Рішення № 139213002, 24.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1790/26

Провадження № 2/459/770/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 2173141 від 26.09.2025 в сумі 26880.00 грн, яка складається з: 15000.00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11880,00 гривень заборгованість за процентами, а також просив вирішити питання судових витрат, які включають судовий збір у розмірі 2662.40 грн, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема, за відправлення документів відповідачу в розмірі 144,18 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000.00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.09.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2173141, відповідно до умов якого сума кредиту становила 15000.00 грн, строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 14 грудня 2025 року (включно). Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «t35325». Вказує, що ТОВ «ФК «Абекор» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача грошові кошти в сумі 15000.00 грн. Також зазначив, що 25.10.2025 відповідач уклав додаткову угоду до Кредитного договору №2173141 від 26.09.2025 на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, у якій сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «13» січня 2026 року. 25.11.2025 року відповідач уклав Додаткову угоду до Кредитного договору № 2173141 від 26.09.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, сторони узгодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «13» лютого 2026 року. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість за Договором у розмірі 26880.00 грн, яка складається з: 15000.00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11880.00 грн заборгованість за процентами. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 11.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2026.

У зв`язку із витребуванням документів, розгляд справи 12.06.2026 відкладено на 06.08.2026.

07.08.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача посилається на недоведеність: укладення договору саме відповідачем; належності електронного підпису, використаного для підписання кредитного договору останньому; належності карткового рахунку ОСОБА_1 та отримання ним коштів; правильності розрахунку; законності нарахування процентів. Щодо недоведеності факту укладення кредитного договору представник зазначив, що у матеріалах справи відсутні: журнали відправлення та доставки SMS-повідомлення; підтвердження оператора мобільного зв`язку щодо належності номера телефону відповідачу; технічні журнали (лог-файли) із зазначенням IP-адреси, MAC-адреси, геолокації, часу авторизації та інших технічних параметрів; відомості про використаний пристрій; докази проходження належної електронної ідентифікації. Також недоведеним вважає факт передачі кредитних коштів позичальнику, так як позивач не надав: виписки банку про списання коштів із власного рахунку; банківської виписки про їх зарахування на рахунок відповідача; підтвердження АТ «Універсал Банк» про те, що картковий рахунок відкритий саме на ім`я відповідача; інформації про номер банківського рахунку (IBAN), до якого випущена зазначена картка; підтвердження того, що саме відповідач мав можливість користуватися зазначеним рахунком, а долучена квитанція EasyPay, відповідно до якої було здійснено певну платіжну операцію не підтверджує виникнення кредитних правовідносин саме між сторонами спору. Наголошує про необхідність наявності первинного бухгалтерського документа, який підтверджував би видачу кредиту, проте таких доказів суду не надано. Між цим, акцентує увагу на відсутності належної електронної ідентифікації відповідача. На його думку, сам факт введення SMS-коду не свідчить про те, що відповідну дію вчинив саме відповідач, оскільки телефонний номер міг перебувати у користуванні іншої особи, SIM-картка могла бути втрачена, передана або використана без відома її власника. Також предстанивк ставить під сумнів правильність нарахування процентів, при цьому посилається на те, що позивач обмежився лише кінцевою сумою 11 880,00 грн без пояснення: за який саме період здійснювалися нарахування; яка процентна ставка застосовувалась у кожний день; чи змінювалася ставка після укладення додаткових угод; які платежі здійснювалися відповідачем; як саме визначався залишок боргу. Також представник вважає, що розрахунок заборгованості не відповідає вимогам належності доказів, оскільки складений самим позивачем; не підтверджений бухгалтерськими документами; не містить первинних фінансових документів; не підтверджений банком; не містить покрокового алгоритму розрахунку; не містить щоденного залишку заборгованості; кількість днів користування кредитом; конкретної процентної ставки; формули розрахунку; способу округлення сум. Водночас стверджує, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що саме до моменту укладення договору відповідач отримав паспорт споживчого кредиту, відсутні: підтвердження відкриття документа; журнал ознайомлення; електронний підпис під паспортом кредиту; підтвердження скачування документа; підтвердження його надсилання. Вказує, що заявлена сума витрат на правову допомогу є явно завищеною. Тому просить відмовити у задоволенні позову; а у разі якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позову, просить перевірити правильність розрахунку заборгованості, виключити незаконно нараховані проценти та відмовити у стягненні сум, які не підтверджені належними доказами. Крім цього, просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, як необґрунтованих та неспівмірних, або, як мінімум, істотно зменшити їх розмір відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України.

