Рішення № 139208181, 25.08.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4323/25

Провадження по справі № 2/129/730/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Швидкого О.В.,

розглянувши без участі сторін та їх представників в м.Гайсині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Установив:

27.11.2025р. ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованістьза Договором № 430133-КС-002 про надання кредиту від 20.01.2022 року, що становить 18 404,31 грн., що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 2 169,96 грн.; - Суми прострочених платежів по процентах - 15 891,65 грн.;- Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; - Суми прострочених платежів за комісією - 342,70 грн.; а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.01.2022року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 20.01.2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту. 20.01.2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3050, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 20.01.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом- Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86295 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 .

Також, 27.07.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 430133-КС-002 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 22.03.2023 р.» До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 430133 КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти , розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 430133-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 430133-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 430133-КС-002 на загальну суму 18520,36 грн. Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, а лише частково сплатила кошти, що спричинило виникнення заборгованості, яка станом 30.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором №430133-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 18 404,31 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 2 169,96 грн.; Суми прострочених платежів по процентах - 15 891,65 грн.; Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 342,70грн.

У зв`язку із вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Гайсинського районного суду від 08.12.2025р. відкрито провадження у справі.

23.02.2026р. від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вона вказує, що розрахунок позивача не є належним і допустимим доказом розміру вимог, бо не підтверджений первинними документами: Розрахунок, на який посилається позивач, є лише внутрішньою таблицею кредитора і відображає його бачення сум, періодів і нарахувань. Така таблиця сама по собі не підтверджує факту господарських операцій, їх дат, суми кожного списання/ зарахування та підстав їх виникнення. Первинні документи (банківські виписки, реєстри зарахувань, квитанції/ ідентифікатори транзакцій, підтвердження платіжних провайдерів тощо) є тим, на підставі чого можна перевірити рух коштів і законність формування боргу. Без первинних документів «розрахунок» залишається лише поясненням сторони спору, а не доказом, придатним для встановлення розміру вимог. Структура заявленої «заборгованості» свідчить, що предмет спору - не тіло кредиту, а недоведені нарахування. Зі свого ж розрахунку позивач вказує, що станом на 06.11.2025 заявлено 18 404,31 грн., з яких проценти становлять 15 891,65 грн., тоді як тіло - 2 169,96 грн., комісія - 342,70 грн. Тобто переважна частина вимог зформована нарахуваннями, а не поверненням кредиту як такого. За відсутності первинних документів та розкритої методики розрахунку, надана таблиця не дає змоги суду перевірити заявлені суми, а відтак не може бути покладена в основу встановлення розміру вимог. Показовим є те, що загальна сума платежів, зазначена самим позивачем, становить 18 520,36 грн, тобто майже дорівнює заявленому ним боргу 18 404,31 грн. Ця обставина підкреслює ризик непрозорого внутрішнього «розподілу» платежів у нарахування та неможливість судової перевірки правильності остаточного «залишку» заборгованості без належних доказів. Комісія 342,70 грн не доведена як правомірна плата за окрему послугу та підлягає відхиленню. Факт сплати 18 520,36 грн підтверджує добросовісність відповідача та спрямованість платежів на погашення зобов`язання: З розрахунку позивача прямо вбачається, що відповідач здійснила платежі на загальну суму 18 520,36 грн при сумі виданого кредиту 10 000 грн. Тобто відповідач фактично сплатила суму, близьку до «двох тіл кредиту», що свідчить про реальні дії щодо виконання зобов`язання, а не про ухилення від нього. В зв`язку з викладеними обставинами просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме виключно в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за Договором у розмірі, доведеному Позивачем належними та допустимими доказами, з урахуванням здійснених Відповідачем платежів. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та комісії - відмовити повністю.

27.02.2026р. від представника позивача Виноградова Ю.Е. надійшла відповідь на відзив, в якому вказує що до позовної заяви були додані візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди, у яких детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ці візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди були посвідчені директором ТОВ «Бізнес Позика» Тимощуком Р.О. 20.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 20.01.2022 року направлено Керейник Валентина Анатоліївна, пропозицію (оферту) укласти Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту. 20.01.2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено Керейник ВалентинаАнатоліївна, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3050, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 20.01.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку20.01.2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-3050, (направленого Позичальнику номер телефону НОМЕР_2 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним Договору про надання кредит від 23.09.2021 №282382-КС-002, останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі». ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів Позичальників за Кредитними договорами відповідні Посередники зазвичай надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки (довідки з платіжних систем). ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки Відповідача (та відкритого для її обслуговування рахунку) крім того, що на вказану Позичальником під час укладення Кредитного договору банківську картку (відкритий для її обслуговування рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів за Кредитним договором. У зв`язку з вищенаведеним, Позивач не може надати виписку по рахунку Позичальника, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється Посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з Посередниками за допомогою платіжних систем Посередників. Таку виписку може надати або сам Позичальник або банк на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів. ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору.

Також ухвалою суду від 02.03.2026р. року за клопотанням представника позивача витребувано в АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо належності відповідачу банківської картки та факту зарахування на неї кредитних коштів.

06.03.2026р. від представника відповідача надійшло заперечення (на відповідь на відзив)в якому вони вважають, що наведені Позивачем міркування не спростовують доводів відзиву щодо недоведеності заявлених до стягнення процентів і комісії, а також щодо відсутності належних доказів методики та черговості зарахування платежів. Просили задовольнити позовні вимоги частково, підтримали відзив.

09.03.2026р., 19.03.2026р., 26.03.2026р., 01.04.2026р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення.Відповідно до п. 1 Кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Відповідно до п.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 500,00 грн. Відповідно до п.3 Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись. Встановлений вищезазначеним пунктом Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту . Також обов`язок Відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату Відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Також хочемо звернути увагу суду на наступні обставини справи: 1)Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; 2)Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору (зокрема щодо обов`язку сплатити комісію за надання кредиту) та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; 3) Протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту , зокрема , строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені НЕ у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах» , а саме у Кредитному договорі , який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснював платежі за Кредитним договором знаючи про те, що вони будуть розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не заявляло до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст.549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів) чи жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми). Просив врахувати під час розгляду та вирішення справи ці Додаткові пояснення разом з усіма додатками. Розгляд справи проводити за відсутності представника Позивача. Позовні вимоги підтримуємо у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечуємо.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та її представник судове засідання не з`явились.

З урахуванням позицій сторін, дослідження матеріалів справи та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.

Встановлено, що 22.01.2022року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 20.01.2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту. 20.01.2022 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3050, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 20.01.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 430133-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом- Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86295 процентів за кожен день користування Кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 .

Також, 27.07.2022 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 430133-КС-002 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 22.03.2023 р.» До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 430133 КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти , розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 430133-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 430133-КС-002 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 430133-КС-002 на загальну суму 18520,36 грн. Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, а лише частково сплатила кошти, що спричинило виникнення заборгованості, яка станом 30.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором №430133-КС-002 про надання кредиту, в розмірі18 404,31 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 2 169,96 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 15 891,65 грн; Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 342,70грн.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

У ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

В абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За змістом ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 430133-КС-002 від 20.01.2022 (а.с.12-20) заборгованість позичальника складається з Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 2 169,96 грн.; Суми прострочених платежів по процентах - 15 891,65 грн.; разом 18 061,61грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти в сумі 2 169,96 грн., сума заборгованості за відсотками 15 891,65 грн. за кредитним договором № 430133-КС-002 від 20.01.2022 в добровільному порядку позивачу відповідачем не повернуті, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача у розмірі 18 061,61грн. необхідно стягнути рішенням суду.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

За положеннями абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Відтак, у частині стягнення заборгованості за комісією 342,70 грн. необхідно відмовити.

У ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат. Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст.141 ЦПК України. Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково в розмірі 18 061,61грн., таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (98%) 2373,95 грн. судового збору.

Керуючись: ст.512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України,

Ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місце реєстрації 01133 м.Київ бульвар Лесі Українки, буд.26 офіс 411): заборгованість за кредитним договором № 430133-КС-002 від 20.01.2022 в розмірі 18 061,61грн., а також 2373,95 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: