Ухвала суду № 139210553, 22.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5866/26

провадження № 1-кс/405/2702/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42026120000000108, відомості про яке внесені 27.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючє за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 підтримав за обставин, які в ньому зазначені, на задоволенні наполягав.

Захисник висловила заперечення відносно заявленого слідчим клопотання, просила застосувати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту за таких підстав: 1) дії ОСОБА_4 не вірно кваліфіковані органом досудового розслідування, оскільки відсутнє вимагання неправомірної вигоди; 2) заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки доказів на їх існування не надано; 3) її підзахисний має постійне місце проживання, проживає разом із дідусем похилого віку, який потребує постійного догляду.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що він не одружений, не має утриманців, проживає разом з дідусем, працює не офіційно та його середній дохід становить 10 тис. грн. Також повідомив про те, що визнає ч. 2 ст. 369-2 КК України, попередня кваліфікація кримінального правопорушення, яке ставиться йому в провину є завищеною, оскільки в його діях відсутнє вимагання. Окрім цього, наголосив на тому, що проживає разом з дідусем похилого віку, який потребує стороннього догляду. З урахуванням сімейного та майнового стану, навіть мінімальний розмір застави для нього буде великим.

Крім того, підозрюваний повідомив, що, за його словами, перебуває в розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з порушенням правил військового обліку.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи прокурора, підозрюваного і захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026120000000108, відомості про яке внесені 27.07.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України

За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, о 13 год. 21 хв. 20.08.2026 затримано ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України.

21.08.2026, у порядку та у строки, передбачені ст. 277, 278 КПК України, слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, відповідно до якої: 23.07.2026 року вдень (точної години в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_7 перебував в м. Олександрія Кіровоградської області, де зустрів знайомого ОСОБА_4 . В ході розмови ОСОБА_7 розповів ОСОБА_4 , працює начальником відділу охорони, проте шукає нове місце роботи з можливістю отримання бронювання від мобілізації та високої заробітної плати. У свою чергу ОСОБА_4 відповів ОСОБА_7 , що має знайомого в Управлінні служби Безпеки України в Кіровоградській області на якого він зможе вплинути та допомогти у працевлаштуванні на роботу. Вислухавши ОСОБА_4 про престижність роботи ОСОБА_7 відповів, що пропозиція працювати в Управлінні служби Безпеки України в Кіровоградській області йому цікава, проте хотів би обдумати та надати відповідь на наступний день.

24.07.2026 близько 12 год. 40 хв. як і обговорювалось раніше ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що обдумав пропозицію та згоден на працевлаштування в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області. ОСОБА_4 запевнив, що його пропозиція залишається чинною, і він, впливаючи на свого знайомого працівника в Управлінні служби Безпеки України в Кіровоградській області забезпечить безперешкодне працевлаштування. При цьому, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_7 , що для успішного та безперешкодного працевлаштування необхідно надати йому грошові кошти як неправомірну вигоду, так як працевлаштуватись іншим чином він не зможе.

З метою обґрунтування своїх намірів та можливостей здійснення впливу задля забезпечення працевлаштування ОСОБА_7 сказав останньому надіслати на меседжер «Телеграм» особисті анкетні дані та сказав про існування двох вакантних посад: «оперуповноваженого» з місцем роботи у м. Олександрія та «водія» з місцем роботи в м. Кропивницький. При цьому працевлаштування на кожну з посад має різну вартість, яку він запитає в уповноваженого працівника Управління служби Безпеки України та повідомить додатково. Серед запропонованих ОСОБА_4 посад ОСОБА_7 повідомив, що вибирає посаду оперативного працівника.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на невстановленого в ході досудового розслідування працівника Управління Служби безпеки України в інтересах ОСОБА_7 щодо забезпечення безперешкодного працевлаштування на посаду оперативного працівника з дислокацією в м. Олександрія Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, ОСОБА_4 під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 що відбулась 03.08.2026 в м. Олександрія повідомив останньому, що він має надати йому грошові кошти в сумі 3000 доларів США, тобто здійснив вимагання неправомірної вигоди.

При цьому, ОСОБА_4 за допомогою месенджера «Telegram» 03.08.2026 повідомив останньому, що поспілкувався із уповноваженим працівником Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області та уточнив, що для початку процедури працевлаштування можна надати частину неправомірної вигоди в сумі 500-600 доларів США, в тому числі їх можна буде перерахувати на картковий рахунок. Також, ОСОБА_4 запевнив, що готовий чекати поки ОСОБА_7 підготує для передачі всю суму неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США та в цей період вживатиме заходів для бронювання вакантного місця в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області.

У подальшому, 19.08.2026 ОСОБА_7 із застосування месенджеру «Телеграм» повідомив ОСОБА_4 про те, що зібрав всю озвучену ним суму грошових коштів у розмірі 3000 доларів США.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, тобто діючи з корисливих мотивів ОСОБА_4 20.08.2026 повідомив ОСОБА_7 про необхідність зустрітись для передачі йому грошових коштів в якості неправомірної вигоди. У свою чергу, ОСОБА_7 , діючи під контролем правоохоронних органів, 20.08.2026 року близько 12 год. прибув до місця зустрічі визначеного ОСОБА_4 , а саме до входу до торгівельного центру «Епіцентр», що розташований за адресою м. Кропивницький вул. Незалежності, буд. 8.

У подальшому, близько 13 год. 20.08.2026 ОСОБА_4 приїхав до торговельного центру «Епіцентр», де біля вхідних дверей центрального входу зустрівся із ОСОБА_7 . В ході зустрічі ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 раніше обумовлені як неправомірна вигода грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які останній взяв до рук та поклав до кишені своєї сумки, тобто вчинив одержання неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри на цьому етапі кримінального провадження підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення матеріалів, зокрема: протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 29.07.2026 та 22.08.2026; протоколами огляду мобільного телефону від 29.07.2026 та 04.08.2026; двома протоколами від 04.08.2026, складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 ; протоколом огляду, ідентифікації (помітки) та вручення грошових коштів від 20.08.2026, відповідно до якого ОСОБА_7 для проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення вручено грошові кошти в загальній сумі 3000 доларів США; протоколом обшуку затриманої особи від 20.08.2026, під час якого у ОСОБА_4 безпосередньо після зустрічі із ОСОБА_7 вилучено грошові кошти в загальній сумі 3000 доларів США.

Відомості, надані ОСОБА_7 під час допитів щодо змісту спілкування з ОСОБА_4 , визначеної останнім суми неправомірної вигоди та обставин її передачі, узгоджуються зі змістом зафіксованого в месенджері «Telegram» листування та матеріалами аудіо-, відеоконтролю особи. Факт одержання ОСОБА_4 грошових коштів підтверджується результатами його обшуку, під час якого вилучено кошти, що за номіналом, серіями та номерами відповідають коштам, попередньо оглянутим, ідентифікованим та врученим ОСОБА_7 для проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення.

Наведені матеріали у їх сукупності та взаємному зв`язку містять достатньо фактів і відомостей, які на цьому етапі досудового розслідування могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 міг одержати неправомірну вигоду за обіцяний ним вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Щодо доводів захисника про відсутність вимагання неправомірної вигоди слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу питання про винуватість особи та остаточну правову кваліфікацію її дій не вирішується. Разом із тим суд має перевірити, чи підтверджують надані матеріали на рівні обґрунтованої підозри ознаки кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статті КК України.

Як убачається з повідомлення про підозру та досліджених матеріалів, ОСОБА_4 визначив суму неправомірної вигоди за обіцяний вплив, повідомив ОСОБА_7 , що без передачі коштів працевлаштування неможливе, пов`язував початок процедури працевлаштування з передачею частини коштів та запевняв, що до одержання всієї суми вживатиме заходів для збереження відповідної вакансії. За таких обставин наведені захистом доводи не спростовують обґрунтованості підозри за ч. 3 ст. 369-2 КК України. Остаточна оцінка наявності в діях підозрюваного ознаки вимагання має бути надана за результатами досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Вирішуючи питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що вони повинні підтверджуватися конкретними обставинами кримінального провадження, оціненими у сукупності з даними про особу підозрюваного. Закон не вимагає доведення того, що підозрюваний неодмінно здійснить відповідні дії, однак імовірність такої поведінки має бути реальною, а не абстрактною.

Під час оцінки ризиків враховуються характер і тяжкість кримінального правопорушення, суворість можливого покарання, стадія кримінального провадження, особисті, сімейні та соціальні зв`язки підозрюваного, його поведінка, а також наявність у нього реальної можливості вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.

Із заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіскацією майна. У разі засудження за загальним порядком застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційного кримінального правопорушення законом обмежене. Усвідомлення можливості призначення реального тривалого строку позбавлення волі об`єктивно може посилювати мотив до ухилення від кримінальної відповідальності. Суворість можливого покарання не розглядається слідчим суддею як самостійна і достатня підстава для встановлення цього ризику, однак є вагомою обставиною в сукупності з іншими даними.

ОСОБА_4 не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, а відомості про його дохід ґрунтуються лише на власних поясненнях. Разом із тим він має зареєстроване та фактичне місце проживання, проживає разом із дідусем і позитивно характеризується. Зазначені обставини враховуються судом, однак з огляду на тяжкість можливого покарання та відсутність офіційної зайнятості повністю ризику переховування не усувають.

Крім того, підозрюваний повідомив, що перебуває в розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з порушенням правил військового обліку. Документального підтвердження цих відомостей суду не надано, тому самі собою вони не свідчать про намір ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування чи суду. Водночас повідомлена самим підозрюваним обставина в сукупності з іншими встановленими даними враховується судом під час оцінки ризику його ухилення.

Отже, враховуючи сукупність наведених обставин, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цьому етапі досудового розслідування є реальним.

Такий підхід узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість можливого покарання є релевантною обставиною під час оцінки ризику ухилення, хоча не може бути єдиною підставою для позбавлення особи свободи.

Щодо ризику незаконного впливу на свідка слідчий суддя враховує, що ОСОБА_7 є не стороннім свідком, а безпосереднім учасником ключових розмов і зустрічей із підозрюваним, а його показання мають істотне значення для встановлення змісту домовленостей, ініціатора передання неправомірної вигоди та обставин її одержання. ОСОБА_4 був знайомий із ОСОБА_7 до початку кримінального провадження, знає його контактні дані та підтримував із ним безпосередній зв`язок через месенджер «Telegram». Після повідомлення про підозру ОСОБА_4 стали відомі процесуальний статус ОСОБА_7 та зміст наданих ним викривальних показань. До безпосереднього допиту свідка судом зазначені обставини створюють для підозрюваного реальну можливість і мотив спонукати свідка до зміни, пом`якшення або відмови від раніше наданих показань як безпосередньо, так і через інших осіб. Тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.

Існування ризиків, передбачених пп. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим і прокурором не доведено. Стороною обвинувачення не конкретизовано речі або документи, які ще не вилучені та можуть бути знищені, приховані чи спотворені підозрюваним; не наведено обставин, які б указували на можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_4 раніше не судимий, а кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, за викладеними обставинами є одноепізодним. Тому підстав вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому підозрюється, не встановлено.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 раніше не судимий та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яке встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Отже, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України до нього може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою за умови доведення обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 цього Кодексу.

Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватим; його вік і стан здоров`я, щодо якого сторонами не надано відомостей, які б перешкоджали триманню під вартою; відсутність судимостей; наявність постійного місця проживання та позитивної характеристики; відсутність офіційної зайнятості, дружини й утриманців.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 та ч. 1 ст. 194 КПК України саме прокурор повинен довести не лише обґрунтованість підозри й наявність ризиків, а й недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Особисте зобов`язання або особиста порука не передбачають рівня контролю та стримувального впливу, необхідного з огляду на одночасне існування ризиків переховування і впливу на свідка; крім того, осіб, які висловили готовність поручитися за виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, суду не названо.

Домашній арешт обмежує можливість залишати житло, однак не виключає дистанційного спілкування зі свідком або впливу на нього через інших осіб. Суд ураховує, що ОСОБА_4 раніше спілкувався із ОСОБА_7 через месенджер «Telegram» та володіє його контактними даними. За сукупності встановлених ризиків покладення заборони спілкування зі свідком у разі застосування домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Тому підстав для застосування цього запобіжного заходу суд не вбачає.

При цьому, кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 є умисним, з корисливим мотивом, пов`язане з корупцією.

Довід сторони захисту про те, що дідусь підозрюваного перебуває на його утриманні та потребує постійного догляду, належними доказами не підтверджений. Як пояснив ОСОБА_4 у судовому засіданні, дідусь одержує пенсію, вони проживають разом, однак підозрюваний його матеріально не утримує. Водночас спільне проживання з дідусем враховане слідчим суддею як соціальний зв`язок підозрюваного за місцем проживання.

Доводи сторони захисту щодо завищеної правової кваліфікації оцінені слідчим суддею під час перевірки обґрунтованості підозри. Слідчий суддя не уповноважений змінювати повідомлену підозру або наперед вирішувати питання про остаточну кваліфікацію дій особи, проте зобов`язаний перевірити, чи не є така кваліфікація очевидно необґрунтованою та чи підтверджуються на рівні обґрунтованої підозри ознаки відповідного кримінального правопорушення. З наведених вище мотивів підстав для такого висновку на цьому етапі не встановлено.

Отже, прокурором доведено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту для запобігання цим ризикам. За таких обставин застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним і пропорційним меті кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.

У справі «Альперін проти України» ЄСПЛ наголосив, що застава має бути пропорційною та реально досяжною. Сума повинна оцінюватися за ступенем впевненості, що перспектива втрати цих коштів буде достатнім стримуючим фактором для запобігання втечі.

У справі «Блукс Савіцкіс проти Латвії» суд підкреслив, що органи влади повинні приділяти визначенню розміру застави таку ж увагу, як і самій доцільності тримання під вартою. Суд визнав порушення статті 5 Конвенції, оскільки національні суди не доклали зусиль для визначення відповідного рівня застави, враховуючи обмежені ресурси сім`ї підозрюваного.

У справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ застосував загальні принципи щодо обґрунтування тримання під вартою та визначення розміру застави, наведені, зокрема, у рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пп. 154157, від 04.07.2019, та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пп. 7881, ЄСПЛ 2010. Гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування шкоди, завданої внаслідок імовірного кримінального правопорушення, а належну процесуальну поведінку особи. Тому розмір застави має визначатися головним чином з огляду на особу підозрюваного, належне йому майно та його стосунки з особами, які можуть виступити заставодавцями, тобто з урахуванням того, чи буде перспектива втрати застави достатнім стримувальним чинником. Тяжкість повідомленої підозри не може бути єдиним або вирішальним чинником під час визначення розміру застави.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, зі слів підозрюваного має середньомісячний дохід близько 10 тис. грн, разом із батьками не проживає, утриманців не має.

Прокурор у судовому засіданні просив визначити заставу в максимальному розмірі, передбаченому для тяжкого злочину, 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на характер кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання та заявлені ризики.

Жодних доказів, які б свідчили про майновий стан ОСОБА_4 ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту не надано.

У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(II)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25) зазначено, що правовий сенс інституту застави як менш обтяжливого втручання держави у право на свободу та особисту недоторканність полягає в тому, що особа повинна мати реальну можливість замінити тримання під вартою заставою, одночасно беручи на себе процесуальні обов`язки. Застосування застави дає змогу досягти завдань кримінального провадження без застосування найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою.

В аспекті інституту застави та законодавчої заборони непомірного її розміру Конституційний Суд України наголошує, що врахування майнового стану особи, яку підозрюють чи обвинувачують, дає змогу індивідуалізувати розмір застави для кожної особи, незалежно від доходів, нерухомості та інших показників її майнового стану, з таким розрахунком, щоб розмір застави не перетворився на майновий привілей для заможних осіб або бар`єр для незаможних.

Тому для узгодження з частиною першою статті 24 Основного Закону України й, відповідно, гарантування принципу рівноправності законодавець установив потребу зваженого врахування слідчим суддею, судом, поряд із майновим станом, сукупності інших обставин та ризиків, які гарантують виконання цією особою покладених на неї обов`язків у кримінальному провадженні, а також забезпечують для неї реальну альтернативність застави триманню під вартою.

Для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження див.: рішення у справах Toshev v. Bulgaria від 10 серпня 2006 року (заява № 56308/00), § 73; Hristova v. Bulgaria від 7 грудня 2006 року (заява № 60859/00), §§ 109111; Mangouras v. Spain від 28 вересня 2010 року (заява № 12050/04), § 78; від 22 травня 2018 року (заява № 54335/14), § 70; Plachkov v. Ukraine / Плачков проти України від 15 квітня 2021 року (заява [№ 76250/13), § 114; Istomina v. Ukraine / Істоміна проти України від 13 січня 2022 року (заява № 23312/15), § 26].

Із урахуванням позицій Європейського суду з прав людини Конституційний Суд України виходячи з принципу, за яким усі сумніви й припущення мають тлумачитися на користь особи, яку підозрюють чи обвинувачують, окремо наголошує на обов`язку слідчого судді, суду ретельно мотивувати розмір застави, зокрема, з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв`язки (сім`ю, інші особисті комунікації), а також зв`язки за кордоном.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує характер повідомленої підозри, розмір неправомірної вигоди, в одержанні якої підозрюється ОСОБА_4 , тяжкість можливого покарання, установлення двох процесуальних ризиків, а також відомості про особу підозрюваного: відсутність судимостей, постійне місце проживання, позитивну характеристику, відсутність утриманців та офіційного працевлаштування, заявлений ним дохід близько 10 тис. грн на місяць.

Сторона обвинувачення не надала документів про доходи, заощадження, рухоме чи нерухоме майно підозрюваного, які б підтверджували необхідність і реальну можливість внесення застави в максимальному розмірі. Слідчий суддя не може ґрунтувати висновок про майнову спроможність особи на припущенні про приховування нею доходів або активів. Тому підстав для визначення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не встановлено.

Водночас мінімальний розмір застави з огляду на обставини кримінального правопорушення, суму неправомірної вигоди та встановлені ризики не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Тому слідчий суддя визначає заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. Такий розмір відповідає встановленим законом межам, є меншим від розміру, про який просив прокурор, достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не є завідомо непомірним.

Отже, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених пп. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність більш м`яких запобіжних заходів дають підстави для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Водночас, ураховуючи встановлені відомості про майновий стан підозрюваного та вимогу щодо непомірності застави, її розмір належить визначити меншим, ніж просив прокурор. Тому клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 199, 309, 369-372 КПК України, -

постановив:

клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 13 год. 21 хв. 20.08.2026 до 18.10.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 22.08.2026 по справі № 42026120000000108 від 27.07.2026.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 18.10.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) не відлучатися з м. Олександрія Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) не спілкуватись із свідком у кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , як безпосередньо так і через третіх осіб за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_8