Рішення № 139211298, 25.08.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/254/26

Провадження № 2/634/271/26

Категорія 39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Зимовського О.С., за участі секретаря судового засідання Івченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних,

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача три відсотки річних в розмірі 1230,52 дол. США, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 14.07.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1410/74/101517, який не виконувався відповідачкою. Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.02.2016 року було задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/1410/74/101517 від 14.07.2008 у розмірі 16768,43 дол. США, що в еквіваленті становить 362466,23 грн.

28 квітня 2023 року між АТ «Райффайзен банк» та АТ «ОКСІ Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-60, на підставі якого останній набув право вимоги за кредитним договором № 014/1410/74/101517 від 14.07.2008 року.

28.04.2023 р. між АТ «ОКСІ Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № 014/1410/74/101517 від 14.07.2008 року. Оскільки відповідачкою рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.02.2008 тривалий час не виконується, позивач, посилаючись на зупинення перебігу строку позовної давності на законодавчому рівні, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь три відсотки річних в розмірі 1230,52 дол. США та понесені судові витрати.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 24.03.2026 року відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у клопотанні просила розглядати справу за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також у позовній заяві зазначила, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена, шляхом розміщення оголошення на сайти «Судова влада», про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не надала.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою технічного засобу.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено що 14.07.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1410/74/101517 відповідно до якого позичальниці надано кредит у розмірі 15631,00 доларів США.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.02.2016 року у цивільній справі № 634/1098/16 було задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/1410/74/101517 від 14.07.2008 у розмірі 16768,43 дол. США, що в еквіваленті становить 362466,23 грн.

Згідно договору відступлення прав вимоги № 114/2-60-1 від 28.04.2023 року АТ «ОКСІ Банк» відступив ТОВ «Цикл Фінанс» свої права вимоги за кредитним договором № 014/1410/74/101517 від 14.07.2008, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 . В свою чергу АТ «ОКСІ Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-60 від 28.04.2023 року, укладеного між АТ «ОКСІ Банк» та АТ «Райффайзен Банк». Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем копіями вищезазначених договорів відступлення прав вимоги та реєстрів боржників до них.

Крім того, ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 18.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження за недоведеністю вимог (справа 634/1098/16).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України). Одним із видів виконання зобов`язання з порушенням його умов є прострочення виконання - за приписами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Таким законом є, зокрема, приписи частини другої статті 625 ЦК України, за змістом яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Такий висновок сформульовано ще Верховним Судом України та підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15.

У практиці Верховного Суду напрацьований усталений підхід, за якого вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не вважаються додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Наведений правовий висновок міститься, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16.

У постанові від 18.10.2017 року у справі № 910/8318/16 Верховний Суд України зазначає, що за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних тa юридичних осіб. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Також Верховний Суд у постанові від 31.05.2018 року у справі № 902/330/17 зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-y тa № 646/14523/15-ц. від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням періодичного характеру нарахування 3 % річних можна зробити висновок, що станом на 02 січня 2020 року (момент набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)") позовна давність за 3 % річних уважається такою що спливла лише за тими платежами, які нараховані кредитором до 02 квітня 2017 року. Позовна давність за платежами, нарахованими кредитором після зазначеної дати, продовжується з 02 квітня 2020 року (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану).

Позивачем здійснено розрахунок 3% річних за період з 21.09.2017 року по 01.03.2020 року включно від суми заборгованості по кредиту та відсотках та визначено в розмірі 1230,52 дол. США.

Розмір заборгованості відповідає приписам кредитного договору № 014/1410/74/101517 від 14.07.2008, дослідженим судом матеріалам справи та вимогам ч.1 ст. 625 ЦК України і не спростований відповідачкою. Тому суд вважає, що позивачем зроблений правильний і обґрунтований розрахунок 3 % річних, і такі платежі з урахуванням особливостей перебігу позовної давності в період карантину та воєнного стану підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613, три відсотки річних у зв`язку з невиконанням кредитного договору №014/1410/74/101517 від 14.07.2008 у розмірі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) доларів США 52 центів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613, понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте Сахновщинським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя