Рішення № 139211805, 24.08.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/147/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О. А.,

за участю представника позивача за первісним позовом Маркусь М.І., представника відповідача за первісним позовом Каба Д.В., представника співвідповідача Левченко В.В. та представника третьої особи Майор І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднану цивільну справу за первісним позовом Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів за надання послуг, третя особа на стороні позивача за первісним позовом Адвокатське бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ», за зустрічним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького Володимира Павловича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги та за зустрічним позовом представника ОСОБА_2 адвоката Левченко Владислава Вікторовича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС», третя особа: Адвокатське бюро "Майор і ПАРТНЕРИ" про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року та Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2025 року Адвокатське об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року та Додатковою угодою № 1 від 11 листопада 2021 року.

Позов мотивовано тим, що 18 грудня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`ЛЕКС» як виконавцем і Зіміною Нелею Василівною як замовником укладено Договір № 01-07/11 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язався надавати замовникові юридичні, консультаційні та представницькі послуги у правовідносинах з АТ «Міжнародний інвестиційний банк», які виникли, зокрема, у зв`язку з договорами банківських вкладів на суму 1 000 000 євро та 1 000 000 доларів США, договорами про їх розірвання, договором банківського рахунку, договором поруки та іншими пов`язаними правочинами.

11 листопада 2021 року сторонами складено Додаткову угоду № 1 до Договору № 01-07/11.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди винагорода виконавця встановлювалася у відсотковому відношенні до сум коштів, які фактично надійшли, були повернуті, зараховані або стягнуті на користь замовника внаслідок виконання договору.

Підпунктом 1.1 Додаткової угоди передбачено винагороду у розмірі 50 відсотків від фактичного обсягу коштів, отриманих замовником у результаті судового стягнення з АТ «Міжнародний інвестиційний банк» у зв`язку з порушенням умов договорів банківських вкладів і договору банківського рахунку.

Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що винагорода сплачується протягом п`яти банківських днів після кожного випадку фактичного отримання коштів замовником, пропорційно їх фактичному розміру.

Позивач зазначив, що на виконання договору ним особисто та із залученням Адвокатського бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» було здійснено комплекс юридичних і процесуальних дій, спрямованих на захист майнових прав ОСОБА_1 у відносинах з АТ «Міжнародний інвестиційний банк».

Зокрема, готувалися та подавалися адвокатські запити, позовні заяви, заяви про забезпечення позову, апеляційні та касаційні скарги, інші процесуальні документи, здійснювалося представництво у цивільних, господарських і третейських провадженнях.

У справі № 297/2195/22 розглядався позов ОСОБА_3 до АТ «Міжнародний інвестиційний банк» щодо коштів у розмірі 1 000 000 доларів США та 1 000 000 євро.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 3 грудня 2024 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої банк зобов`язався повернути на рахунок ОСОБА_1 1 000 000 доларів США та 1 000 000 євро до 25 грудня 2024 року.

На думку позивача, повернення зазначених коштів стало передбаченим Додатковою угодою майновим результатом, у зв`язку з досягненням якого виник обов`язок замовника сплатити погоджену винагороду.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 17січня 2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 року заяву позивача задоволено та витребувано від АТ «Міжнародний інвестиційний банк» інформацію про стан виконання та дату виконання п.2.1 Мирової угоди затвердженої ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року №297/2195/22 та докази такого виконання.

13 лютого 2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького В.П., згідно якогозаявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що пунктом 1 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги передбачено сплату позивачу винагороди у розмірі 50 % від суми коштів, фактично стягнутих із банку на користь відповідача. На переконання відповідача, така винагорода за своєю правовою природою є «гонораром успіху», тобто платою виключно за досягнення позитивного результату судового розгляду, а не за фактично надані юридичні послуги.

Відповідач вважає, що включення до договору умови про виплату адвокату винагороди залежно від змісту судового рішення суперечить положенням статей 203, 215, 627, 628, 632, 638, 903 ЦК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правилам адвокатської етики, оскільки судове рішення не є результатом надання адвокатом послуг та не може становити предмет договору про надання правової допомоги. Свобода договору, на думку відповідача, не є абсолютною та обмежується вимогами закону, принципами справедливості, добросовісності й розумності, а також публічним інтересом щодо незалежності та безсторонності судової влади.

Крім того, відповідач стверджує, що Додаткової угоди № 1 до Договору не підписувала та не уповноважувала інших осіб на її підписання від свого імені, а тому не виявляла волі на виникнення передбачених нею прав та обов`язків. Вказує також на відсутність у позивача оригіналу цієї угоди та висловлює сумніви щодо справжності наданої до суду копії.

Також відповідач зазначає, що після фактичного стягнення коштів із банку сплатила позивачу 18 117,43 доларів США за надані юридичні послуги, що, на її думку, підтверджує виконання нею зобов`язань за договором у погодженому сторонами обсязі. За наведених обставин відповідач просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу й проведення експертизи.

Крім того, 13 лютого 2025 року представник відповідача Невмержицький В.П. подав зустрічний позов про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги, мотивуючи тим, що що 18 грудня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`ЛЕКС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 01-07/11, за яким позивач зобов`язався надати відповідачці правничу допомогу у спорах з АТ «Міжнародний інвестиційний банк».

ОСОБА_1 зазначає, що за фактично надані послуги сплатила позивачу понад 690 000 грн, що становило 18 117,43 доларів США, а тому вважає свої зобов`язання за основним договором виконаними в повному обсязі.

Про існування Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 року, якою передбачено сплату адвокатському об`єднанню винагороди в розмірі 50 % від усіх коштів, фактично отриманих нею внаслідок їх стягнення з банку, ОСОБА_1 дізналася лише після ознайомлення з первісним позовом. Стверджує, що цієї Додаткової угоди не укладала і не підписувала, її умов із позивачем не погоджувала та нікого не уповноважувала на її підписання від свого імені. Отже, під час укладення спірного правочину було відсутнє її вільне волевиявлення, що відповідно до статей 203 та 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Сумніви щодо дійсності угоди, на її думку, підтверджуються також тим, що до первісного позову позивач долучив лише фотокопію угоди, не повідомивши про наявність її оригіналу.

Окрім відсутності волевиявлення, ОСОБА_1 посилається на незаконність самого змісту Додаткової угоди. Передбачені нею 50 % від стягнутих із банку коштів є платою не за конкретні юридичні послуги, їх обсяг, складність або витрачений адвокатами час, а виключно за позитивний результат судового розгляду. На її переконання, судове рішення ухвалюється судом і не є результатом надання адвокатських послуг, тому не може входити до предмета договору про правову допомогу.

За умовами спірної угоди розмір винагороди міг становити 500 000 євро та 500 000 доларів США. ОСОБА_1 вважає такий гонорар явно завищеним, необґрунтованим і таким, що не відповідає фактично наданим послугам, складності справи, витраченому часу, її фінансовому становищу та принципам розумності, справедливості й добросовісності.

Таким чином, зустрічний позов обґрунтовано двома самостійними підставами: відсутністю волевиявлення ОСОБА_1 на укладення і підписання Додаткової угоди № 1 та невідповідністю її змісту вимогам цивільного законодавства, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики. У зв`язку із цим ОСОБА_1 просить визнати Додаткову угоду № 1 від 11 листопада 2021 року недійсною та стягнути з Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» понесені судові витрати.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за зустрічним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Невмержицього Володимира Павловича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`АЛЕКС» про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги, прийнято до первісного позову Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за надання послуг та призначено до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого провадження 28 березня 2025 року від позивача за первісним позовом АО «АЛЬФА`ЛЕКС» надійшли документи на виконання ухвали Берегівського районного суду від 19 лютого 2025 про витребування доказів у справі № 297/147/25.

28 березня 2025 року до суду надійшли від представника позивача за первісним позовом додаткові пояснення, згідно яких позивач заперечив доводи ОСОБА_1 щодо не укладення нею Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 та її необізнаності з її змістом, посилаючись на висновок експерта та наявність оригіналу цієї угоди.

Позивач також зазначив, що Договір про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 фактично виконувався сторонами, а ОСОБА_1 здійснювала часткову оплату наданих послуг, що, на думку позивача, підтверджує її обізнаність із договірними відносинами та суперечливість подальшого заперечення відповідного зобов`язання.

Щодо розміру винагороди АО «АЛЬФА`ЛЕКС» послалося на положення статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та практику Верховного Суду, зазначивши, що сторони вправі погодити «гонорар успіху», у тому числі у відсотковому відношенні до досягнутого майнового результату, а сам по собі такий спосіб визначення гонорару не свідчить про недійсність відповідної умови договору.

З огляду на викладене АО «АЛЬФА`ЛЕКС» вважало заперечення ОСОБА_1 необґрунтованими та просило врахувати подані пояснення під час вирішення справи.

Під час підготовчого провадження, 28 березня 2025 року від представника позивача за первісним позовом АО «АЛЬФА`ЛЕКС» надійшло клопотання про прийняття та приєднання до матеріалів даної цивільної справи висновку експерта від 06 березня 2025 № СЕ-19/107-25/3058-ПЧ та врахування цього висновку у якості доказу при розгляді справи

28 березня 2025 року від третьої особи АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» надійшли документи на виконання ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 19лютого 2025 яка була винесена у даній справі.

Під час підготовчого провадження, 23 квітня 2025 року Представник позивача за первісним позовом Сакалош Ю.Ю. подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 коштів у загальному розмірі 1000 доларів США та 500 000 тисяч євро в рахунок часткового виконання зобов`язання за Договором про надання правничої допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правничої допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року.

23 квітня 2025 року в підготовчому засіданні представником АО «АЛЬФА`ЛЕКС» надано суду оригінал Додаткової угоди № 1 від 11листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020. Копія Додаткової угоди приєднана судом до справи

22 квітня 2025 представник позивача за первісним позовом Сакалош Ю.Ю. подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2025 року заяву про забезпечення доказів задоволено та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), грошові кошти ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що знаходяться на рахунках у банківських установах, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали, виключно у межах позовних вимог, а саме в сумі 1 000,00 (одна тисяча) доларів США та 500 000,00 (п`ятсот тисяч) євро.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2025 року залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі за первісною позовною заявою, Адвокатське об`єднання «МАЙОР І ПАРТНЕРИ».

Крім того, 12 травня 2025 року представник третьої особи ОСОБА_4 надав письмові пояснення у яких підтримав первісний позов АО «АЛЬФА`ЛЕКС» та заперечив проти зустрічного позову ОСОБА_1 , зазначивши, що на підставі договору про залучення від 11 січня 2021 Адвокатське бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» було залучено АО «АЛЬФА`ЛЕКС» як співвиконавець для надання ОСОБА_1 правової допомоги у спорах з АТ «Міжнародний інвестиційний банк». Правова допомога фактично надавалася, що підтверджується відповідними процесуальними документами, судовими рішеннями та звітом про надану правову допомогу, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена та заперечень щодо обсягу наданих послуг не висловлювала.

На думку третьої особи, досягнення позитивного для ОСОБА_1 результату та повернення їй коштів стало наслідком виконання договорів про надання правової допомоги, а тому в неї виник обов`язок сплатити погоджену винагороду АО «АЛЬФА`ЛЕКС».

Щодо зустрічного позову АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» зазначило, що доводи ОСОБА_1 про не підписання Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 спростовуються наявним у справі висновком експерта, а сама по собі неукладеність правочину не є підставою для визнання його недійсним.

У зв`язку з наведеним третя особа просила первісний позов АО «АЛЬФА`ЛЕКС» задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.

Під час підготовчого провадження, 14 травня 2025 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині доларів США до 481 882,57 долара США, врахувавши здійснену оплату, еквівалентну 18 117,43 долара США.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2025 року залучено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до участі у справі в якості співвідповідача у справі за первісним позовом Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за надання послуг, третя особа на стороні позивача за первісним позовом Адвокатське бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ».

Під час підготовчого провадження,04 червня 2025 на виконання ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2025 від АТ «Міжнародний інвестиційний банк» до суду надійшли виписки по банківським рахункам ОСОБА_1 .

18 червня 2025 року представник позивача за первісним позовом АО «АЛЬФА`ЛЕКС» подав суду заяву у якій узагальнив остаточні позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» 481882,57 долари США та 500000,00 євро в рахунок виконання зобов`язання за Договором про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18грудня 2020. Стягнути солідарно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» судові витрати по справі.

30 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко Владислав Вікторович подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року.

В обґрунтування вимог зазначив, що вказаний договір про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткова угода №1 від 11 листопада 2021 року були укладені у період перебування його та ОСОБА_1 у шлюбі та передбачали виникнення значних майнових зобов`язань. Зокрема, Додатковою угодою передбачено винагороду адвокатському об`єднанню у розмірі 50 % від фактичного обсягу грошових коштів, отриманих замовником у результаті судового стягнення з АТ «Міжнародний інвестиційний банк». На думку позивача, такі правочини виходять за межі дрібного побутового правочину та безпосередньо зачіпають його майнові права як чоловіка ОСОБА_1 , однак його згоди на їх укладення отримано не було.

Крім того, ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_1 заперечує факт підписання Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021, а особа, яка підписала її від її імені, не мала належного обсягу повноважень, у зв`язку з чим умови такої угоди, на його переконання, не відповідали її внутрішній волі.

Також зазначає, що ОСОБА_1 здійснила оплату послуг за договором у загальному розмірі понад 690 000 грн, однак АО «АЛЬФА`ЛЕКС» заявило вимоги про стягнення додаткової винагороди. Вважає, що оспорюванні правочини суперечать вимогам цивільного та сімейного законодавства, порушують його права та охоронювані законом майнові інтереси як одного з подружжя.

З огляду на наведене просить визнати недійсними Договір про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткову угоду № 1 від 11 листопада 2021, а також здійснити розподіл судових витрат.

30 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко Владислав Вікторович подав відзив на первісну позовну заяву Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів за надання послуг, третя особа на стороні позивача за первісним позовом Адвокатське бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ», відповідно до якого, просив відмовити в задоволенні вимог АО «АЛЬФА`ЛЕКС», зазначивши, що ОСОБА_2 не був стороною Договору № 01-07/11 та Додаткової угоди № 1, не підписував їх, не надавав згоди на їх укладення та не приймав на себе обов`язку сплачувати винагороду.

Крім того, послався на частину другу статті 65 СК України та зазначив, що правочин, який виходить за межі дрібного побутового, укладено без його згоди.

Також він указував на те, що договір і додаткова угода суперечать цивільному та сімейному законодавству; розмір винагороди є надмірним; Додаткова угода не була підписана ОСОБА_1 ; умова про виплату винагороди не настала, оскільки кошти були повернуті на підставі мирової угоди; 8 травня 2025 року між ним і ОСОБА_1 укладено шлюбний договір, пунктом 7 якого встановлено, що зобов`язання за договорами є особистим обов`язком того з подружжя, хто є їх стороною.

02 липня 2025 року представник позивача за первісним позовом - ОСОБА_6 подав до суду заперечення щодо зустрічної позовної заяви адвоката Левченко Владислава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року та просив приєднати до матеріалів справи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12 червня 2025 року у справі №873/551/23, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про залишення без розгляду її заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 04.09.2023 року у справі №71/23. Цією ухвалою суд задовольнив заяву ОСОБА_2 про залишення без розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 04 вересня 2023 року у справі №71/23.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за позовної заявою представника ОСОБА_2 адвоката Левченко Владислава Вікторовича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС», третя особа: Адвокатське бюро "Майор і ПАРТНЕРИ" про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 та прийнято зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_2 адвоката Левченко Владислава Вікторовича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС», третя особа: Адвокатське бюро "Майор і ПАРТНЕРИ" про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 до розгляду з первісним позовом Адвокатського об`єднання "АЛЬФА`ЛЕКС" до ОСОБА_1 про стягнення коштів за надання послуг та зустрічним позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького Володимира Павловича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2025 року залучено ОСОБА_1 як співвідповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021.

01 грудня 2025 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Невмержицький Володимир Павлович подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору про надання правничої допомоги №01-7/11 від 18 грудня 2020 та Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року, мотивуючи тим, що визнає зустрічний позов ОСОБА_2 у повному обсязі. Вказала, що у разі встановлення судом того, що Договір про надання правової допомоги був укладений в інтересах подружжя та породжує солідарні зобов`язання обох із подружжя, такий договір укладений без згоди ОСОБА_2 , а тому, на її думку, суперечить положенням ст. 65 СК України.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що Додаткову угоду № 1 від 11 листопада 2021 вона не укладала та не підписувала, а також не уповноважувала іншу особу на її підписання від свого імені. Вважає, що укладення цієї угоди відбулося поза її волею, а її умови порушують права замовника.

Також посилається на те, що за Договором нею вже було сплачено понад 690 000 грн, що за курсом НБУ на дати платежів становило еквівалент 18 117,43 доларів США. Водночас Додатковою угодою передбачено винагороду АО «АЛЬФА`ЛЕКС» у розмірі 50 % фактично отриманих коштів, що, за позицією ОСОБА_1 , фактично може становити понад 500 000 євро та 500 000 доларів США і не відповідає критеріям розумності, справедливості та добросовісності.

ОСОБА_1 вважає, що така винагорода фактично поставлена у залежність від позитивного результату судового спору, а не від обсягу фактично наданої правничої допомоги. У зв`язку з цим просила суд врахувати її відзив, задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, визнати недійсними Договір №01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткову угоду № 1 від 11 листопада 2021 і здійснити розподіл судових витрат.

22 січня 2026 року представник співвідповідача ОСОБА_2 адвокат Левченко Владислав Вікторович подав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якої підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що відзив ОСОБА_1 фактично не містить заперечень проти зустрічного позову, а навпаки містить його повне визнання та підтверджує обставини, покладені ним в основу зустрічних вимог.

ОСОБА_2 наголосив, що Договір №01-07/11 про надання правової допомоги від 18 грудня 2020 виходить за межі дрібного побутового правочину, стосується значних майнових інтересів та був укладений ОСОБА_1 без його згоди як другого з подружжя, що, на його думку, свідчить про порушення вимог ст. 65 СК України та є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 зазначив, що ОСОБА_1 заперечує її підписання та надання будь-кому повноважень на її укладення від свого імені, у зв`язку з чим відсутнє належне волевиявлення сторони. Крім того, передбачена угодою винагорода у розмірі 50 % від отриманих за результатами судового спору коштів, на думку ОСОБА_2 , суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності й фактично ставить гонорар який залежність від результату судового розгляду.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 просив задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, визнати недійсними Договір про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 та Додаткову угоду № 1 від 11 листопада 2021 і здійснити розподіл судових витрат.

02 березня 2026 року згідно Розпорядження №57/2026/01.1-09/6 від 02 березня 2026 року керівника апарату Берегівського районного суду Закарпатської області у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Гецко Ю.Ю., відповідно до п. 2.3.43 та п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ, що знаходились в провадженні головуючого судді Гецко Ю.Ю..

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2026 року, дану цивільну справу передано головуючому судді Ільтьо І.І..

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2026 року прийнято дану об`єднану справу до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Під час підготовчого провадження, 04 травня 2026 від представника співвідповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Левченко Владислава Вікторовича надійшло клопотання викликати у судове засідання судового експерта Філатову-Степанову Вікторію Ігорівну.

05 травня 2026 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області клопотання представника співвідповідача ОСОБА_2 адвоката Левченка Владислава Вікторовича задоволено та викликано експерта Закарпатського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України Філатову-Степанову Вікторію Ігорівну для надання пояснень щодо Висновку експерта №СЕ-19/107-25/3058 ПЧ від 06 березня 2025 року, за результатами почеркознавчої експертизи у цивільній справі №297/147/25.

Під час підготовчого провадження, 05 травня 2026 від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 адвоката Каба Дмитра Васильовича до суду надійшло клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Каба Дмитра Васильовича про призначення повторної почеркознавчої експертизи.

17 червня 2026 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до судового розгляду.

Після закриття підготовчого провадження, 13 липня 2026 від представника співвідповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Левченко Владислава Вікторовича до суду надійшло клопотання про поновлення строку на подання клопотання та призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

07 серпня 2026 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Левченка Владислава Вікторовича про поновлення строку на подання клопотання та призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача за первісним позовом Маркусь М.І. в судовому засіданні первісну позовну заяву підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. заявах про збільшення позовних вимог, письмових поясненнях та запереченнях проти зустрічних позовів. Зазначив, що на виконання Договору № 01-07/11 та Додаткової угоди № 1 позивачем і залученим АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» надано ОСОБА_1 правничу допомогу, внаслідок якої їй повернуто 1 000 000 доларів США та 1 000 000 євро. Вважав, що після фактичного отримання цих коштів виник обов`язок сплатити погоджену винагороду. Доводи відповідачів про непідписання Додаткової угоди вважав спростованими висновком почеркознавчої експертизи. Посилаючись на укладення договору в інтересах сім`ї та здійснення ОСОБА_2 частини платежів, просив солідарно стягнути з відповідачів 481 882,57 долара США та 500 000 євро, а в задоволенні зустрічних позовів відмовити.

Представник відповідачаза первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Каба Д.В. в судовому засіданні заперечив щодо первісного позову заперечив із підстав, наведених у відзиві, зустрічному позові та письмових поясненнях. Стверджував, що Зіміна Н. В. Додаткової угоди № 1 не підписувала, її умов не погоджувала та нікого на її підписання не уповноважувала. Вважав висновок почеркознавчої експертизи необґрунтованим, а винагороду в розмірі 50 % надмірною та такою, що залежить виключно від результату судового розгляду. Зазначив, що за правничу допомогу вже сплачено 690 000 грн, а кошти повернуті банком на підставі мирової угоди, тому умова про виплату додаткової винагороди не настала. Просив у первісному позові відмовити, а зустрічні позови задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Левченко В.В. в судовому засіданнізаперечив проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві, зустрічному позові та відповіді на відзив. Зазначив, що ОСОБА_2 не був стороною спірних правочинів, не підписував їх, не надавав згоди на їх укладення та не приймав на себе обов`язку сплачувати винагороду. Посилався на те, що правочини виходять за межі дрібних побутових, укладені без згоди другого з подружжя, а розмір передбаченої винагороди є надмірним. Просив у первісному позові відмовити та визнати Договір № 01-07/11 і Додаткову угоду № 1 недійсними.

Представник третьої особиМайор І.В. в судовому засіданні підтримав первісний позов Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ізпідстав, наведених у письмових поясненнях та просив первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовів відмовити.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 грудня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`ЛЕКС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 01-07/11 про надання правової допомоги.

Факт укладення основного договору підтверджується його письмовим текстом, підписами сторін, подальшими діями щодо його виконання, наданням юридичних послуг, участю адвокатів у судових провадженнях та здійсненням платежів на користь виконавця.

Основний договір визначав предмет правничої допомоги, права та обов`язки сторін, можливість залучення інших адвокатів і порядок визначення винагороди окремою додатковою угодою.

Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а сторони є вільними в укладенні договору й визначенні його умов.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 901, 903 ЦК України,передбачено обов`язок замовника оплатити надані послуги в розмірі, строки та порядку, визначених договором.

Таким чином, укладення та виконання основного договору підтверджені належними доказами.

Також, 11 листопада 2021 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року, відповідно до якого сторони домовились, що«...1. Винагорода Виконавця за Договором про надання правової допомоги №01-07/11 від 18.12.2020 року встановлюється у відсотковому відношенні до сум грошових коштів, що фактично надійшли, повернуті, зараховані, стягнуті на користь Замовника в результаті виконання Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18.12.2020 і складається з наступної величини:

50% (п?ятдесяти відсотків) від фактичного обсягу усіх грошових коштів, що отримав Замовник у результаті судового стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», у зв`язку із порушенням ним умов: договору банківського вкладу (депозиту) від 17.11.2020 (б/н) на суму вкладу 1000000,00 (один мільйон) євро; договору від 16.12.2020 про розірвання договору вкладу (депозиту) від 17.11.2020 (б/н); договору банківського вкладу (депозиту) від (б/ н) на суму вкладу 1000000,00 (один мільйон) доларів США; договору від 16.12.2020про розірвання договору вкладу (депозиту) від 17.11.2020 (б/н); договору банківського рахунку від 03.12.2010 N?153-PBA...».

Згідно договору про залучення від 11 січня 2021 року вбачається, що на виконання правової допомоги АО «АЛЬФА`АЛЕКС» залучено Адвокатське бюро «Майор і Партнери» для надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 .

Адвокатському об`єднанню «АЛЬФА`ЛЕКС» були сплачені кошти за Договором про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року в розмірі 690000 грн., що підтверджується: платіжною інструкцією № 432088 від 18.04.2023 на суму 20000 грн., платіжною інструкцією №437654 від 19.04.2023 на суму 45000 грн., інформацією про рух коштів за 20.04.2023 про сплату 250000 грн., квитанцією до платіжної інструкції №43973401 від 05.02.2024 на суму 25000 грн., квитанцією до платіжної інструкції № 44967035 від 29.04.2024 на суму 100000 грн., квитанцією до платіжної інструкції № 44967479 від 29.04.2024 на суму 250 000 грн.

Суд звертає увагу, у квитанції до платіжної інструкції № 43973401 від 05.02.2024 на суму 25000 грн., у квитанції до платіжної інструкції № 44967035 від 29.04.2024 на суму 100000 грн., у квитанції до платіжної інструкції № 44967479 від 29.04.2024 на суму 250000 грн. про сплату коштів Адвокатському об`єднанню «АЛЬФА`ЛЕКС» кошти сплачує ОСОБА_2 за ОСОБА_1 від імені якої дії, а призначенням платежу вказано оплату правової (професійної правничої) допомоги за договором від 18.12.2020 № 01-07/11.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2022 року ухвалено стягнути з АТ «Міжнародний інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списаних коштів у розмірі 1 000 000 доларів США та 1 000 000 євро, про стягнення трьох процентів річних.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 18 січня 2024 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області у частині задоволення позову залишено в силі, у частині відмови у задоволенні стягнення пені змінено стягнути з АТ «Міжнародний інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 60 000 000 гривень пені.

03 грудня 2024 року Закарпатський апеляційний суд затвердив мирову угоду укладену ОСОБА_1 та АТ «Міжнародний інвестиційний банк», відповідно до якої, відповідач зобов`язався повернути на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 1 000 000 доларів США та 1 000 000 євро.

04 червня 2025 року АТ «МІБ» повідомило Берегівський районний суд про зарахування на банківський рахунок ОСОБА_1 суми 1 000 000,00 доларів США та 1 000 000,00 євро на виконання укладеної Мирової угоди затвердженої ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі №297/2195/22.

Згідно виписок по рахункам, які надані Акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» судом встановлено, що на підставі документу №1541666 від 12.12.2024 АТ «МІБ» зарахував ОСОБА_1 1000000,00 у валюті (978) євро з призначенням платежу: повернення коштів згідно мирової угоди від 22.07.2024.Також на підставі документу №1541673 від 12.12.2024 АТ «МІБ» зарахував ОСОБА_1 1000000,00 у валюті (840) Долар США з призначенням платежу: повернення коштів згідно мирової угоди від 22.07.2024.

Також, судом досліджено довіреність від 04 березня 2021 року, складену у м. Києві, Україна, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила адвоката Борсенка Олександра Вікторовича представляти її інтереси у справі №7/21, яка розглядалася Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Зі змісту довіреності вбачається, що вона містить власноручний підпис від імені ОСОБА_1 та зазначення її прізвища, імені та по батькові. Довіреність видана зі строком дії до 04 березня 2024 року. Як вбачається із цієї нотаріально засвідченої довіреності, яка посвідчена Войтовським В.С. приватним нотаріусом Київського міського округу, довіреність Зіміна Неля Василівна підписала у його присутності, особу її встановлено, дієздатність перевірено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Щодо факту укладення та виконання Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`АЛЕКС» Договору про надання правової допомоги від 18 грудня 2020 року, суд приходить до наступного.

Суд виходить не лише з формальної наявності тексту Договору №01-07/11 від 18 грудня 2020 року, а з усієї сукупності подальшої поведінки сторін.

Матеріали справи свідчать, що після укладення Договору Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`АЛЕКС» фактично надавалася правничі послуги протягом тривалого часу, у пов`язаних судових провадженнях готувалися і подавалися процесуальні документи, здійснювалося представництво інтересів ОСОБА_1 , а до виконання було залучено АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ».

Факт надання правової допомоги ОСОБА_1 та надання комплексу юридичних послуг відповідачами визнається, зауваження щодо кількості та якості наданих послуг Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`АЛЕКС» та залученого АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» відповідачі не заявляли.

ОСОБА_1 приймала результат такої діяльності та частково здійснювала платежі за правничу допомогу у розмірі 320000,00 грн. сама безпосередньо, натомість сума 370000,00 грн. була сплачена ОСОБА_2 за ОСОБА_1 по Договору №01-07/11 від 18 грудня 2020.

Тому судом встановлено, що між сторонами існували не номінальні, а реальні договірні відносини, спрямовані на досягнення конкретного майнового результату повернення коштів, списаних АТ «Міжнародний інвестиційний банк».

Щодо Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року та належності підпису ОСОБА_1 , суд встановив наступне.

Ключовим запереченням ОСОБА_1 є твердження, що вона не підписувала Додаткову угоду №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року.

На підтвердження протилежного до матеріалів справи долучено висновок експерта №СЕ-19/107-25/3058-ПЧ від 06 березня 2025 року.

Експерту було надано оригінал Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року та оригінал довіреності від 04 березня 2021 року, виданої ОСОБА_1 та нотаріально посвідченої.

У ході дослідження експерт не виявила ознак технічного відтворення підписів або попередньої технічної підготовки. Порівняльним дослідженням встановлено суттєві збіжності загальних і окремих ознак підписів та відсутність суттєвих розбіжностей. Експерт дійшла категоричного висновку, що підпис у довіреності від 04 березня 2021 року та підпис у графі «Замовник» Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року виконані однією особою.

Таким чином, висновок експерта №СЕ-19/107-25/3058-ПЧ від 06 березня 2025 року є повним, послідовним, містить опис об`єктів, застосованих методик, виявлених ознак і мотивовану відповідь на поставлене питання.

Доказів некомпетентності експерта, дослідження неналежних об`єктів, порушення методики чи іншого висновку, який би спростував зазначений результат, суду не подано.

Крім того, Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача за перісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Левченко В.В. про виклик експерта.

ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні підтвердила, що складений нею висновок №СЕ-19/107-25/3058-ПЧ від 06 березня 2025 року, за яким досліджувані підписи виконані однією і тією самою особою. Для дослідження їй було надано оригінал Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 року та оригінал нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_1 від 04 березня 2021 року.

Пояснення експерта узгоджуються з письмовим висновком, не містять внутрішніх суперечностей та не спростовані іншими належними і допустимими доказами.

Відповідно до статей 102, 110 ЦПК України висновок експерта не має наперед установленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами. Саме тому суд не обмежується посиланням на резолютивну частину висновку, а враховує: дослідження оригіналів документів; використання нотаріально посвідченої довіреності як порівняльного об`єкта; категоричність висновку; безпосередній допит експерта; відсутність іншого експертного висновку з протилежним результатом.

Сукупність цих обставин дає підстави визнати висновок належним, допустимим, достовірним та переконливим доказом у відповідній частині.

Клопотання сторони про проведення повторної та додаткової експертизи саме по собі не нівелює вже отриманого висновку. Для цього необхідні встановлені судом обставини, які свідчили б про його необґрунтованість, суперечність іншим матеріалам або неповноту/неясність у розумінні статті 113 ЦПК України. Самої незгоди сторони з несприятливим для неї результатом експертного дослідження недостатньо.

Враховуючи висновки почеркознавчої експертизи про те що підпис у Додатковійугоді №1 від 11 листопада 2021 року та в нотаріальнійдовіреностівід04 березня 2021 року виконано однією особою, а також той факт що під час складання довіреності приватним нотаріусом особу ОСОБА_1 встановлено та перевірено, суд вважає, що у сукупності, зазначеними доказами підтверджується підписання Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 . На противагу вказаним доказам ОСОБА_1 не надала жодних інших заперечень факту підписання нею нотаріальної довіреності від 04 березня 2021 року.

Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що Додаткова угода № 1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року не була нею підписана, суд відхиляє.

Тому зустрічний позов та заперечення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького Володимира Павловича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги задоволенню із вказаних підстав не підлягає.

Щодо правової природи та розміру гонорару, суд приходить до наступного.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги. Порядок його обчислення, підстави зміни, порядок сплати та інші умови визначаються договором.

У Додатковій угоді №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року, сторони погодили результативну модель винагороди - 50 відсотків від фактичного обсягу коштів, які Замовник отримає внаслідок досягнення позитивного результату у визначених договором правовідносинах.

Враховуючи висновки почеркознавчої експертизи про те що підпис у Додатковій угоді №1 від 11 листопада 2021 року та в нотаріальнійдовіреностівід04 березня 2021 року виконано однією особою, а також той факт що під час складання довіреності приватним нотаріусом особу ОСОБА_1 встановлено та перевірено, суд вважає, що у сукупності, зазначеними доказами підтверджується підписання Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 . На противагу вказаним доказам ОСОБА_1 не надала жодних інших заперечень факту підписання нею нотаріальної довіреності від 04 березня 2021 року.

Отже, твердження Зіміної Нелі Василівни про те, що Додаткова угода № 1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року не була нею підписана, суд відхиляє.

Тому зустрічний позов та заперечення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Невмержицького Володимира Павловича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» про визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги задоволенню із вказаних підстав не підлягає.

Щодо правової природи та розміру гонорару, суд приходить до наступного.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги. Порядок його обчислення, підстави зміни, порядок сплати та інші умови визначаються договором.

У Додатковій угоді №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року, сторони погодили результативну модель винагороди - 50 відсотків від фактичного обсягу коштів, які Замовник отримає внаслідок досягнення позитивного результату у визначених договором правовідносинах.

Сам по собі значний абсолютний розмір гонорару не є самостійною підставою недійсності правочину у розумінні статей 203, 215 ЦК України.

Суд враховує, що предметом правничої допомоги були права щодо 1 000 000,00 доларів США та 1 000 000,00 євро, правнича допомога ОСОБА_1 надавалася протягом чотирьох років, включала значну кількість складних судових та третейських проваджень, а обов`язок сплатити основну винагороду залежав від фактичного досягнення майнового результату.

Доказів того, що Додаткова угода №1від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11від 18 грудня 2020 року укладена під впливом обману, насильства, тяжкої обставини, помилки або у стані, коли сторона не усвідомлювала значення своїх дій, матеріали справи не містять.

Суд також розмежовує договірний обов`язок клієнта оплатити гонорар та питання розподілу судових витрат між процесуальними опонентами. У цій справі вирішується саме питання виконання договору між клієнтом і адвокатським об`єднанням.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 (справа №873/96/22) вказав що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі №910/12876/19).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в якій зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 (справа № 873/96/22) також зазначив, що в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як «гонорар успіху» від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку про те, що доводи про розумність та співмірність в оцінці умов Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги, на які покликаються відповідачі за первісним позовом мають значення для суду під час розподілу судових витрат та покладення на сторону спору витрат пов`язаних з розглядом справи.

У спірних правовідносинах, що склалися у даній справі, у зв`язку з невиплатою клієнтом, ОСОБА_1 винагороди адвокатському об`єднанню за надану правову допомогу суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 509 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За викладеного, суд відхиляє доводи відповідачів про невідповідність предмету та розміру гонорару вимогам цивільного законодавства та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим підзаконним актам які урегульовують адвокатську діяльність.

Крім того, Відповідачі посилаються на те, що кошти повернуті на підставі мирової угоди, а не внаслідок примусового виконання судового рішення, у зв`язку з чим, на їх думку, обов`язок сплачувати винагороду не настав.

Суд оцінює Додаткову угоду №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року у взаємозв`язку з основним Договором, предметом правничої допомоги та поведінкою сторін.

Пункт 1 Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року охоплює кошти, які фактично надійшли, були повернуті, зараховані або стягнуті на користь Замовника в результаті виконання Договору.

Мирова угода була укладена не поза межами правничої допомоги і не до початку судового захисту, а в межах справи №297/2195/22 після багаторічного розгляду спору судами кількох інстанцій.

Вона була затверджена ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року та передбачала повернення саме тих коштів, списання яких оспорювалося у справі.

Таким чином, повернення коштів на виконання затвердженої судом мирової угоди є результатом виконання Договору про надання правової допомоги і досягненням позитивного майнового результату, на який була спрямована діяльність Виконавця.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити АО «АЛЬФА`ЛЕКС» винагороду у розмірі 50% від суми грошових коштів, що фактично надійшли, повернуті, зараховані, стягнуті на її користь в результаті виконання Договору про надання правової допомоги. Для сплати винагороди Адвокатському об`єднанню «АЛЬФА`ЛЕКС» за Договором про надання правової допомоги сторони встановили 5 банківських днів за кожним випадком отримання грошових коштів ОСОБА_1 ..

Як вже було встановлено судом, 12 грудня 2024 на рахунки ОСОБА_1 від АТ «Міжнародний інвестиційний банк» були зараховані кошти в розмірі 1000000,00 Євро та 1000000,00 Доларів США на підставі мирової угоди, затвердженої Закарпатським апеляційним судом у справі № 297/2195/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний банк» про стягнення списаних банком коштів. Врегулювання цих правовідносин між ОСОБА_1 та АТ «Міжнародний інвестиційний банк» входило до предмету Договору про надання правової допомоги та здійснено АО «АЛЬФАЛЕКС» в тому числі із залученням АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ».

Отже кошти за Договором про надання правової допомоги підлягали сплаті Адвокатському об`єднанню «АЛЬФА`ЛЕКС» не пізніше 19.12.2024.

Щодо правового режиму коштів як спільного майна подружжя та солідарної відповідальності подружжя суд виходить з наступного.

Для вирішення питання про відповідальність ОСОБА_2 необхідно встановити, чи був Договір про надання правової допомоги укладений ОСОБА_1 в інтересах сім`ї та чи охоплюється спір не зобов`язання положеннями частини четвертої статті 65 СК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 16 жовтня 1987 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва, актовий запис №2856.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, презюмується об`єктом права спільної сумісної власності. Той із подружжя, хто заперечує спільність конкретного майна, повинен довести обставини, з якими закон пов`язує режим особистої приватної власності. Саме по собі розміщення коштів на банківському рахунку, відкритому на ім`я одного з подружжя, не спростовує презумпції їх спільності.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц, зобов`язання, що виникають із правочинів, укладених одним із подружжя в інтересах сім`ї, мають солідарний характер. Такий підхід ґрунтується не лише на буквальному тлумаченні норм, а й на системному аналізі правової природи спільної сумісної власності.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Отже, за нормами сімейного законодавства умовами належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору інтереси сім?ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном, а тому висновок суду про солідарну відповідальність боржника і його дружини як солідарного боржника є обґрунтованим.

Застосування вищенаведених правових висновків до спору, який є предметом

розгляду у даній справі №297/147/25 полягає у тому, що Договір№01-07/11 про надання правової допомоги від 18 грудня 2020 та Додаткова угода №1 від 11 листопада 2021 до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 укладені одним із подружжя ОСОБА_1 в інтересах сім`ї під час перебування у шлюбі

з ОСОБА_2 .

Те, що подружжя діяло спільно у одних і тих самих правовідносинах свідчить і предмет Договору про надання правової допомоги №01-07/1/1 від 26 грудня 2023, який був укладений між Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА?ЛЕКС» та ОСОБА_2 у якому чітко зафіксовано надання правової допомоги ОСОБА_2 як чоловіку у подружжі із ОСОБА_1 у спорі з АТ «МІБ». Це також додатково засвідчується внесенням плати за Договором№01-07/11 про надання правової допомоги від 18 грудня 2020 ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_1 не виконала грошових зобов`язань за договором, то подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надали жодних доказів того, що 1 000 000 євро та 1 000 000 доларів США, захист права на які був предметом банківського спору, були особистою приватною власністю ОСОБА_1 з підстав, визначених статтею 57 СК України. Отже, для цілей цього спору презумпція спільності не спростована. Сам факт відкриття рахунку на ім`я одного з подружжя не визначає правового режиму коштів у внутрішніх майнових відносинах подружжя. Особа, яка стверджує, що майно, набуте під час шлюбу, є її особистою приватною власністю, повинна довести відповідні обставини.

Повернення банком коштів на рахунок ОСОБА_1 не змінює їх правового режиму лише через технічний спосіб виконання мирової угоди. Повернення раніше списаного майна відновлює ту майнову сферу, до якої воно належало до порушення права. Подальше розпорядження подружжям повернутими коштами є окремою обставиною і не змінює ретроспективної оцінки того, в чиїх інтересах укладався та виконувався договір правничої допомоги.

Частина четверта статті 65 СК України, пов`язує виникнення обов`язків у другого з подружжя з двома взаємопов`язаними критеріями: правочин укладено в інтересах сім`ї, а одержане за ним використано в інтересах сім`ї. У цій справі специфіка договору полягає в тому, що його безпосереднім «результатом» є не придбання нового активу, а юридичне відновлення права на вже існуюче спільне майно. Тому критерій сімейного інтересуу даній справі судом оцінено функціонально: встановлено що договір спрямований на збереження/повернення спільного майнового блага і результат надійшов до спільної майнової сфери.

Зокрема, Договір про надання правничої допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року був спрямований на повернення коштів, щодо яких діє презумпція спільної сумісної власності подружжя. Правнича допомога була спрямована не на задоволення суто особистої потреби ОСОБА_1 , а на відновлення спільної майнової сфери сім`ї. Результатом виконання Договору стало повернення 1 000 000 доларів США та 1 000 000 євро, тобто відновлення майнової бази сім`ї. Подальше розпорядження цими коштами подружжям не спростовує сімейної мети Договору, оскільки визначальним є те, що правнича допомога була спрямована на повернення спільного майна і забезпечила досягнення такого результату.

Щодо обізнаності та фактичної участі ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 про те, що він не знав про Договір № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року та довідався про нього лише після отримання позову.

Матеріали справи містять відомості про укладення між ОСОБА_2 та АО «АЛЬФА`ЛЕКС» окремого договору від 26 грудня 2023 року про надання йому правничої допомоги у взаємопов`язаних правовідносинах щодо спору ОСОБА_1 з АТ «МІБ».

Крім того, до матеріалів справи представником ОСОБА_1 були долучені банківські документи, якими відповідачка за первісним позовом доводила оплату за Договором № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року, відповідно до яких ОСОБА_2 особисто вносив готівкові кошти у касу банку для переказу на користь АО «АЛЬФА`ЛЕКС» у рахунок виконання зобов`язань за Договором № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 . Така поведінка спростовує твердженням про повну необізнаність щодо існування договору.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 р. у справі N 947/31704/19 сформував правову позицію, що правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладанні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, має бути використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він пов`язує виникнення обов`язку другого із подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору, він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.

Сам по собі факт обізнаності не є достатньою правовою підставою виникнення солідарного обов`язку, однак у сукупності з іншими доказами він підтверджує сімейний характер правовідносин і фактичну участь ОСОБА_2 у забезпеченні їх виконання зокрема, вчиняв дії пов`язані із виконанням Договору № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року. Отже, покладення на нього солідарного обов`язку не є «автоматичним боргом чоловіка за договором дружини», а наслідком кваліфікації конкретного зобов`язання як сімейного.

Щодо доводів ОСОБА_2 про відсутність згоди за частиною другою статті 65 СК України.

Посилання ОСОБА_2 на частину другу статті 65 СК України не може оцінюватися ізольовано від частини четвертої цієї статті та фактичної поведінки сторін. Відсутність окремого письмового документа, названого «згодою чоловіка», не є універсальною підставою недійсності будь-якого правочину, укладеного одним із подружжя. Необхідно встановити характер правочину, його предмет, сімейний інтерес, поведінку контрагента та другого з подружжя, а також конкретне порушення прав особи, яка оспорює правочин.

У даній справі доводи ОСОБА_2 про повну необізнаність суперечить доказам його фактичної участі у пов`язаних правовідносинах: матеріали містять посилання на окремий договір з АО «АЛЬФА`ЛЕКС» щодо представництва у спорі ОСОБА_1 з банком, а також банківські квитанції, за якими ОСОБА_2 особисто здійснював платежі на користь АО «АЛЬФА`ЛЕКС» у зв`язку з договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Ці обставини оцінюються судом не як формальна заміна письмової згоди, а як доказ того, що версія про невідомість договору до отримання позову не відповідає фактичній поведінці самого відповідача.

ОСОБА_2 вважає, що відсутність його окремої письмової згоди на укладення Договору і Додаткової угоди є підставою для визнання їх недійсними.

Суд не погоджується з таким висновком.

Частина друга статті 65 СК України встановлює презумпцію того, що при укладенні договору одним із подружжя він діє за згодою другого.

Право другого з подружжя оспорювати договір не означає автоматичної недійсності будь-якого договору за відсутності окремого документа про згоду.

Для задоволення вимоги про недійсність необхідно довести конкретну передбачену законом підставу недійсності, порушення прав позивача та обставини, які спростовують презумпцію згоди.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2025 р. у справі №756/59/20 сформував правову позицію, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла не добросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

АО «АЛЬФА`ЛЕКС» наголошувало, що правовідносини по представництву ОСОБА_1 здійснювалися на принципах узгодження усіх аспектів представництва, як із заявницею, так із ОСОБА_2 з яким особисто АО «АЛЬФА`ЛЕКС» мало історію безперервних правовідносин по наданню правової допомоги протягом багатьох років до 2021 року. З огляду на викладене, а також на поведінку ОСОБА_2 у частині укладення окремого договору на представництво та часткової оплати ним по Договору № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року поведінка АО «АЛЬФА`ЛЕКС» на думку суду є послідовною та добросовісною. На противагу, ОСОБА_2 не довів, що АО «АЛЬФА`ЛЕКС» на момент укладення Договору діяло не добросовісно, знало про його заперечення або що Договір укладався всупереч інтересам сім`ї.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи свідчать про спрямованість Договору на повернення спільного майна сім`ї та про фактичну обізнаність ОСОБА_2 щодо правової допомоги.

Одночасно Суд звертає увагу, що Договір про надання правничої допомоги не є договором прямого відчуження конкретного об`єкта нерухомого чи іншого зареєстрованого майна, а тому наслідки частини 2 статті 65 СК України до даного спору не застосовуються. Натомість до вказаного спору підлягають застосування ч.4 статті 65 СК України, яка урегульовує взяття на подружжя боргових зобов`язань (виникнення пасивів, взяття на себе обов`язку сплатити кошти у майбутньому) у якій діє презумпція згоди, а отже вимагати письмово дозволу іншого із подружжя не потребується, а чинність не залежить від згоди, при цьому відповідальність того з подружжя яке не надало згоди виникає виключно виходячи із мети договору, зокрема укладення у інтересах подружжя.

Щодо шлюбного договору від 08 травня 2025, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 08 травня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір.

Відповідно до п. 7 Шлюбного договору сторони домовились, що будь-які зобов`язання за договором позики, кредитними договорами, іншими договорами, правочинами є особистим зобов`язанням того з Подружжя, хто є стороною таких договорів.

Разом з тим, Договір про надання правничої допомоги № 01-07/11 укладено18 грудня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «АЛЬФА`ЛЕКС» і ОСОБА_1 , Додаткову угоду - 11 листопада 2021, позитивний майновий результат досягнуто 03 грудня 2024 року, а первісний позов кредитора подано 14 січня 2025.

Шлюбний договір, на який посилається ОСОБА_2 , укладено лише 08 травня 2025 року,вже після виникнення спірних правовідносин та після пред`явлення кредитором вимоги в суді.

У постанові КЦС ВС від 06 вересня 2023 у справі № 755/3563/21 Верховний Суд наголосив, що шлюбний договір може бути фраудаторним, а момент його укладення та наслідок у вигляді унеможливлення звернення стягнення чи зменшення майнової бази боржника є істотними критеріями оцінки.

У постанові від 16 вересня 2022 у справі № 522/23757/17 також вказано, що спрямованість шлюбного договору на недопущення звернення стягнення на майно боржника несумісна з добросовісністю. Подібний підхід відповідає загальній позиції КЦС ВС у постанові від 06 березня 2019 у справі № 317/3272/16-ц: поділ/перерозподіл спільного майна не може використовуватися для уникнення виконання зобов`язання перед кредитором.

Суд у даній справі не вирішує питання про недійсність шлюбного договору. Проте для вирішення заявленого спору суд зобов`язаний визначити, чи може пункт 7 такого договору мати зовнішній ефект щодо кредитора.

Подружжя вправі врегульовувати між собою майнові права та обов`язки, однак така домовленість не може без згоди кредитора мати наслідком припинення або зменшення вже існуючого перед ним зобов`язання.

Враховуючи час його укладення, принцип відносності договору та заборону недобросовісного погіршення становища кредитора внутрішньою домовленістю боржників, суд доходить висновку, що шлюбний договір може регулювати внутрішній розподіл тягаря між подружжям, але не припиняє і не звужує раніше виникле право вимоги АО «АЛЬФА`ЛЕКС» без його згоди.

Щодо визнання ОСОБА_1 зустрічного позову ОСОБА_2 .

Визнання позову одним учасником не звільняє суд від перевірки наявності законних підстав для ухвалення рішення відповідно до такого визнання. За змістом статті 206 ЦПК України, суд приймає визнання позову лише за наявності для того законних підстав; якщо визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання та продовжує розгляд.

У даному випадку повне визнання ОСОБА_1 зустрічного позову ОСОБА_2 прямо зачіпає майнові права АО «АЛЬФА`ЛЕКС» як кредитора, оскільки спрямоване на усунення правової підстави первісної вимоги. Тому воно не може бути покладене в основу рішення без самостійної перевірки дійсності правочинів. Проведене судом дослідження доказів не підтвердило заявлених підстав недійсності, а тому саме визнання позову не змінює висновку суду.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 не довів передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав недійсності основного договору чи Додаткової угоди. Належність підпису ОСОБА_1 підтверджена експертизою № СЕ-19/107-25/3058-ПЧ від 06 березня 2025 року. Умову про винагороду погоджено сторонами письмово.

Відсутність окремого підпису ОСОБА_2 не свідчить про недійсність договору, оскільки закон установлює презумпцію згоди другого з подружжя, а обов`язок ОСОБА_2 виникає внаслідок укладення договору в інтересах сім`ї, а не внаслідок його особистого приєднання до договору.

Шлюбний договір від 8 травня 2025 року не має зворотної дії щодо прав кредитора.

Доводи про несправедливість і надмірність гонорару самі по собі не доводять недійсності правочину.

На підставі вищенаведеного,зустрічний позов представника ОСОБА_2 адвоката Левченко Владислава Вікторовича до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС», третя особа: Адвокатське бюро "Майор і ПАРТНЕРИ" про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги № 01-07/11 від 18 грудня 2020 року та Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021 року задоволенню не підлягає.

Висновки суду.

Оцінюючи зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, суд доходить висновку, що АО «АЛЬФА`ЛЕКС» доведено наявність правових і фактичних підстав для задоволення первісного позову, тоді як доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , покладені в основу їхніх заперечень та зустрічних позовів, установлених судом обставин не спростовують.

Судом встановлено, що між АО «АЛЬФА`ЛЕКС» та ОСОБА_1 виникли реальні та тривалі договірні правовідносини з надання правничої допомоги, які не мали формального характеру, а фактично виконувалися сторонами. На виконання Договору №01-07/11 від 18 грудня 2020 позивачем та залученим ним АБ «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» вчинявся комплекс юридичних і процесуальних дій, спрямованих на захист майнових прав ОСОБА_1 у спорі з АТ «Міжнародний інвестиційний банк».

Результатом такої правничої допомоги стало завершення судового спору у справі №297/2195/22 шляхом затвердження Закарпатським апеляційним судом мирової угоди від 03.12.2024, за умовами якої банк зобов`язався повернути Зіміній Нелі Василівні1 000 000 євро та 1 000 000 доларів США. Тому суд не вбачає підстав штучно відокремлювати укладення мирової угоди від судового захисту, в межах якого вона була досягнута. Мирова угода стала способом завершення відповідного судового спору та забезпечила саме той позитивний майновий результат, на досягнення якого була спрямована правнича допомога.

Не знайшли підтвердження й твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала Додаткову угоду №1 від 11 листопада 2021. Висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/107-25/3058-ПЧ від 06.03.2025 встановлено, що підписи в оригіналі нотаріально посвідченої довіреності від 04.03.2021 та в оригіналі Додаткової угоди №1 виконані однією особою і оскільки при видачі довіреності нотаріусом підтверджено особу ОСОБА_1 та засвідчено справжність її підпису експертиза підтвердила твердження позивача що Додаткову угоду №1 від 11 листопада 2021 року підписала ОСОБА_1 .

При цьому, зазначений висновок був предметом безпосереднього дослідження судом. Допитана в судовому засіданні експерт підтвердила зроблений нею висновок, надала пояснення щодо проведеного дослідження та підтвердила, що досліджував ні підписи виконані однією і тією самою особою. У сукупності з письмовим висновком експерта, дослідженням саме оригіналів документів та іншими доказами у справі такі пояснення спростовують твердження про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення Додаткової угоди.

Щодо відповідальності ОСОБА_2 суд виходить не з самого лише факту перебування відповідачів у шлюбі, а із сукупності встановлених у справі обставин.

Кошти, щодо повернення яких надавалася правнича допомога, були розміщені на банківських рахунках у період шлюбу. Належних доказів того, що ці грошові кошти становили особисту приватну власність ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтею 57 СК України, відповідачами не подано. Отже, передбачена статтею 60 СК України презумпція спільності майна подружжя у цій справі не спростована.

Таким чином, правнича допомога була спрямована на повернення до майнової сфери подружжя значного обсягу спільного майна. Те, що відповідні кошти обліковувалися та були повернуті на рахунок ОСОБА_1 , саме по собі не змінює їх правового режиму та не перетворює спільне майно подружжя на особисту приватну власність одного з них.

Таким чином, Договір про надання правничої допомоги був спрямований на захист спільного майнового інтересу подружжя, а досягнутий унаслідок його виконання результат -повернення 1 000 000євро та 1 000 000 доларів США об`єктивно збільшив спільну майнову сферу сім`ї.

Суд також ураховує поведінку ОСОБА_2 у спірних правовідносинах, яка не узгоджується з його твердженнями про повну необізнаність щодо надання правничої допомоги його дружині. Встановлені у справі обставини його участі у пов`язаних правовідносинах та здійснення платежів за правничу допомогу мають оцінюватися не ізольовано, а разом із характером спору, сімейним правовим режимом майна та результатом виконання договору.

Відтак посилання ОСОБА_2 виключно на те, що він формально не був стороною Договору № 01-07/11 та особисто його не підписував, не є достатнім для усунення його від відповідальності. Правове значення у цьому випадку має не лише суб`єктний склад письмового договору, а встановлений судом факт його укладення в інтересах сім`ї та отримання внаслідок його виконання майнового результату у спільних інтересах подружжя.

Тому з урахуванням частини четвертої статті 65 СК України та правового підходу Великої Палати Верховного Суду щодо солідарного характеру зобов`язань подружжя суд доходить висновку, що зобов`язання, яке виникло внаслідок укладення ОСОБА_1 правочину в інтересах сім`ї та виконання якого забезпечило повернення спільного майна подружжя, є спільним зобов`язанням подружжя, а відповідальність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед кредитором має солідарний характер.

Не змінює такого висновку і шлюбний договір від 08.05.2025, на який посилається ОСОБА_2 , оскільки спірні договірні відносини виникли значно раніше: основний договір укладено 18 грудня 2020, Додаткову угоду 11 листопада 2021, позитивний майновий результат досягнуто у 2024 році, а кредитор звернувся до суду ще до укладення відповідачами шлюбного договору. Тому подальше врегулювання подружжям своїх внутрішніх майнових відносин не може мати наслідком припинення чи звуження вже набутого третьою особою права вимоги.

Суд також не встановив передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання не дійсними Договору № 01-07/11 від 18 грудня 2020 або Додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2021. Доводи зустрічних позовів фактично зводяться до заперечення підписання Додаткової угоди, відсутності окремої згоди ОСОБА_2 , незгоди з розміром погодженої винагороди та правовими наслідками укладених правочинів. Однак у ході судового розгляду такі обставини не були доведені в обсязі, необхідному для спростування презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК України.

Отже, встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про існування дійсного та невиконаного грошового зобов`язання перед АО «АЛЬФА`ЛЕКС», яке виникло внаслідок фактичного надання правничої допомоги, досягнення передбаченого сторонами позитивного майнового результату та настання обумовлених договором підстав для виплати винагороди. При цьому правнича допомога була спрямована на повернення спільного майна подружжя та надана в інтересах сім`ї, а тому відповідний обов`язок перед кредитором покладається на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову АО «АЛЬФА`ЛЕКС» та солідарного стягнення із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь позивача 481 882,57 долара США та 500 000 євро, тоді як у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у зв`язку зі збільшенням позовних вимог у загальному розмірі 528 528,40 (п`ятсот двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 80 копійок

Оскільки первісний позов задоволено до обох відповідачів, судовий збір підлягає стягненню з них у рівних частинах по 264 264,20 грн із кожного.

Судові витрати за зустрічними позовами у зв`язку з відмовою в їх задоволенні покладаються на осіб, які їх понесли.

Керуючись статтями 3, 11, 13, 15, 16, 203215, 509, 525, 526, 530, 533, 540, 541, 543, 626629, 901, 903 ЦК України, статтями 57, 60, 61, 65, 73, 92103 СК України, статтями 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 4, 12, 13, 43, 7681, 89, 102, 106, 133, 141, 258, 259, 263265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Первісну позовну заяву Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`ЛЕКС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів за надання послуг, третя особа на стороні позивача за первісним позовом Адвокатське бюро «МАЙОР І ПАРТНЕРИ» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`АЛЕКС», (код ЄДРПОУ 43440468), 481 882 (чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят два) долари США 57 центрів та 500 000 (п`ятсот тисяч) євро, в рахунок виконання зобов`язання за договором про надання правничої допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року та Додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року до Договору про надання правничої допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`АЛЕКС», (код ЄДРПОУ 43440468) судовий збір у розмірі 264 264 (двісті шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят чотири гривень) 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`АЛЕКС», (код ЄДРПОУ 43440468) судовий збір у розмірі 264 264 (двісті шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят чотири гривень) 20 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`АЛЕКС» про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року до Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 року відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Адвокатського об`єднання «АЛЬФА`АЛЕКС» та ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору про надання правової допомоги №01-07/11 від 18 грудня 2020 та визнання недійсною додаткової угоди №1 від 11 листопада 2021 року відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцятиднів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО