Ухвала суду № 139207656, 03.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30919/26

Провадження № 1-кс/761/18935/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026100100000775 від 31 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026100100000775 від 31 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026100100000775 від 31 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на адресу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві надійшла заява директора ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» (далі - ТОВ «ЗВК») ОСОБА_5 з приводу наступних обставин.

Так, 17 листопада 2023 року ТОВ «ЗВК» було проведено Загальні збори учасників, на яких прийнято рішення про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Київським РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області від 29.11.2007 р., ідентифікаційний код 33517000878). Останнім робочим днем ОСОБА_6 визначено 17.11.2023 р.

На Загальних зборах учасників на посаду нового Директора Товариства було призначено ОСОБА_5 з 18.11.2023 року.

20 листопада 2023 року, після призначення ОСОБА_5 на посаду директора, останній зустрівся з ОСОБА_7 (бенефіціарним власником 50 % частки у ТОВ «ЗВК») у селищі Буштино Закарпатської області та повідомив його про необхідність забезпечення передачі йому, як новопризначеному директору, усіх документів та майна Товариства від попереднього директора - ОСОБА_6 .

Лише 19 грудня 2023 року, тобто через місяць після звільнення, у приміщені (кімната АДРЕСА_1) ОСОБА_8 (сином ОСОБА_7 ) у присутності особи на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_5 було частково передані документи Товариства, а також печатка ТОВ «ЗВК», відповідно до акта приймання-передачі, підписаного ОСОБА_6 .

Варто зазначити, що ОСОБА_8 є директором ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАТІОН ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39508760).

ОСОБА_5 вважає, що затримка у передачі документів та печатки Товариства могла бути пов`язана зі створенням заднім числом документів фінансово-господарської діяльності, у тому числі договорів та додаткових угод до них.

Після аналізу отриманих документів встановлено, що щодо окремих господарських і фінансових операцій відсутня будь-яка первинна документація. Також не передано документів, що стосуються оформлення трудових відносин із працівниками Товариства. На повторні звернення до ОСОБА_6 з вимогою надати відсутні документи він не відреагував. Так само залишились без відповіді звернення до ОСОБА_7 .

У ході подальшого аналізу переданих документів, а також після отримання доступу інформації щодо руху коштів на рахунках ТОВ «ЗВК» встановлено наступне:

По-перше, після звільнення з посади директора ОСОБА_6 , використовуючи систему «Клієнт-банк» та власний кваліфікований електронний підпис, здійснював платежі з рахунків Товариства за виконані роботи та надані послуги, не маючи на це жодних повноважень.

По-друге, безпосередньо перед звільненням з посади директора, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам Товариства, ОСОБА_6 уклав договори, які є вкрай невигідними для Товариства, чим завдав йому збитків в особливо великому розмірі.

Так, 01.06.2023 року між ТОВ «ЗВК» та ТОВ «Катіон Інвест» було укладено договір оренди транспортних засобів № 23/06/01-01 (далі - Договір №23/06/01-01).

Відповідно до умов Договору №23/06/01-01 ТОВ «ЗВК» (Орендодавець) передало ТОВ «Катіон Інвест» (Орендар) у тимчасове платне користування для виконання земельних робіт два екскаватора: Volvo ECR25D вартістю 1 156 300, 00 грн. (далі - Екскаватор №1); JCB 220X L4F вартістю 3 730 300, 00 грн. (далі - Екскаватор №2).

Строк оренди відповідно до умов Договору становив 1 (один) рік, тобто до 01.06.2024 року.

Орендна плата була встановлена в такому розмірі: за Екскаватор №1 - 250 000,00 грн. на місяць; за Екскаватор №2 - 300 000,00 грн. на місяць. Загальна сума оренди: 550 000, 00 грн. на місяць.

01.11.2023 року (за 6 місяців до завершення строку дії Договору) ОСОБА_6 підписав додаткову угоду до Договору № 23/06/01-01, якою істотно змінено його умови, а саме: строк оренди збільшено до 5 (п`яти) років, тобто до 01.06.2028 року; орендну плату встановлено у значно меншому розмірі: за Екскаватор №1 - 30 000,00 грн. на місяць; за Екскаватор №2 - 90 000,00 грн. на місяць; загальна сума - 120 000,00 грн. на місяць.

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди передбачену зміну порядку розрахунків, а саме: орендна плата сплачується щоквартально протягом 30 календарних днів після закінчення кварталу, замість щомісячної оплати, передбаченої первісними умовами договору.

Також додатковою угодою було встановлено переважне право Орендаря на продовження строку оренди зазначених екскаваторів.

У наслідок встановлених змін умов Договору № 23/06/01-01 ТОВ «ЗВК» фактично недоотримало грошові кошти у розмірі 23 220 000,00 грн. у вигляді орендної плати.

Крім того, ОСОБА_6 на даний час обіймає посаду директора ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» (код ЄДРПОУ 44833129), учасником якого також є АТ «ЗНВКФ «ЕХО» (частка 50%), а кінцевим бенефіциарним власником є ОСОБА_7 , крім того, юридична адреса ТОВ «Торговий Дім «Сіль Закарпаття» співпадає з юридичною адресою ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ».

Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є пов`язаними особами, які діяли узгоджено, кожен виконуючи визначену роль, що призвело до завдання значної шкоди інтересам ТОВ «ЗВК».

Разом з цим, в ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено факт вчинення кримінального правопорушення, а саме підроблення офіційного документа за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення вищезазначених дій представниками ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» при укладенні та реалізації договору оренди №23/06/01-01 від 01.06.2023, №15-11-2023-08 від 15.11.2023 з ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ».

За вказаним фактом 23.06.2026 внесено відомості до ЄРДР за №12026100100001591, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Надалі, 24.06.2026 до Київського НДЕКЦ МВС України призначено судово-почеркознавчу експертизу для підтвердження чи спростування факту підписання з боку ТОВ «ЗВК» ( ОСОБА_6 ) та ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ» ( ОСОБА_7 ) договорів оренди №23/06/01-01 від 01.06.2023, №15-11-2023-08 від 15.11.2023, укладених між ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» та ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ», додаткових угод, актів приймання-передачі тощо до укладених договорів оренди №23/06/01-01 від 01.06.2023, №15-11-2023-08 від 15.11.2023.

На даний час місце знаходження оригіналів документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, а саме договорів, додатків до укладених договорів, документів відносно господарських і фінансових операцій які не були передані ТОВ «ЗВК», зокрема відносно укладених договорів з ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ» не встановлено.

Разом з цим в ході досудового розслідування встановлено, що транспортні засоби, відносно яких між ТОВ «ЗВК» та ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ» було укладено договір оренди транспортних засобів № 23/06/01-01, та умови договори відносно якого були змінені додатковими угодами, право власності на які належить ТОВ «ЗВК», розташовується на території земельної ділянки з кадастровим номером 2124487000:01:001:0132, яка розташовується у с. Теребля, Закарпатської області.

Відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124487000:01:001:0132, яка розташовується у с. Теребля, Закарпатської області належить Буштинський селищній раді Тячівського району, Закарпатської області, право оренди земельної ділянки до 29.12.2071 належить ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ».

Надалі, 20.07.2026, в період часу з 07:37 по 11:31 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2026 (справа №761/26409/26, провадження №1-кс/761/16302/2026) проведено санкціонований обшук земельної ділянки з кадастровим номером 2124487000:01:001:0132, яка розташовується у с. Теребля, Тячівського району, Закарпатської області, в ході якого виявлено та вилучено:

- Перепустки №26, 25, 24, 23, 22, 21, 20, 19, 18, 17, 03/02/23С02/02/23, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 27, 41, 46, 45, 44, 43, 42, 41, 46, 39, 38, 37, 36, 35, 35 (10.04.2023), 34, 33, 32, 31, 30, 29, 28, 27, 69, 67, 65, 64, 63, 62, 61, 60, 59, 58, 57, 56, 55, 54, 53, 52, 54, 50, 49, 48, 89, 88, 87, 86, 85, 84, 83, 82, 81, 80, 79, 78, 77, 76, 75, 74, 73, 72, 71, 68, 151, 150, 148, 147, 146, 145, 144, 143, 142, 141, 140, 139, 138, 137, 136, 135, 134, 133, 132, 131, 130, 129, 128, 127, 125, 124, 123, 122, 121, 120, 119, 118, 117, 116, 115, 114, 113, 112, 111, 110, 109, 108, 107, 106, 105, 104, 103, 102, 101, 100, 99, 98, 97, 96, 95, 94, 93, 92, 91, 90 (ТОВ КАТІОН ІНВЕСТ);

- Журнал виїзду та в`їзду техніки з рукописними написами;

- Відеореєстратор марки «HIKVISION» с/н G78819317;

- Жорсткий диск марки HP PRO DESK с/н 1FX66V7#ABA ;

- Стрічковий конвеєр довжиною 25 м., та шириною стрічки 650 мм;

- 2 (дві одиниці) стрічкового конвеєру довжиною 20 м., та шириною стрічки 650 мм;

- Стрічковий конвеєр довжиною 15 м., та шириною стрічки 650 мм;

- Грохот інерційний ГІЛ-52;

- Допоміжну лебідку ЛВ-25;

- Комбайн прохідницький КСП-32 (ТУУ 295-34722863-001:20 1 НОМЕР_2).

Так, 20.07.2026, вилучені речі в ході проведення обшуку в порядку ст. 208 КПК України, визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Вилучена спеціальна техніка та допоміжне обладнання на праві власності належить ТОВ «Закарпатська видобувна компанія», та перебуває у розпорядженні та користуванні представників ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ», та залучених субпідрядних підприємств для виконання робіт.

Вказали, що наявні достатні підстави для арешту майна, оскільки вилучені перепустки та журнали можуть містити відомості, які вкажуть на використання техніки представниками ТОВ «КАТІОН ІНВЕСТ», на відеореєстраторі та жорсткому диску можуть бути збережені відеозаписи підтвердження використання техніки та як наслідок вчинення злочину, та вилучена спеціальна техніка та допоміжне обладнання є безпосередньо предметом та засобом вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав наведених у ньому та просив задовольнити.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_10 на адресу суду направив заперечення, вказав, що згідно з п.1, 2, 5, 6 ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (співмірність обмеження прав катастрофічна може бути для країни та призвести до техногенної катастрофи в разі блокування та простою роботи обладнання); наслідки арешту майна можуть понести неймовірні збитки, звільнення людей, ризик техногенної катастрофі в наслідок звільнення людей і залишення шахти, неможливість виконання завдань перед державою як критично важливе підприємство по забезпеченню сіллю України

Із аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що при накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов?язково переконатися в наявності доказів на підтвердження причетності особи до кримінального правопорушення, а також наявності правової підстави для такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Отже у випадку, якщо тимчасово вилучений документ або річ не містить ознак фактично речового доказу, він повинен бути повернутий володільцю, а клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасового вилученого майна повинно бути залишено без задоволення.

Заслухавши клопотання прокурора, вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, додатково долучені в судовому засіданні документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Зі змісту клопотання прокурора та долучених до нього матеріалів вбачається, що в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026100100000775 від 31 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

20.07.2026, в період часу з 07:37 по 11:31 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2026 (справа №761/26409/26, провадження №1-кс/761/16302/2026) проведено санкціонований обшук земельної ділянки з кадастровим номером 2124487000:01:001:0132, яка розташовується у с. Теребля, Тячівського району, Закарпатської області.

Разом із тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявності сукупності підстав, визначених статтями 132, 170, 173 КПК України, які б виправдовували застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2026 було надано дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення документів, електронних носіїв інформації, обладнання та інших речей, які можуть мати значення для кримінального провадження. Однак надання дозволу на відшукання та вилучення майна саме по собі не свідчить про існування безумовних підстав для накладення на нього арешту, оскільки питання про арешт майна вирішується за результатами самостійної оцінки слідчим суддею достатності та належності доказів, які підтверджують відповідність такого майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Аналізуючи матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що наведені стороною обвинувачення доводи не підтверджуються достатньою сукупністю належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що вилучене спеціальне обладнання є предметом кримінального правопорушення, набуте внаслідок його вчинення або використовувалося як засіб його вчинення.

Обставини, викладені у клопотанні прокурора, фактично ґрунтуються на припущенні про можливу протиправність укладення господарських договорів між юридичними особами та подальше використання техніки, однак матеріали клопотання не містять таких вагомих даних про вчинення кримінального правопорушення та про набуття чи використання вилученого майна внаслідок протиправних дій, які б об`єктивно виправдовували застосування такого істотного обмеження права власності, як арешт виробничого обладнання.

Щодо вилучених електронних носіїв інформації, а саме відеореєстратора та жорсткого диска, слідчий суддя зазначає таке.

Прокурор обґрунтовує необхідність накладення арешту лише тим, що на зазначених носіях може міститися інформація, яка підтверджує використання техніки та інші обставини кримінального провадження.

Разом із тим матеріали клопотання не містять жодних відомостей про проведення огляду зазначених електронних носіїв інформації відповідно до вимог КПК України.

Також відсутні будь-які дані про існування технічних перешкод для доступу до інформації, яка міститься на жорсткому диску, її копіювання або фіксації. Не надано доказів того, що доступ до інформації є неможливим, вона зашифрована, пошкоджена або існують інші об`єктивні причини, які унеможливлюють її огляд.

Таким чином, твердження сторони обвинувачення про можливе знаходження на електронних носіях інформації відомостей, що можуть мати доказове значення, не підтверджене результатами проведення відповідних процесуальних дій і має виключно умовний характер.

Крім того, прокурором не наведено достатнього обґрунтування неможливості досягнення мети кримінального провадження менш обмежувальними заходами, ніж накладення арешту на все вилучене обладнання.

Відповідно до положень п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя зобов`язаний оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження, а також наслідки такого арешту для власника майна та інших осіб.

З матеріалів, поданих стороною захисту, вбачається, що вилучене обладнання використовується у виробничій діяльності підприємства, а прокурором не спростовано доводів про можливість істотних негативних наслідків для здійснення господарської діяльності у разі його тривалого арешту. При цьому жодних переконливих доказів того, що саме арешт цього майна є необхідним та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, матеріали клопотання не містять.

Виходячи з положень практики Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст.1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

За встановлених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не доведено існування достатньої сукупності доказів, які б свідчили про відповідність вилученого майна критеріям речового доказу саме у тому обсязі, який потребує накладення арешту, не доведено наявності реальних ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, а також не підтверджено необхідності застосування такого ступеня втручання у право володіння майном.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не знаходить достатніх правових підстав для задоволення клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026100100000775 від 31 березня 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1