20.08.2026 сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.

Відповідач не повідомив причини неявки, свої доводи відносно позову висловив у відзиві на такий.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 24.08.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 20.08.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 24.08.2026 в силу вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.09.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2173141, який підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «t35325».

Відповідно до п. 1.1., 1.1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитора, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Сайт/Мобільний застосунок «FirstCredit». Електронна Ідентифікація Позичальника в ІКС Кредитора здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «FirstCredit» в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитором правильності введення коду/натискання цифр на клавішах телефону під час телефонного дзвінка, що є електронним підписом Позичальника та направлений/здійснений Кредитором на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході та/або (під час обслуговування у Кредитора). При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Сайту/Мобільного застосунку «FirstCredit»/ІКС Кредитора. На умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.2., 1.3. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 15000 грн. 00 коп., строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до «14» грудня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі/Графіку платежів.

Кількість платежів 2 платежі, періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом) (п. 1.3.1., 1.3.2. Договору).

Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: базова процентна ставка 0.9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом. Основна процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом; Акційна процентна ставка, що застосовується відповідно до наступних умов: - 0.2970 % в день, що застосовується протягом першого період користування кредитом, (крім випадку якщо Позичальник уклав додаткову угоду про продовження строку кредиту, де дана акційна ставка буде застосована до дати такого укладення(включно), якщо Позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому Графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладе додаткову угоду про продовження строку кредиту (пролонгацію). Якщо Позичальник не має права на отримання знижки на умовах акційної ставки, акційна ставка в цьому полі буде дорівнювати розміру базової ставки, яка відповідно діє в цей період, у зв`язку з чим ця умова Договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для Позичальника. В даному випадку, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримує від Кредитора індивідуальну знижку на базову процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за базовою процентною ставкою протягом першого періоду користування кредитом (його частини), а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (включно), буде перераховано за акційною процентною ставкою, відповідно до вищезазначених умов. У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Кредитора, користування кредитом для Позичальника здійснюється за базовою процентною ставкою протягом 4 першого періоду користування кредитом (без застосування знижки) на звичайних (базових) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів (позичальників), які не мають окремих індивідуальних знижок базової процентної ставки. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування акційної процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується базова процентна ставка, при цьому застосування базової процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової процентної ставки (п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.4.3. Договору).

Як вбачається з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України (далі - платіжна картка).

Сторонами погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до Договору, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів, та підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (а. с. 17-25).

Також позивачем до позовної заяви долучено копію Паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 20:36:19 «25» вересня 2025 року z21414 (а.с.26-28 на звороті).

Позивач, на виконання умов договору, 26.09.2025 надав відповідачу грошові кошти у сумі 15000 грн. шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 22732 від 27.04.2026 (а. с. 42).

Про те, що ТОВ «ФК «Абекор» виконало умови договору та перерахувало відповідачу кошти в сумі 15000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_3 свідчить також відповідь АТ «Універсалбанк» №БТ/Е-27681 від 26.06.2026, відповідно до якої платіжна картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 та на таку 26.09.2025 надходили грошові кошти в сумі 15000 грн, на підтвердження чого надано рух коштів за платіжною карткою (а. с. 80, 81).

Також встановлено, що 25.10.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Кредитного договору №2173141 від 26.09.2025, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «13» січня 2026 року. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів в період пролонгації(продовження), визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (з урахуванням всіх змін, що погоджені сторонами). В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження)(п.п.1,2 Додаткової угоди). Додаткова угода до Кредитного договору №2173141 від «26» вересня 2025 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: d55312 Р.В. Хірук 15:33:37 «25» жовтня 2025 року (а. с. 34 зворот-36).

Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту за договором про споживчий кредит № 2173141 від «26» вересня 2025 року (Стандартизована форма) Для продуктів, що надаються під торговою маркою Firstcredit) електронним підписом одноразовим ідентифікатором: f93117 (а. с. 32-33 на звороті).

25.11.2025 року ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Кредитного договору № 2173141 від 26.09.2025 року, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «13» лютого 2026 року. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів в період пролонгації(продовження), визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (з урахуванням всіх змін, що погоджені сторонами). В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). Додаткову угоду до Кредитного договору №2173141 від «26» вересня 2025 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором: d10639 Р.В. Хірук 19:08:35 «25» листопада 2025 року (а.с.39 на звороті 41).

Також відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту за договором про споживчий кредит № 2173141 від «26» вересня 2025 року (Стандартизована форма) Для продуктів, що надаються під торговою маркою Firstcredit) електронним підписом одноразовим ідентифікатором j12096 (а.с.37-38 на звороті).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача по кредиту становить 26880.00 грн, яка складається з: 15000.00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11880.00 грн заборгованість за процентами (а.с.43-45).

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача, оскільки він ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як встановлено судом, 26.09.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір № 2173141, а в подальшому додаткові угоди до такого. Договір та додаткові угоди були підписані електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів відповідно t35325, d55312, d10639 у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

У вищевказаному договорі вказано паспортні дані ОСОБА_1 , ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, адресу проживання, номер банківської картки для перерахування коштів, котрий належить останньому, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши вищевказаний Договір, Додаткові угоди, Паспорти споживчих кредитів від 26.09.2025, 25.10.2025, 25.11.2025, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит ОСОБА_1 підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови Договору цілком зрозумів та приймав їх.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту чи особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна, Договір з ним не був би укладений.

Щодо доводів сторони відповідача щодо недоведеності виникнення кредитних правовідносин, зокрема, факту укладення договору саме відповідачем, належності електронного підпису та електронної ідентифікації, належності відповідачу банківського рахунку та факт отримання ним кредитних коштів, то такі спростовані матеріалами справи, у яких міститься кредитний договір, інформація про одноразові ідентифікатори, направлені відповідачу та зарахування коштів на картку № НОМЕР_3 , яка емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , після попередньо пройденої верифікації особи.

Суд акцентує увагу, що у постанові від 01 липня 2024 року у справі №638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази підписання договорів від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення по даному факту до правоохоронних органів. Також відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували: втрату контролю над SIM-карткою; заміну SIM-картки; звернення до мобільного оператора щодо несанкціонованого доступу.

Таким чином, між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в Договорі. Проте свої зобов`язання, всупереч умовам Договору, належним чином не виконав.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості загальна заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2173141 від 26.09.2025 становить 26880.00 грн, яка складається з: 15000.00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11880.00 грн заборгованість за процентами.

Доказів повернення кредитних коштів матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 15000,00 грн слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 11880.00 грн суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За умовами договору сума кредиту становила 15 000 грн, строк кредитування 80 днів, з кінцевим строком повернення 14.12.2025, процентна ставка: базова 0,99 % на день; основна 0,99 % на день; акційна 0,297 % на день протягом першого періоду за умови виконання позичальником передбачених договором умов для отримання знижки, кількість платежів 2, з періодичністю 30 та 50 днів.

Додатковою угодою № 1 сторони продовжили строк кредитування на 80 днів, унаслідок чого кінцевий строк повернення кредиту визначено до 13.01.2026, на період пролонгації встановлено: основну процентну ставку 0,99 % на день; 2 платежі: перший платіж через 30 днів; другий платіж через 50 днів; відлік нового строку та періодів користування здійснюється з дня, наступного за днем укладення додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 сторони повторно продовжили строк кредитування на 80 днів, визначивши новий кінцевий строк повернення кредиту 13.02.2026, на період повторної пролонгації встановлено основну процентну ставку 0,99 % на день; визначено щодо сплати двох платежів через 30 та 50 днів; початок нового періоду користування з дня, наступного за днем укладення додаткової угоди;

Таким чином, загальний порядок кредитування передбачав первісний строк 80 днів до 14.12.2025, після чого строк кредиту двічі продовжувався на 80 днів спочатку до 13.01.2026, а потім до 13.02.2026. При цьому на періоди обох пролонгацій сторони прямо погодили основну процентну ставку у розмірі 0,99 % за кожен день користування кредитом. Отже, розмір процентної ставки, періоди її застосування, порядок та строки погашення були погоджені сторонами в договорі та додаткових угодах.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач двічі здійснив погашення кредиту, а саме 25.10.2025 в розмірі 1336,50 грн та 25.11.2025 в розмірі 4603,50 грн, які були зараховані в порядку черговості на проценти за користування кредитними коштами.

Таким чином, база для нарахування відсотків за весь період кредитування з 26.09.2025 по 13.02.2026 становила 15 000 грн.

Даючи аналіз коректності нарахування відсотків по періодах, то суд виходить з наступного: за період з 26.09.2025 по 25.10.2025 при відсотковій ставці 0,297 % (30 днів ? 0,297 % ? 15 000 грн = 1 336,50 грн) відсотки становлять 1 336,50 грн, що відповідає здійсненому відповідачем 25.10.2025 платежу в розмірі 1 336,50 грн, отже, після цього платежу: тіло кредиту: 15 000 грн; проценти: 0 грн; за період з 26.10.2025 по 25.11.2025 при відсотковій ставці 0,99 (31 день ? 0,99 % ? 15 000 грн = 4 603,50 грн) відсотки становитимуть 4 603,50 грн, що також точно відповідає здійсненому платежу відповідачем 25.11.2025 в розмірі 4 603,50 грн, тому за вказаний період заборгованість за тілом кредиту становить 15 000 грн; нараховані проценти: 0 грн, оскільки такі повністю сплачені; за період з 26.11.2025 по 13.02.2026 при відсотковій ставці 0,99 розрахунок буде наступний: 15 000 ? 0, 99% ? 80 днів = 11 880,00 грн, відтак, саме 11 880 грн становить сума процентів за останній період.

Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування відсотків (процентів) в порядку, передбаченому Договором у межах строку кредитування, а тому доводи сторони відповідача в цій частині безпідставні.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2173141 від 26.09.2025 у розмірі 26880.00 грн, з яких: 15000.00 грн тіло кредиту, 11 880 грн нараховані проценти, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: довіреність №18/09, копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 22122025 від 22.12.2025, укладеного між АБ «Наталії Пухи» та ТОВ «ФК «Абекор», ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1204167, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2026, згідно якого загальна вартість послуг з надання правової допомоги становить 10000,00 грн.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Варто зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася така у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник позивача не брав, представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 4000,00 гривень.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 2662,40 грн. сплаченого судового збору, а також 144,18 гривень судових витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, зокрема, за відправлення документів відповідачу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір згідно з платіжною інструкцією №735 від 14.04.2026 в сумі 2662,40 гривень підлягає стягненню з відповідача у користь позивача в силу приписів ст.141 ЦПК України.

Також витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для підготовки розгляду справи відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 133, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 144,18 гривень.

Таким чином, керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором №2173141 від 26.09.2025 у розмірі 26880.00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок), з яких: 15000.00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 880 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копйок) судового збору та 144,18 грн (сто сорок чотири гривні 18 копійок) витрат, які пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для підготовки розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат понесених на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», (місцезнаходження: м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, будинок 75, прим. 601А, код ЄДРПОУ 39287145),

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович