Ухвала суду № 139211233, 25.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18248/26

Провадження № 2/643/9751/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м.Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Поліщук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 19819 вчинений 21.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердик Капітал» заборгованості в розмірі 42263 грн. 00 коп.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 зазначає про те, що звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», посилаючись на постанову ВС від 19.10.2022 року по справі № 743/1481/21.

Перевіривши вказану позовну заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач в позовній заяві посилається на ухвалу Липоводолинського районного суду Сумської області від 09.02.2024 справа № 755/13630/23.

Проте, належним чином завіреної копії зазначеної ухвали суду від 09.02.2024 до матеріалів позовної заяви як для суду так і для відповідача не додано.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Таким чином, Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів.

В позовній заяві, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі №743/1481/21, позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору згідно ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Так, у постанові Верховного Суду № 743/1481/21 від 19.10.2022 року, на яку посилається позивач, Касаційним цивільним судом вказано про постанову Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 643/2870/18 і про те, що позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, в даній справі Верховний суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення заборгованості з нього за кредитним договором, укладеним 25.03.2021 року між ним та банком, за умовами якого позивач отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 57 397 грн.

Водночас у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі N 638/6060/18, Касаційним цивільним судом зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі N 761/24672/15-ц вказано, що у статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Тобто, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов`язаного з наданням тих чи інших послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю "послуга", закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Процедура укладання договору включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України "Про банки та банківську діяльність", Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Аналізуючи вищенаведене, а також положення Закону України «Про захист прав споживачів» для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.

Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів".

Як вбачається із позовної заяви позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Однак, у позовній заяві позивачем не зазначено яким чином порушуються права позивача, як споживача, при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, який оспорюється, а тому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 743/1481/21 суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, а не сам кредитний договір чи його складові частини, жодна із сторін кредитного договору не оскаржила його, а спір виник через дії правонаступника стягувача при задоволенні своїх прав про стягнення заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються (тобто позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не пов`язаний із захистом прав споживачів) (позиція Верховного суду викладена в ухвалі від 27.05.2021 року у справі № 320/10834/18) і тому посилання заявника на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 23.02.2024 року у справі №637/982/21, від 22.12.2023 року у справі №758/14207/21, від 21.05.2021 року у справі №320/10834/18.

Відповідно до п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01.01.2026 становить 3328 грн. 00 коп.(ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік").

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331 грн. 20 коп., а тому позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій останній прохає вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. вчиненого 21.08.2020 за реєстровим № 19819, який знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В., виконавче провадження № 63113984.

За приписами ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Отже, позивачеві необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1331 грн. 20 коп., а також за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 665 грн. 60 коп. та надати оригінали документів, підтверджуючі сплату (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК Харків обл./м.Харків/Салтівськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA568999980313171206000020657, код класифікації доходів бюджету 22030101), або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-261, 353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Т.В. Поліщук