Ухвала суду № 139207558, 22.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44245/25

Провадження № 1-кс/761/986/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення старшого слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про підозру від 18.09.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №42025000000000626 від 01.08.2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення старшого слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про підозру від 18.09.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №42025000000000626 від 01.08.2025 року.

Скарга мотивована тим, що Так, прокурор першого відділу Другого управління процесуального керівництва Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , бачачи, що кримінальне правопорушення, якщо вірити матеріалам сторони обвинувачення, підслідна органам внутрішніх справ, визначив підслідність та доручив здійснення досудове розслідування Держаному бюро розслідувань, через що усі слідчі (розшукові) дії є незаконними, а складені процесуальні документи за результати таких дій недопустимими доказами.

Так, незаконно визначаючи підслідність та доручаючи здійснення досудового розслідування ДБР, у постанові паном ОСОБА_7 зазначено, дослівно: «Так, у матеріалах досудового розслідування містяться відомості, які можуть свідчити про те, що невстановленими особами, серед яких працівники Національної поліції.

Проте, жодних доказів про причетність працівників Національної поліції до вказаного кримінального правопорушення, якщо вірити стороні обвинувачення, матеріали незаконного кримінального правопорушення не містять. Через таке, вказаний прокурор штучно створив фіктивні обставини для визначення незаконної підслідності, оскільки ст. 332 КК України - це виключна підслідність органів внутрішніх справ. У такому випадку має місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК. Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані).

Так, відповідно до тексту підозри, предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є обставини працевлаштування осіб (визначених у підозрі) вчителями до навчального закладу приватного ліцею «ПУШ», здійснення ними викладацької діяльності та подальше отримання цими особами відстрочки від призиву.

На переконання органу досудового розслідування, посадовими особами та засновниками навчального закладу приватного ліцею «ПУШ», код ЄДРПОУ 43617778, вчиняються дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності ТЦК та СП, шляхом фіктивного працевлаштування військово-зобов`язаних до освітнього навчального закладу на посади вчителів, з метою безпідставного отримання ними відстрочки від військової служби під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти.

Вказав, що матеріалами кримінального провадження підтверджується, що в них відсутня не лише логічна послідовність, однозначність висновків, узгодженість і несуперечність доказів та встановлених обставин, в них взагалі відсутні докази як такі.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що в них відсутні не лише фактичні обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, у них взагалі відсутні фактичні обставини, як такі.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні скаргу підтримав, вказали, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №42025000000000626 від 01.08.2025 року, незаконне, та необґрунтоване, а також таке, що підлягає скасуванню з підстав, зазначених у скарзі.

Слідчий заперечував проти задоволення скарги, зазначив про її необґрунтованість та просив відмовити у її задоволенні, в обґрунтування підозри надали копії матеріалів досудового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, слідчий суддя зазначає про таке.

Так, Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000626 від 01.08.2025 року внесеному до ЄРДР за ч.3 ст. 332 КК України.

18.09.2025 у рамках цього кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч.3 ст. 332 КК України

Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже, підставою оскарження зазначеного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, згідно положень ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).

У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення зазначених процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Так, факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру, сторона захисту вважає те, що повідомлення є необґрунтованим, оскільки формулювання повідомлення про підозру не свідчить про наявність складу інкримінованого кримінального правопорушення, а у провадженні не існує доказів, які б підтверджували обґрунтованість повідомлення про підозру.

Слідчий суддя не бере до уваги доводи сторони захисту про незаконність визначення підслідності у кримінальному провадженні та, як наслідок, незаконність усіх проведених слідчих (розшукових) дій, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники мають право своєю вмотивованою постановою доручити здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування у випадках, передбачених законом. Надання оцінки обґрунтованості постанови прокурора про визначення підслідності, а також перевірка правильності висновків прокурора щодо наявності підстав для застосування положень ч. 5 ст. 36 КПК України не належать до предмета судового контролю під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.

Предметом розгляду такої скарги є перевірка наявності достатніх даних для повідомлення особі про підозру, дотримання уповноваженими особами вимог кримінального процесуального закону при її складенні та врученні, а не оцінка допустимості доказів або законності окремих процесуальних рішень сторони обвинувачення.

Крім того, доводи захисту фактично зводяться до тверджень про недопустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування, у зв`язку з нібито порушенням правил підслідності. Разом із тим питання допустимості доказів відповідно до вимог ст.ст. 86, 87, 89 КПК України підлягає вирішенню судом під час судового розгляду кримінального провадження по суті після дослідження відповідних доказів, а не на стадії розгляду скарги на повідомлення про підозру.

Також слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів на підтвердження підозри ОСОБА_5 .

Відповідно до усталеної практики національних судів та Європейського суду з прав людини, на стадії повідомлення особі про підозру від органу досудового розслідування не вимагається наявності доказів, достатніх для доведення винуватості особи поза розумним сумнівом або для постановлення обвинувального вироку. Стандарт доказування на цьому етапі є значно нижчим та передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла бути причетною до вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що на момент повідомлення ОСОБА_5 про підозру орган досудового розслідування володів сукупністю відомостей, які стали підставою для формування висновку про його можливу причетність до інкримінованого кримінального правопорушення. Оцінка достатності, належності, достовірності та взаємозв`язку зібраних доказів для встановлення винуватості особи є предметом подальшого досудового розслідування та судового розгляду, а не перевірки слідчим суддею під час вирішення питання щодо законності повідомлення про підозру.

Фактично наведені у скарзі доводи спрямовані на спростування висновків сторони обвинувачення щодо фактичних обставин кримінального провадження та містять власну оцінку зібраних доказів, що виходить за межі повноважень слідчого судді під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.

Слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваної у вчиненні інкримінованих їй злочинів, допустимість доказів щодо встановлення її винуватості, вважає, що зміст матеріалів справи може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України.

Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлення у кримінальному провадженні №42025000000000626 від 01.08.2025 року, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при їх врученні дотримано вимоги ст. 278 КПК України.

Слід зазначити, що питання про належність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваної повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті та під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення цієї скарги.

Керуючись ст.22,26,277,278, 303, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення старшого слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про підозру від 18.09.2025 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №42025000000000626 від 01.08.2025 року.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1