Рішення № 139212468, 24.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/4144/26

2/337/3036/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феросплавник 7», про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 позивачка ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ярошенка О.О. звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , як на частку спільного майна подружжя, набутого в період шлюбу з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 1/2 частку цієї ж квартири в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивує тим, що вказана квартира була надана в користування її чоловіку ОСОБА_2 та їй як дружині в період зареєстрованого між ними шлюбу на підставі ордеру №771, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів на підставі рішення Запорізького міськвиконкому №346 від 29.10.1987. Вказана квартира знаходилась в будинку, який належав ЖБК «Феросплавник 7» (наразі ОСББ «Феросплавник 7»), і членом кооперативу був ОСОБА_2 .. Пай за квартиру в розмірі 8685,80карбованців було виплачено ними повністю у 1993 в період перебування у шлюбі. Рішенням суду від 17.11.2004 шлюб між ними було розірвано. Її колишній чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Питання про виділення їй частки вказаної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя за життя ОСОБА_2 та після не вирішувалось. Спадкова справі після смерті ОСОБА_2 не заводилась. Єдиним спадкоємцем після його смерті ОСОБА_2 був їх син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті батька в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав разом за однією адресою. Однак у встановленому законом порядку право власності на спадкове майно ОСОБА_3 не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після смерті сина вона в установлений законом строк та порядку звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після його смерті та приватним нотаріусом ЗМНО Білою Т.С. була заведена спадкова справа, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказане нерухоме майно, оскільки під час життя, після виплати пая, ОСОБА_2 не зареєстрував право власності у встановлений законом порядок, а після його смерті його син - ОСОБА_3 належним чином не оформив право на спадщину. У зв`язку з цим вона не може в нотаріальному порядку оформити своє право власності на зазначену квартиру, яке набула правомірно, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.06.2026 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою у приватного нотаріуса ЗМНО Білої Т.С. витребувана спадкова справа №27/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.07.2026 до суду від приватного нотаріуса ЗМНО Білої Т.С. надійшли витребувані матеріали спадкової справи.

Ухвалою суду від 15.07.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та третьої особи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Ярошенко О.О. не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю та просять позов задовольнити.

Представник відповідача територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Кіпа О.В. в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просить прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Представник третьої особи ОСББ «Феросплавник 7» Редько А.В. в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та третьої особи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 15.11.1985 позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який було розірвано за рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2004, про що в органах ДРАЦС складено актовий запис №198 від 31.05.2005.

Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 .

На підставі ордеру №771, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів на підставі рішення Запорізького міськвиконкому №346 від 29.10.1987, ОСОБА_2 як члену ЖБК «Феросплавник 7» була надана в користування квартира АДРЕСА_1 .

Пай за вищевказану квартиру в розмірі 8685,80 карбованців повністю виплачений в липні 1993.

Згідно інформації ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 05.02.2026 правоустановчі документи на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі.

Спадкування після його смерті здійснюється на підставі закону.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його та позивачки ОСОБА_1 син ОСОБА_3 , який на момент смерті спадкодавця проживав разом з ним за однієї адресою - в квартирі АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..

Спадкування після його смерті здійснюється на підставі закону.

Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його матір позивачка ОСОБА_1 , яка на момент смерті проживала зі спадкодавцем за однієї адресою - в квартирі АДРЕСА_1 .

27.07.2023 позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3

27.07.2023 приватним нотаріусом ЗМНО Білою Т.С. була заведена спадкова справа №27/2023, у Спадковому реєстрі №70999634, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час спадкова справа є чинною, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Постановою приватного нотаріуса ЗМНО Білою Т.С. від 12.05.2026 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу не були надані документи, що підтверджують державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого прийняв в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України його син ОСОБА_3 , але за життя не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На даний час позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири як на частку в спільному сумісному майні подружжя та на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності

Згідно із п.1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Враховуючи те, що правовідносини щодо набуття подружжям ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру виникли до 01.01.2004, суд вважає необхідним застосувати до них норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Закону України від 07.02.1991 № 697-XII «Про власність» (втратив чинність з 20.06.2007), Кодексу про шлюб та сім`ю від 20.06.1969 № 2006-VII.

Так, за змістом ст.86,128 ЦК УРСР 1963 право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

При цьому, відповідно до п.3 постанови Верховної Ради України від 26.03.1991 «Про порядок введення в дію Закону України «Про власність», положення ст.15 зазначеного Закону застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року (дата введення в дію Закону України «Про власність»).

Крім того, діюче на той час цивільне законодавство не пов`язувало виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації.

Згідно з ст.16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Згідно з ст.22 КпШС України (чинною на час придбання спірної квартири), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від принципу рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Отже, у сімейному законодавстві на час виникнення спірних правовідносин діяла презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості.

З`ясувавши усі обставини справи та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 , оскільки придбана шляхом її викупу в ЖБК в 1993, тобто в період зареєстровано шлюбу між позивачкою ОСОБА_1 та її на той час чоловіком ОСОБА_2 , незалежно від того, на кого було оформлено право власності і хто був членом кооперативу. Вони разом тривалий час мешкали у вказаній квартирі, володіли та користувалися нею. На даний час ОСББ «Феросплавник 7» (правонаступник ЖБК «Феросплавник 7») не заперечує правомірності набуття родиною ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру в порядку її викупу в ЖБК.

При цьому, суд враховує, що частки подружжя в спільному майні є рівними, тобто кожному належить по 1/2 частині вказаного майна. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка не має можливості в позасудовому порядку оформити своє право власності на 1/2 частину спірної квартири як на частку в спільному сумісному майні подружжя, тому її право підлягає судовому захисту в обраний нею спосіб.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , суд виходить з того, що відповідно до ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивачка ОСОБА_1 правомірно набула право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті її сина ОСОБА_3 , а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки є спадкоємцем за законом першої черги, на час смерті спадкодавця проживала з ним за однією адресою, тобто прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, після чого звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак у видачі їй свідоцтва про право на спадщину у вигляді вищевказаного нерухомого майна нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю інформації про державну реєстрацію права власності спадкодавця на спадкове нерухоме майно, що підтверджено належним чином постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Однак, на думку суду, відсутність правоустановчого документа та державної реєстрації права власності спадкодавця на спадкове майно не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки вона належить йому з моменту відкриття спадщини.

При цьому, суд вважає, що право спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 померлий ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 набули правомірно відповідно до ст.15 Закону УРСР від 07.02.1991 №697-ХІІ «Про власність» шляхом її викупу в ЖБК «Феросплавник 7», що підтверджується відповідною довідкою зазначеного ЖБК і його правонаступником ОСББ «Феросплавник 7» на даний момент не оспорюється. Оскільки вказана квартира придбана в період зареєстрованого шлюбу між позивачкою та ОСОБА_2 , вона є спільною сумісною власністю подружжя і відповідно за позивачкою цим рішенням визнано право власності на 1/2 частку цієї квартири відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Закону України від 07.02.1991 № 697-XII «Про власність» (втратив чинність з 20.06.2007), Кодексу про шлюб та сім`ю від 20.06.1969 № 2006-VII.

Право власності на іншу 1/2 частки цієї квартири правомірно набув ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на момент смерті спадкодавця проживав разом з ним за однією адресою. Разом з тим за життя ОСОБА_3 не встиг оформити право власності на спадкове майно і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, позивачка ОСОБА_1 позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті її сина, чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивачки шляхом визнання за нею права власності на вищевказану квартиру.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.15,16,316,321,328,392,1216,1218,1223,1261,1266,1268,1269,1297 ЦК України, ст.2,15,16 Закону України «Про власність», ст.22,28 КпШС УРСР, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 як на частку в спільному сумісному майні подружжя, набутого в період шлюбу із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова

24.08.2026