Рішення № 139212997, 25.08.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2165/26

Провадження № 2/459/905/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 серпня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором № 96680764 від 12.12.2021 у розмірі 13260 грн та вирішити питання судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2662.40 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 96680764, за умовами якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3900 грн, які позичальник зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу №01092025/1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 96680764 від 12.12.2021, сума боргу за яким становить становить 13260 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3900 грн; заборгованість за відсотками становить 9360 грн.

Ухвалою від 29.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду, який відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.

20.08.2026 сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснити розгляд даної справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 12). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 24 серпня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 20 серпня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 24 серпня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.12.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 96680764, який підписано останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором 817627.

Відповідно до Договору про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021, ТОВ «ФК «Ірбіс» запропоновано укласти договір, а ОСОБА_1 акцептовано пропозицію, за якою Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3900 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору (п.3.1. Договору).

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього Договору: п. 3.2.1. п. 3.2. Договору пільговий період строк кредитування 24 календарних днів з 12.12.2021 по 05.01.2022- пільгова процентна ставка (знижка) 2%; п. 3.2.2. п. 3.2. Договору Стандартний період 66 календарних днів з 06.01.2022 по 12.03.2022 стандартна процента ставка 3% (п.3.2. Договору).

Видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (п.4.1. договору).

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 12.03.2022 року (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (п.4.2. Договору).

Клієнт має здійснювати погашення заборгованості за цим Договором шляхом здійснення переказу у безготівковій формі на поточний рахунок товариства у строк, передбачений цим Договором (п.4.6. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 12.03.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором. Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу. (п.п.11.1.,13.1. Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника, його паспортні та особисті дані, електронну пошту, місце проживання, номер телефону.

Довідкою про ідентифікацію клієнта встановлено, що ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «ФК «Ірбіс» відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію». На номер телефону НОМЕР_1 надісланий 12.12.2021 одноразовий ідентифікатор 817627.

Згідно довідки Сервісу онлайн платежів (ipay.ua) №3152_251024114047 від 24-10-2025, 12.12.2021 о 11:37:36 на картку НОМЕР_2 перераховано суму 3900,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 124710761.

05.01.2022 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021 року, згідно умов якого, враховуючи запит Клієнта, щодо обрання наступного Пільгового періоду, враховуючи те, що Клієнт сплатив проценти за користування Кредитом, Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021 року (далі за текстом «Договір»). Відповідно до п.4.4.Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк: - Наступного пільгового періоду за Договором складає:30 календарних днів, який обчислюється з 05.01.2022 по 04.02.2022. - Стандартного періоду за Договором складає: 60 календарних днів, який обчислюється з 05.02.2022 по 05.04.2022 (п.п.2.1., 2.2. Додаткового договору № 1 до Договору).

Сторони підтверджують обов`язковість взятих на себе за Договором та Додатковим договором зобов`язань та продовжують виконувати усі положення Договору в порядку і обсязі, визначеному Договором та Додатковим договором, зокрема Сторони домовились, що Клієнт зобов`язується виконувати умови Договору та Додаткового договору та зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 05.04.2022 р., шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства (п.п.2.3. Додаткового договору № 1 до Договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 96680764 від 12.12.2021 заборгованість становить 13260 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3900 грн; заборгованість за відсотками становить 9360 грн.

Також встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, за ямовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.1.Договору).

Обставина передання реєстру прав вимоги за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 підтверджується відповідним актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від 01.09.2025.

Платіжною інструкцією № 6054383 від 02.09.2025 підтверджується здійснення ТОВ «ФК «Позика» фінансування на користь ТОВ «ФК «ІРБІС» із призначенням платежу: «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року».

Відповідно до витягу з додатку до №1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 96680764 від 12.12.2021 в сумі 13260 грн.

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 12.12.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 96680764, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «817627», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Ірбіс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 3900 грн.

Таким чином, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання Договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису. Між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в Договорі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту (орієнтована загальна вартість кредиту (тіло кредиту з процентами по кредиту) для Клієнта на дату укладання Договору становить дванадцять тисяч триста двадцять чотири гривень 00 коп (п.1 Додатоку №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021 року) та загальними витратами по ньому.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 3900,00 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.

Із розрахунку заборгованості за Договором встановлено, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за несплаченими процентами в сумі 9 360 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Як зазначалося вище, п. 4.2 Кредитного договору прямо визначав, що строк кредитування закінчується 12.03.2022.

05.01.2022 сторони уклали додаткову угоду, якою вони фактично продовжили період користування кредитом, наступний пільговий період 30 календарних днів: з 05.01.2022 до 04.02.2022; наступний стандартний період 60 календарних днів: з 05.02.2022 до 05.04.2022; позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, нараховані до 05.04.2022 (п.п.2.2.,2.3. Додаткового договору № 1 від 05.01.2022 до Договору про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021).

Окрім цього, у Додатковому договорі № 1 від 05.01.2022 до Договору про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021 сторони підтвердили, що станом на момент укладення угоди, позичальник сплатив проценти за користування кредитом.

Відтак, за пільговий період з 05.01.202204.02.2022 30 днів, процентна ставка 2% відсотки становитимуть 2 340 грн (3 900 ? 2% ? 30 = 2 340 грн), за наступний стандартний період з 05.02.202205.04.2022 60 днів процента ставка 3%, тому відсотки становлять 7 020 грн (3 900 ? 3% ? 60 = 7 020 грн).

З врахуванням наведеного, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів суд вважає обґрунтованим, а заборгованість за несплаченими процентами в сумі 9 360 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Даючи оцінку переходу права вимоги до позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

Із матеріалів справи також вбачається, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (фактор) укладено договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та здійснити їх оплату на умовах договору.

Відповідно до витягу з додатка № 1 до договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року право вимоги за кредитним договором № 96680764 від 12.12.2021, укладеним із ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «ФК «Позика». На підтвердження виконання умов договору факторингу позивач також надав акт приймання-передачі реєстру прав вимоги від 01 вересня 2025 року, який підтверджує передачу фактору реєстру прав вимоги відповідно до договору факторингу, а також платіжну інструкцію № 6054383 від 02 вересня 2025 року, яка підтверджує здійснення ТОВ «ФК «Позика» фінансування на користь ТОВ «ФК «ІРБІС» із призначенням платежу: «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року», що свідчить про виконання фактором свого обов`язку з оплати відступлених прав вимоги.

Відтак, наданими позивачем доказами підтверджується перехід до ТОВ «ФК «Позика» права грошової вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021, у зв`язку з чим саме позивач набув статусу кредитора у спірному зобов`язанні та права на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором в загальному розмірі становить 13260 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3900 грн; заборгованість за відсотками становить 9360 грн.

За наведених обставин, позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення із відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: Договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору та порядок здійснення розрахунків, Додаткову угоду № 21134762 від 08.05.2026, якою внесені зміни (доповнення) до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026 та детальний опис робіт від 08.05.2026, який містить інформацію про види наданих послуг, їх тривалість та вартість.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №96680764 від 14.05.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 96680764 від 12.12.2021 у сумі 13260 грн (тринадцять тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок), із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3900 грн; заборгованість за відсотками становить 9360 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір в сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 24.08.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 39493634);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович