Ухвала суду № 139211933, 25.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8389/17

1-кп/308/561/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 та її адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали кримінального провадження № 308/8389/17, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030001623 від 13.05.2016 року, про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, тимчасово не працюючої, на утриманні шість неповнолітніх дітей, раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

До Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030001623 від 13.05.2016 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Згідно обвинувального акту, 08.05.2016 року, в період з 9 до 17 години, ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого проживання в коридорі будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер та їх кримінальну караність, настання наслідків у вигляді тяжкої шкоди здоров`ю, бажаючи настання саме таких наслідків, на ґрунті неприязних відносин до малолітнього підопічного ОСОБА_8 , з метою залякування потерпілого та покарання за неприйнятну на думку опікуна поведінку, умисно завдала малолітньому ОСОБА_8 множинних ударів ременем з металевою пряжкою та пластмасовою вішалкою для одягу по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв обличчя, волосистої частини голови, множинних екстра краніальних (зовнішніх) гематом м`яких частин голови, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня, гострої плащевидної субдуральної гематоми справа, травматичного субарахноїдального крововиливу, множинних забоїв та гематом голови, тулуба та кінцівок, субкон`юктивального тотального крововиливу з темпоральної частини лівого очного яблука.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , 09.05.2016 року, о 00 год. 20 хв. був госпіталізований до обласного клінічного центру неврології та нейрохірургії м. Ужгорода та проходив лікування у різних закладах охорони здоров`я дитини в Закарпатській області до 10.06.2016 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1211 від 15.01.2017 тілесне ушкодження у вигляді субкон`юктивального тотального крововиливу з темпоральної частини лівого очного яблука потягло за собою розлад здоров`я понад шість днів, але не більше як три тижні ( 21 день) і по цій ознаці, згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, які в момент його спричинення не були небезпечними для життя і здоров`я. Тілесне ушкодження у вигляді забою головного мозку середнього ступеня привело до розладу здоров`я понад три тижні ( більше як 21 день) і за цією ознакою, згідно п. 2.21.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості, яке в момент його спричинення не було небезпечним для життя і здоров`я.

Тілесні ушкодження у вигляді гострої плащевидної субдуральної гематоми справа, травматичного субарахноїдального крововиливу в моменти їх заподіяння були небезпечними для життя і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (г) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

За вказаних обставин, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

04.08.2026 року від ОСОБА_7 та її захисника адвоката ОСОБА_9 до суду надійшло клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, на підставі п.п.4 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 клопотання підтримав, з підстав викладених у такому та просив таке задовольнити.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 підтримала заявлене нею клопотання за викладеними в такому мотивами. Показала, що розуміє, що закриття кримінального провадження по цій підставі є нереабілітуючою підставою. Наслідки закриття відомі та зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні не заперечив щодо задоволення заявленого стороною захисту клопотання. Також прокурор повідомив суду, що підстави для зупинення та переривання строків давності відсутні.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні, що мало місце 04.08.2026 року, не заперечив проти задоволення заявленого ОСОБА_7 клопотання. Зазначив, що пробачив ОСОБА_6 та хоче щоб кримінальне провадження закрили.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема подане обвинуваченою клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" вказано, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового нетяжкого злочину, тяжкого чи особливо тяжкого.

Приймаючи до уваги той факт, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_7 було вчинене останньою у травні 2016 р., і у відповідності до вимог ст. 12 КК України, таке кримінальне правопорушення є тяжким злочином, то строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, сплив.

Згідно ст. 284 ч. 2 п. 1 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного суду у справі № 730/67/16-к від 26.03.2020 р., визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Що стосується підстав для зупинення або переривання строку давності у даній справі, то суд враховуючи правову позицію викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 05.04.2021 року, у справі №328/1109/19, вважає, що такі не встановлені.

З огляду на викладені фактичні обставини справи та зважаючи на те, що з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України минуло більше десяти років, обвинувачена заявила суду клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності, суд дійшов висновку, що подане ОСОБА_7 та її адвокатом ОСОБА_9 клопотання ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, є підставним, а тому підлягає до задоволення.

Водночас, слід зазначити, що закриття даного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення від кримінальної відповідальності, в порядку ст.49 КК України, не відноситься до реабілітуючих підстав.

Що стосується цивільного позову, слід зазначити також наступне.

Статтею 129 КПК України передбачено вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а саме: ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст.326 КПК України, суд залишає позов без розгляду.

Тобто КПК України не передбачено вирішення цивільного позову одночасно із вирішенням питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а відтак заявлений у справі прокурором цивільний позов - слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивача можливості і права звернутися до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 49 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 371, 372 КПК України, суд ,

У Х В А Л И В :

Клопотання сторони захисту - задоволити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України закрити, на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування особи, потерпілої від злочину залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1