Рішення № 139213190, 25.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/432/26

Провадження № 2/591/137/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Волкової Є.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 591/432/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа № 4, Відділу культури Сумської міської ради про зобов`язання здійснити нарахування та виплатити решту грошової компенсації за невикористані дні відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, решти допомоги по тимчасовій непрацездатності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 01 вересня 2012 року вона працювала викладачем у Комунальному закладі СМР Сумська дитяча музична школа № 4. У період з 26.12.2022 по 22.10.2025 вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Має двох дітей 3-річного і 7-річного віку. Її звільнили 23.10.2025 за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивачка зазначає, що після звільнення вона дізналась, що від неї приховали інформацію про її відпустки за минулі роки. Наказ директора КЗ СМР СДМШ №4 від 20.10.2025 № 61-к лише містив дату та підстави звільнення. В день звільнення їй не надали розрахунковий лист або письмове повідомлення про нараховані суми, що підлягають виплаті при звільненні (загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, сума заробітної плати, що належить до виплати), не здійснили виплати грошової компенсації за 37 днів невикористаної відпустки та компенсації за 30 днів додаткової відпустки як матері двох дітей до 15 років. На день її звільнення припав період тимчасової непрацездатності у зв`язку з хворобою дитини, який тривав з 23.10.2025 по 03.11.2025 включно. Допомогу по тимчасовій непрацездатності теж не виплатили в повному обсязі.

Листом №20/25.01-49 від 27.11.2025 відповідач Відділ культури Сумської міської ради повідомив, що відмовляється виплатити їй грошову компенсацію за додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Також в цьому листі відповідач зазначив невірну кількість не використаних днів її відпустки за 2022 рік. Їй нарахували лише 11 днів, замість 18 днів, обґрунтованого розрахунку цих 11 днів за 2022 рік їй не надали. За її підрахунками грошовій компенсації підлягають 37 днів невикористаної відпустки за минулі роки (19 днів за 2018 рік та 18 днів за 2022 рік), а також додаткова відпустка працівникам, які мають дітей до 15 років, загальною кількістю 30 календарних днів.

Зазначає, що відповідач Відділ культури Сумської міської ради при обліку її відпусток за 2022 рік припустився грубої помилки, оскільки її 10 робочий рік відрахував з 16.10.2021 (дати її виходу з першої відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), а не з 01.09.2021 (дня укладання трудового договору). Через це її 11 робочий рік відрахували також з невірної дати з 16.10.2022 і отримали невірну кількість днів її невикористаної відпустки. Після першої декретної відпустки і після другої декретної відпустки вона поверталась до своїх трудових обов`язків, а не приймалась знову на роботу, тому зміна дати початку робочого року є неправомірною. Роботодавець не попередив її вчасно за дні невикористаних відпусток за попередні роки, отже вони мали бути перенесені на інший період відповідно до ст. 11 Закону України «Про відпустки».

Позивачка зауважує, що письмового повідомлення або розрахункового листа з розшифровкою за видами виплат 4898,66 грн та 1273,89 грн (8016 грн 30 коп. до оподаткування) 26 листопада 2025 року і 04 грудня 2025 року вона на руки не отримала. Розрахунок компенсації за 30 днів її невикористаної відпустки відповідач робив виходячи з мінімальної заробітної плати, що є порушенням законодавства про працю.

За таких обставин, якби роботодавець не порушував законодавство про працю та сумлінно виконував свої обов`язки, то після 25.12.2022 (останній день відпустки по вагітності і пологах), перед відпусткою для догляду за дитиною до трирічного віку, вона могла використати 37 днів невикористаної відпустки та 10 днів додаткової відпустки на двох дітей до 15 років з виплатою всіх належних їй сум у розмірі 22248 грн 49 коп. (до оподаткування), враховуючи матеріальну допомогу на оздоровлення.

Вважає, що від неї умисно приховали інформацію про відпустки перед звільненням з розрахунком на те, що вона за ці відпустки не дізнається взагалі, і щоб не виплачувати компенсації за невикористані відпустки та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту», постанови КМУ від 31.01.2001 №78, що є свідомим порушенням законодавства про працю.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд:

- зобов`язати відділ культури Сумської міської ради, що веде бухгалтерський облік Комунального закладу СМР Сумської дитячої музичної школи №4 здійснити нарахування та виплатити їй решту грошової компенсації за не використані 37 днів щорічної відпустки в сумі 4672 грн 48 коп.;

- зобов`язати відділ культури Сумської міської ради здійснити нарахування та виплатити їй грошову компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 30 днів в сумі 10288 грн 20 коп.;

- зобов`язати відділ культури Сумської міської ради здійснити нарахування та виплатити їй матеріальну допомогу на оздоровлення за минулі роки у розмірі 7450 грн 74 коп.;

- зобов`язати відділ культури Сумської міської ради здійснити нарахування та виплатити їй решту допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 918 грн 16 коп.;

- стягнути з відділу культури Сумської міської ради на її користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 23.10.2025 року по день фактичного розрахунку;

- допустити негайне виконання стягнення середньої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 січня 2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в сумі 1064 грн 96 коп. до дня ухвалення судового рішення у даній справі. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач Відділ культури Сумської міської ради просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначає, що бухгалтерією Відділу культури було вірно проведено позивачці всі нарахування. Так, бухгалтером Відділу культури було проведено донарахування та виплату грошової компенсації 26.11.2025 та 04.12.2025 за 30 днів у сумі 8127,60 грн. Позивачка отримала всі належні кошти, що підтверджується виписками з банку. Щодо компенсації за додаткову соціальну відпустку на 2-х і більше дітей віком до 15 років, Відділ культури Сумської міської ради зазначає, що якщо батько дітей не перебував у трудових відносинах (не працював) у відповідні календарні роки (2023, 2024, 2025), він не мав права на цю відпустку, а отже, право не могло виникнути і у позивачки як у «другого з батьків». Обов`язок доведення права на пільгу лежить на працівникові. Без надання довідки з місця роботи чоловіка у роботодавця відсутні законні підстави для нарахування компенсації, оскільки це може призвести до подвійного використання пільги з бюджету.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, то зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується виключно при наданні щорічної відпустки (або її основної частини). Це виплата «на оздоровлення», тобто на період реального відпочинку працівника. Оскільки працівниця звільняється, а не йде у відпустку фактично право на матеріальну допомогу на оздоровлення не виникає. Законодавство не передбачає «компенсації за невикористану матеріальну допомогу». Якщо працівник не скористався правом на відпустку протягом календарного року, він втрачає право на отримання допомоги на оздоровлення за цей рік. Оскільки позивачка не скористалася правом на щорічну відпустку в ті роки (перебувала у відпустці по догляду за дитиною) і не подавала відповідних заяв, правова підстава для нарахування допомоги за ці періоди не виникла.

Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за дитиною, Відділ культури Сумської міської ради повідомляє, що станом на дату подачі позову було проведено всі необхідні оплати позивачці в частині допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за дитиною.

Щодо виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивачки, відповідач просить звернути увагу, що на день звільнення між сторонами був відсутній спір про розмір належних сум. Заборгованість виникла через розбіжності в розрахунках, а не через умисне ухилення роботодавця (а.с. 69-72, 147-151).

У відповіді на відзив позивачка зауважує, що на дату виходу з другої відпустки по догляду за дитиною 23.10.2025 за нею мали зберегти заробітну плату, а при розрахунку її доходу (зарплати) не враховувати календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин (всі календарні дні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Тобто, її заробітна плата, згідно якої нараховувалась допомога по тимчасовій непрацездатності, компенсації за не використані дні відпустки (37 днів) та додаткової відпустки на дітей тривалістю 30 днів мала розраховуватись згідно штатного розпису (виплат по тарифікації), що діяли 23.10.2025, відповідно до нарахованої заробітної плати, збереженої на час другої відпустки по догляду за дитиною для досягнення нею трирічного віку (а.с. 64-65).

Крім того, у відповіді на відзив позивачка зазначає, що посилання відповідача, що вона не має права на додаткову відпустку не відповідають нормам законодавства та є надуманими. Оскільки вона не переривала свою другу відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, щоб використати додаткову відпустку на дітей, батько дітей відпустку не використовував, отже додаткова відпустка на дітей накопичилась за весь час її перебування у другій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому їй мали надати цю відпустку перед звільненням за її бажанням, або виплатити компенсацію за неї в день звільнення. Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, то зауважує, що через те, що відповідач не вів належним чином облік відпусток та вчасно її не попереджав за них, то вона двічі не отримала матеріальну допомогу на оздоровлення. До 19 днів невикористаної відпустки за 2018 рік їй мали виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, якби вона знала за свою оплачувану відпустку і скористалася нею у 2019 році після виходу з першої відпустки по вагітності та пологам. Також до 18 днів невикористаної відпустки за 2022 рік їй мали виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, якби вона знала за свою оплачувану відпустку і скористалася нею у 2023 році після другої відпустки по вагітності та пологам (а.с. 87-89).

У відзиві на позовну заяву відповідач Комунальний заклад Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа № 4 проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі (а.с. 119-120).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги повністю. Відповідачі Комунальний заклад Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа № 4, Відділ культури Сумської міської ради подали клопотання про розгляд справи за відсутності їхніх представників.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01 вересня 2012 року ОСОБА_1 працювала в Комунальному закладі Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа № 4 на посаді викладача по класу домри (а.с. 11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила сина ОСОБА_2 (а.с. 47 на звороті), тобто 15 жовтня 2021 року закінчувалась відпустка позивачки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У період з 22 серпня 2022 року по 25 грудня 2022 року позивачці було відкрито листок непрацездатності у зв`язку з вагітністю та пологами (а.с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила другого сина ОСОБА_3 (а.с. 47), тобто 22 жовтня 2025 року закінчувалась друга відпустка позивачки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На підставі наказу Комунального закладу Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа № 4 від 20 жовтня 2025 року № 61-к позивачку звільнено з займаної посади 23.10.2025 за згодою сторін (п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України) (а.с. 18).

Відповідно до витягу з електронного реєстру листків непрацездатності позивачці було відкрито листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною у період з 23.10.2025 по 03.11.2025 (а.с. 19).

На підставі платіжної інструкції від 13 листопада 2025 року № 2051 позивачці було виплачено допомогу по тимчасовій втраті працездатності за листопад 2025 року в сумі 2467,08 грн (а.с. 21, 84).

Відповідно до акта Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 13 січня 2026 року, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Відділом культури Сумської міської ради, під час попередньої перевірки Відділу культури Сумської міської ради, проведеної у період з 24.11.2025 по 25.11.2025 встановлено порушення абзацу шостого частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а саме при звільненні ОСОБА_1 останній не виплачено компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної відпустки.

Під час позапланової перевірки виконання вимог припису проведеної 13 січня 2026 року встановлено, що згідно розрахунку компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 нараховано компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної відпустки на загальну суму 8016,30 грн. Компенсацію за 30 днів невикористаної щорічної відпустки ОСОБА_1 було виплачено частинами, а саме: 26.11.2025 у сумі 4898,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.11.2025 № 27888416; 04.12.2025 у сумі 1273,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.12.2025 № 28250169 (а.с. 75-83, 85, 86).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 липня 2026 року, у справі № 591/13306/25 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади викладача з мистецької школи з домри з 23 жовтня 2025 року на 04 листопада 2025 року за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За положеннями статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з частиною 6 статті 6 Закону України «Про відпустки» керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено частиною першою статті 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини 1 статті 24 вказаного Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як передбачено абзацами 1, пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом встановлено, що станом на момент звільнення позивачки з роботи і проведення з нею розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки у останньої не було заробітної плати, тому розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки відповідачем обґрунтовано було проведено на підставі пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тобто, з розміру її посадового окладу в сумі 6773 грн, до якого додано підвищення у розмірі 20 %, що становить 8127 грн 60 коп.

У зв`язку із зазначеним, суд відхиляє розрахунки позивачки щодо розміру компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, оскільки вони не відповідають вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Що стосується доводів позовної заяви про те, що позивачці підлягає компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 37 днів, то суд їх також відхиляє, ураховуючи, що вказане питання було предметом позапланової перевірки Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за наслідками якої було встановлено, що позивачці не виплачено компенсацію саме за 30 днів невикористаної щорічної відпустки. Посилання позивачки на те, що відповідач безпідставно змінив їй початок відрахування періоду щорічної відпустки суд також відхиляє, ураховуючи, що відпустка надається за відпрацьований рік. Водночас, матеріалами справи доведено і позивачем не заперечується той факт, що у період з 01 вересня 2021 року 16 жовтня 2021 року вона не працювала, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Щодо доводів позовної заяви про те, що відповідач безпідставно відмовив їй у компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, то суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що позивачка не надала належних, допустимих і достатніх доказів для підтвердження обставин того, що вона має право на таку відпустку.

Суд відхиляє також доводи позовної заяви в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за минулі роки, з огляду на таке.

Зокрема, частиною 1 статті 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Однак, матеріалами справи доведено, що позивачка не використала щорічну відпустку тривалістю 30 днів, а отримала за неї компенсацію при звільненні. Відповідно, підстави для нарахування та виплати допомоги на оздоровлення відсутні. Крім того, чинним законодавством не передбачено виплату компенсації за ненадану допомогу на оздоровлення за минули роки.

Суд також вважає необґрунтованими доводи позовної заяви в частині зобов`язання здійснити нарахування решти допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки матеріалами справи підтверджується факт виплати відповідачем допомоги по тимчасовій непрацездатності. Проте позивачка не спростувала неправильність цього розрахунку.

Так за положеннями пунктів 7, 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 439) передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної).

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку (доходу, грошового забезпечення), середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день розірвання трудового договору, припинення підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності - для страхування на випадок безробіття, на день настання страхового випадку для добровільно застрахованих осіб за страхуванням з тимчасової втрати працездатності та на день настання права на страхову виплату для добровільно застрахованих осіб за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Ураховуючи, що станом на день відкриття позивачці листка непрацездатності від 23 жовтня 2025 року остання не мала заробітку, оскільки після закінчення 22 жовтня 2025 року відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вона не приступила до роботи, тому відповідач правомірно нарахував їй допомогу по тимчасовій непрацездатності за тарифною сіткою.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у день звільнення позивачки з роботи, який було змінено на підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року, залишеного без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 липня 2026 року, у справі № 591/13306/25 з 23 жовтня 2025 року на 04 листопада 2025 року відповідач не провів з нею повного розрахунку. Так, матеріалами справи доведено, що остаточний розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки були здійснено відповідачем лише 04 грудня 2025 року (а.с. 86).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відтак, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як передбачено пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Так, посадовий оклад позивачки з підвищенням у 20 % становив 8127 грн 60 коп.

Число робочих днів за останні два календарні місяці, що передували звільненню позивачки 04 листопада 2025 року становить: за вересень 2025 року 22 робочих дні, за жовтень 2025 року 22 робочих днів, всього 44 робочих днів.

Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить: 8127,60 грн / 44 робочих днів = 184 грн 72 коп.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 листопада 2025 року (останній робочий день позивачки згідно з рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2026 року, залишеного без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 липня 2026 року) по 04 грудня 2025 року (день остаточного розрахунку з позивачкою) становить 23 робочих дні.

Відповідно, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 184,72 грн * 23 робочих днів = 4248 грн 56 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позов задоволено в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1064 грн 96 коп., сплачений за цією позовною вимогою (а.с. 97).

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позички про негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Водночас, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, тому відсутні підстави для негайного виконання рішення суду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу культури Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4248 грн 56 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу культури Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064 грн 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальний заклад Сумської міської ради Сумська дитяча музична школа № 4, місцезнаходження: м. Суми, вул. Миколаївський (Вільний) лужок, буд. 7, ЄДРПОУ 35539896.

Відповідач: Відділ культури Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська буд. 41, ЄДРПОУ 22980105.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова