Ухвала суду № 139209807, 21.08.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6184/26

Провадження № 1-кс/0182/704/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2026 м. Нікополь

Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл..

ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку у залі суду у м. Нікополі клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 за № 62025170030024544 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Менжинське, Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, без реєстрації, фактично проживає у АДРЕСА_1 , не працює, не одружений, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, солдат резерву 56 запасної роти ВЧ НОМЕР_1 , раніше судимий:

- 01.04.2003 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

- 04.06.2004 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

- 27.09.2005 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі. 30.01.2008 звільнився по відбуттю строку покарання;

- 11.12.2008 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 11.10.2013 звільнився по відбуттю строку покарання;

- 21.11.2014 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. 05.05.2018 звільнився по відбуттю строку покарання;

- 20.01.2021 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 2

ст. 309, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, зміненого

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 4 червня 2021 за ч. 1 ст. 309, ч. 2

ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 30.03.2023 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2

ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК

України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з власного пристрою)

підозрюваного ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

21 серпня 2026 р. до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 за № 62025170030024544 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .

Доводи клопотання

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що в провадженні СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 за № 62025170030024544 за ознаками кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась в АДРЕСА_2 , будучи солдатом резерву 56 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 03.10.2025 самовільно залишив місце тимчасового розташування 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , яка тимчасово дислокувалась в АДРЕСА_2 , командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд за своїм постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 тобто поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та продовжував ухилятися до 20 серпня 2026 року, тобто до моменту його встановлення працівниками правоохоронного органу на території м. Нікополь, Дніпропетровської області.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).

Окрім того, ОСОБА_5 13.07.2025 приблизно о 19 год. 00 хв. знаходився на автобусній зупинці «1 Квартал» поблизу вул. Степана Бандери, 2А в м. Нікополь, Дніпропетровської області, де побачив потерпілого ОСОБА_6 , який заснув на зупинці. В цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , під час дії Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами, в цей же день та час, перебуваючи за вищевказаною адресою, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_6 спить, а також зі сторонніх осіб за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до останнього та побачив біля нього сумку, після чого, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення викрав сумку яка належить потерпілому ОСОБА_6 , в якій знаходився мобільний телефон потерпілого Redmi 13 Midnight Black 8/256 GB, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-26/29868-ТВ від 13.08.2026 складає 4340 грн., тим самим ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 4340 грн. З місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

20.08.2026 ОСОБА_5 було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.

Оскільки ОСОБА_5 вчинив умисні тяжкі злочини, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на максимальний строк до 10-ти років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, що може спонукати його переховуватись від слідства та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а, отже, є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам. У його оточенні немає осіб, які заслуговують на довіру й зможуть поручитися за виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків. Враховуючи всі обставини, слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримала клопотання слідчого та просила його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, а також є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти клопотання слідчого. Пояснив, що він дійсно вчинив ці злочини і свою вину повністю визнає. Після звільнення з місць позбавлення волі він добровільно пішов служити в ЗСУ. Але за короткий час його служби майже всі його побратими загинули: з НОМЕР_4 чоловік загинуло 35. У зв`язку з цим він отримав дуже сильну моральну травму, переніс душевні переживання, тому не витримав і пішов у СЗЧ. Через деякий час повернувся на службу, прослужив 5 місяців, але йому нічого не платили, документи не оформлювали, через що він знову залишив військову частину. Факт крадіжки теж не заперечує. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 - це будинок його померлої матері, але спадщину на будинок він не оформляв, бо на той час відбував покарання.

Оцінка та висновки слідчого судді

Вислухавши прокурора, підозрюваного, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, як це зазначено у ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров`я; 4) міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Як вбачається з наданих копій матеріалів, а саме з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинені кримінальні правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України внесені до ЄРДР 03.11.2025 за № 62025170030024544.

20 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень /злочинів/, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України. Таким чином, ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні тяжких злочинів.

Щодо наявності обґрунтованої підозри

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень /злочинів/.

Ураховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що повідомлена ОСОБА_5 підозра на час розгляду клопотання відповідає мінімальному рівню обґрунтованості, тобто зазначені у клопотанні слідчого і додані до нього докази, досліджені в судовому засіданні, на мінімальному рівні підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення за наведених обставин, а наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Так, у клопотанні слідчим заявлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду) об`єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком до 10-ти років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та його підрозділ, у зв`язку із виконанням бойових завдань, постійно здійснює передислокацію на території України, тому перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може повернутись до місця несення служби, мотивуючи неявку до органу досудового розслідування та суду проходженням військової служби.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків (інших військовослужбовців).

Також слідчий суддя вважає, що наявний заявлений стороною обвинувачення й ризик незаконного впливу на свідків, а саме інших військовослужбовців (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), бо підозрюваний, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на них з метою зміни показів.

Так, ОСОБА_5 проходив службу у підрозділі, особовий склад якого може давати показання щодо обставин його самовільного залишення частини тому, перебуваючи на волі, підозрюваний може схиляти їх до зміни чи відмови від показань. Також, підозрюваний може мати реальну можливість свідомо використовувати свої знання для ухилення від слідства шляхом вибору способів і місць переховування, враховуючи порядок перевірок та особливості організації пошуку дезертирів/осіб, які самовільно залишили військову частину, а також попереджати інших військовослужбовців, які можуть бути допитані як свідки, про проведення слідчих (розшукових) дій, з метою узгодження з ними показань чи перешкоджання їх допиту; створювати перешкоди для встановлення істини у кримінальному провадженні шляхом поширення неправдивої інформації серед особового складу чи подання до командування неправдивих рапортів і пояснень.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний може мати реальну можливість свідомо використовувати свої знання для ухилення від слідства, наприклад, шляхом вибору способів і місць переховування, враховуючи порядок перевірок та особливості організації пошуку дезертирів/осіб, які самовільно залишили військову частину, а також попереджати інших військовослужбовців, які можуть бути допитані як свідки, про проведення слідчих (розшукових) дій, з метою узгодження з ними показань чи перешкоджання їх допиту; створювати перешкоди для встановлення істини у кримінальному провадженні шляхом поширення неправдивої інформації серед особового складу чи подання до командування неправдивих рапортів і пояснень.

Щодо ризику продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

На обґрунтування цього ризику слідчим у клопотанні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та вид можливого покарання і який уже вчинив аналогічний тяжкий злочин, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки та вказує на ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень у разі перебування на волі.

ОСОБА_5 не має законного та постійного джерела доходу, офіційно ніде не працює, на життя заробляє тим, що з корисливих спонукань веде свою злочинну діяльність, що свідчить про його стійку схильність до вчинення нових злочинів. Тому ОСОБА_5 , залишаючись на свободі, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, про що свідчать п`ять кримінальних проваджень по його обвинуваченню у вчиненні злочинів проти власності, які знаходяться на розгляді в Нікопольському міськрайонному суді.

З огляду на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних злочинів, існування даного ризику не виключається.

Зазначена позиція не суперечить принципу презумпції невинуватості, оскільки мова йде про ймовірну можливість особи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а не про звинувачення особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

Отже, на думку слідчого судді, прокурором доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик на даному етапі досудового розслідування існує.

Щодо можливості застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя враховує, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини належать до категорії тяжких, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10-ти років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 даних кримінальних правопорушень; доведення існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється, а також те, що ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, не одружений, на утриманні нікого не має, раніше неодноразово судимий та вчинив нові умисні злочини в той час, як у провадженні Нікопольського міськрайонного суду знаходяться на розгляді 5 обвинувальних актів відносно нього по обвинуваченню у вчиненні тяжких корисливих злочинів, що, на переконання слідчого судді, дає певну характеристику особі підозрюваного. Але зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що стороною обвинувачення доведено необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим під час судового розгляду ризикам.

Так, особисте зобов`язання не зможе перешкодити можливості переховування підозрюваним. Жодних звернень щодо передачі ОСОБА_5 на поруки не надходило. Домашній арешт щодо ОСОБА_5 застосувати також недоцільно, оскільки у підозрюваного немає родичів, які б змогли належним чином контролювати його поведінку та гарантувати виконання підозрюваним умов домашнього арешту. Окрім того, підозрюваним не надано доказів щодо можливості проживання за вказаною ним адресою.

Отже з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень /злочинів/, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Зазначений висновок узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою, тому суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (наприклад, рішення «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України» та інш.).

Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

Щодо альтернативного запобіжного заходу

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 не працює, вважає необхідним та достатнім встановлення застави згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України в мінімальному розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 грн.

При цьому, слідчий суддя вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження.

Альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора під час досудового розслідування або суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатися судом;

- не відлучатися із м. Нікополь, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора під час досудового розслідування або суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатися судом;

- повідомляти слідчого, прокурора під час досудового розслідування або суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатися судом, про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_5 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 за № 62025170030024544 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів та строку досудового розслідування, тобто ухвала діє до 13-05 год. 19 жовтня 2026 р.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту оголошення ухвали, тобто з 13-05 год. 21.08.2026.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок.

Застава, у разі її внесення, підлягає внесенню за на наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA158201720355229002000017442

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею у даній ухвалі, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора під час досудового розслідування або суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатися судом;

- не відлучатися із м. Нікополь, Дніпропетровської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора під час досудового розслідування або суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатися судом;

- повідомляти слідчого, прокурора під час досудового розслідування або суду, коли обвинувальний акт у кримінальному провадженні буде розглядатися судом, про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного та заставодавця, що у разі нез`явлення підозрюваного за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин або неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення ним обов`язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1