Рішення № 139208762, 24.08.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

24.08.26 Справа №469/1755/23

2/469/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивача адвокат Лукавський І. А. - не з`явився,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні позивача -

Крижопільська селищна рада Тульчинського району

Вінницької області, як орган опіки та піклування, - не з`явився,

відповідач ОСОБА_2 - не з`явився,

представник відповідача адвокат Григорян В. С. - не з`явилася,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей, -

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було зареєстровано Тузлівською сільською радою с.Тузли Березанського району Миколаївської області 01 лютого 2008 року, актовий запис №1.

Рішенням Крижопільського районного суду від 29 березня 2012 року шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний.

Від даного шлюбу народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сімейні відносини сторони припинили з кінця 2011 року, тоді ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання в Крижопільський район Вінницької області і більше відповідача не бачила. На час звернення до суду, більше тринадцяти років ОСОБА_2 ухилявся від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей. Він не приймав ніякої участі у вихованні дітей, не цікавився їх здоров`ям, не надавав матеріальної допомоги по їх утриманню, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя.

Згідно довідки Березанського відділу ДВС від 26 травня 2023 року №3865/20.5-39 та наданого до нього розрахунку заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на травень 2023 року становила 294963,3 грн., тобто він їх не платив взагалі.

З 2011 року ОСОБА_2 дочку ОСОБА_5 не бачив, а сина він не бачив взагалі ніколи, тобто діти виросли без нього і в даний час навіть не вважають відповідача своїм батьком.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Крижопільської селищної ради з питанням надання висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Проведеною перевіркою було встановлено, що батько дітей не приймає участі у вихованні дітей, не забезпечує належного харчування та медичного забезпечення. При зверненні до суду ОСОБА_1 зазначала, що наявність у ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей, фактично перешкоджає їй належним чином одноосібно діяти в інтересах дитини та вирішувати життєві проблеми, які вимагають наявність згоди обох батьків дитини, наприклад: зміна реєстрації місця проживання дитини, виїзд дитини за кордон, тощо. В даний час вона проживає в с. Голубече Тульчинського району у власному будинку і без згоди батька не може зареєструвати місце проживання сина.

З цих підстав виконавчим комітетом Крижопільської селищної ради було прийнято рішення №399 від 22 вересня 2023 року про затвердження висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

06 квітня 2024 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву про позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей, в якому він позов не визнав. Вважає, що він не ухилявся від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей, а позивачка не надала суду належних та допустимих доказів цього. ОСОБА_2 стверджує, що про наявність виконавчого провадження від 2012 року він взнав тільки в 2023 році після звернення ОСОБА_1 до суду. Це сталось тому, що в рішенні суду про стягнення аліментів було неправильно написане прізвище - ОСОБА_6 , а не ОСОБА_6 . Тому, при зверненні до виконавчої служби ним було отримано відповідь про відсутність відносно нього виконавчих проваджень.

16 квітня 2024 року до суду надійшов зустрічний позов, в якому ОСОБА_2 просить суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також визначити йому спосіб участі у спілкуванні та вихованні дітей - кожну другу суботу місяця у час та місці за домовленістю із матір`ю дітей.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що шлюбні стосунки з ОСОБА_1 були припинені наприкінці 2011 року, вона покинула його забравши доньку. Зі слів дружини йому було відомо про її вагітність. ОСОБА_2 , маючи намір повернути дружину та відновити спілкування з дочкою, приїздив за адресою проживання матері ОСОБА_1 , не застав їх там, і з тих пір місце перебування бувшої дружини та дочки йому не відомі. ОСОБА_2 категорично заперечує проти задоволення позову про позбавлення його батьківських прав відносно його дітей, бажає бачитись з дітьми та брати участь у їх вихованні.

Також він вважає, що ОСОБА_1 на день звернення до суду перешкоджає йому спілкуватись з дітьми, шляхом подачі позову до суду про позбавлення його батьківських прав.

01 травня 2024 року судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей (а.с.64).

30 травня 2024 року ОСОБА_1 було подано відзив, в якому вона зустрічний позов не визнала і просила суд відмовити в його задоволенні через необґрунтованість та невідповідність викладених в ньому доводів фактичним обставинам. ОСОБА_1 заперечує твердження ОСОБА_2 про те, що він вживав будь-які заходи для відновлення стосунків з дітьми, приїздив до її матері, та зазначає, що своїми діями жодним чином не порушувала прав ОСОБА_2 , як батька їхніх дітей. В самій позовній заяві не зазначено, яким чином ОСОБА_1 порушила ці права, в чому полягає це порушення, і які дії вона повинна вчинити, чи має припинити вчиняти, з метою відновлення його батьківських прав. Також ОСОБА_2 не надано суду відповідних доказів порушення його батьківських прав зі сторони ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник адвокат Лукавський І.А. у судове засідання не з`явились, представник позивачки надав суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за їх відсутності; проти задоволення зустрічного позову заперечували і просили відмовити з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач та його представник адвокат Григорян В.С. у судове засідання не з`явилися, представник відповідача надала заяву про розгляд справи за їх відсутністю у

зв`язку із зайнятістю адвоката Григорян В.С. у іншому судовому засіданні, та перебуванням відповідача ОСОБА_2 на військовій службі; позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.04.2024 року та додаткових поясненнях у справі від 12.08.2026 року за вих. № 158.

За зустрічною позовною заявою просили задовольнити зустрічну позовну вимогу ОСОБА_2 про визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні сина, ОСОБА_4 , 2012 р.н., а саме: кожну другу суботу місяця у час та місці за домовленістю із матір`ю дитини.

Допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги первісного позову, зустрічного позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було зареєстровано Тузлівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 01 лютого 2008 року, актовий запис №1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.10).

Заочним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 березня 2012 року в цивільній справі №0210/122/2012 шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.13).

В шлюбі у сторін народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.9,11).

Згідно довідки Березанського відділу ДВС від 26 травня 2023 року №3865/20.5-39 та наданого до нього розрахунку заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на травень 2023 року становила 294963,3 грн. (а.с.18-20).

Згідно інформації про виконавче провадження НОМЕР_2 від 22 травня 2024 року про примусове виконання виконавчого листа від 06.06.2012 року №0210/693/2012, виданого Крижопільським районним судом Вінницької області, який надійшов до Березанського ВДВС 15 травня 2012 року, боржником рахується ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Станом на 31 липня 2023 року заборгованість по аліментах становила 310003,3 грн.(стор.4 Інформації).(а.с.76-81).

Відповідно до довідки старости Голубецькогостаростинського округу Крижопільської селищної ради №834 від 15.11.2023 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять син, ОСОБА_7 , дочка, ОСОБА_3 , син, ОСОБА_4 , який проживає без реєстрації. Дана інформація підтверджена Витягом №779 про зареєстрованих в житловому приміщенні/будинку осіб від 05 жовтня 2023 року, виданим старостою ОСОБА_8 (а.с.15).

Згідно довідки №01-48/307д від 14.11.2023 року виданої директором ліцею №1 смт. Крижопіль Крижопільської селищної ради Мартинюком М. ОСОБА_2 не бере участі у вихованні свого сина, ОСОБА_4 , не спілкується з учителями, не забирає його додому, не бере участь у батьківських зборах, не цікавиться його успіхами та життям в цілому (а.с.16).

Рішенням виконавчого комітету Крижопільської селищної ради №399 від 22 вересня 2023 року було затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.22-23).

Висновком №115 від 07.09.2023 року комісії з питань захисту прав дитини Крижопільської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було встановлено , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1 лютого 2008 року. Від подружнього життя у батьків народились дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сімейне життя у громадян не склалось через відсутність взаєморозуміння між батьками і рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 березня 2012 року шлюб між ними було розірвано, з того часу подружжя проживало окремо, діти проживали разом з матір`ю в с. Голубече. Також було встановлено, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дітей, не спілкується з вчителями, на батьківських зборах в ліцеї не був. Згідно з довідкою виданою сімейним лікарем КНП «Крижопільський МЦ ПМСД» від 07.07.2023 до лікувального закладу дітей супроводжувала мати, ОСОБА_1 . Відповідно до листа Березанського відділу ДВС ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах в сумі 294963,30 грн. станом на 01.05.23 року. Зі слів матері, батько не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Він не бачиться з дітьми, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до їх внутрішнього світу. На засіданні комісії питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав розглядалось три рази, батько на зв`язок не виходив. Зі слів матері, вона попередила його про звернення із заявою про визначення доцільності позбавлення його батьківських прав, на що отримала відповідь - що він не заперечує (а.с.22-23).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , повідомила суду, що є матір`ю позивачки. Останній раз бачила ОСОБА_2 в 2008 році на хрестинах онучки, ОСОБА_5, в Березанському районі Миколаївської області. Її дочка разом з дітьми виїхала від відповідача в 2011 році, проживала спочатку в с.Леонівка, а потім в с.Голубече Крижопільського району Вінницької області, і за межі району на інше місце проживання не виїжджала. ОСОБА_2 ніколи не приїздив ні в с.Леонівку, ні в с.Голубече, та не шукав ОСОБА_1 з дітьми.

Допитана в судовому засіданні донька відповідача, ОСОБА_3 , повідомила суду, що батька вона не пам`ятає зовсім, з 2011 року його не бачила, не розмовляла з ним, допомогу ніколи не надавав. Коли мама вже звернулась до суду, то два рази написав повідомлення, привітав на іменини. Ніколи відповідач їх не шукав, з братом ніколи не спілкувався, тому вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Син відповідача, ОСОБА_4 , повідомив суду, що ніколи з батьком не спілкувався, жодних відносин не підтримував і ніколи його не бачив. Вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Оцінюючи надані висновки та вирішуючи питання щодо наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з необхідності дотримання якнайкращих інтересів дитини та забезпечення її фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Так, згідно зі ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України "Про охорону дитинства").

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі "Мамчур проти України"від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).

Як Суд зазначив у рішенні у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" (NeulingerandShuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, "відновити" сім`ю.

З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно до ч.3 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до п. п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. При цьому, ухилення від виховання можна розцінювати лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, факт свідомого, умисного та тривалого невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо своїх неповнолітніх дітей, відсутності з його боку будь-якої участі у їх вихованні, не надання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дитини протягом тривалого часу підтверджується наданими суду доказами, тому суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При цьому суд враховує, що між дітьми та відповідачем з 2011 року не існувало будь-яких сімейних стосунків, які б могли бути порушені позбавленням ОСОБА_2 батьківських прав та порушити інтереси дітей.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 , в якому він просить суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також визначити йому спосіб участі у спілкуванні та вихованні дітей - кожну другу суботу місяця у час та місці за домовленістю із матір`ю дітей, то суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Ст.158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Тобто вирішення питання визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дітей віднесено до компетенції органу опіки і піклування, але ним не надано доказів про те, що він колись звертався з цього питання до Голубецької сільської ради, а після проведення адміністративно-територіальної реформи, - до Крижопільської селищної ради.

Таким чином ОСОБА_2 не доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_1 перешкод в спілкуванні відповідача з дітьми та в здійсненні ним своїх батьківських обов`язків.

12 серпня 2026 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Григорян В.С., в яких вона стверджувала, що ОСОБА_3 досягла повноліття, а тому спір в частині усунення перешкод у вихованні вичерпався. Також в поясненні було зазначено, що ОСОБА_1 в даний час не чинить ОСОБА_2 перешкод в спілкуванні з сином, а тому необхідність в задоволенні позовних вимог в цій частині відпала.

Таким чином, враховуючи вказані пояснення, суд вважає, що у частині зустрічних позовних вимог щодо усунення перешкод у вихованні відсутній предмет спору, а відтак відсутні також підстави у задоволенні вимог щодо визначення способів участі батька у вихованні дітей, які є похідними вимогами.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі та про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст.150, 164, 166, 180, 182, 183, 243, 244 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав задовольнити у повному обсязі.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Тузли Березанського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, визначення способів участі батька у вихованні дітей, відмовити у повному обсязі.

На підставі ст.133, ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя: