборгованості за кредитом, 5292 грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками, 300 грн. заборгованості за комісією.

29 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №94-МЛ/Т про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №103147553 від 6 жовтня 2022 року.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 7422 грн. 60 коп. та понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.53).

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала, в силу ч.7 ст.128, ч.4 ст.130 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце судового засідання (а.с.44,55-57).

Враховуючи зазначене, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом, 6 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103147553, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , за умовами якого ТОВ «Мілоан» надав їй кредит у розмірі 3000 грн., на строк 105 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% в день протягом пільгового періоду (15 днів) та у розмірі 3% в день протягом поточного періоду (90 днів), комісії за надання кредиту у розмірі 300 грн.(а.с.8-16).

Як вбачається з листа АТ КБ «Приватбанк» від 22 травня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260513/70721-БТ, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку було зарахування коштів у сумі 3000 грн. у період з 5 жовтня 2022 року по 10 жовтня 2022 року (а.с.48).

Відповідач прострочила виконання свого зобов`язання, оскільки порушила строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 29 березня 2023 року має заборгованість в розмірі 7422 грн. 60 коп., в т.ч.: 1830 грн. заборгованості за кредитом, 5292 грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками, 300 грн. заборгованості за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з особового рахунка за кредитним договором (а.с.17-18).

29 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №94-МЛ/Т про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №103147553 від 6 жовтня 2022 року, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №94-МЛ/Т від 29 березня 2023 року (а.с.18зв.-28).

Відповідно до досудової вимоги від 16 жовтня 2025 року №22587371/101 позивач повідомляв відповідача про наявну заборгованість у розмірі 7422 грн. 60 коп. (а.с.28вз.).

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені цим договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час, відповідно до умов кредитного договору від 6 жовтня 2022 року, за надання кредиту встановлено комісію у розмірі 300 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором станом на 29 березня 2023 року вбачається, що позивачем було нараховано комісію за надання кредиту саме у розмірі 300 грн.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 9 жовтня 2024 року у справі №582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч.1,5 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч.5 ст.216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 300 грн. (суми нарахованої комісії за надання кредиту).

Зважаючи на викладене, відповідно до розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в сумі 7122 грн. 60 коп. (1830 грн. заборгованості за кредитом, 5292 грн. 60 коп. - заборгованості за відсотками)

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2554 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог (7122,6х2662,40/7422,6=2554,79) та підлягають стягненню з відповідача на користь банка 7676 грн. 66 коп. витрат на правничу допомогу (7122,6х8000/7422,6=7676,66)

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.141, 259, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614) 7122 грн. 60 коп. (сім тисяч сто двадцять дві гривні шістдесят копійок) заборгованості по кредитному договору №103147553 від 6 жовтня 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2554 грн. 79 коп. (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири гривні сімдесят дев`ять копійок) витрат по сплаті судового збору та 7676 грн. 66 коп. (сім тисяч шістсот сімдесят шість гривень шістдесят шість копійок) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік