Рішення № 139211238, 24.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/21471/25

Провадження № 2/643/2603/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з

ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4474239 від 16.07.2021 у розмірі 26381,15 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 16.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладено договір про надання споживчого кредиту № 4474239, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною ставкою 1,90 % за кожен день користування, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, кредит у визначений договором строк не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач зазначив, що 04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення (факторингу) № 04-02-01/2022, а 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023, за якими право вимоги за кредитним договором № 4474239 у повному обсязі перейшло до позивача. У зв`язку з цим ТОВ «Коллект Центр» наділене правом вимоги до відповідача за вказаним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за договором становить 26381,15 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 18240,00 грн; інфляційних збитків 128,00 грн; трьох процентів річних 13,15 грн. Заборгованість за пенею, штрафами та комісіями відсутня.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.05.2026 представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів у

АТ КБ «Ощадбанк», в якому просив витребувати відомості на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Одночасно позивач просив поновити строк на подання такого клопотання.

Розглянувши заявлене клопотання суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання подається до або під час підготовчого засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, до початку першого судового засідання у справі.

Наведене клопотання подано позивачем із пропуском установленого процесуального строку. При цьому суд звертає увагу, що заявлене позивачем прохання про поновлення строку не може бути задоволене з таких підстав.

Процесуальне законодавство розмежовує інститути поновлення та продовження процесуальних строків. Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, або продовжує строк, встановлений судом, за наявності підстав вважати причини пропуску поважними. Строк на подання клопотання про витребування доказів установлений безпосередньо законом (ст. 84 ЦПК України), а тому щодо нього може вирішуватися лише питання про поновлення.

Разом із тим за змістом ч. 2 ст. 127 ЦПК України у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку мають бути зазначені підстави пропуску строку. Позивач же обмежився лише формальним проханням про поновлення строку, не навівши жодних причин його пропуску та не надавши доказів на підтвердження поважності таких причин. За відсутності обґрунтування поважності причин пропуску строку правові підстави для його поновлення відсутні.

З огляду на наведене клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Крім того, представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розглянувши яке суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право, зокрема, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення. При цьому учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи

(ч. 2 ст. 212 ЦПК України).

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду доказів надсилання копії заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції іншому учаснику справи відповідачу. За таких обставин заява подана з порушенням вимог ЦПК України, а тому підстав для її задоволення суд не вбачає.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, у тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, заяв чи клопотань до суду не надіслала.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» (кредитодавець) та

ОСОБА_1 (споживач) укладено договір про надання споживчого кредиту № 4474239 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, підписаний споживачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором A959499 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору та Паспорта споживчого кредиту кредитодавець надав споживачу кредит у розмірі 8000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою стандартної процентної ставки 1,90 % за кожен день користування кредитом. Грошові кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн підтверджується інформацією платіжної системи про успішне перерахування 16.07.2021 суми 8000,00 грн на картку відповідача № НОМЕР_1 (транзакція № 967463850).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Матеріалами справи підтверджується, що право вимоги за договором № 4474239 у повному обсязі перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору факторингу № 04-02-01/2022 від 04.02.2022 та договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, а тому позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. За приписами ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Оскільки відповідач належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов`язання та у встановлений договором строк кредитні кошти не повернула, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому відповідачем не спростовано факту отримання кредитних коштів, розміру заявленої до стягнення заборгованості та обставин неналежного виконання нею умов кредитного договору.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заявленої позивачем суми 18240,00 грн, а також інфляційних збитків у розмірі 128,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 13,15 грн з огляду на таке.

За наданим кредитодавцем розрахунком заборгованості за договором № 4474239 від 16.07.2021 сума 18240,00 грн нарахована відповідачу як штраф (неустойка) за прострочення виконання грошового зобов`язання, що підтверджується змістом первинного розрахунку, у якому відповідні нарахування відображені у графі «Штраф» у фіксованому розмірі за кожен день прострочення.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Отже, за своєю правовою природою зазначена сума є неустойкою за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу інфляційні збитки у розмірі 128,00 грн та три проценти річних у розмірі 13,15 грн. За змістом частини другої зазначеної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Право на нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає саме у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання та є спеціальним видом відповідальності за таке прострочення.

Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX) установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено і який триває станом на час розгляду справи. Оскільки прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором мало місце у період дії воєнного стану, відповідач у силу прямого припису п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена як від сплати неустойки (штрафу) за таке прострочення, так і від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України (інфляційних втрат та трьох процентів річних). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 11.07.2024 у справі № 727/1033/21.

За таких обставин нарахування позивачем відповідачу штрафу у розмірі 18240,00 грн, інфляційних збитків у розмірі 128,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 13,15 грн є безпідставним, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення договору, надання кредитних коштів, набуття права вимоги та наявності заборгованості. Відповідач доказів на спростування позовних вимог, у тому числі доказів погашення заборгованості, суду не надала.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 734,59 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги, якими підтверджується факт надання послуг на суму 13000,00 грн. Зазначені докази є належними та допустимими, а заявлений розмір витрат є підтвердженим.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

За усталеною правовою позицією Верховного Суду зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми таких витрат з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити дії, спрямовані на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення таких витрат без відповідних дій сторони.

Оскільки відповідач у судове засідання не з`явилась, відзиву на позовну заяву не подала, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з обґрунтуванням їх неспівмірності не заявляла та жодних заперечень щодо їх розміру суду не надала, у суду відсутні правові підстави для зменшення таких витрат з власної ініціативи. За таких обставин витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4474239 від 16.07.2021 за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 734,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА