Рішення № 139208906, 25.08.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5700/26

Провадження № 2/487/3666/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком С.М. було вчинено виконавчий напис № 8067 про стягнення з мене на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 6389,83 гривень за кредитним договором №654/4305LFRI1 від 05.11.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 . При цьому початкова сума кредиту, отриманого у 2012 році в AT «Платинум Банк», становила 4 500,00 грн, тоді як сума, зазначена у виконавчому написі суттєво перевищує розмір основного зобов`язання.

На підставі зазначеного виконавчого напису та заяви про примусове виконання рішення вих. №175 154 від 27.12.2021 було відкрито виконавче провадження №68511019 та 05.11.2025 накладено арешт на кошти та рахунки позивача.

22грудня2025 року державним виконавцем винесенопостановупроповернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим що боржник отримує пенсію, а інше майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості відсутнє.

Оскільки виконавчий напис вчинено без доведеності безспірності вимог відповідача та за відсутності фінансових документів, які б підтверджували розмір та нарахування заборгованості, що виключає безспірність вимог, позивачка вважає, що він не підлягає виконанню. Окрім того, позивачка акцентує увагу на розбіжностях у зазначенні суми боргу у виконавчому написі та у зверненні до примусового виконання та просила визнати таким, що не підлягає виконанню вказаний виконавчий напис про стягнення боргу за період з 29.07.2014 по 18.09.2019.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Наполягаючи на задоволенні вимог, зазначила, що наявність боргу заперечує та при ухваленні рішення просила врахувати, що виконавчий напис видано про стягнення боргу за період з 29.07.2014 по 18.09.2019.

Відповідач, отримав копію ухвали суду та копію позовної заяви з додатками 03.08.2026, правом на відзив не скористався, будь-яких клопотань, заяв, заперечень не подав.

Рекомендовані поштові повідомлення, надіслані іншим учасникам, повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Ураховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку поданим доказам, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.09.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем видано виконавчий напис №8067 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість за період з 29.07.2014 по 18.09.2019 включно у розмірі:

4033,66 заборгованість за тілом кредиту,

5871,25 грн заборгованість за нарахованою та не сплаченою пенею,

150,00 грн плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 10054,91 грн.

Вказаний виконавчий напис видано на підставі договору №654/4305LERІІ від 05.11.2012 про надання кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ПлатинумБанк».

Договір нотаріально не посвідчений.

Доказів у протилежне суду не надано.

Позивачка заперечує безспірність заборгованості. Відповідач зазначене не спростував.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності) з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Отже, згідно матеріалів даної справи, виконавчий напис було вчинено 25.092019, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 та до набрання постановою Кабінету Міністрів України №480 від 19.04.2022.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

За змістом статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2019 року у справі №201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31 січня 2018 року у справі №285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У даній справі позивачка наявність заборгованості заперечує, хоча доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або існування спору станом на час вчинення виконавчого напису суду не надала.

Водночас, суд ураховує, що матеріали справи не містять копій документів у підтвердження безспірності суми заборгованості, на підставі яких було вчинено виконавчий напис.

Окрім того, як установлено судом, підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису став договір №654/4305LERІІ від 05.11.2012 про надання кредиту, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк», який не був посвідчений нотаріально.

Доказів у протилежне суду не надано.

За такого наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для задоволення позову.

Суд дійшов до такого висновку, враховуючи правові висновки Верховного Суду викладених, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18, від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20, від 23липня 2025 року в справі № 461/3407/24.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий напис №8067 від 25.09.2019, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за період з 29.07.2014 по 18.09.2019, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», Ідентифікаційний код юридичної особи: 35017877, адреса: Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Соборна, 98А, кабінет № 70;

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: Харківська область,місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 7;

Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ідентифікаційний номер юридичної особи: 34993162, адреса: Миколаївська область, місто Миколаїв вулиця Робоча, 1.

Суддя: К.М. Скоринчук