Рішення № 139211123, 24.08.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2866/26

Номер провадження 2-о/629/77/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 року року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю присяжних Гордовської Л.В., Шевченко І.М., секретаря Олексенко Т.В., представника заявника Рожнів Я.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про оголошення фізичної особи померлою, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із заявою про оголошення фізичної особи померлою, з посиланням на ті обставини, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до сповіщення №190 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 зник безвісти на полі бою 13.01.2024 в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Згідно наказу ВЧ НОМЕР_1 від 30.01.2024 №625 «Про зникнення безвісти солдата призваного до мобілізації ОСОБА_2 за особливих обставин під участі у воєнних діях» ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім, таким, що зник безвісти за особливих обставин, під час проходження військової служби при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України ( пов`язаних із захистом Батьківщини), оскільки відсутні відомості про місце його перебування понад 15 днів. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин №20260313 від 13.03.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зник на території бойових дій (під час воєнних дій) дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 01.04.2024 року. Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідне заявникові для отримання свідоцтва про смерть з метою оформлення своїх спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги. В зв`язку з чим просив оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді від 09.04.2026 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження.

20.04.2026 року від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №671/132/25.

30.04.2026 року від представника заявника надійшло заперечення щодо зупинення провадження по справі.

11.05.2026 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області відмовлено у клопотанні представника Міністерства оборони України про зупинення провадження по справі.

11.05.2026 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області витребувано докази.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, заяву просить задовольнити.

Представник заявника Рожнів Я.Я. в судовому засіданні підтримав заяву, просив задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, в поясненнях просив розгляд справи провести без участі представника Міністерства оборони України та прийняти рішення в межах чинного законодавства. Зазначив, що з даною вимогою заявник має звернутися в позовному провадженні, оскільки зі змісту заяви наявний спір про право. Встановлення причинного зв`язку зі смертю військовослужбовця віднесено до повноважень військово-лікарських комісій, тому встановлення даного факту не передбачено нормами ЦПК України в межах розгляду справи в порядку окремого провадження про оголошення фізичної особи померлою.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. Пояснення щодо заяви не надав.

Представник заінтересованої особи Лозівського відділу ДРАЦС в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. Пояснення щодо заяви не надав.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в судове засідання не з`явилася, надала клопотання в якому просила провести розгляд справи за відсутності представника та прийняти рішення в межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності судом було встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданим Лозівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 18.04.2024 року.(а.с.8).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №338 від 25.11.2023 року призначено та прийнято на посаду навідника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону солдата ОСОБА_2 . (а.с.11).

Згідно сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 №1248 від 16.01.2024 року, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу, незалежність, зник безвісти на полі бою 13.01.2024 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. (а.с. 10)

Відповідно до наказу №15 від 15.01.2024 року ОСОБА_2 вважається зниклим безвісті під час виконання бойового завдання. (а.с. 12)

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №625 від 30.01.2024 року, про зникнення безвісти солдата призваного по мобілізації ОСОБА_2 за особливих обставин під час участі у воєнних діях, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 13 години 40 хвилин виконуючи бойове завдання за призначенням, під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Вербове, Пологівського району, Запорізької області зник безвісти навідник 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат призваний по мобілізації ОСОБА_2 , що підтверджується рапортами командира 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 . ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім, таким що зник безвісти за особливих обставин, під час проходження військової служби при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України (пов`язаних із захистом Батьківщини), оскільки відсутні відомості про місце його перебування понад 15 днів. (а.с.13-14)

Згідно Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20260313-1725 від 13.03.2026, в Обухівському районному управлінні поліції ГУНП в Київській області знаходиться кримінальне провадження №12024111230000208 від 19.01.2024 про розшук ОСОБА_2 , який зник на території бойових дій. (а.с. 15)

На виконання ухвали Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Харківській області надали відповідь про те, що згідно з обліками інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 17.06.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у державному розшуку за Обухівським районним управлінням поліції ГУНП в Київській області з 19.01.2024, кримінальне провадження № 12024111230000208 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, як особа, зникла безвісти, що стала жертвою кримінального правопорушення; до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має. (а.с.80)

На виконання ухвали Державна прикордонна служба України надали відповідь про те, що за результатами проведеної перевірки відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 13.01.2024 року по 22.06.2026 року (станом на 14:55) в Базі даних не виявлено. (а.с. 81)

На виконання ухвали Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та території України надали відповідь про те, що за результатами відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру НІБ, відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні. НІБ не наділене повноваженнями щодо самостійного встановлення місця перебування (розшуку) військовослужбовців чи цивільних осіб, які потрапили в полон (затримані, взяті у заручники, депортовані тощо), розшуку осіб, обліку поранених та загиблих. Окрім того, держава-агресор не надає інформацію про місце тримання та стан здоров`я громадян України, які перебувають в полоні держави-агресора. Станом на дату надання відповіді, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до НІБ не надходила. (а.с. 82)

На виконання ухвали Головне управління ДПС у Харківській області надали відповідь про те, що за період 01.01.2024 по 30.04.2026 по фізичній особі ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_3 , проводилися виплати. (а.с. 83-85)

На виконання ухвали Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надали відповідь про те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області, актових записів про зміну імені та смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. Перевірку проведено по актовим записам про зміну імені та смерть на вищезазначену особу за період з 01.01.2019 року по теперішній час по первинним та поновленим актовим записам цивільного стану. (а.с.97)

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1 та 3статті 13 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п.3 ч. 2ст. 293 ЦПК України).

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Чинний ЦПК України визначає чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: -встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); -встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); -встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); -визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 №562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 №457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.»

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

За приписами ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22зробила висновок, що оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Згідно Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року N 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali); "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії російської федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 Цивільного кодексу України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року N 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану").

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі): - воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; - бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; - район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України, не обмежуються лише бойовими діями.

Статтею 47 Цивільного кодексу України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Указаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

Велика Палата Верховного Суду вказує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (п. 82-84 постанови).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 виконував бойове завдання, під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Вербове Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області зник безвісти.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 року № 987, с. Вербове Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області з 03 березня 2022 року віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

Отже, на момент зникнення ОСОБА_2 13 січня 2024 року с. Вербове відповідно до офіційного Переліку вже мало статус тимчасово окупованої території та не було віднесене цим Переліком до територій активних бойових дій.

Разом із тим із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 зник безвісти безпосередньо під час виконання бойового завдання: ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 13 год 40 хв під час артилерійського обстрілу поблизу с. Вербове Пологівського району Запорізької області. Зазначені обставини підтверджуються наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 625 від 30.01.2024 та рапортами командира підрозділу.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 626/897/25 звернув увагу на те, що перебування території, на якій зник військовослужбовець, у тимчасовій окупації не виключає можливості встановлення обставин його вірогідної загибелі внаслідок воєнних дій. Якщо військовослужбовець зник на території, яка на момент події вже перебувала в тимчасовій окупації, а конкретні обставини його зникнення дають достатні та обґрунтовані підстави вважати його загиблим унаслідок воєнних дій, обчислення строку для оголошення його померлим відповідно до частини другої статті 46 ЦК України може здійснюватися з дня його вірогідної загибелі.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 621/1130/25, у якій наголошено, що тимчасова окупація території сама по собі не є законодавчою перешкодою для застосування положень частини другої статті 46 ЦК України.

Таким чином, офіційний статус с. Вербове як тимчасово окупованої території не спростовує того, що конкретні обставини зникнення ОСОБА_2 виконання бойового завдання в умовах артилерійського обстрілу безпосередньо пов`язані з воєнними діями та створюють достатні підстави для вірогідного припущення про його загибель.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зник безвісти 13 січня 2024 року під час виконання бойового завдання та артилерійського обстрілу поблизу с. Вербове Пологівського району Запорізької області. Відомостей про його місцеперебування з моменту зникнення не встановлено; відомості про перетин ним державного кордону України чи лінії розмежування відсутні; інформація про перебування його у полоні до Національного інформаційного бюро не надходила; він продовжує перебувати у державному розшуку як особа, зникла безвісти за особливих обставин.

За змістом речення другого частини другої статті 46 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд вправі оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що застосування скороченого шестимісячного строку можливе за наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, та за відсутності обґрунтованих підстав очікувати, що з часом з`являться нові відомості щодо її місцезнаходження.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 626/897/25, вирішуючи питання щодо військовослужбовця, який зник на території, що на момент його зникнення вже перебувала у тимчасовій окупації, дійшов висновку, що за наявності достатніх та обґрунтованих підстав вважати військовослужбовця загиблим унаслідок воєнних дій обчислення строку для оголошення його померлим має здійснюватися з дня його вірогідної загибелі.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, а саме зникнення ОСОБА_2 безпосередньо під час виконання бойового завдання в умовах артилерійського обстрілу, тривалу відсутність будь-яких відомостей про його місцеперебування, відсутність інформації про перебування у полоні, перетин державного кордону чи інші обставини, які могли б свідчити про те, що він є живим, суд вважає, що наявні істотні та достатні підстави для вірогідного припущення про його загибель саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З огляду на зазначене, у конкретних обставинах цієї справи перебіг шестимісячного строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, підлягає обчисленню з дня вірогідної загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 . На час розгляду справи зазначений шестимісячний строк сплив, а з дня вірогідної загибелі минуло понад два роки.

Таким чином, сукупність установлених судом обставин та досліджених доказів дає достатні підстави для застосування частини другої статті 46 ЦК України та оголошення ОСОБА_2 померлим із визначенням відповідно до частини третьої статті 46 ЦК України днем його смерті дня його вірогідної загибелі ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд наголошує, що суд не констатує смерть фізичної особи, а оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 Цивільного кодексу України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою.

Водночас частиною другою статті 20 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункт 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо доводів представника Міністерства оборони України про наявність у цій справі спору про право та необхідність розгляду заявлених вимог у порядку позовного провадження, то суд вважає їх необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою прямо віднесені законодавцем до справ, що розглядаються в порядку окремого провадження.

Сам по собі факт того, що оголошення фізичної особи померлою в подальшому може бути підставою для виникнення, зміни або реалізації майнових чи особистих немайнових прав інших осіб, зокрема спадкових прав або права на звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, не свідчить про наявність спору про право в розумінні цивільного процесуального законодавства.

Для висновку про наявність спору про право необхідним є існування реального спору між конкретними суб`єктами щодо належності, змісту, обсягу чи способу реалізації певного суб`єктивного цивільного права.

Такий правовий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 752/23004/24, відповідно до якого доводи про наявність спору про право у справі про оголошення фізичної особи померлою є необґрунтованими, якщо не визначено, між ким саме існує такий спір і з приводу яких конкретно цивільних прав. Верховний Суд наголосив, що для залишення заяви без розгляду спір про право повинен бути реальним, а задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою не породжує такого спору, а лише конкретизує правовий статус особи та надає можливість провести державну реєстрацію смерті.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відповідно до норм частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України, при ухваленні судом рішення по справах окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судові витрати заявниці не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 89, 258, 259, 265, 268, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , громадянина України, померлим за особливих обставин, під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Місцем смерті вважати с. Вербове Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Україна.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2026 року.

Заявник: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Представник заявника- адвокат Рожнів Ярослав Ярославович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №470 від 27.06.2006 року, видане Полтавською обласною КДКА на підставі рішення №5 від 27.06.2006 року, адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи:

Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ;

Міністерство оборони України, місцезнаходження: м.Київ, просп. Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022;

Лозівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східжного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: Харківська область, м.Лозова, бульв.Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 41403932.

Головне управління Пенсійного фонду України, місцезнаходження: м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ14099344.

Головуючий суддя Наталія ТКАЧЕНКО

Присяжні Лариса ГОРДОВСЬКА

Ірина ШЕВЧЕНКО